Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" червня 2010 р. Справа № 43/122-10
вх. № 3285/5-43
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Штонда В.В. відповідача - не з*явився
розглянувши справу за позовом ТОВ "Статус", м. Харків
до ФОП ОСОБА_2, м. Харків
про стягнення 17910,41 грн.
ТОВ"Статус" ( позивач) просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( відповідача) суму 6000 грн як отриману передплату по договору на міжнародні перевезення автомобільним транспортом за № 30/11 від 30.11.2009 року, пеню 1 % за прострочку доставки 6900 грн, збитки 4 806,41 грн, комерційний кредит 204 грн, 4 806,41 грн збитки, судові витрати покласти на відповідача.
07.06.2010 року позивач звернувся до суду з уточненою позовною заявою, у якій просить прийняти уточнену позовну заяву. Стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ТОВ “Статус”попередню оплату в сумі 6000 грн. сплачену платіжним дорученням № 923 від 04.12.2009 року. Стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ТОВ “Статус”пеню за прострочку доставки (недоставку) вантажу в сумі 4080 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 272,96 грн., а також збитки в сумі 7557,45 грн. Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести на відповідача.
Відповідно до статті 22 ГПК України позивач до прийняття рішення по справі має право змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідач в судове засідання не з*явився заперечень щодо відсутності боргу не надав. Справа розглядається згідно ст. 75 ГПК України, за наявними матеріалами у справі.
В судовому засіданні оголошена перерва з 22.06.2010 року до 29.06.2010 року до 10 години для підготовки повного тексту рішення по справі.
Розглянувши матеріали справи судом встановлено наступне, що 30.11.2009 року між ФОП ОСОБА_2 (відповідачем по справі) та ТОВ "Статус" ( позивачем по справі) був укладений договір за № 30/11 на міжнародні перевезення автомобільним транспортом ( а.с.17-18).
Пунктом 2.1.1. Договору позивач та відповідач узгодили, що перевезення вантажів виконуються на підставі заявок, що надаються Експедитору за час, достатній для підготовки автомобілів та прибуття їх до міста завантаження.
Відповідно до пункту 2.2.5 Договору Замовник (позивач) зобов'язався оплатити послуги, надані Виконавцем по даному Договору, по встановленим тарифам, вказаним у заявці, в порядку визначеному розділом 3 Договору.
Згідно пункту 2.3.1 Договору Експедитор зобов'язався подавати від завантаження, у встановленні в заявці місце та час, технічно справні автомобілі, придатні для перевезення даного вантажу та такі, що відповідають санітарним нормам, тип та кількість також визначені заявкою. Цим же пунктом передбачено, що подання автотранспорту, непридатного до перевезення та такого, що не відповідає санітарним нормам дорівнюється до неподання транспортного засобу.
На виконання умов договору на перевезення вантажів між позивачем та відповідачем підписано заявку-договір від 30.11.2009 року, відповідно до якої сторони узгодили наступне, що є істотними умовами перевезення вантажу, а саме:
Маршрут: Харків (Україна) - м. Семей (Республіка Казахстан»)
Найменування вантажу: ковпачки алюмінієві
Вид упаковки: картонні ящики, поліетиленові пакети, скотч упаковка.
Вага вантажу: 800 кг
Дата, час початку завантаження: 04.12.2009 року о 8 год.
Місце початку завантаження: ТОВ «Статус», 61009, Україна, м. Харків, вул.Агрономічна, 1
Пункт розмитнення, розвантаження - м. Семей (Республіка Казахстан)
Погранічний перехід: Гоптівка-Нехотеєвка
Вантажоотримувач: Семіпалатинський філіал ТОО ФК «Ромат» м. Семей вул.Леніна,15.
Вартість перевезення: 10000 грн.
Строк та засіб оплати: попередня оплата 60%, остаточний розрахунок- 40 % після надання оригіналів документів.
Цією ж заявкою між позивачем та відповідачем було узгоджено, що загальний термін доставки вантажу перевізником встановлюється з моменту завантаження та оформлення документів, до місця призначення протягом 20 діб. У разі прострочки - пеня у розмірі 1% за кожний день прострочення.
