Справа № 640/14247/20 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Іщук І.О.
Іменем України
01 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сорочка Є.О.,
суддів Федотова І.В.,
Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Венсон» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до Приватного підприємства «Венсон» про стягнення податкового боргу,-
Головного управління Державної податкової служби у м. Києві звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства «Венсон», в якому просить стягнути кошти платника податків Приватного підприємства «Венсон» з усіх рахунків, відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 90779,04 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до інтегрованої картки платника податків, Відповідач на момент звернення до суду має заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість у розмірі 90779,04 грн. При цьому, позивач стверджує, що вказана заборгованість виникла на підставі самостійно визначених платником податків сум узгоджених податкових зобов'язань.
В подальшому від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути кошти платника податків Приватного підприємства «Венсон» з рахунків у банках, що обслуговують такого платника, що належать такому платнику на суму податкового боргу у розмірі 77898,40 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що відсутні докази наявності у відповідача заборгованості за минулі періоди та надано належні докази своєчасної та у повному обсязі сплати всіх податкових зобов'язань.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що Приватне підприємство «Венсон» перебуває на обліку в органах ДПС та є платником податків за основним місцем обліку.
Позивач зазначив, що відповідно до інтегрованої картки платника податків Приватне підприємство «Венсон» на момент звернення до суду податкового органу має заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість у розмірі у розмірі 90779,04 грн. Вказана заборгованість виникла на підставі самостійно визначених платником податків сум узгоджених податкових зобов'язань та податкових повідомлень - рішень від 17.10.2019 №013750405 та від 26.02.2020 №0217340405.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення податкового боргу у примусовому порядку.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що до стягнення заявлено податковий борг, який виник на підставі самостійно визначених платником податків сум узгоджених податкових зобов'язань відповідно до податкових декларацій за 5-12 місяці 2019 року, 1, 2-5 місяці 2020 року та податкових повідомлень - рішень від 17.10.2019 №013750405 та від 26.02.2020 №0217340405, доказів, які спростовували б доводи позивача, відповідач не надано.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Згідно з п.59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до пункту 14.1.137 статті 14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Контролюючий орган має право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджету та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Положеннями пункту 56.11 статті 56 ПК України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Пункт 57.1 статті 57 ПК України встановлює, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено право контролюючих органів у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
Відповідно до п.95.1 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Пунктом 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно із пунктом 95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідачем зазначено, що доводи ГУ ДПС у м. Києві про наявність у Приватного підприємства «Венсон» податкового боргу - помилкові, оскільки на його рахунку в СЕА ПДВ були наявні кошти у сумах, достатніх для сплати узгоджених податкових зобов'язань.
Згідно з п.п.87.9 ст. 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Суд першої інстанції виходив з того, що кошти сплачені ПП «Венсон» з податку на додану вартість в рахунок сплати поточних податкових зобов'язань, відповідно до зазначеної норми законодавства, були спрямовані в рахунок погашення податкового боргу.
Разом із тим, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів існування заборгованості у відповідача, контролюючим органом не надано жодних доказів на підтвердження того, які суми та за які періоди були погашені за рахунок сплачених коштів.
Натомість відповідачем надано виписки банку по особовому рахунку ПП «Венсон» про поповнення електронного рахунку в Системі електронного адміністрування ПДВ за період з 01.06.2017 - 30.06.2020, реєстр транзакцій в Системі електронного адміністрування ПДВ за період з 01.06.2017 - 30.06.2020, податкові декларації з ПДВ за період з 01.06.2017 - 30.06.2020.
З даних доказів вбачається, що відповідач постійно поповнює грошові кошти на електронному рахунку в Системі електронного адміністрування ПДВ і відповідні кошти вчасно зараховуються в рахунок виконання зобов'язань щодо перерахування ПДВ.
Згідно з даними Електронного кабінету платника податків заборгованість у відповідача перед бюджетом щодо сплати податку на додану вартість відсутня.
Крім того, за період з січня 2016 року по березень 2018 року відсутність заборгованості з податку на додану вартість підтверджується висновками Окружного адміністративного суду м. Києва, наведеними у рішенні від 10.03.2020 у справі №640/18091/18.
Розрахунки з бюджетом в системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються відповідно до ст. 200-1 ПК України, крім випадків, передбачених п. 87.1 ст. 87 ПК України.
Так, відповідно до зазначеної норми не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених ст. 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до п. 200.2 ст. 200 цього Кодексу). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Суми ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету за підсумками звітного (податкового) періоду та задекларовані платником податків у податкових деклараціях з податку на додану вартість, сплачуються до бюджету безпосередньо з електронного рахунку платника податків.
Податкові зобов'язання, визначені контролюючими органами, штрафні санкції та пеня, сплачуються підприємством зі свого поточного рахунку на бюджетні рахунки Казначейства України, відкриті для зарахування відповідних податків та зборів.
Разом із тим, колегія суддів зазначає, що в даному випадку контролюючим органо вказано про самостійно визначені платником податків суми узгоджених податкових зобов'язань, тобто їх погашення могло відбуватися з відповідного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що контролюючим органом не надано беззаперечних доказів наявності у відповідача податкового боргу, неможливості його погашення, у разі наявності, за рахунок регулярно сплачених платежів в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, тому відсутні підстави для задоволення позову.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а у задоволенні позову слід відмовити.
Згідно частин першої, шостої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки за подання апеляційної скарги відповідачем був сплачений судовий збір у розмірі 3153,00 грн, то наведені кошти підлягають стягненню за рахунок позивача в порядку їх розподілу.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Венсон» - задовольнити частково.
Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - відмовити.
Змінити розподіл судових витрат.
Стягнути на користь Приватного підприємства «Венсон» (04114, м. Київ, вул. Дубровицька, 8, кв. 127; код ЄДРПОУ 31466839) сплачений судовий збір у розмірі 3153 (три тисячі сто п'ятдесят три) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ 43141267).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Є.О. Сорочко
Суддя І.В. Федотов
Суддя Є.В. Чаку