Україна
14 червня 2010 р. справа № 2а-4900/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 14-30
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Соколової О.А.
при секретарі Шмітько А.В.
за участю
представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Донецькій області про визнання неправомірними дій державного інспектора щодо складання акту та винесення припису, скасування припису від 22.09.09,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Донецькій області, південного регіонального відділу про визнання неправомірними дій державного інспектора - головного спеціаліста південного регіонального відділу Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Донецькій області Ахметзянова Н.Ф. щодо складання акту та винесення припису, скасування припису від 22.09.09.
У позові позивачем зазначено, що 22.09.09 державним інспектором - головним спеціалістом південного регіонального відділу Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Донецькій області Ахметзяновим Н.Ф. складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, з якого вбачається, що Юдін М.Н. самовільно зайняв та використовує для розміщення та обслуговування господарських споруд земельну ділянку площею 0,0060 га за рахунок земель житлової та громадської забудови Маріупольської міської ради за адресою: м.Маріупіль, вул.Котовського, 55.
На підставі акту перевірки 22.09.09 державним інспектором винесено припис про усунення порушення земельного законодавства. Позивач з вказаним актом та приписом не згоден, мотивуючи тим, що вони складені з порушенням, а саме при складання акту позивач не був присутній, з ним не ознайомлений, копія на його адресу не направлена.
Також зазначив, що він вважає що має право на використання земельної ділянки, з наступних підстав. Позивачу по праву приватної власності належить 23/50 частки домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, згідно свідоцтва № 1113 від 08.12.1987. Відповідно ст. 13 Земельного кодексу України від 08.07.1970 він мав право на використання земельної ділянки на якій розташовано його будівля. Поруч з його домоволодінням знаходилась будівля № 53, яка було зруйнована. Згідно листа Приморського райвиконкома м. Маріуполя земельну ділянку після знищення будівлі № 53 по вул. Котовського передано для використання власникам суміжних ділянок: йому, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Відповідно схеми землеволодіння, затвердженою Приморським райвиконкомом, земельна ділянка площею 0,0060 га була надана в користування ОСОБА_7, що володіла домом №55 по вулиці Котовського. Після її смерті 05.04.94 по домашній угоді позивач придбав ці володіння у її сина - ОСОБА_8
В 2008 році ОСОБА_3 звернувся до Маріупольського міської Ради для приватизації земельної ділянки площею 0,0400 га, в т.ч. спірної ділянки (0,0060 га). Рішенням №5/28-4988 від 27.01.09 Маріупольської міської Ради позивачу затверджені матеріали узгодження місця розміщення земельної ділянки, дозволена розробка проекту землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,0400 га для експлуатації та обслуговування жилого дому, господарських приміщень та споруд по вул.Котовського 49 а в місті Маріуполі. По протесту прокурора зазначене рішення Маріупольської міської Ради скасовано рішенням №5/29-5171 від 03.03.09. На даний час рішення Маріупольської міської Ради №5/29-5171від 03.03.09 ним оскаржується в судовому порядку.
Позивач не визнає те, що він самовільне зайняв та використовує для розміщення та обслуговування господарських споруд земельну ділянку площею 0,0060 га за рахунок земель житлової та громадської забудови Маріупольської міської ради за адресою: м.Маріупіль, вул.Котовського, 55, мотивуючи тим, що земельні ділянки, які були передані в використання, є придбаними на законних підставах та оформлення документів на них з послідуючою реєстрацією прав на необмежений термін.
Ухвалою суду від 19.04.10 за клопотанням представника позивача замінено відповідача на управління Держкомзему у м. Маріуполі.
Ухвалою суду від 31.05.10 за клопотанням представника позивача замінено відповідача на Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель у Донецькій області.
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності відповідач суду не надавав. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає за адресою АДРЕСА_1 частки домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, згідно свідоцтва № 1113 від 08.12.1987 (а.с.14).
Відповідач - Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель у Донецької області, ідентифікаційний код 34008243.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про рішення засновників юридичної особи щодо припинення юридичної особи.
Спірною земельною ділянкою площею 0,0060 га, розташованою за адресою: м. Маріуполь, вул. Котовського, 55 позивач користується на підставі домашньої угоди, укладеною 05.04.94, згідно якої він придбав літню кухню, сарай для вугілля та дров, курятник (а.с.22-23).
Відповідно ст. 119 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.
В 2008 році позивач звернувся до Маріупольської міської ради про затвердження матеріалів попереднього узгодження місця розміщення земельної ділянки площею 0,0400 га, куди увійшла спірна земельна ділянка 0,0060 га, для експлуатації та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по вул. Котовського, 49 а в місті Маріуполі.
