вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" листопада 2021 р. Справа№ 910/3849/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Майданевича А.Г.
Корсака В.А.
за участю:
секретаря судового засідання Звершховської І.А.,
представників сторін:
від позивача: Пугайко І.І.,
від відповідача: не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Рістон Ойл»
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 (повний текст складено 06.07.2021)
у справі № 910/3849/21 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рістон Ойл»
про стягнення 1 117 216,88 грн, -
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У березні 2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар» (далі - ТОВ «ТД «Дельта Вілмар») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рістон Ойл» (далі - ТОВ «Рістон Ойл») 713 012,53 грн пені.
В обґрунтування заявлених вимог ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» посилається на ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України, умови укладеного з ТОВ «Рістон Ойл» договору поставки № 500005287 від 07.07.2020 та вказує про неналежне виконанням ТОВ «Рістон Ойл» своїх зобов'язань за цим договором.
05.04.2021 ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» подало заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій збільшено період нарахування пені, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з ТОВ «Рістон Ойл» пеню у розмірі 909 705,64 грн за період з 01.11.2020 по 01.04.2021.
14.05.2021 ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» подало заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач збільшив період нарахування пені та, у зв'язку з цим, просить стягнути з ТОВ «Рістон Ойл» пеню у розмірі 1 117 216,88 грн за період з 01.11.2020 по 01.05.2021.
Вказані заяви ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» прийняті Господарським судом міста Києва до розгляду у встановленому порядку.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 позов задоволено частково.
Господарський суд першої інстанції вказав, що ТОВ «Рістон Ойл», в порушення умов укладеного з ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» договору, не здійснило поставку обумовленого договором товару, що є підставою для нарахування пені на підставі п. 8.2 договору. Задовольняючи заявлені ТО «ТД «Дельта Вілмар» позовні вимоги частково, місцевий господарський суд вказав, що у наданому позивачем розрахунку пені допущено помилки у визначенні розміру заявленої до стягнення пені.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2021, ТОВ «Рістон Ойл» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги ТОВ «Рістон Ойл» посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.
Щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права (ст. 99 ГПК України) скаржник вказує, що для з'ясування обставин щодо укладення чи не укладення договору поставки ТОВ «Рістон Ойл» місцевий господарський суд мав призначити комплексну судову почеркознавчу та технічну експертизу, на вирішення якої мають бути поставлені питання щодо особи, яка підписала цей договір поставки, а також щодо відтиску печатки, яка проставлена та цьому договорі. Такі обставини можуть бути встановлені саме при розгляді справи №910/3849/21 про стягнення пені за договором поставки.
На думку скаржника, господарський суд першої інстанції порушив ст. 12, ч. 3 ст. 247, ч. 5 ст. 250 ГПК України оскільки здійснив розгляд справи у порядку спрощеного провадження. При цьому ТОВ «Рістон Ойл» зазначає, що зверталось до місцевого господарського суду з клопотанням про перехід до загального позовного провадження у визначеному ч. 5 ст. 250 ГПК України порядку, у задоволенні якого суд відмовив.
Вказуючи про неправильне застосування норм матеріального права, ТОВ «Рістон Ойл» зазначає, що зобов'язання з поставки товару є негрошовим, відтак відсутні підстави для стягненні пені відповідно до ч. 3 ст. 349 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України.
З апеляційною скаргою ТОВ «Рістон Ойл» подало клопотання про призначення комплексної судової експертизи, у якому просить призначити комплексну судову почеркознавчу та технічну експертизу у цій справі, на розгляд якої поставити питання:
- чи виконано підпис від імені директора ТОВ «Рістон Ойл» Жовненка В.І. на договорі поставки №500005287 від 07.07.2020 директором ТОВ «Рістон Ойл» Жовненком В.І. чи іншою особою?
- чи нанесено відтиск печатки ТОВ «Рістон Ойл» на договорі поставки №500005287 від 07.07.2020 печаткою ТОВ «Рістон Ойл»?
Провадження у справі зупинити на час проведення експертизи.
