25 листопада 2021 року м. Харків Справа № 910/3867/19
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Істоміна О.А.
за участю секретаря судового засідання Казакової О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Сидоренко О.В.
відповідача - Добжанський В.В.,
треті особи - Сидоренко Н.А. (особисто), ОСОБА_1 (особисто),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс", м. Київ (вх. № 2946) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пермус", м.Миргород (вх. № 2947) на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.09.2019 року (суддя Сірош Д.М., повний текст складено 27.09.2019) у справі №910/3867/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пермус", м. Миргород
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета на стороні позивача ОСОБА_2 , м.Миргород
ОСОБА_1 , м. Васильків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс", м. Київ
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Тишко Ірина Олександрівна, м. Київ
Публічне акціонерне товариство “ВТБ Банк”, м. Київ
про усунення перешкод у користуванні правом власності шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування державної реєстрації прав та зобов'язання поновлення відомостей у державному реєстрі речових прав
Товариство з обмеженою відповідальністю "Пермус" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс", у якому (з урахування заяви про зміну предмету позову від 06.08.2019, а.с.166 т.2) просить суд усунути перешкоди у користуванні правом власності шляхом:
- скасування рішення про державну реєстрацію права власності від 25.03.2016 без вчинення нотаріальної дії приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І.О., індексний номер 28947979 щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення по вул.Гоголя у м.Миргороді, Полтавської області, загальною площею 269,6 кв.м;
- скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно індексний номер запису про право власності: 13880222 від 25.03.2016 на нежитлове приміщення 1 по вул. Гоголя у м. Миргороді, Полтавської області, 37600, загальною площею 269,6 кв.м за ТОВ "ФК "Поліс" та зобов'язання поновити відомості у державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про спірний об'єкт нерухомого майна, що передували скасованим записам.
У позові позивач посилається на те, що 25.03.2016 приватним нотаріусом незаконно прийнято рішення (індексний номер 28947979 від 25.03.2016) про державну реєстрацію за ТОВ "ФК "Поліс" права власності на приміщення 1 по вул.Гоголя, 84 у м. Миргороді, Полтавської області.
В обґрунтування підстав для скасування вказаного рішення державного реєстратора позивач посилається на наступні обставини: договір про задоволення вимог іпотекодержателя між ПАТ "ВТБ Банк", ТОВ "ФК "Поліс" і ТОВ "Пермус" не укладався; оцінка спірного майна не проводилася; ні ТОВ "Пермус" - іпотекодавець, ні ОСОБА_2 - боржник, будь-яких вимог чи повідомлень від відповідача - ТОВ ФК "Поліс" не отримувало; оспорюване рішення прийнято державним реєстратором в той час, коли Миргородським міськрайонним судом розглядався спір у справі №541/2862/13 про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки; під час державної реєстрації права власності будь-якої нотаріальної дії не вчинялось; звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки відбулося із порушенням строків давності; ТОВ "ФК "Поліс", як факторингова компанія, не мало права нараховувати та стягувати відсотки за користування кредитом, оскільки не є кредитною установою; відсутність у фінансової установи статусу кредитної установи не дає їй права звертати стягнення на предмет іпотеки, що забезпечує кредит; представник ТОВ "ФК "Поліс" не мав повноважень для звернення до приватного нотаріуса для вчинення спірної реєстраційної дії; державна реєстрація на предмет іпотеки відбулася з порушенням вимог законодавства, прав та законних інтересів позивача.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.09.2019 року у справі №910/3867/19 позов задоволено частково. Усунуто перешкоди у користуванні правом власності шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності від 25.03.2016 року без вчинення нотаріальної дії приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І.О., індексний номер 28947979 щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення по вул. Гоголя, 84 у м.Миргороді, Полтавської області, загальною площею 269,6 кв.м. В іншій частині позову- відмовлено (а.с.75 т.3).
В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що набуття ТОВ "ФК "Поліс" права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення 1 по вул. Гоголя , 84 у м. Миргороді, Полтавської області відбулося під час дії обтяження нерухомого майна, накладеного відповідно до ухвали Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02.10.2013 у справі №541/2862/13-ц. При цьому, як зазначив суд першої інстанції, заходи забезпечення позову (арешт спірного майна) були скасовані ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області лише 28.03.2016, що свідчить про неправомірність дій державного реєстратора.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" із вказаним рішеннями суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю (а.с.105 т.3).
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права, самостійно змінив підстави пред'явленого позову і обґрунтував оскаржуване рішення обставинами, на які позивач в позові не посилався. Також відповідач зазначає про те, що судом першої інстанції в рішенні надано оцінку доказам, що не були предметом дослідження в судовому засіданні та не надавались сторонами, а саме - ухвалам Миргородського міськрайонного суду Полтавської області у справі №541/2862/13-ц.
Крім того, відповідач вказує на те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Відповідач надав суду доповнення до апеляційної скарги (а.с.52 т.4), в яких зазначає про те, що в суді першої інстанції позивач до клопотання про усунення недоліків позову додав документи, які суд першої інстанції прийняв до уваги як належні докази, хоча зазначені документи не направлялись іншим учасникам справи. Крім того, відповідач посилається на те, що Господарський суд Полтавської області не розглянув його клопотання про залишення позову без розгляду.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Пермус" також із рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, індексний номер запису про право власності: 13880222 від 25.03.2016 року на нежитлове приміщення 1 по вул. Гоголя,84 у м. Миргород, Полтавської області, 37600 загальною площею 269,6 кв.м. за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" та щодо зобов'язання поновити відомості у державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про спірний об'єкт нерухомого майна, що передували скасованим записам. Просить прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю (а.с.171 т.3).
