79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.06.10 Справа№ 19/57
За позовом: Миколаївського міжрайонного прокурора Львівської області в інтересах органу місцевого самоврядування -Миколаївської міської ради Львівської області в особі Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал”,м.Миколаїв, Львівської обл.;
До відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Миколаїв, Львівської обл.
Про стягнення 2974,55 грн.
Суддя Левицька Н.Г.
Секретар судового засідання Байко А.Я.
В судовому засіданні взяли участь представники:
Прокурор: Макогон Ю.І. (посв.№33 від 12.03.2003р.);
позивача: Турчин Я.М.- юрисконсульт (дов № 147 від 11.05.2009р.);
відповідача: не з'явився;
Прокурору та предствнику позивача, які взяли участь у справі, роз'яснено зміст ст.ст. 20, 22, 29 ГПК України, а саме, їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.
Прокурор та предствник позивача відмовились від здійснення технічного запису судового процесу.
Суть спору:
Позовні вимоги заявлено Миколаївського міжрайонного прокурора Львівської області в інтересах органу місцевого самоврядування Миколаївської міської ради Львівської обл. в особі: Позивача: МКП “Миколаївводоканал”, м.Миколаїв, Львівської обл. до відповідача: ФОП ОСОБА_1, м.Миколаїв Львівської обл. про стягнення заборгованості за оренду приміщення у розмірі 1450,55грн., за спожиту теплову енергію у розмірі 1159,50грн., за спожиту електричну енергію в розмірі 49,11грн., 315,39грн. за стоянку автомобіля, а всього - 2974,55грн. заборгованості.
Обставини справи:
Ухвалою від 31.03.2010р. судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до судового розгляду на 12.05.2010р.
В судовому засіданні представник МКП “Миколаївводоканал” позовні вимоги підтримав, посилаючись на укладені між сторонами договори та досягнення усної домовленості щодо проведення оплати за електричну енергію.
Відповідач у Відзиві на позовну заяву від 12.05.2010р. позовні вимоги заперечив за безпідставністю їх заявлення, в позові просить відмовити, посилаючись на підвищення позивачем в односторонньому порядку розміру орендної плати, нікчемність укладеного договору на теплопостачання та безпідставність проведених нарахувань за спожиту електроенергію та стоянку автомобіля.
Прокурор в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані по них докази, заслухавши представників сторін суд встановив наступне.
Згідно з умовами Договору оренди №8 від 01.11.2006р. між сторонами по справі досягнуто згоди щодо оренди нежитлового приміщення комунальної власності, яке знаходиться за адресою: м.Миколаїв, Львівської області по вул.Чорновола,1 , площею 43 кв.м.
Згідно з оборотною відомістю МКП “Миколаївводоканал” по нарахуванню орендної плати з лютого по березень 2009р. заборгованість відповідача по орендній платі становила 1450,55грн., з них, за лютий місяць 2009р. відповідачу нараховано 883,50грн., за березень, відповідно, 567,05грн.
Відповідно до положень ст.118 ГК України, зміна та розірвання договорів в односторонньому порядку не допускається. Інакше згідно умов договору і чинного законодавства - не допускається.
Судом береться до уваги те, що Сторонами досягнуто всіх істотних умов договору, зокрема щодо проведення орендної плати та експлуатаційного збору, згідно з Додатками до даного Договору (п.3.1.Договору).
У відповідності до Додатків №№ 1,2 від 26.12.2008 до Договору оренди №8 від 2006р. розмір орендної плати становить 392,16грн. з ПДВ, сума експлуатаційного збору в місяць становить 65,53грн. в місяць з врахуванням ПДВ. Загальна сума, яка підлягає до оплати у відповідності до умов договору оренди та укладених додатків до нього становить 457,69грн. в т.ч. ПДВ за місяць.
Згідно із заявленими позовними вимогами заборгованість у відповідача виникла за лютий-березень 2009р., що становить 915,38грн.
Договір на постачання теплової енергії укладено між сторонами 01.12.2007р. Згідно з умовами Договору, позивачем взято на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді, згідно із встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором.
Згідно із вимогами ст.23 Закону України “Про теплопостачання” господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом. Позивачем не надано доказів щодо права надавати послуги по вказаному виду господарської діяльності,яка за вимогами діючого законодавства України, підлягає державному ліцензуванню.
Згідно з п.2 ст.215 Цивільного Кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У відповідності до п. 1 ст. 236 зазначеного кодексу, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Згідно з п.1 ст.216 вказаного кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Дослідивши усі матеріали справи та давши їм правову оцінку в сукупності, враховуючи те, що укладений між сторонами договір на постачання теплової енергії не відповідає чинному законодавству, тому є нікчемним та недійсним, господарський суд приходить до висновку про те, що у частині позову щодо стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію належить відмовити, оскільки позовна вимога про стягнення заборгованості при відсутності договору є нормативно необґрунтованою і безпідставною.
Позовна вимога щодо стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 49,11грн. ґрунтується на оборотних відомостях і виставлених рахунках, представлених позивачем. Договір на відшкодування витрат по постачанню електричної енергії між сторонами не укладався, показами лічильника об'єми використаної електричної енергії -не фіксувались, лічильник електроенергії у відповідача не встановлювався.
Згідно із ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які покликається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Тому позивач зобов'язаний був довести обставини виникнення зобов'язань у відповідача по справі по сплаті заборгованості, вид та кількість послуг, що надавались та обґрунтування законності таких нарахувань.
Суд приходить до висновку про те, що у частині позову щодо стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію належить відмовити, оскільки позовна вимога про стягнення заборгованості за відсутності договору є нормативно необґрунтованою і безпідставною.
Згідно з п.3. Договору послуг за стоянку автомобіля №2 від 01 березня 2008 року, виконання послуг закінчується видачею виконавцем замовнику офіційного документу, а саме -рахунку, акта виконаних робіт. Пункт 7 даного Договору передбачає початок виконання робіт -дату проведення попередньої оплати. Відсутність проведення замовником попередньої оплати за вказаним договором, свідчить про відсутність факту надання послуг.
Крім того, згідно з п.10. даного Договору, термін дії договору передбачено до 01.03.2009р., підстав для вимоги оплати по Даному договору за березень місяць у позивача немає правових підстав.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про стягнення заборгованості за оренду приміщення, за спожиті теплову і електричну енергію та послуги за стоянку автомобіля підтверджуються матеріалами справи частково, тому підлягають задоволенню частково, з покладанням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу, пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись вимогами ст.ст. 161,162,203 ЦК України, ст.ст. 43,49,77,82,84-85 ГПК України,-
суд,-
1.Позов задоволити частково.
2.Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 81600, ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал” (вул. Возз'єднання, 10, м. Миколаїв, Львівської області, р/р 26008811250061 у Львівській філії ПАТ БрокБізнесБанк, МФО 325774, код ЄДРПОУ 033488809) 1450,55грн.- основного боргу, 48,96грн. витрат по оплаті державного мита, 236,00грн. платежу за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити
Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.
Суддя