Справа № 640/15256/21 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Кармазін О.А.
Іменем України
01 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сорочка Є.О.,
суддів Федотова І.В.,
Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в м. Києві, що проявилася у незастосуванні під час перевірки заяви позивача від 17.03.2021 №7292/Б-2600-21 положень ст.ст. 5, 24, 40, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» стосовно обов'язку пенсійного органу при розрахунку пенсії виходити виключно з високих коефіцієнтів заробітку, а із підрахунку виключати тільки невигідні коефіцієнти заробітку;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити у порядку визначеному ст.ст.5, 24, 40, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» перерахунок станом на 01 березня 2021 року та виплату позивачу в повному обсязі пенсії з урахуванням високих коефіцієнтів заробітку за період 01.01.1996 по 31.12.1997, з 01.08.2008 по 31.01.2009 коли було вилучено із заробітної плати 40 місяців замість використаних нижчих коефіцієнтів заробітку за період з січня 2007 по липень 2008;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити у порядку визначеному ст.ст. 5, 24, 40, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» перерахунок та виплату починаючи з лютого 2009 позивачу пенсію у повному обсязі з урахуванням високих коефіцієнтів заробітку за період 01.01.1993 по 31.12.1997, з 01.08.2008 по 31.01.2009 коли було вилучено із заробітної плати 40 місяців, замість використаних нижчих коефіцієнтів заробітку за період з січня 2007 по липень 2008.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення ст. ст. 19, 22, 64 Конституції України, ст.ст. 5, 24, 40, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійний орган неправомірно вилучив 19 календарних місяців страхового стажу за період з червня 1996 по грудень 1997 з високими коефіцієнтами заробітної плати на загальну суму - 31,33424, хоча, як вважає позивачка, вони були враховані при призначенні пенсії позивачу, і замість них, протиправно внесли інші 19 календарних місяців страхового стажу з нижчими коефіцієнтами за період з січня 2007 по липень 2008 на загальну суму 2,42632, що на 28,9100 менше, ніж було. Позивачка наголошує, що відповідач під час перевірки заяви від 17.03.2021 не перевірив належним чином цю обставину і не усунув порушення ст. ст. 27, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, що є ознакою протиправної бездіяльності.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що в порушення ст. ст. 19, 22, 64 Конституції України, ст.ст. 5, 24, 40, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійний орган неправомірно вилучив 19 календарних місяців страхового стажу за період з червня 1996 по грудень 1997 з високими коефіцієнтами заробітної плати на загальну суму - 31,33424, хоча, як вважає позивачка, вони були враховані при призначенні пенсії позивачу, і замість них, протиправно внесли інші 19 календарних місяців страхового стажу з нижчими коефіцієнтами за період з січня 2007 по липень 2008 на загальну суму 2,42632, що на 28,9100 менше, ніж було. Наголошує, що в даному випадку наявна протиправна бездіяльність відповідача.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивачу у 2002 було призначено пенсію по інвалідності.
У 2004 було перепризначено пенсію по інвалідності.
У 2007 позивача було переведено з пенсії по інвалідності на пенсію по віку, розмір якої обчислено відповідно до Закону № 1058.
При цьому, Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва повідомило позивачку, що відповідно заяви від 11.02.2009 було здійснено перерахунок пенсії по стажу та заробітку.
к вбачається із заяви позивачки від 12.03.2021 (а.с. 39) вона просила ГУ ПФУ перевірити обчислення пенсії. Заява не містить вимоги про проведення перерахунку.
Розмір пенсії з 01.03.2021 становить 4827,56 грн, із них: 4562,21 грн - основний розмір пенсії; 265,35 грн - доплата за понаднормативний стаж.
Пенсію обчислено з урахуванням страхового стажу 35 років 2 місяці 8 днів (422 місяці страхового стажу) та заробітної плати, визначеної за періоди роботи з 01.01.1993 по 31.12.1997, з 01.07.2000 по 31.12.2001, з 01.09.2006 по 31.01.2009.
При обчисленні пенсії із заробітної плати було виключено періоди з 01.06.1996 по 31.12.1997, з 01.07.2000 по 31.12.2006 (40 виключених місяців). Кількість місяців, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи після оптимізації складає 66. Сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць складає 157,78128. Розрахунок заробітної плати (дохід) для обчислення пенсії наступний: 5426,60 грн х (157,78128 : 66) = 12972,99 грн. Отже, Кз = 12972,99 грн : 5426,60 грн = 2,39063.