В обґрунтування заявленого клопотання ТОВ «Рістон Ойл» вказує, що договір поставки №500005287 від 07.07.2020 ним не укладався, директором Товариства не підписувався та печаткою Товариства не скріплювався, однак ТОВ «Рістон Ойл» позбавлене можливості довести ці обставини без проведення судової експертизи, оскільки для їх з'ясування необхідні спеціальні знання.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2021 та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2021 апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 апеляційну скаргу ТОВ «Рістон Ойл» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 у справі №910/3849/21 залишено без руху. Надано ТОВ «Рістон Ойл» строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2021 та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсака В.А., Майданевича А.Г. (у зв'язку з відпусткою судді Алданової С.О.).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Рістон Ойл» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 у справі № 910/3849/21. Розгляд справи призначено на 18.10.2021.
У судових засіданнях 18.10.2021 та 08.11.2021 оголошувалась перерва до 08.11.2021 та до 29.11.2021 відповідно.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 зобов'язано ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» завчасно (до 04.11.2021) надати до Північного апеляційного господарського суду оригінал договору поставки №500005287 від 07.07.2020. Визнано обов'язковою явку у судове засідання директора ТОВ «Рістон Ойл» Жовненка В.І.
У судове засідання 29.11.2021 представник відповідача не з'явився з невідомих причин, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений під розписку в судовому засіданні 08.11.2021, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.
Позиції учасників справи.
ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню; вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін.
Крім того, у відзиві на позовну заяву ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» заперечило проти задоволення заявленого ТОВ «ТД «Рістон Ойл» клопотання про призначення експертизи, оскільки вважає, що у матеріалах справи наявні документи, якими ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» обґрунтовував відсутність необхідності призначення експертизи у цій справі в суді першої інстанції, а також зазначає, що надало у матеріали справи складений на його замовлення висновок експерта, яким встановлено, що підпис на договорі належить директору ТОВ «ТД «Рістон Ойл».
ТОВ ТД «Дельта Вілмар» на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 з відповідною заявою надало на огляд апеляційного господарського суду оригінал договору поставки №500005287 від 18.10.2021.
Після огляду та вивчення у судовому засіданні 29.11.2021 Північний апеляційний господарський суд повернув ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» оригінал договору поставки №500005287 від 18.10.2021, про що представник позивача зробив відповідну відмітку на звороті заяви, з якою вказаний договір буд поданий до суду.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
07.07.2020 ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» (покупець) та ТОВ «Рістон Ойл» (постачальник) уклали договір поставки №500005287 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану (далі - товар), невиморожену (пресову, екстракційну або суміш пресової з екстракційною) першого сорту українського походження, на умовах, викладених у цьому договорі.
Постачальник підтверджує, що він є виробником товару (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 2.1 договору кількість товару, що підлягає постачанню за цим договором, складає 800 тон (допустиме відхилення кількості товару +/- 2 % за вибором постачальника).
Постачальник зобов'язаний поставити товар у строк з 07.07.2020 по 31.10.2020. Базис поставки - DAP в редакції Інкотермс-2010 (в частині, що не суперечить умовам цього договору): ТОВ «Дельта Вілмар Україна», Комплекс перевантаження та переробки тропічних олій, м. Южне, вул. Індустріальна, 6 (п. 3.1 договору).
Пунктом 4.1 договору передбачено, що ціна за одну тону товару складає 18696,09 грн плюс ПДВ 20 % 3739, 22 грн, всього з ПДВ 22435, 31 грн. Загальна вартість договору 17 948 246,40 грн (в т.ч. ПДВ 20% - 2991374,40 грн) (допустиме відхилення загальної вартості договору +/- 2 %).
Відповідно до п. 5.1 договору покупець здійснює оплату вартості прийнятого товару на поточний рахунок постачальника протягом трьох банківських днів за днем після приймання покупцем товару за якістю і кількістю в місці поставки, а також отримання: факсової або сканованої копії рахунка-фактури постачальника, в якому зазначені банківські реквізити; оригіналів транспортних накладних; факсової або сканованої копії видаткової накладної; податкової накладної, складеної в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством України; оригіналу посвідчення якості товару, виданого виробником. У випадку ненадання постачальником усіх вищезазначених документів покупець має право, на власний вибір, або оплатити товар без таких документів, або відмовитись від оплати товару з покладенням всіх понесених витрат на постачальника.
У випадку прострочення поставки товару постачальником понад строків, вказаних в п. 3.1 договору, постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, але не більше 10% від вартості непоставленого товару (п. 8.2 договору).
Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 10.1 договору).