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на наступні обставини: договір про задоволення вимог іпотекодержателя між ПАТ "ВТБ Банк", ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" та ТОВ "Пермус" не укладався; оцінка майна на момент переходу права власності до відповідача не проводилась; ні ТОВ "Пермус"-іпотекодатель, ні громадянка ОСОБА_2 -боржник не отримували від відповідача будь-яких вимог чи повідомлень про усунення порушення; вимога про усунення порушення та поштове повідомлення, що наявні в матеріалах справи, містять неправильну адресу боржника - ОСОБА_2 ; відповідачем не дотримано 30-го строку з дня вручення іпотекодавцю та боржнику вимоги про усунення порушення; відповідач, як факторингова компанія не має право нараховувати та стягувати відсотки за користування кредитом, оскільки вона не є кредитною установою, яка надає та обслуговує кредити; під час звернення до приватного нотаріуса Тишко І.О., представник ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" знав про відсутність у нього повноважень, оскільки станом на березень 2016 року підписант ОСОБА_3 не був директором ТОВ "Фінансова компанія "Поліс". За вказаних обставин, на думку позивача, звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки відбулося із порушенням вимог законодавства, а тому таке рішення про державну реєстрацію права власності підлягає скасуванню.
Позивач надав суду доповнення до апеляційної скарги, в яких, зокрема, зазначає про те, що позов про усунення перешкод у користуванні правом власності шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно є належним способом захисту його порушеного права власності (а.с.249 т.5).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 апеляційні скарги ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" та ТОВ "Пермус" було об'єднано в одне апеляційне провадження.
Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому проти доводів позивача заперечує, наполягає, зокрема, на тому, що в п.5.5 договору іпотеки міститься застереження щодо задоволення вимог іпотекодержателя; приписами чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства не було передбачено вимоги щодо надання державному реєстратору звіту про оцінку предмету іпотеки; матеріали справи містять докази на підтвердження направлення та вручення боржнику та іпотекодавцю вимог про усунення порушення. Просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення (а.с.116 т.5).
Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому не погоджується із доводами апеляційної скарги відповідача. Позивач зазначає про те, що ним правильно обрано спосіб захисту своїх прав. Крім того, позивач наводить доводи, аналогічні тим, що викладені позивачем в апеляційній скарзі. Просить задовольнити позовні вимоги повністю (а.с.179 т.5).
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 у справі №910/3867/19 апеляційну скаргу ТОВ "Пермус" залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" задоволено частково. Рішення Господарського суду Полтавської області від 17.09.2019 у справі №910/3867/19 скасовано в частині задоволення позову частково щодо усунення перешкоди у користуванні правом власності шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності від 25.03.2016 без вчинення нотаріальної дії приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І.О., індексний номер 28947979 щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 269,6 кв.м. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким в позові відмовлено повністю. В решті рішення Господарського суду Полтавської області від 17.09.2019 року у справі №910/3867/19 залишено без змін (а.с.163 т.6).
Суд апеляційної інстанції при прийнятті вказаної постанови виходив з наступного:
-позивач не вказував підставою позовних вимог арешт спірного нерухомого майна, про таку підставу ним зазначено лише в апеляційній скарзі та після того, як ТОВ "ФК "Поліс" звернулось до суду апеляційної інстанції з посиланням на цю обставину; наведене свідчить, що місцевий господарський суд, в порушення вимог ст. ст. 14, 46, 236 ГПК України, самостійно змінив підстави пред'явленого позивачем позову і обґрунтував рішення обставинами з яких позивач не виходив та застосував до спірних правовідносин положення норм права, на які позивач взагалі не посилався;
-на момент виникнення спірних правовідносин нотаріуси набули право здійснювати реєстраційні дії щодо речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальних дій щодо такого майна;
-відсутність факту реалізації домовленості сторін щодо укладення окремої угоди про задоволення вимог іпотекодержателя за наявності відповідного застереження в іпотечному договорі, наявність якого прирівнюється до угоди про задоволення вимог іпотекодержателя, та яке за змістом вимог Закону України "Про іпотеку" свідчить про те, що сторони домовилися про позасудовий порядок врегулювання спору - не є обставиною, яка обмежує державного реєстратора у здійсненні відповідної реєстраційної дії;
-положення ст. 37 Закону України "Про іпотеку" фактично не ставлять в залежність право на стягнення від наявності чи відсутності оцінки предмета іпотеки; частина 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" лише визначає спосіб встановлення вартості, за якою предмет іпотеки обліковуватиметься на балансі у іпотекодержателя.
Інші доводи позивача суд апеляційної інстанції у наведеній постанові від 04.12.2019 визнав необґрунтованими.
Постановою Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №910/3867/19 постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 скасовано. Справу №910/3867/19 передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду (а.с.246 т.10).
В наведеній постанові суд касаційної інстанції зазначив про те, що висновки суду апеляційної інстанції стосовно питання застосування ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" не узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.07.2021 у справі № 761/11601/19, щодо оцінки предмета іпотеки на час вчинення реєстраційної дії.
Верховний Суд в постанові від 07.09.2021 у цій справі вказав на те, що вартість за якою відповідач набув право власності на спірне приміщення не була досліджена судами під час розгляду справи, що є самостійною і достатньою підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий апеляційний перегляд.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 відкрито апеляційне провадження.
Відповідач надав суду письмові пояснення від 22.10.2021 (а.с.32 т.11), в яких, зокрема, посилається на те, що у постанові Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2021 у справі №917/499/19 встановлено, що ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26.11.2015 у справі №541/2862/13 про закриття провадження в частині вимог ПАТ «ВТБ «Банк» до ТОВ «Пермус» було скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 02.10.2013, що свідчить про обставину припинення обтяження спірного майна на час приймання оспорюваного рішення про державну реєстрацію прав. Щодо оцінки спірного майна, відповідач вказав на те, що вона була проведена і копія висновку про вартість предмету іпотеки долучена до матеріалів справи.
