Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" червня 2010 р. Справа № 53/87-10
вх. № 4213/1-53
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Луньова Г.С., за дов.
відповідача - Матвєєв Є.О., за дов.
розглянувши справу за позовом ТОВ "Дом сварки", м. Харків
до ТОВ "Троя - Тета", м. Харків
про виключення майна з акту опису й арешту.
Розглядається вимога позивача про виключення з акту опису й арешту майна серія 816441 від 08.04.2010 року, складеного Червонозаводським відділом Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.
Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнає в повному обсязі та вважає за можливе позов задовольнити.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.
Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
На виконанні Червонозаводського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (надалі - Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ) знаходиться зведене виконавче провадження з виконання виконавчих документів про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРОЯ-ТЕТА» (надалі - Відповідач, ТОВ «ТРОЯ-ТЕТА») на користь юридичних та фізичних осіб заборгованості.
Відповідачу було надано строк для добровільного виконання виконавчих документів.
Внаслідок відсутності позитивних результатів фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТРОЯ - ТЕТА» в установлений строк заборгованість Відповідачем в добровільному порядку сплачена не була.
08 квітня 2010 р. державним виконавцем Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ з виходом за адресою: м. Харків, пр-т Гагаріна, 100 було складено Акт опису й арешту майна серія АА № 816441 від 08.04.2010 (надалі - Акт).
Позивач стверджує, що зазначений Акт складено з порушенням чинного законодавства України, з порушенням прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Дом сварки» (надалі - ТОВ «Дом сварки», Позивач), що полягає у наступному:
- по-перше: складання Акту відбувалося з виходом державного виконавця Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ за адресою: м. Харків, пр-т Гагаріна, 100. В Акті зазначено, що місцем складання Акту є «м. Харків, пр. Гагаріна, 100, ТОВ «ТРОЯ-ТЕТА».
Зазначення в Акті відомостей щодо складання Акту на території ТОВ «ТРОЯ-ТЕТА» протирічить дійсності.
Згідно Договору оренди приміщення № 01/15-10 від 01 січня 2010 р. ТОВ «Дом сварки» приймає від ТОВ «Харківський м'ясокомбінат» у строкове платне користування окремі приміщення нежитлової будівлі літ. XXIV-1 за адресою: 61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 100. (п.1.1 Договору оренди приміщення № 01/15-10). Згідно Акту приймання-передачі вказані приміщення були передані Позивачу 01 січня 2010 р. Договір укладено на строк до 31 грудня 2010 р.
Таким чином, складання Акту опису й арешту від 08.04.2010 проводилося на території ТОВ «Дом сварки».
- по-друге: згідно Акту опису й арешту майна, складеного 08.04.2010, описано і накладено арешт на майно (офісне обладнання) згідно переліку в Акті. При цьому в Акті зазначено, що вказане в Акті майно належить боржнику, тобто ТОВ «ТРОЯ-ТЕТА».
Однак, як вказує позивач, це не відповідає дійсності, оскільки за вказаною адресою, в приміщенні, де проводився опис майна та було складено Акт, знаходилося майно, яким володіє ТОВ «Дом сварки». Зазначене підтверджується Договором оренди обладнання №04/01-1 від 04.01.2010, укладеного між Позивачем та Фізичною особою - підприємцем Приємською Вікторією Юріївною, Актом приймання-передачі до Договору № 04.01.2010 від 04.01.2010.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
На підставі ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України (аналогія закону) вказані норми поширюються і на окремі правомочності законного користувача щодо володіння та користування майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.55 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Згідно ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту. В даному випадку одним з відповідачів у справі повинен бути орган державної виконавчої служби.
У відповідності до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Тобто, з урахуванням викладеного, суд вважає, що заявлення позову про виключення з акту опису й арешту майна серія 816441 від 08.04.2010 року, складеного Червонозаводським відділом Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, без заявлення вимоги про визнання права на це майно суперечить вимогам діючого законодавства щодо встановлених способів захисту цивільних прав та інтересів.
А тому заявлені позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства та не підлягають задоволенню.
Крім того, суд вважає окремо звернути увагу на те, що з тексту позовної заяви вбачається, що позивач фактично оскаржує Акт опису й арешту майна серія АА № 816441 від 08.04.2010 року, складений державним виконавцем Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ.
Відповідно до чинного законодавства дана категорія спорів повинна розглядатись відповідно до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу залишити на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 44 - 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя
Рішення виготовлено та підписано 25.06.2010 року.