Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" червня 2010 р. Справа № 53/09-10
вх. № 3246/5-53
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Катеринюк Д.С., за дов.
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши справу за позовом КП "Харківблагоустрій", м. Харків
до СПДФО ОСОБА_2, м. Харків
про стягнення 16197,50 грн.
Розглядається вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по договору про надання послуг № 04 від 01.02.2007 року в сумі 16197,50 грн.
Представник позивача в судовому засіданні надав до суду уточнену позовну заяву, в якій збільшив суму позову до 19778,00 грн. та просить суд позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, тому суд приймає уточнення позивача до розгляду.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує в повному обсязі з мотивів викладених у запереченні та просить суд в задоволенні позову відмовити, оскільки позивачем не надано суду доказів надання послуг відповідачеві у спірному періоді.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.
Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Між КП "Харківблагоустрій" (позивач) та СПДФО ОСОБА_2 (відповідач) було укладено договір на благоустрій прилеглої території № 04 від 01.02.2007 року.
Згідноп.1.1 договору виконавець (позивач) зобов'язується виконати роботи відповідно Додатку №1 за дорученням замовника (відповідача), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.
Відповідно до п. 4.1 договору оплата проводиться у відповідністю з калькуляцією шляхом 50% попередньої оплати на розрахунковий рахунок виконавця до 5 числа кожного місяця. Повна оплата виконаних робіт здійснюється після підписання сторонами актів виконаних робіт.
Вартість робіт відповідно до додатку №1 до договору № 04 від 01.02.2007 року. складає 1000,00 грн.
Сторонами по договору були підписані акти виконаних робіт за лютий 2007 року, березень 2007 року, квітень 2007 року та травень 2007 року на загальну суму 4000,00 грн.
Позивачем було підтверджено оплату відповідача за виконані роботи в сумі 4000,00 грн. та попередню оплату в розмірі 500,00 грн. на наступний місяць, що підтверджується банківськими виписками, копії яких додано до матеріалів справи.
Позивачем на адресу відповідача були направлені претензії № 1169 від 29.12.2007 року та № 178/1 від 29.02.2008 року відповідно до яких позивачем зазначено, що заборгованість за надані послуги нараховується з 15.06.2007 року.
Відповідно до позовної заяви з поданими уточненнями позивачем нарахована заборгованість за виконані роботи в сумі 15500,00 грн. які були виконані за періоди червень-грудень 2007 року та січень-вересень 2008 року.
Також позивачем за неналежне виконання відповідачем умов договору в частині оплати наданих послуг, було нараховано 3696,75 грн. інфляційних витрат та 581,25 грн. 3% річних.
Однак в підтвердження виконання робіт, передбачених договором та додатком №1, та відповідно суми заборгованості заявленої до стягнення за виконані роботи по договору № 04 від 01.02.2007 року, позивачем до матеріалів справи не надано актів виконаних робіт, які передбачені п. 2.3 договору.
Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи, що позивачем не надано суду доказів надання відповідачу послуг по договору на благоустрій прилеглої території № 04 від 01.02.2007 року за періоди червень-грудень 2007 року та січень-вересень 2008 року на суму 15500,00 грн., суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, інфляційних та 3% річних не обґрунтованими, не підтвердженими наданими до матеріалів справи доказами та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки з його вини справу було доведено до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,12, 22, 33, 43, 44 - 49, 75, 82-85 ГПК України, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя
Рішення виготовлено та підписано 25.06.2010 року.