Справа № 185/8144/21
Номер провадження № 2-з/194/90/21
про забезпечення позову
02 грудня 2021 року м.Тернівка
Суддя Тернівського міського суду Дніпропетровської області Корягін В.О., при прийнятті заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
Заявник ОСОБА_1 разом з позовною заявоюзвернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з заявою про забезпечення позову. Просить зупинити стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. від 18 вересня 2019 року про стягнення з нього на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 501098137 від 16 грудня 2018 року до набрання законної сили рішення суду.
Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Болдирєвою У.М. від 07 жовтня 2021 року заява ОСОБА_1 про забезпечення позову передана на розгляд Тернівському міському суду Дніпропетровської області.
26 листопада 2021 року заява ОСОБА_1 про забезпечення позову надійшла до Тернівського міського суду Дніпропетровської області та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями розподілена судді Корягіну В.О., у судді Соколової Ю.І. та судді Солодовник І.С. закінчені повноваження сіддів Тернівського міського суду Дніпропетровської області.
З 26 листопада 2021 року по 10-00 год. 02 грудня 2021 року суддя Корягін В.О. перебував у нарадчій кімнаті по кримінальній справі № 194/1306/19.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтю 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
У відповідності з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У заяві позивача про забезпечення позову вказано як причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, так і обґрунтовано необхідність їх вжиття, як це передбачено ст. 151 ЦПК України.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Забезпечення позову має запобіжний характер і спрямоване на забезпечення можливості виконання ймовірного рішення суду та на недопущення порушень прав осіб, інтересів яких стосується спір.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке вона заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Пунктом 4 вищезазначеної Постанови роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позов, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Виходячи із вказаного виду забезпечення позову підставою для його застосування є оскарження боржником виконавчого напису нотаріуса.
Законодавець визначив, що саме по собі оскарження виконавчого документа свідчить про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, а тому передбачив можливість зупинення стягнення за таким виконавчим документом як вид забезпечення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Виходячи з характеру заявлених вимог, наявності спору між сторонами, та наявність відкритого виконавчого провадження № 60360851 з примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису, суд приходить до висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення даного позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом нотаріуса, оскільки такий захід, передбачений ЦПК України, є співмірним із заявленими позовними вимогами, його невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити ефективне поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, оскільки розпочато процедуру примусового виконання оскаржуваного позивачем виконавчого напису, а тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 149-150, 153, 154 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Зупинити стягнення на підставі виконавчого провадження № 60360851 з виконання виконавчого напису нотаріуса № 21832 вчиненого 18 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ХараНаталією Станіславівною, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором 501098137 від 26 грудня 2018 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані або змінені судом, який розглядає справу.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя В.О. Корягін