Справа № 644/5329/20 Головуючий суддя І інстанції Попова В.О.
Апеляційне провадження № 33/818/329/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
18 листопада 2021 року м.Харків
суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
захисника - Караченцева Ю.Л.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Караченцева Ю.Л. на постанову судді Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 28 вересня 2020 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян на користь держави, а саме у розмірі 10 200 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 420 грн. 20 коп.
Постановою встановлено, що ОСОБА_1 09 липня 2020 року о 01 год. 06 хв., рухаючись по вул. Луї Пастера в районі будинку № 16А в м. Харкові, керував транспортним засобом Nissan Qashqai, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу Alcotest 6820 у присутності двох свідків. Результат огляду 1,48 %0. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.130 ч.1 КУпАП.
В своїй апеляційній скарзі захисник Караченцев Ю.Л. просить судову постанову скасувати, а провадження у справі закрити, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_2 надали суду першої інстанції пояснення, що сісти за кермо ОСОБА_1 спонукала нагальна потреба доставити в лікарню друга - ОСОБА_3 . На підтвердження вказаної обставини ОСОБА_1 також надано суду довідку Харківської міської клінічної лікарні № 8 від 09.07.2020 року, відповідно до якої ОСОБА_3 було доставлено до КНП «Харківської міської клінічної лікарні № 8» 09.07.2020 року з діагнозом «гіпертонічний криз». Наявні в матеріалах справи письмові докази, підтверджують показання свідка ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про те, що в ніч на 09.07.2020 року гр. ОСОБА_3 стало зле, і саме у зв'язку з цим ОСОБА_1 був вимушений сісти за кермо, щоб доставити його в лікарню. Сам же дачний кооператив, в якому відпочивав ОСОБА_3 , знаходиться за вежами міста - в Харківському районі, а тому швидку допомогу необхідно було чекати з міста Мерефа, що потребувало значного часу.
Зазначені обставини, як зазначає апелянт, свідчать, про те, що ОСОБА_1 були здійснені дії для усунення небезпеки, яка загрожувала іншому громадянину, його життю та здоров'ю, а в діях ОСОБА_1 відсутня така ознака як вина у вчиненні правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, захисник Караченцев Ю.Л. подав до Харківського апеляційного суду клопотаня про скасування постанови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2020 року у справі № 644/5329/20 та закрити провадження у справі, на підставі п. 7 ч. 1 ст.38 КУпАП.
Судом апеляційної інстанції здійснювалися заходи щодо виклику свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та інспектора Василяки А.В. (а.с. 76-78, 81, 84-89), але останні в судове засідання не з'явилися, у зв'язку з чим суд, з урахуванням доводів, які містяться в поданій апеляційній скарзі, та наявних відомостей у матеріалах справи, вирішив провадити апеляційний розгляд без їх участі, які без поважних причин не прибули в судове засідання.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали свою апеляційну скаргу та клопотання про закриття провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст.38 КУпАП, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність залишення поданої апеляційної скарги та клопотання без задоволення, з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього рухуУкраїни, передбачених п. 2.9 (а).
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що апелянтом в скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Переглядаючи оскаржувану судову постанову за доводами поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для її задоволення.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 ЄСПЛ постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9 «а» ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130КУпАП, суд першої інстанції послався на докази, а саме відомості, що містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 375984 від 09.07.2020 року, в якому встановлено порушення водієм ОСОБА_1 вимог пункту 2.9 «а» ПДР України (а.с.1); письмових поясненнях свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.10, 11); роздруківці результатів тесту газоаналізатора Drager Alcotest 6820 (1.48 %) (а.с.5); акті огляду на стан сп'яніння, який ОСОБА_1 підписав в графі «З результатми згоден» (а.с. 6), а також на відеозаписі з подією з бодікамери працівника поліції за участю ОСОБА_1 (а.с.3).
Так, згідно відомостей протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 375984 від 09.07.2020 року, ОСОБА_1 09.07.2020 о 01 год. 06 хв., рухаючись по вул. Луї Пастера в районі будинку 16А в м. Харкові, керував транспортним засобом Nissan Qashqai, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння; огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу Alcotest 6820 в присутності двох свідків; результат огляду 1,48 %0. З даним протоколом ОСОБА_1 ознайомлений під розпис (а.с.1).
З відомостей, які зазначені в роздруківці результатів тесту газоаналізатора Drager Alcotest 6820, вбачається, що проба огляду ОСОБА_1 позитивна та дорівнює 1,48 % (а.с. 5).
Згідно відомостей акту огляду на стан сп'яніння, огляд проведений у зв'язку з виявленням ознак: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Результат огляду на стан сп'яніння: позитивна - 1,48 %. ОСОБА_1 з результатами згоден, по свідчить його власноручний підпис у відповідній графі. Огляд проведено в присутності двох свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що також підтверджується їхніми підписами у відповідній графі (а.с.6).
Матеріали справи не містять будь-яких відомостей щодо незгоди ОСОБА_1 із вищенаведеним оглядом, а також відсутні відомості щодо оскарження дій працівників поліції.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, роздруківці результатів тесту газоаналізатора Drager Alcotest 6820, письмових поясненнях свідків та акті огляду на стан сп'яніння.