Звертаючись з позовом у цій справі, ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» вказує, що за умовами договору ТОВ «Рістон Ойл» зобов'язане було здійснити поставку товару (олія соняшникова нерафінована) у строк до 31.10.2020 (включно), однак ТОВ «Рістон Ойл» товар не поставило, чим порушило умови укладеного договору. ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» здійснило нарахування пені за період з 01.11.2020 по 01.05.2021, розмір якої склав 1 117 216,88 грн.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, ТОВ «Рістон Ойл» надало відзив на позовну заяву, у якому вказує, що у нього відсутні відомості, що договір поставки №500005287 від 07.07.2020 був укладений та підписувався директором ТОВ «Рістон Ойл» Жовненком В.І. та скріплювався печаткою підприємства.
Разом з відзивом на позовну заяву ТОВ «Рістон Ойл» подало клопотання про призначення комплексної судової експертизи, в якому просить суд призначити у справі комплексну судову почеркознавчу та технічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» подало відповідь на відзив, в якій заперечує проти клопотання ТОВ «Рістон Ойл» про призначення комплексної судової експертизи, проти розгляду справи за правилами загального позовного провадження та заявляє клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
ТОВ «Рістон Ойл» подало заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначило, що зобов'язання з поставки товару є негрошовим зобов'язанням, а тому відсутні підстави для стягнення пені.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 55 цього Кодексу. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу (ст. 265 ГК України).
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (ст. 664 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Як встановлено вище, умовами п. 3.1 договору ТОВ «Рістон Ойл» було зобов'язане поставити товар у строк з 07.07.2020 по 31.10.2020, однак станом на дату прийняття місцевим господарським судом рішення у цій справі товар не поставило.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, ТОВ «Рістон Ойл» вказувало, що у нього відсутні відомості про укладення, підписання директором Жовненком В.І. та скріплення печаткою Товариства договору поставки №500005287 від 07.07.2020.
У судовому засіданні 27.05.2021 Господарський суд міста Києва оглянув оригінал договору поставки №500005287 від 07.07.2020, підписаного директором ТОВ «Рістон Ойл» Жовненком В.І. та скріплений печаткою Товариства.
ТОВ ТД «Дельта Вілмар» на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 з відповідною заявою надало на огляд апеляційного господарського суду оригінал договору поставки №500005287 від 18.10.2021.
29.11.2021 Північний апеляційний господарський суд оглянув та вивчив у судовому засіданні наданий ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» оригінал договору поставки №500005287 від 18.10.2021.
ТОВ «Рістон Ойл» не довело фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не надало доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з втратою чи викраденням печатки Товариства.
З огляду на доводи апеляційної скарги та заявлене ТОВ «Рістон Ойл» клопотання про призначення експертизи колегія суддів зазначає таке.
Частиною 1 ст. 99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Місцевий господарський суд розглянув заявлене ТОВ «Рістон Ойл» клопотання про призначення експертизи та, враховуючи предмет і підстави позову у справі щодо стягнення пені у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «Рістон Ойл» своїх зобов'язань за договором поставки №500005287 від 07.07.2020 в частині поставки товару у визначений договором строк, дійшов висновку про відсутність підстав для призначення судової комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи для вирішення спору у даній справі, а тому відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «Рістон Ойл».
Колегія суддів зазначає, що звертаючись з клопотанням про проведення експертизи, ТОВ «Рістон Ойл» вказує, що спірний договір поставки директор Товариства не підписував, печаткою Товариства не скріплював.
Водночас ТОВ «Рістон Ойл», зазначаючи фактично про підроблення підпису директора Товариства, не надало доказів звернення з цього приводу до правоохоронних органів.
Колегія суддів відзначає суперечливість поведінки ТОВ «Рістон Ойл» та директора Товариства, який, вказуючи про те, що не підписував спірний договір, водночас заперечує проти того, аби надати у матеріали справи свої пояснення як свідка (зокрема, у запереченні на відповідь на відзив, яке підписано саме директором ТОВ «Рістон Ойл» Жовненком В.І. та скріплено печаткою Товариства) та не вчиняє інших залежних від нього дій, спрямованих на встановлення дійсних, на його думку, обставин, які визначає як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог.
Наприклад, Жовненко В.І. жодного разу не з'явився у судове засідання особисто, аби самостійно підтвердити чи спростувати обставини укладення договору, в т.ч. під час дослідження його оригіналу в судах першої та апеляційної інстанцій.