28.10.2021 до Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшли клопотання:
-про витребування у ТОВ ФК “Поліс” оригіналів рекомендованих поштових повідомлень №37600051659933; №3760005165917; №3760005165909; №3760005165925 від 05.02.2016;
-про проведення почеркознавчої експертизи з метою з'ясування, чи виконано ОСОБА_2 та директором ТОВ «Пермус» підпис про отримання на поштових повідомленнях №37600051659933; №3760005165917; №3760005165909; №3760005165925 від 05.02.2016;
-про витребування у Окружного адміністративного суду м.Києва належним чином засвідчених копій документів у справі №640/2107/19 (а саме рекомендованих поштових повідомлень №37600051659933; №3760005165917; №3760005165909; №3760005165925 від 05.02.2016);
-про витребування у Відділу реєстрації прав на нерухоме майно виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області належним чином засвідченої копії рішення від 25.03.2016 №28947979 та копії всіх документів реєстраційної справи;
-про витребування у ТОВ «М Консалтинг» (вул.Артема, 103, буд.А, м.Київ) документів, на підставі яких був виготовлений висновок про вартість майна;
-про виклик та допит свідків: представника ТОВ «М Консалтинг» - оцінювача ОСОБА_4 , засновника ТОВ “Пермус” - ОСОБА_1 , бухгалтера ТОВ “Пермус”- ОСОБА_5 , сторожа ТОВ “Пермус” - ОСОБА_6 , директора ТОВ “Пермус” - ОСОБА_7 .
Стосовно клопотання про витребування у ТОВ ФК “Поліс” оригіналів рекомендованих поштових повідомлень, судова колегія зазначає наступне.
В судовому засіданні 25.11.2021 відповідач представив суду для огляду оригінали рекомендованих поштових повідомлень №37600051659933; №3760005165917; №3760005165909; №3760005165925 від 05.02.2016.
Зазначені докази були також оглянуті в судовому засіданні представником позивача та третьою особою, які надали свої пояснення щодо їх змісту та форми, тобто, клопотання позивача було задоволено та виконано відповідачем в судовому засіданні.
В судовому засіданні 25.11.2021 позивач заявив про відмову від клопотання про витребування у Окружного адміністративного суду м.Києва належним чином засвідчених копій документів у справі №640/2107/19 та клопотання про витребування у Відділу реєстрації прав на нерухоме майно виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області належним чином засвідченої копії рішення від 25.03.2016 №28947979 та копії всіх документів реєстраційної справи, у зв'язку з чим, вказані клопотання залишаються без розгляду.
Стосовно клопотання про проведення почеркознавчої експертизи, представник позивача, в судовому засіданні 25.11.2021 заявив, що залишає його на розсуд суду.
Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, зазначає наступне.
Частиною першою статті 99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
У частині 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вказує на те, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Дослідивши подані сторонами докази, суд вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів, необхідних для встановлення фактичних обставин у справі, а отже, не вбачає необхідності у призначенні експертизи, у зв'язку з чим, вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи.
Стосовно клопотання про витребування у ТОВ «М Консалтинг» документів, на підставі яких був виготовлений висновок про вартість майна та клопотання про виклик та допит свідків, представник позивача в судовому засіданні 25.11.2021 заявив про те, що залишає їх на розсуд суду.
Розглянувши вказані клопотання, судова колегія дійшла висновку про відмову у їх задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.80 ГПК України, позивач повинен подати докази разом із поданням позовної заяви.
Згідно з ч.4 ст.80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Відповідно до приписів частин першої та третьої ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об'єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14.
Позивач не звертався до суду першої інстанції з клопотання про витребування у ТОВ «М Консалтинг» документів, на підставі яких був виготовлений висновок про вартість майна, а також не заявляв суду клопотання про виклик та допит свідків.
Позивачем не обґрунтовано неможливість подання цих клопотань суду першої інстанції у встановлений процесуальним законом строк з причин, що не залежали від нього.
За наведеного, відсутні підстави для задоволення клопотань позивача про витребування у ТОВ «М Консалтинг» документів, на підставі яких був виготовлений висновок про вартість майна та клопотання про виклик та допит свідків, у зв'язку з чим, суд відмовляє у їх задоволенні.
Третя особа на стороні відповідача в судові засідання суду апеляційної інстанції не з'являлася, хоча отримала ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 про відкриття апеляційного провадження, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.29 т.11).
Таким чином, третя особа на стороні відповідача обізнана про апеляційне провадження у цій справі.
Ухвала суду від 11.11.2021, якою розгляд справи призначено в цьому судовому засіданні, направлялася третій особі на стороні відповідача, про що свідчить штамп канцелярії суду на зворотній стороні ухвали. Проте, поштове відправлення не повернулося підприємством зв'язку.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає за можливе розглядати справу без участі представника третьої особи на стороні відповідача.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача та третіх осіб на стороні позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
04.07.2008 між ПАТ “ВТБ Банк” (кредитор) та гр. ОСОБА_2 (позичальник) укладено кредитний договір №22.94/О8-КЛ (а.с.24 т.1), відповідно до умов якого, позичальнику надано кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в сумі 1 650 000 грн, зі строком користування до 03.07.2018. Цільове призначення кредиту - на споживчі потреби.
До вказаного кредитного договору укладалися: договір про внесення змін №1 від 01.10.2020 (а.с.34 т.2), договір про внесення змін №2 від 23.03.2011 (а.с.43 т.2), договір про внесення змін №3 від 15.09.2011 (а.с.44 т.2), договір про внесення змін №4 від 29.12.2011 (а.с.49 т.2).
На підставі договору поруки №22.94/08-ДП2 від 04.07.2008, укладеному з ПАТ “ВТБ Банк”, ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання перед банком відповідати за борговими зобов'язаннями позичальника - ОСОБА_2 , які виникають з умов кредитного договору №22.94/О8-КЛ від 04.07.2008 (а.с.29 т.1).
Також 04.07.2008 між ПАТ “ВТБ Банк” та МП «Мрія» (поручитель) укладено договір поруки №22.94/08-ДП1, за умовами якого, поручитель зобов'язався перед банком відповідати за борговими зобов'язаннями боржника - ОСОБА_2 , які виникли з умов кредитного договору №22.94/О8-КЛ від 04.07.2008 (а.с.68 т.2).
04.07.2008, в забезпечення виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором №22.94/О8-КЛ від 04.07.2008, між ПАТ “ВТБ Банк” та МП “Мрія” (правонаступником якого є ТОВ «Пермус», іпотекодавець) укладено договір наступної іпотеки №22.94/08-ДІ (а.с.31 т.1).
Предметом іпотеки, відповідно до п.1.2 договору наступної іпотеки, є нерухоме майно: нежитлове приміщення площею 269,6 к.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим виконавчим комітетом Миргородської міської ради від 21.05.2008 від 24.09.2015 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18934000 від 23.05.2008, реєстраційний номер: 5551892.
Відповідно до п.5.1 договору наступної іпотеки, у разі порушення боргових зобов'язань, умов кредитного договору або умов цього договору, іпотекодержатель надсилає боржнику та іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без належного задоволення, іпотекодержатель має право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно п.5.5 договору наступної іпотеки, у відповідності до статті 36 Закону України «Про іпотеку» цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може згідно статті 37 Закону України «Про іпотеку» набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань боржника за кредитним договором. В цьому випадку цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
18.11.2015 між ПАТ “ВТБ Банк” (первісний кредитор) та ТОВ ФК “Поліс” (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами №21МБ, відповідно до якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитним договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору та в строки, встановлені цим договором.
В п.1.1 додаткової угоди №1 від 27.11.2015 до договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами №21МБ від 18.11.2015 (а.с.40 т.1), розмір заборгованості боржників, права вимоги яких відступається на дату укладення цієї додаткової угоди складає 1 410 388 721,09 грн. Зокрема, заборгованість ОСОБА_2 складає 1 717 301,88 грн. (а.с.98 т.2).
09.12.2015 між ПАТ “ВТБ Банк” (первісний кредитор) і ТОВ ФК “Поліс” (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави (а.с.42 т.1), відповідно до п.1.1. якого, у зв'язку із укладенням сторонами договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами №21МБ від 18.11.2015 та додаткової угоди №1 до нього, первісний кредитор передає, а новий кредитор одержує в повному обсязі належні первісному кредитору права іпотекодержателя за договором наступної іпотеки №22.94/08-ДІ від 04.07.2008, укладеним з ТОВ «Пермус» (правонаступник МП «Мрія»).
Як зазначає відповідач, 28.01.2016 він направив ТОВ «Пермус», МП «Мрія», ТОВ «ПАЖЖ» та боржнику - ОСОБА_2 вимоги за №№28.01.2016-1, 28.01.2016-2, 28.01.2016-3, 28.01.2016-4 про усунення порушення (в порядку ст.35 Закону України «Про іпотеку»), в яких вимагав сплатити у тридцятиденний строк з моменту отримання вимоги заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 717 301,88 грн.
До матеріалів справи відповідачем додані копії вказаних вимог, а також копії поштових повідомлень ПАТ «Укрпошта» та описів вкладення до цінних листів (а.с.76-92 т.2).
25.03.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І.О. прийнято рішення (індексний номер 28947979) про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» права власності та на об'єкт нерухомості за адресою: Полтавська область, м.Миргород, вул. Гоголя, буд.84, приміщення 1 (а.с.20 зворот т.1).
Причиною виникнення цього спору стала незгода іпотекодавця (позивача) з діями відповідача (іпотекодержателя) щодо звернення стягнення на предмет іпотеки- спірне нерухоме майно у позасудовому порядку, шляхом реєстрації за собою права власності на предмет іпотеки.
Судова колегія враховує наступне.
Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки передбачений, зокрема, статтями 35-37 Закону України «Про іпотеку».
Частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній станом на 25.03.2016) передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
За положеннями ч.3 ст.36 Закону України «Про іпотеку», договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.
Згідно ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Пункт 5.5 договору наступної іпотеки містить положення про те, що у відповідності до статті 36 Закону України «Про іпотеку» цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може згідно статті 37 Закону України «Про іпотеку» набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань боржника за кредитним договором. В цьому випадку цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Отже, договір наступної іпотеки №22.94/08-ДІ від 04.07.2008 містить застереження про право іпотекодержателя (відповідача) на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності за останнім згідно ст.37 Закону України «Про іпотеку».
Відсутність окремої угоди про задоволення вимог іпотекодержателя за наявності відповідного застереження в іпотечному договорі, наявність якого прирівнюється до угоди про задоволення вимог іпотекодержателя та яке за змістом вимог Закону України "Про іпотеку" свідчить про те, що сторони домовилися про позасудовий порядок врегулювання спору, не є обставиною, яка обмежує державного реєстратора у здійсненні відповідної реєстраційної дії.
Таким чином, посилання позивача в обґрунтування позову на відсутність окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя для звернення стягнення на предмет іпотеки - є безпідставними.
Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
ТОВ “Пермус” є правонаступником первинного іпотекодавця - МП “Мрія”, а тому в силу положень ст. 23 Закону України “Про іпотеку” ТОВ “Пермус” набуло всіх прав та обов'язків за договором наступної іпотеки №22.94/08-ДІ від 04.07.2008.
Враховуючи наведене, доводи позивача в позові про те, що ТОВ «Пермус», як правонаступник МП «Мрія» не надавало згоди та нотаріально не посвідчувало будь-яких застережень щодо набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки - є необґрунтованими.
Частиною третьою статті 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно ч.3 ст.10 вказаного Закону, державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.
Згідно з частиною першої статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
За змістом статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 затверджено «Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі-Порядок №1127).
Згідно з пунктом 57 Порядку №1157, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, подаються:
-копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
-документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;
-заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
У наведених правових нормах визначено перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц та від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц висловлено правові висновки щодо необхідності подання державному реєстратору документа про експертну оцінку предмета іпотеки для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.
Відсутність оцінки предмету іпотеки на момент переходу права власності свідчить про порушення проведеної державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.
Вказана правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №761/11601/19.
Направляючи цю справу на новий розгляд, Верховний Суд в постанові від 07.09.2021 зазначив про неврахування судом апеляційної інстанції вказаної правової позиції стосовно застосування ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку», викладеної, зокрема, в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №761/11601/19, а також надав вказівку про необхідність дослідження судом апеляційної інстанції питання щодо оцінки предмета іпотеки на час вчинення оспорюваної реєстраційної дії.