Експедитор погодився з умовами заявки та надав автомобіль IVEKO НОМЕР_2, водій ОСОБА_4.
Заявка підписана та скріплена печатками. Як зазначає позивач, відповідно до вказаної транспортної заявки між підприємством та відповідачем виникли зобов'язальні відносини щодо перевезення (експедирування) вантажу. (арк.с.18).
Вартість перевезення визначається в кожному конкретному випадку на підставі погоджених з "Замовником" цін. Варість перевезення та строк оплати зазначається у заявці. Оплата перевезення проводиться по готівковому розрахунку або в національній валюті України по безготівковому розрахунку або на валютний рахунок "Експедитора" в доларах США або в російських рублях.( п.3.2 договору). Розрахунок за первезення проводиться "Замовником" не пізніше 5-ти банківських днів після отрмання оригіналів документів, В разі неоплати в зазначений строк , нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожну добу після погодження суми. витрати по прибанню ПММ, оплата транзитних та екологічних зборів, платних зупинок, автострад та автостоянок бере на себе "Експедитор" ( п.3.4 договора).
Суд встановив, що ТОВ «Статус», укладаючи договір на перевезення вантажу діяв з метою виконання договору купівлі-продажу № 27-08-07, укладеного 27.08.2007 року між ним та ТОВ ФК «Ромат» на поставку виробів медичного призначення- ковпачків алюмінієвих.
03.11.2009 року відповідач по справі надав позивачу рахунок-фактуру за № 107 на сплату транспортних послуг за маршрутом м.Харків - Семей автомібіль НОМЕР_2 на суму 10 000 грн ( окремо в рахунку виділена сума 6 000 грн та зазначене число 04.12.).( а.с.19).
04.12.2009 року позивач платіжним дорученням за № 923 перерахував відповідачу у відповідності до рахунку 6 000 грн за транспортні послуги згідно рахунку № 107 від 03.12.2009 року ( а.с.20).
Позивач виконав умови договору щодо своєчасного (04.12.2009 року) завантаження автотранспортного засобу та оформлення всіх документів на перевезення зазначеного у заявці вантажу: міжнародної товарно-транспортної накладної № 0113169, вантажної митної декларації 800000014/9/499661, пакувальних листів та іншіих документів.
Відповідач прийняв вантаж до перевезення без зауважень та застережень, про що свідчить міжнародна товарно-транспортна накладна № 0113169, у якій зазначено перевізника - ОСОБА_5, АДРЕСА_1 автомобіль НОМЕР_2.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Тобто суб'єктами є відправник вантажу та перевізник.
Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Тобто суб'єктами є відправник та експедитор.
За своєю суттю договір експедирування відрізняється суб'єктним елементом посередництва між відправником та перевізником, яким виступає експедитор. Тобто, за договором транспортного експедирування експедитор вступає у правовідносини з відправником та залучає перевізника.
Згідно ч.1 ст.932 ЦК України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. При цьому, у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор, в силу ч.2 вказаної норми, відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Отже, вищевказана норма не визначає обов'язку експедитора виконати перевезення особисто, але визначає відповідальність перед Замовником послуг.
Оскільки перевізником в перевізних документах зазначено СПД ФО ОСОБА_5, то суд встановив, що відповідач вступив у правовідносини з перевізником від власного імені та у власних інтересах, а тому правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем як перевізником є відносинами транспортного експедирування.
Згідно частин 11, 12 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Статтею 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно статті 174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.
Згідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.56, остання застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є учасницею Конвенції.
Згідно ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням накладної.
Судом встановлено та наявними в матеріалах справи міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 0113169 вантаж доставлено 03.03.2010 року (а.с.21).
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Строк доставки вантажу у республіку Казахстан визначений у заявці- до 24.12.2009 року.
Однак, в порушення зобов'язань, передбачених договором та заявкою до договору, яка є його невід'ємною частиною, відповідач вантаж не доставив. Відповідач доказів доставки вантажу або причин невиконання заявки суду не надав.