Колегія суддів, розглянувши заявлене ТОВ «Рістон Ойл» клопотання про призначення експертизи, дійшла висновку про відмову у його задоволенні за наведених вище підстав у їх сукупності.
При цьому апеляційний суд зважає і на таке.
Позивач надав до матеріалів справи низку інших договорів, укладених з відповідачем, які належним чином виконувались. Порівняння реквізитів цих договорів з реквізитами договору від 07.07.2020 №500005287 (в т.ч. підписів і печаток) не породжує сумнівів у тому, що договір від 07.07.2020 підписаний директором ТОВ «Рістон Ойл» Жовненком В.І. і скріплений печаткою Товариства.
Станом на дату прийняття господарським судом першої інстанції рішення у цій справі докази визнання недійсним договору поставки №500005287 від 07.07.2020 не надані, останній є обов'язковим до виконання сторонами.
ТОВ «Рістон Ойл» у поданій апеляційній скарзі вказує, що наразі (тобто станом на дату подання апеляційної скарги у цій справі) оскаржується в апеляційному порядку ухвала Господарського суду міста Києва від 11.06.2021, якою йому було відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання зустрічного позову (про визнання недійсним договору поставки №500005287 від 07.07.2020) та повернуто зустрічну позовну заяву.
З огляду на цей довід апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що постановою північного апеляційного господарського суд від 25.08.2021 апеляційну скаргу ТОВ «Рістон Ойл» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 у справі №910/3849/21 залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 у справі №910/3849/21 залишено без змін.
Відомості про оскарження постанови Північного апеляційного господарського суд від 25.08.2021 у справі №910/3849/21 відсутні.
Тобто, станом на дату прийняття цієї постанови вказане питання вирішено у встановленому ГПК України порядку.
У поданій позовній заяві ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» просить стягнути з ТОВ «Рістон Ойл» пеню у розмірі 1 117 216,88 грн, нараховану у зв'язку з невиконанням останнім зобов'язання з поставки товару, за період з 01.11.2020 по 01.05.2021.
Умовами п. 8.2 договору сторони погодили, що у випадку прострочення поставки товару постачальником понад строки, вказані в п. 3.1 договору, постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, але не більше 10% від вартості непоставленого товару.
Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. ч. 1, 2 ст. 217 ГК України).
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України (ч. 1 ст. 199 ГК України).
Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень ч. 1 ст. 546 ЦК України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).
Отже, чинне законодавство передбачає як право сторін встановити у договорі розмір неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеню), так і право застосовувати погоджені у договорі штрафні санкції у певному розмірі, обчисленому від вартості товару (у разі порушення негрошового зобов'язання).
За змістом ст. ст. 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті.
Водночас у спірних правовідносинах з боку відповідача має місце негрошове зобов'язання, оскільки відповідач мав зобов'язання перед позивачем вчинити певну дію - поставити товар, і сторони передбачили у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення постачальником виконання негрошового зобов'язання з поставки товару.
Сторони у цьому випадку діяли у межах закону та скористались наданим їм законодавцем правом врегулювати у договорі правовідносини щодо господарсько-правової відповідальності постачальника шляхом нарахування пені за вказані конкретні порушення негрошових зобов'язань.
Таким чином, сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов'язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов'язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов'язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.
Зазначених висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 03.03.2020 у справі №922/2220/19, від 17.09.2020 у справі №922/3548/19 та від 16.02.2021 у справі №910/1972/20.
Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги ТОВ «Рістон Ойл» про неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема ч. 6 ст. 231 ГК України.
Щодо посилань скаржника на порушення місцевим господарським судом ч. 3 ст. 349 ЦК України колегія суддів відзначає, що вказана стаття визначає припинення права власності внаслідок знищення майна та містить тільки ч. 1.
Перевіривши наданий позивачем та здійснений господарським судом першої інстанції розрахунок пені, нарахованої за період з 01.11.2020 по 01.05.2021, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що до стягнення з ТОВ «Рістон Ойл» на користь ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» підлягає пеня у розмірі 1 116 878,30 грн.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рістон Ойл» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 у справі №910/3849/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 у справі №910/3849/21 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3849/21.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 03.12.2021.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді А.Г. Майданевич
В.А. Корсак