Відповідно до ч.1 ст.316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Відповідач наполягає на тому, що на дату реєстрації права власності на спірне майно за ТОВ «Поліс» оцінка майна була проведена і копія висновку про вартість предмету іпотеки долучена до матеріалів справи - аркуш справи 62 том 3.
Проте, документ, який міститься на аркуші 62 в томі 3 є нечитаємим, оскільки він приклеєний до попередньої сторінки.
За вказаних обставин, колегія суддів в судовому засіданні 25.11.2021 дослідила наданий відповідачем оригінал висновку про вартість майна і долучила до матеріалів справи його копію, належним чином засвідчену відповідачем.
Із наданого відповідачем висновку про вартість майна, виконаного ТОВ «М Консалтинг», вбачається, що ринкова вартість нежитлового приміщення, загальною площею 269,6 кв.м., розташованого в Полтавській області, м.Миргород, вул.Гоголя, буд.84 станом на дату оцінки - 25.03.2016 складає 1917000 грн.
Разом із тим, судова колегія звертає увагу, що у вказаному висновку зазначено про те, що датою складання звіту є 28.03.2016.
Оспорюване у цій справі рішення про державну реєстрацію права власності прийнято приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І.О. 25.03.2016, тоді як, висновок про вартість майна складено пізніше - 28.03.2016.
Отже, наданий відповідачем висновок про вартість майна від 28.03.2016 не є належним доказом в розумінні ст.76 ГПК України на підтвердження факту проведення оцінки майна на момент переходу права власності до відповідача.
Таким чином, державна реєстрація права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем (відповідачем) була проведена за відсутності документа про експертну оцінку предмета іпотеки.
Відповідач не заперечує, що він не подавав державному реєстратору висновок про вартість майна, але наполягає на тому, що «Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1127 (в редакції, чинній станом на 25.03.2016) було передбачено вичерпний перелік документів, необхідних для подання державному реєстратору і до цього переліку не входив звіт про оцінку предмета іпотеки, тобто, його подання державному реєстратору, на думку відповідача, було необов'язковим.
Судова колегія не погоджується з доводами відповідача, оскільки обов'язковість визначення вартості предмету іпотеки (на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності) на момент набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки встановлено частиною третьою статті 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній станом на 25.03.2016).
«Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1127 (в редакції, чинній станом на 25.03.2016) не було передбачено обов'язку подання державному реєстратору звіту про оцінку майна, проте, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Крім того, правову позицію щодо необхідності подання державному реєстратору документа про експертну оцінку предмета іпотеки для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем викладено Верховним Судом в постанові від 14.07.2021 у справі № 761/11601/19, і на виконання вказівок суду касаційної інстанції у цій справі судова колегія враховує її при застосуванні положень ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин сторін.
З огляду на вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що при проведенні реєстраційної дії щодо державної реєстрації права власності на спірне майно за іпотекодержателем (відповідачам) приватний нотаріус прийняв рішення, яке не відповідає положенням ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку».
Стосовно дотримання відповідачем вимог «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1127 в частині подання державному реєстратору копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, а також документу, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя, судова колегія зазначає наступне.
До матеріалів справи додано копії вимог №№28.01.2016-1, 28.01.2016-2, 28.01.2016-3, 28.01.2016-4 від 28.01.2016 про усунення порушення (в порядку ст.35 Закону України «Про іпотеку») (а.с.76-91 т.2).
Як зазначає відповідач, вказані вимоги були направлені та вручені 05.02.2016 ТОВ «Пермус», МП «Мрія», ТОВ «ПАЖЖ» та боржнику - ОСОБА_2 , на підтвердження чого відповідач надав суду копії поштових повідомлень ПАТ «Укрпошта» №37600051659933; №3760005165917; №3760005165909; №3760005165925 та описів вкладення до цінних листів (а.с.79, 83, 87, 91 т.2).
Позивач та треті особи заперечують факт отримання вимог №№28.01.2016-1, 28.01.2016-2, 28.01.2016-3, 28.01.2016-4 від 28.01.2016 про усунення порушення (в порядку ст.35 Закону України «Про іпотеку»).
Копії поштових повідомлень ПАТ «Укрпошта» та описів вкладення до цінних листів, які містяться на аркушах справи 79, 87, 91 в томі 2 є частково нечитаємими, оскільки вони були приклеєні до попередніх сторінок.
В судовому засіданні 25.11.2021 колегією суддів були оглянуті оригінали поштових повідомлень ПАТ «Укрпошта» №37600051659933; №3760005165917; №3760005165909; №3760005165925.
Судова колегія встановила, що на оригіналах зазначених поштових повідомлень містяться довідки ПАТ «Укрпошта» форми 20, в яких зазначено про те, що поштова кореспонденція, а саме, всі чотири повідомлення досилаються за місцем обслуговування.
Відповідач наполягає на тому, що всі поштові повідомлення були вручені адресатам, оскільки наявні відмітки про отримання 05.02.2016 та підписи отримувачів.
Оскільки на поштових повідомленнях ПАТ «Укрпошта» №37600051659933; №3760005165917; №3760005165909; №3760005165925 дійсно є відмітки про дату вручення 05.02.2016 та підписи отримувачів, відсутні підстави вважати, що їх не було вручено адресатам.
Проте, судова колегія враховує наступне.
Частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній станом на 25.03.2016) та п.5.1 договору наступної іпотеки передбачено, що у разі порушення боргових зобов'язань, умов кредитного договору або умов цього договору, іпотекодержатель надсилає боржнику та іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення.
Вимога №28.01.2016-4 від 28.01.2016, яка адресована боржнику - ОСОБА_2 , направлена на адресу: АДРЕСА_2 (а.с.88, 91 т.2).
Разом із тим, як вбачається із матеріалів справи, до кредитного договору №22.94/08-КЛ від 04.07.2008, ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 неодноразово укладали додаткові угоди, зокрема, договір про внесення змін №1 від 01.10.2020 (а.с.34 т.2), договір про внесення змін №2 від 23.03.2011 (а.с.43 т.2), договір про внесення змін №3 від 15.09.2011 (а.с.44 т.2), договір про внесення змін №4 від 29.12.2011 (а.с.49 т.2).
У всіх наведених вище договорах про внесення змін до кредитного договору, було змінено реквізити боржника - ОСОБА_2 , а саме, зазначено нове місце її реєстрації: АДРЕСА_3 .
Проте, вимогу про усунення порушень відповідач направив на попередню адресу боржника - АДРЕСА_2 .
Відповідач вважає, що вимога про усунення порушення була направлена на належну адресу боржника, яка зазначена в кредитному договорі №22.94/08-КЛ від 04.07.2008.
Проте, вказані доводи суд не приймає як обґрунтовані, оскільки після укладення договорів про внесення змін №1 від 01.10.2020; №2 від 23.03.2011; №3 від 15.09.2011; №4 від 29.12.2011 до кредитного договору відповідач був достеменно обізнаний про те, що боржник змінив місце реєстрації.
Враховуючи, що вимогу про усунення порушень було направлено на неналежну адресу боржника, відсутні підстави вважати, що боржник міг її отримувати.
Крім того, з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб вбачається, що ТОВ «Пермус» є правонаступником ТОВ «ПАЖЖ», яке, в свою чергу, є правонаступником МП «Мрія». МП «Мрія» як юридичну особу припинено 05.12.2014; ТОВ «ПАЖЖ» припинено 12.08.2015.
Враховуючи, що за вимогами закону та умов договору наступної іпотеки, вимога про усунення порушення повинна направлятися іпотекодержателем боржнику та іпотекодавцю, направлення відповідачем таких вимог припиненим юридичним особам (правонаступником яких є ТОВ «Пермус») є безпідставним та не узгоджується з вимогами законодавства, у зв'язку з чим, вимоги №28.01.2016-1 та №28.01.2016-2 від 28.01.2016 не мають доказового значення при вирішенні цього спору.
З огляду на вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що відповідачем не дотримано вимоги ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» та п.5.1 договору наступної іпотеки щодо надсилання боржнику письмової вимоги про усунення порушення.
Крім того, наказом Міністерства юстиції України від 25.09.2018 №3472/7 "Про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тишко Ірини Олександрівни ", відповідно до статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №990, та на підставі скарги ТОВ "Пермус" від 28.02.2018 вирішено провести камеральну перевірку державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу - Тишко Ірини Олександрівни.
За результатами камеральної перевірки комісією складено довідку від 10.10.2018 (а.с.49 т.1), якою встановлено, що в порушення вимог статей 3, 10, 18, 20, 23, 34 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 14, 57 "Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" приватним нотаріусом Тишко і.О. 25.03.2016 о 22:52 год. прийнято рішення №28947979 та зареєстровано перехід права власності від ТОВ "Пермус" до ТОВ "ФК "Поліс" щодо об'єкта нерухомого майна, який знаходиться за адресою: Полтавська обл., м. Миргород, вул. Гоголя, 84 , прим. 1, загальною площею 269,6 кв.м. без документа, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя, без внесення відповідної плати адміністративного збору за вчинення реєстраційних дій протягом 24 годин.
Таким чином, недотримання відповідачем вимог ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» та п.5.1 договору наступної іпотеки підтверджено також довідкою за результатами проведення державного реєстратора - приватного нотаріуса Тишко І.О.
На підставі довідки від 10.10.2018 Міністерством юстиції України прийнято наказ від 25.10.2018 №3348/5, яким тимчасово заблоковано доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тишко І.О. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 6 місяців.
Вказаний наказ був оскаржений приватним нотаріусом Тишко І.О. в суді адміністративної юрисдикції.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2019 у справі №640/2107/19, яке набрало законної сили, позов приватного нотаріуса Тишко І.О. до Міністерства юстиції України задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 25 жовтня 2018 №3348/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тишко І.О. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".
У мотивувальній частині вказаного рішення суду у справі №640/2107/19 зазначено, що повноваження Міністерства юстиції України щодо здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав було обмежено проведенням моніторингу та призначенням камеральних перевірок реєстраційних дій, вчинених суб'єктами державної реєстрації прав та державними реєстраторами, до набрання чинності статті 37-1 Закону № 1952-IV (02.11.2016) та Порядку № 990 (30.12.2016).
Тобто, фактично позов було задоволено з підстав відсутності у Міністерства юстиції України повноважень на проведення перевірки приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тишко Ірини Олександрівни.
При цьому, в рішенні суду у справі №640/2107/19 не надано оцінку та не спростовано висновків за результатами перевірки щодо прийняття нотаріусом Тишко І.О. рішення №28947979 без документа, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя.
З урахуванням наведеного, відсутні обґрунтовані підстави вважати, що відповідачем виконано вимоги «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1127 в частині подання державному реєстратору документу, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання боржником та іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя.
В обґрунтування позову позивач послався також на те, що оспорюване рішення прийнято державним реєстратором в той час, коли Миргородським міськрайонним судом розглядався спір у справі №541/2862/13 про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки.
З цього приводу судова колегія зазначає наступне.
В провадженні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області перебувала цивільна справа № 541/2862/13-ц за позовом ПАТ “ВТБ Банк” до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ТОВ “Пермус” про стягнення заборгованості за кредитним договором №22.94/08-КЛ від 04.07.2008 та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «ВТБ Банк» про визнання недійсним та розірвання кредитного договору та договору іпотеки.
02.10.2013 ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області у справі №541/2862/13-ц було задоволено заяву ПАТ "ВТБ БАНК" про забезпечення позову та накладено арешт, в тому числі, на предмет іпотеки: нежитлове приміщення по вул. Гоголя, 84 у м Миргород, Полтавської області, яке зареєстроване за Малим підприємством "Мрія".
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26.11.2015 у справі №541/2862/13-ц закрито провадження за позовними вимогами ПАТ "ВТБ Банк" до ТОВ "Пермус" про стягнення заборгованості за кредитним договором та вимогами за зустрічним позовом ТОВ "Пермус" до ПАТ "ВТБ Банк" про припинення поруки за договором поруки та договору про внесення змін до кредитного договору, розірвання договору поруки та договору про внесення змін до кредитного договору.