Як свідчать матеріали справи та надані суду докази, про те, що вантаж не виїжджав за межі України, тому що автомобіль, якому знаходився вантаж, зломався, позивач дізнався вже в лютому 2010 року. Декларація № 800000014/9/499661 містить позначки, що термін доставки вантажу продовжено до 13.02.2010 року у зв'язку із поломкою транспортного засобу та довгостроковим його ремонтом. Таким чином, відповідач порушив умови договору на перевезення вантажу.
03.03.2010 року на лист позивача, направлений на адресу Харківської митниці, було повідомлено про аналювання вантажної митної декларації від 04.12.2009 року № 800000014/9/499661.
03 березня 2010 року позивач повідомив відповідача про відмову від подальшого виконання ним зобов'язання щодо експедирування вантажу, та відповідачка повернула належний ТОВ «Статус» вантаж, про що свідчить відмітка в товарно-транспортній накладній.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Договором передбачено сплата особою, що порушила зобов'язання, неустойки у вигляді 1% за кожний день прострочки. Відповідачу нарахована пеня за прострочку доставки вантажу за період з 25.12.2009 року по 02.03.2010 року, що становить 4080 грн. Позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочку доставки вантажу в сумі 4080 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Згідно статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (тобто на рівні облікової ставки Національного банку України.
Оскільки попередню оплату за транспортні послуги відповідач не повернув підприємству позивача, з цього слідує, що відповідач безпідставно користується грошовими коштами з 25.12.2009 року по 04.06.2010 року, тому у відповідності до статті 536 ЦК України позивачем нараховані проценти за користування грошовими коштами в сумі 272,96 грн. В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 272,96 грн.
Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, тощо.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За змістом ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно приписів ст.ст. 224, 225 цього Кодексу учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Отже, чинним законодавством передбачено, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) факт порушення зобов'язання (протиправна дія або бездіяльність); 2) наявність і розмір завданих збитків; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і збитками; 4) вина особи, яка порушила зобов'язання.
Позивач вважає, що неправомірними діями відповідача йому спричинені збитки в сумі 12306,41 грн., які він сплатив для доставки вантажу на адресу конрагента щоб уникнути штрафних санкцій з його боку за зовнішньоекнономічним контрактом та повернення перерахованої ним попередньої плати за ковпачки. Позивач додатково уклав договір доручення транспортного експедирування з ТОВ «ІТС» та Уставним територіально-галузевим об'єднанням «Південна залізниця» на доставку ковпачків алюмінієвих в загальній кількості 768000 шт., що призвело до невиправданих збитків в сумі 4306,41 грн. (сплачених платіжним дорученням № 57 від 26.01.2010 року) та 8000 грн. за відправку 05.03.2010 року залізничного вагону-контейнеру згідно декларації. 800000017/0/471104 з ковпачками. Понесені позивачем матеріальні збитки доведені належними доказами та є обгрунтованими. Однак, позивач просить стягнути з відповідача суму спричинених йому збитків частково в сумі 7557,45 грн. Суд, враховуючи позовні вимоги позивача, вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення збитків в сумі 7557, 45 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.
На підставі викладеного вище та керуючись ст. 2, 33, 43, 44-49, 82-85 ГПК України, ст.ст. 173,175, 193, 218 ГК України, 526, 530, 536, 909, 929, 932 ЦК України, суд
Прийняти уточнення до позовної заяви.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідент.код НОМЕР_1 п/р НОМЕР_3 ПуАТ "СЕББанк" м. Київ, МФО 300175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус" (м. Харків, вул. Агрономічна, 1 код ЄДРПОУ 30883300 п/р 260020014809 в АТ "Регіон-банк", МФО 351254) попередню плату в сумі 6000 грн., збитки в сумі 7557, 45грн., проценти за користування грошовими коштами в сумі 272,96 грн., пеню за прострочку доставки вантажу в сумі 4080 грн, а всього 17910,41 грн., державне мито в сумі 179,10 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.
Наказ видати після набранням рішенням законної сили.
Суддя
повний текст рішення підписаний 29.06.10 року