Рішенням Маріупольської міської ради № 5/28-4988 від 27.01.09 затверджені матеріали попереднього узгодження місця розміщення та дозволено розробити проект землевпорядкування з відводу земельної ділянки орієнтованою площею 0,0400 га для експлуатації та обслуговування житлового будинку та господарських споруд по вул. Котовського, 49 а в Приморському районі в м. Маріуполі ОСОБА_3 (а.с. 31).
Відповідно протесту прокурора скасовано згадане рішення Маріупольської міської ради № 5/28-4988 від 27.01.09 рішенням той же ради № 5/29-5171 від 03.03.09 (а.с.32).
Рішення Маріупольської міської ради № 5/29-5171 від 03.03.09 оскражено позивачем до Жовтневого районного суду м. Маріуполя, рішення якого не набрало законної сили на час розгляду адміністративної справи.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Між сторонами виник спір стосовно правомірності дії державного інспектора - головного спеціаліста південного регіонального відділу Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Донецькій області ОСОБА_4 щодо складання акту та винесення припису.
Відповідно ст. 9 Закону України від 05.11.2009 р. № 1708-VI «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (далі Закон № 1708) державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи, який здійснюється зокрема, шляхом проведення перевірок.
Повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель передбачені ст. 10 Закону № 1708.
Відповідно до повноважень інспектори мають право складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель з дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень та інше.
Проведення перевірок інспекторами проводиться згідно Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Держкомзем від 12.12.2003, № 312 (далі Порядок).
22 вересня 2009 року державним інспектором - головним спеціалістом Південного регіонального відділу державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області ОСОБА_4 проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства при використані земельної ділянки позивачем площею 0,0060 га, яка розташована по вул. Котовського, 53 у м. Маріуполі. За результатами перевірки державним інспектором складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, згідно його висновків позивач самовільно зайняв та використовує земельну ділянку до моменту державної реєстрації прав користування земельною ділянкою (а.с. 8).
Згідно вказаного акта перевірки інспектором проведено перевірки без участі позивача, без урахування документів, згідно яких він використовував земельну ділянку.
У судовому засіданні встановлено, що державний інспектор при проведені перевірки не виконав вимоги п. 4.2. зазначеного Порядка, згідно якого він при проведені перевірки повинен був, зокрема, установити правомірність використання земельних ділянок іншими землекористувачами, яким вони не надані у власність чи користування; перевірити наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою. Крім того, у порушення п. 5.3 Порядку акт перевірки не було вручено позивачу.
У день проведення перевірки державним інспектором винесено припис № 031130 щодо усунення порушень вимог земельного законодавства (а.с. 9).
В описовій частині зазначеного припису державним інспектором зазначено, що на час перевірки позивач самовільно зайняв та використовує для розміщення та обслуговування господарських споруд земельну ділянку загальною площею 0,0060 га за рахунок житлового та громадянської забудови Маріупольської міської ради, розташовану за адресою: м. Маріуполь, вул. Котовського, 55 , до моменту державної реєстрації прав користування земельною ділянкою, що є порушенням ст. 125 Земельного кодексу України.
Суд зазначає, що відповідно до статей 116, 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Водночас, згідно ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку може також набуватися на підставі цивільно-правової угоди при переході права власності на житловий будинок, будівлю або споруду.
Термін «самовільне зайняття земельних ділянок» визначено у ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.
З огляду на вищезазначені норми законодавства України, суд прийшов до висновку що дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки без правовстановлюючого документу, зареєстрованому в установленому порядку, але за наявності цивільно-правової угоди про набуття права на земельну ділянку, будівлю або споруду, які на неї розміщені, не можуть бути кваліфіковані як «самовільне зайняття земельної ділянки». Вчинення таких дій є «використання земельної ділянки без правовстановлюючого документу», відповідальність за що не передбачена діючим законодавством.
Отже, при проведені перевірки державним інспектором не взято до уваги, що позивач користується земельною ділянкою, після придбання на підставі домашньої угоди, укладеною 05.04.94, згідно якої він придбав літню кухню, сарай для вугілля та дров, курятник.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на зазначену норму суд під час розгляду справи щодо оскаржень рішень, дій чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, проводячи перевірку, за результатами якої складено акт та винесено припис, діяв на підставі, та в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.
З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов, визнає неправомірними дії державного інспектора щодо складання акту, винесення припису, та скасовує припис щодо усунення порушень вимог земельного законодавства від 22.09.09.
Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_3 до Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Донецькій області про визнання неправомірними дій державного інспектора щодо складання акту та винесення припису, скасування припису від 22.09.09 задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дій державного інспектора - головного спеціаліста Південного регіонального відділу державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області щодо складання акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22.09.09 та винесення припису № 031130 щодо усунення порушень вимог земельного законодавства.
Скасувати припис Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Донецькій області № 031130 від 22.09.09 щодо усунення порушень вимог земельного законодавства.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 14 червня 2010 року в присутності представників позивача.
Повний текст постанови виготовлено у повному обсязі 21 червня 2010 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Соколова О. А.