28.03.2016 ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від у справі № 541/2862/13-ц скасовано заходи забезпечення позову ПАТ "ВТБ БАНК" до ОСОБА_2 , Малого підприємства "Мрія" про стягнення заборгованості за кредитним договором у вигляді накладення арешту на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м.Миргород, вул.Гоголя, 84, приміщення, 1, зареєстрованого за Малим підприємством "Мрія", вжиті ухвалою Миргородського міськрайонного суду від 02.10.2013.
Враховуючи, що заходи забезпечення позову у вигляді арешту спірного майна були скасовані лише 28.03.2016, набуття Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Поліс” права власності на спірне нерухоме майно відбулося під час дії обтяження нерухомого майна, застосованого ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області суду 02.10.2013 у справі № 541/2862/13-ц.
В провадженні Східного апеляційного господарського суду знаходилася справа №917/499/19 за позовом ТОВ «Пермус» до ТОВ «ФК «Поліс», приватного нотаріуса Татаринцевої Євгенії Анатоліїівни про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Татарінцевою Є.А. від 25.03.2016 про зняття судового арешту, накладеного ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області у справі № 541/2862/13-ц.
Постановою від 29.07.2021 у справі №917/499/19 Східний апеляційний господарський суд відмовив в позові, пославшись на те, що в розумінні частини 6 статті 154 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції на момент прийняття оспорюваного рішення) статті 26, статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" прийняття судом ухвали про закриття провадження в частині позовних вимог ПАТ "ВТБ Банк" до ТОВ "Пермус", для забезпечення розгляду якого попередньо було накладено арешт, на нерухоме майно: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: нежитлове приміщення по вул. Гоголя, 84 у м Миргород, Полтавської області, є судовим рішенням яким скасовуються вжиті судом заходи забезпечення позову та є належною підставою для прийняття нотаріусом рішення про скасування обтяження речового права особи.
Оскільки постанова суду апеляційної інстанції від 29.07.2021 у справі №917/499/19 набрала законної сили та є чинною, колегія суддів не вбачає за можливе надавати оцінку діям приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Татарінцевої Є.А. щодо про зняття судового арешту, накладеного ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області у справі № 541/2862/13-ц.
В позові позивач посилається на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки відбулося із порушенням строків давності.
Колегія суддів не погоджується з доводами позивача, оскільки наслідки спливу строку позовної давності для кредитора застосовуються у разі звернення його до суду із відповідним позовом, однак при зверненні стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначальне значення має чинність іпотеки, а отже і наявність відповідного права іпотекодержателя (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №761/11601/19).
В позові позивач посилається на те, що під час державної реєстрації права власності будь-якої нотаріальної дії не вчинялось.
Судова колегія зазначає наступне.
13.12.2015 набрав чинності Закон України від 26.11.2015 року № 834-V1II “Про внесення змін до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (далі - Закон № 834-VIII).
Відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №834-VIII “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" з дня набрання чинності цим Законом нотаріуси наділяються повноваженнями державних реєстраторів прав на нерухоме майно та можуть здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії щодо такого майна.
Отже, на час вчинення 25.03.2016 оспорюваної реєстраційної дії, нотаріуси набули право здійснювати реєстраційні дії щодо речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальних дій щодо такого майна.
Враховуючи наведене, доводи позивача є безпідставними.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952 (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Зміст зазначеної правової норми свідчить про те, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:
1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;
2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;
3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
Наведене узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/2589/19.
З огляду на те, що при проведенні реєстраційної дії щодо державної реєстрації права власності на спірне майно за відповідачем приватний нотаріус прийняв рішення, яке не відповідає положенням ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку»; відповідачем при зверненні до державного реєстратора не виконано вимоги ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» та п. 57 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1127, це є достатніми підставами для задоволення позову:
- скасування рішення про державну реєстрацію права власності від 25.03.2016 без вчинення нотаріальної дії приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І. О., індексний номер 28947979 щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення по вул.Гоголя, 84 у м.Миргороді Полтавської області, загальною площею 269,6 кв.м;
-скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно індексний номер запису про право власності: 13880222 від 25.03.2016 на нежитлове приміщення 1 по вул. Гоголя, 84 у м. Миргороді Полтавської області, загальною площею 269,6 кв.м. за ТОВ "ФК "Поліс";
-поновлення відомостей у державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення 1 по вул. Гоголя, 84 у м. Миргороді Полтавської області, загальною площею 269,6 кв.м., що передували скасованим записам.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права, самостійно змінив підстави пред'явленого позову і обґрунтував оскаржуване рішення обставинами, на які позивач в позові не посилався. Також відповідач зазначає про те, що судом першої інстанції в рішенні надано оцінку доказам, що не були предметом дослідження в судовому засіданні та не надавались сторонами, а саме - ухвалам Миргородського міськрайонного суду Полтавської області у справі №541/2862/13-ц.
Колегія суддів не погоджується із доводами відповідача, оскільки в обґрунтування позову позивач посилався на те, що оспорюване рішення прийнято державним реєстратором в той час, коли Миргородським міськрайонним судом розглядався спір у справі №541/2862/13 про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки.
Суд першої інстанції дослідив ухвали суду у справі №541/2862/13 і дійшов висновку про наявність порушень при прийнятті державним реєстратором оспорюваного рішення.
Процесуальні документи у справі №541/2862/13 знаходяться у відкритому доступі на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати їх доказами, які не могли досліджуватися судом лише з підстав не надання їх копій до матеріалів справи.
Враховуючи наведене, судова колегія не вбачає порушень норм процесуального права судом першої інстанції, про які зазначає відповідач.
В доповненні до апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що в суді першої інстанції позивач до клопотання про усунення недоліків позову додав документи, які суд першої інстанції прийняв до уваги як належні докази, хоча зазначені документи не направлялись іншим учасникам справи.
Колегія суддів не приймає вказані доводи відповідача як обґрунтовані, оскільки до клопотання від 09.05.2019 про усунення недоліків позовної заяви позивачем було надано суду копії судових рішень у інших справах, в тому числі, за участю ТОВ «Поліс» та запит до виконавчого комітету Миргородської міської ради на отримання публічної інформації.
Оскільки надані позивачем копії судових рішень містяться у відкритому доступі у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а запит на отримання інформації фактично не є доказом, яким позивач обґрунтовує свої вимоги, відсутні підстави вважати, що їх ненаправлення відповідачу призвело до порушення процесуальних норм чи принципу змагальності сторін.
Крім того, відповідач посилається на те, що Господарський суд Полтавської області не розглянув його клопотання про залишення позову без розгляду.
З цього приводу судова колегія зазначає наступне.
03.06.2019 відповідач звернувся до Господарського суду Полтавської області із клопотанням про залишення позову без розгляду з тих підстав, що спір між тими самими сторонами і про той самий предмет розглядається в інших судах загальної та господарської юрисдикції, та навів відповідний перелік справ.
З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції вказане клопотання відповідача розглянуто не було.
Колегія суддів, скориставшись даними Єдиного державного реєстру судових рішень, проаналізувала склад сторін, предмети позову та стан розгляду справ, на якій послався відповідач в клопотанні про залишення позову без розгляду.
Так, позовні заяви у справах №757/11910/19, №757/12148/19 повернуті Миргородським міськрайонним судом Полтавської області; позови у справах №910/6081/19, №910/3386/19, 910/6131/19, 910/6141/19 повернуті Господарським судом м.Києва; позови у справах №917/745/19, 917/746/19, №917/744/19 повернуті Господарським судом Полтавської області.
У справі №917/1561/18, що перебувала в провадженні Господарського суду Полтавської області був інший предмет позову.
Справи №541/514/19 та №541/755/19 об'єднані Миргородським міськрайонним судом Полтавської області в одне провадження. Разом із тим, у вказаних справах з позовами звернулася фізична особа, не а ТОВ «Пермус», тобто, склад сторін не є тотожним справі №910/3867/19.
У справі №826/7684/16, яка перебуває у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва відповідачем є приватний нотаріус Тишко І.О., у справі №910/3867/19 відповідачем є ТОВ «ФК «Поліс», отже склад сторін також не є тотожним.
Також судова колегія зазначає, що справа №910/3867/19 переглядалася судом першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
Постановою Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №910/3867/19 постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 було скасовано, справу №910/3867/19 передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду та надано вказівки суду апеляційної інстанції дослідити обставини щодо вартості за якою відповідач набув право власності на спірне приміщення.
Отже, суд касаційної інстанції, направляючи цю справу на новий розгляд надав вказівки щодо розгляду та дослідження певних обставин справи і ці вказівки відповідно до ст.316 ГПК України є обов'язковими для суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим, заявлене відповідачем суду першої інстанції клопотання про залишення позову без розгляду не може впливати на розгляд апеляційних скарг у цій справі.
Слід зазначити, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У цій справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судова колегія враховує наступне.
Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку:
- задовольнити позов в частині вимог про усунення перешкод у користуванні правом власності шляхом скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно індексний номер запису про право власності: 13880222 від 25.03.2016 на нежитлове приміщення 1 по вул. Гоголя, 84 у м. Миргороді, Полтавської області, 37600, загальною площею 269,6 кв.м за Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Поліс” та зобов'язання поновлення відомостей у державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про об'єкт нерухомого майна на нежитлове приміщення 1 по вул. Гоголя, 84, у м. Миргород, Полтавської області, 37600, загальною площею 269,6 кв.м, що передували скасованим записам.
-відмовити в задоволенні позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права власності від 25.03.2016 без вчинення нотаріальної дії приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І.О., індексний номер 28947979 щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення по вул. Гоголя, 84 у м. Миргороді, Полтавської області, загальною площею 269,6 кв.м.
В резолютивній частині рішення у цій справі Господарський суд Полтавської області зазначив: позов задовольнити частково; усунути перешкоди у користуванні правом власності шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності від 25.03.2016 без вчинення нотаріальної дії приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І.О., індексний номер 28947979 щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення по вул. Гоголя, 84 у м. Миргороді, Полтавської області, загальною площею 269,6 кв.м. В іншій частині позову - відмовити.
Отже, мотивувальна частина оскаржуваного рішення суду не відповідає її резолютивній частині, що є порушенням норм процесуального права та підставою для скасування рішення Господарського суду Полтавської області від 17.09.2019 повністю.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не повно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Полтавської області від 17.09.2019 року у справі №910/3867/19 скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.
З урахуванням приписів ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання позову, апеляційної та касаційної скарг покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.129, ст.270, п.2 ч.1. ст.275, п.1 ч.1 ст.277, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу позивача задовольнити.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 17.09.2019 року у справі №910/3867/19 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити:
скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 25.03.2016 без вчинення нотаріальної дії приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І. О., індексний номер 28947979 щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення по вул.Гоголя, 84 у м.Миргороді Полтавської області, загальною площею 269,6 кв.м.;
скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно індексний номер запису про право власності: 13880222 від 25.03.2016 на нежитлове приміщення 1 по вул. Гоголя, 84 у м. Миргороді Полтавської області, загальною площею 269,6 кв.м. за ТОВ "ФК "Поліс".
Поновити відомості у державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення 1 по вул. Гоголя, 84 у м. Миргороді Полтавської області, загальною площею 269,6 кв.м., що передували скасованим записам.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" (01024, м.Київ, вул. Шовковична, 42-44, оф.13-В, код ЄДРПОУ 38994463) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пермус" (37600, Полтавська область, м.Миргород, вул.Гоголя, 84, код ЄДРПОУ 39947744) витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 3842 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 8644,50 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс"" (01024, м.Київ, вул. Шовковична, 42-44, оф.13-В, код ЄДРПОУ 38994463) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 11526 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 03.12.2021р.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя О.А. Істоміна