Пенсію обчислено: 5426,60 грн х 2,39063 х 0,35167 = 4562,21 грн, де: 5426,60 грн - середня заробітна плата по Україні з урахуванням коефіцієнта збільшення; 2,39063 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати; 0,35167 - коефіцієнт страхового стажу; 4562,21 грн - основний розмір пенсії.
Заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії визначений за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням (перерахунком) пенсії. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Позивач вважаючи, що з боку відповідача наявна протиправна бездіяльність, а також вважаючи свої права порушеними, звернулася до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що відповідач надав обґрунтовану відповідь на звернення позивача та підстав для примушування відповідача зайняти іншу позиції у суду не має. При цьому, є очевидним, що спір щодо обставин, безпосередньо не пов'язаних з власне розглядом цієї заяви, знаходиться поза межами строку звернення до суду.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до положень ч. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Частою першою статті 24 цього Закону визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону).
Відповідно до правил ч. 1 ст. 40 Закону, на порушення норм якої посилається позивачка, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.
Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону.
У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
У свою чергу, відповідно до ч. 2. ст. 27 цього Закону за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
Суд першої інстанції вірно вказав, що з аналізу вищевикладеного вбачається, що положення ст. 40 Закону 1058-IV регулюють правила та процедуру призначення пенсії, а не її перерахунку, на чому наполягає позивачка, що вказує на помилковість доводів позивача в обґрунтування позову із посиланням на положення ст. 40 зазначеного Закону, як на підставу перерахунку, а відтак, наведене свідчить про безпідставність позовних вимог в цій частині, відсутність підстав для їх задоволення.
Закріплена у наведеній нормі можливість оптимізації заробітку стосується призначення пенсій, і не може бути застосована при перерахунку вже призначеної пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 461/4328/16-а, від 19 березня 2021 року у справі № 345/3150/16-а.
Більш того, наведене норми у своїй сукупності дають підстави для висновку, що виключення невигідних періодів інші дії при розрахунку пенсії з метою найвигіднішого розрахунку (як зазначено вище), здійснюються за бажанням особи, якій призначається пенсія, тобто на підставі її волевиявлення - самостійно.
Крім того, позивач має право при призначенні пенсії самостійно визначити період страхового стажу, що виключається із періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії. Таким періодом може бути виключно один проміжок часу, а не кілька окремих проміжків часу.
Проте, позивач просить зробити перерахунок пенсії шляхом виключення періодів, що не йдуть підряд, а виокремлені вибірково, складаються з окремих місяців чи кількох місяців поспіль, перебувають упереміш з періодами страхового стажу, який пенсіонер не бажає виключати, але між цими періодами виключені періоди утворюють ряд страхового стажу, з наявністю якого закон дозволяє провести обчислення і призначення максимально можливої пенсії.
Також з матеріалів справи вбачається, що за результатами призначення пенсії, позивачка при її призначенні не заявила про її (пенсії) невідповідність побажанням позивачки відносно проведення найвигіднішого розрахунку, а відтак відсутні підстави для висновку, що при призначенні пенсії позивачки з боку відповідача були порушені її права на проведення найвигіднішого розрахунку.
При цьому, заява від 12.03.2021, яка подана у довільній формі щодо проведення лише перевірки розрахунків, взагалі не містить будь-яких вимог про проведення перерахунку пенсії у зв'язку з виявленими, на думку позивачки, недоліками при призначенні пенсії, не є заявою встановленого зразка про проведення перерахунку, що у свою чергу також не дає підстав для висновку про порушення відповідачем прав чи інтересів позивача.
Крім того, відповідачем не приймалось власне рішення про відмову (ст. 45 Закону № 1058-IV).
Відносно доводів позивачки щодо порушення відповідачем вимог ст.ст. 19, 22, 64 Конституції України, суд першої інстанції вірно вказав, що позов не містить визначення - у чому власне полягає порушення відповідачем вказаних норм Конституції України та судом апеляційної інстанції не встановлено порушень з боку відповідача вказаних вимог Конституції України.
До спірних правовідносин також підлягає застосуванню правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 13.02.2019 у справі № 756/17125/14-а та від 08.11.2019 у справі № 591/2141/16-а.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач надав обґрунтовану відповідь на звернення позивача.
При цьому, спір щодо обставин, безпосередньо не пов'язаних з розглядом цієї заяви, знаходиться поза межами строку звернення до суду.
Колегія суддів зазначає, що обставини викладені в апеляційній скарзі не спростовують вищевикладених висновків суду та не містять доказів порушення відповідачем прав позивача чи наявності протиправної бездіяльності.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Є.О. Сорочко
Суддя І.В. Федотов
Суддя Є.В. Чаку