Крім того, на відеозаписі з бодікамери працівника поліції, долученого до матеріалів справи (а.с.3), зафіксовано, що водій ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу, в присутності двох свідків, пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного приладу - газоаналізатора Drager Alcotest 6820, з результатами якого погодився, про що заявив патрульним поліцейським.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення ОСОБА_1 та його захисником не оспорювалися зазначені обставини. Відповідних доводів щодо незгоди з відомостями, які зазначені в письмових доказах, а також зафіксованих на відеозаписі з бодікамери працівника поліції, в апеляційній скарзі також не наведено.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції не вбачає в діях ОСОБА_1 крайньої необхідності, з наступних підстав.
Відповідно до ст.18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто, для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
З пояснень ОСОБА_1 , які він надавав в судах першої та апеляційної інстанції вбачається, що він діяв в стані крайньої необхідності, оскільки сів за кермо в стані алкогольного сп'яніння для того, щоб доставити до лікарні свого товариша - ОСОБА_3 , якому стало зле , у зв'язку з чим останній потребував медичної допомоги. Тому, на підставі ст. 18 КУпАП, просив суд закрити провадження про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Свідок ОСОБА_2 пояснив в суді першої інстанції, що 08.07.2020 року він разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відпочивали в дачному кооперативі. Того ж дня, близько 23 години, ОСОБА_3 стало зле, викликати швидку не вдалося, телефонний зв'язок був відсутній. Оскільки стан ОСОБА_3 погіршувався, ОСОБА_1 був вимушений посадити його в машину щоб відвезти до найближчої лікарні. Саме під час транспортування хворого до лікарні автомобіль зупинила патрульна поліція.
Згідно відомостей довідки Харківської міської клінічної лікарні № 8 від 09.07.2020 року, ОСОБА_3 було доставлено до КНП «Харківської міської клінічної лікарні № 8» 09.07.2020 року з діагнозом «гіпертонічний криз».
Разом з цим, суд апеляційної інстанції не може взяти до уваги показання ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 , а також відомості, що містяться у довідці Харківської міської клінічної лікарні № 8 від 09.07.2020 року, оскільки згідно відомостей, що зафіксовані на відеозаписі з бодікамер працівника поліції та долученого до матеріалів цієї справи (а.с.3), вбачається, що ані ОСОБА_1 , ані будь-які інші стороні особи, починаючи з моменту зупинку транспортного засобу під керування ОСОБА_1 та закінчуючи процедурою складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 375984 від 09.07.2020 року, не заявляли працівникам поліції про необхідність як найшвидшого направлення громадянина ОСОБА_3 до лікарні у зв'язку з його поганим самопочуттям та погіршенням стану здоров'я.
Крім того, з цього відеозапису не вбачається, що громадянин ОСОБА_3 перебував в автомобілі ОСОБА_1 .
Довідка КНП «Міська клінічна лікарні № 8» Харківської міської ради від 09.07.2020 року не містить відомостей про час доставлення громадянина ОСОБА_3 до медичного закладу (а.с.43).
Суд також бере до уваги, що апелянт зазначає в своїй апеляційній скарзі про те, що 09.07.2020 року ОСОБА_1 відпочивав разом зі своїми знайомими в дачному кооперативі, що знаходиться в м.Мерефа Харківської області, що також підтвердив ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду.
З відомостей протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 375984 від 09.07.2020 року вбачається, що 09.07.2020 року ОСОБА_1 було зупинено по вул. Луї Пастера в районі будинку № 16А в м. Харкові, тобто більше ніж за 30 км від міста Мерефа Харківської області.
Апеляційний суд ставиться критично до тверджень сторони захисту про те, що ОСОБА_1 намагався самостійно доставити громадянина ОСОБА_3 до лікарні у зв'язку з тим, не було мобільного телефонного зв'язку в дачному кооперативі, де вони відпочивали, а тому він діяв в стані крайньої необхідності, оскільки такі доводи, з урахуванням віддаленості місця зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 від місця перебування останнього до вказаних подій, об'єктивно свідчать про відсутність небезпеки, яка не могла бути усунута іншим способом (шляхом виклику швидкої допомоги в межах міста Харкова, доставлення громадянина ОСОБА_3 до найближчої лікарні, а не везти його майже через все місто, зупинки транспортних засобів під керуванням інших водіїв тощо).
Більш того, ОСОБА_1 був зупинений за адресою, яка є територіально наближеною до місця його мешкання ( АДРЕСА_2 ), що додатково свідчить про необґрунтованість апеляційних доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, а тому суд вважає, що в такий спосіб останній намагається уникнути адміністративної відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
На підставі наведеного апеляційний суд вважає, що досліджені апеляційним судом докази в повному обсязі підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України, а доводи, що наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції що доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно дост. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс протии Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам«Кобець протиУкраїни» від 14.02.2008, «Берктай протии Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте протии Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов протии України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов протии Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, а матеріали справи їх не містять. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому його посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Крім того, доводи захисника, викладені у поданому ним клопотанні про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що на момент розгляду справи у суді апеляційної інстанції закінчились строки накладення адміністративного стягнення, вважаю безпідставними, оскільки адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_1 судом першої інстанції у строки, передбачені ст. 38 КУпАП, його вина є доведеною, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись статтями 294, 295 КУпАП,-
Клопотання захисника Караченцева Ю.Л. про закриття провадження, на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисника Караченцева Ю.Л. залишити без задоволення, а постанову судді Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 28 вересня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков