Справа № 757/23962/21-к Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3404/2021
Категорія: 331 КПК України
25 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11
перекладача ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві, в режимі відеоконференції з ДУ «Київський слідчий ізолятор», апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 02 липня 2021 року у кримінальному провадженні №12020000000000502 стосовно обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. п. 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_13 , громадянина Чорногорії, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Подгориця, без місця реєстрації в Україні,
ОСОБА_9 , громадянина Сербії, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Ніш Нішевського округу, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_11 , громадянина Сербії, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Ніш Нішевського округу, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,
та обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. п. 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 358 КК України,
ОСОБА_14 , громадянина Чорногорії, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Бар, без місця реєстрації в Україні,
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02 липня 2021 року обвинуваченим ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 28 серпня 2021 року включно.
Таке рішення суд мотивував тим, що з урахуванням того, що ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачена відповідальність тільки у виді позбавлення волі, та не мають міцних соціальних зв'язків в Україні, продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, і виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою позбавляє обвинувачених можливості перешкодити інтересам правосуддя.
В апеляційних скаргах захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 02 липня 2021 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотань про продовження кожному обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосувати до кожного обвинуваченого більш м'який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт.
На обґрунтування апеляційних вимог захисник, викладаючи практику ЄСПЛ, зазначає, що всі клопотання прокурора щодо продовження кожному обвинуваченому строку тримання під вартою не відповідають вимогам ст. 184 КПК України та не підтверджені матеріалами справи, які б доводили існування ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків та експерта, можливості вчинення нових кримінальних правопорушень і вбити потерпілого та/або членів його родини, а тяжкість обвинувачення або покарання, яке може загрожувати особам, не є достатньою підставою для продовження строку тримання обвинувачених під вартою. За таких обставин, як вважає захисник, прокурором в суді не було доведено, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання кожного обвинуваченого під вартою та застосування більш м'яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам. Водночас, за позицією захисника, судом було прийнято необґрунтоване та незаконне рішення за такими клопотаннями прокурора, яке за своїм змістом не відповідає вимогам ч. 1 ст. 372 КПК України, оскільки не містить відомостей про найменування (номер) кримінального провадження, встановлені судом обставини з посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів тощо. Крім того, в ухвалі суд не розглянув можливість застосування до кожного обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, цілодобового домашнього арешту.
Захисник також звертає увагу на те, що судом помилково були застосовані положення ст. 331 КПК України, оскільки в даному випадку суд повинен був діяти відповідно до вимог ст. 315 КПК України та вирішити з належним обґрунтуванням питання щодо обрання кожному обвинуваченому запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинувачених, які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, заперечення прокурора щодо апеляційних вимог, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
За змістом положень ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, в провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020000000000502 стосовно обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. п. 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_13 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , а також обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. п. 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_14 .
Підготовче судове провадження ще не закінчено, але судом вже вирішувалося питання про обрання кожному обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року обвинуваченим продовжувався строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 10 липня 2021 року включно.
Таким чином вирішення судом у підготовчому судовому засіданні 02 липня 2021 року за клопотанням прокурора питання про продовження строку тримання під вартою кожного обвинуваченого узгоджується з положеннями ст. 331 КПК України, а відтак посилання захисника на порушення судом першої інстанції вимог ст. 315 КПК України є безпідставними.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв'язку з вимогами ст.ст. 315, 331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та її особисті обставини життя, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин, а продовження строку тримання під вартою в певній справі може бути виправданим лише тоді, коли наявні конкретні ознаки того, що вимога громадських інтересів важить більше - попри презумпцію невинуватості, - ніж правило поваги до особистої свободи.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Зазначені вимоги кримінального процесуального закону, на переконання колегії суддів, були дотримані судом першої інстанції, а доводи захисника про недоведеність прокурором існування жодного ризику та наявність достатніх підстав для зміни кожному обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт є непереконливими.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Що стосується ризику втечі обвинуваченого, то відповідно до практики ЄСПЛ такий ризик не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, водночас суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» ЄСПЛ визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, а у рішенні по справі «Wпроти Швейцарії» зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства, суду.
Враховуючи характер висунутого ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 та ОСОБА_15 обвинувачення у замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, з корисливих мотивів, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, яке має підвищений ступінь суспільної небезпеки; тяжкість покарання, яка загрожує кожному обвинуваченому у разі визнання винуватим в інкримінованих особливо тяжкому та тяжкому кримінальних правопорушеннях; всі наявні в матеріалах провадження дані про особу кожного обвинуваченого та їх соціальні зв'язки, які жодним чином не пов'язані з Україною, оскільки ОСОБА_21 та ОСОБА_19 є громадянами Чорногорії, а ОСОБА_20 та ОСОБА_22 - громадянами Сербії, не мають тимчасового місця реєстрації та проживання в Україні, близьких родичів та не працевлаштовані, колегія суддів вважає, що кожний обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, такі ризики не зменшилися від часу обрання запобіжного заходу і виправдовують подальше тримання кожного із них під вартою.
З огляду на те, що не завершена стадія підготовчого провадження, тобто потерпілі та свідки у цьому кримінальному провадженні, показання яких суд сприймає безпосередньо, ще не допитувалися, з великою ймовірністю також існує ризик незаконного впливу на них.
За вказаних обставин висновок суду першої інстанції про те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу на даній стадії судового розгляду не забезпечить виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків та не запобігатиме спробам вчинити вищевказані дії є обґрунтованим.
При цьому колегія суддів зауважує, що матеріали провадження не містять переконливих доказів того, що існуючі у поведінці кожного обвинуваченого ризики зменшилися, як і не надані стороною захисту жодні відомості про те, що запобігти існуючим ризикам може інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Всупереч твердженням захисника судом об'єктивно були досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження найсуворішого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення, яке цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи захисника про те, що за своїм змістом ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ч. 1 ст. 372 КПК України, не заслуговують на увагу, а та обставина, що одним судовим рішенням щодо всіх обвинувачених в одному кримінальному провадженні постановлено рішення про продовження строку тримання під вартою не є підставою для його скасування або зміни запобіжного заходу кожному обвинуваченому.
За відсутності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при прийнятті судом рішення про продовження кожному обвинуваченому строку тримання під вартою, як і підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, колегія суддів приймає рішення про залишення апеляційної скарги захисника без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 02 липня 2021 року, якою обвинуваченим ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 28 серпня 2021 року включно - без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня оголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_________________ __________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3