Справа № 644/1250/21 Головуючий суддя І інстанції Бабенко Ю.П.
Апеляційне провадження № 33/818/1229/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
23 листопада 2021 року м.Харків
суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Межирицького А.О. на постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2021 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, офіційно не працевлаштовану, яка проживє за адресою: АДРЕСА_1 ,
- визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 454 грн.
Постановою встановлено, що 27 січня 2021 року о 20.00 годині на перехресті по вулиці Біблика та проспекту Індустріальному в м. Харкові ОСОБА_1 керувала автомобілем ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився зі згоди водія у присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із застосуванням газоаналізатору «Drager Alcotest 6820», відповідно до якого стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 склав 0,34 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.9-А Правил дорожнього руху України і скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В своїй апеляційній скарзі захисника Межирицького А.О. просить судову постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу і події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 не погоджувалася з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння, але працівники поліції не роз'яснили їй права пройти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, що також підтверджується відеозаписом з бодікамер поліцейських та поясненнями свідків; направлення на огляд не містить дати складання; роздруківка з приладу «Drager» не містить підпису ОСОБА_1 .
Захисник Межирицький А.О. , який є автором апеляційної скарги, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки зі зворотнім повідомленням, яку він отримав 10.09.2021 року (а.с.39).
ОСОБА_1 не заперечувала проти проведення апеляційного розгляду без участі її захисника Межирицького А.О.
При цьому суд апеляційної інстанції керується практикою ЄСПЛ, а саме рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року в справі "Пономарьов проти України", в якому наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому, належить врахувати, що саме захисник Межирицький А.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , є ініціатором апеляційного перегляду постанови судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12.04.2021 року.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Також , згідно з усталеною практикою Суду, учасники справи в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; процесуальна бездіяльність скаржника не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.
У цьому контексті суд також звертає увагу , що апеляційний перегляд здійснюється якраз за апеляційною скаргою особи , яка її подала , а вона в першу чергу мала б цікавитися питаннями призначення судових засідань у справі.
Слід також зазначити, що у відповідності до ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» інформація про кожне судове засідання, оприлюднювалася на офіційному веб-порталі Судової влади України і захисник Межирицький А.О. не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про дати судових засідань, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.
Також належить зазначити, що захисник Межирицький А.О., будучи належним чином повідомленим про дату та час судового розгляду, не надав до суду апеляційної інстанції клопотань про відкладення судового розгляду.
Крім того, судом апеляційної інстанції здійснювалися заходи щодо виклику свідків свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інспектора Дудулад О.В. (а.с. 73-74, 76-77, 79-84), але останні в судове засідання не з'явилися, у зв'язку з чим суд, з урахуванням доводів, які містяться в поданій апеляційній скарзі, та наявних відомостей у матеріалах справи, вирішив провадити апеляційний розгляд без їх участі та без участі захисника Межирицького А.О., які без поважних причин не прибули в судове засідання та будь-яких клопотань про відкладення судового розгляду не подавали.
За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість проведення апеляційного перегляду за відсутності захисника Межирицького А.О., в межах поданої апеляційної скарги та відомостей наявних у матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи ОСОБА_1 , яка підтримала апеляційну скаргу свого захисника Межирицького А.О., апеляційний суд дійшов висновку про необхідність залишення поданої апеляційної скарги без задоволення, з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.9 (а).
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що апелянтом в скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Переглядаючи оскаржувану судову постанову за доводами поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для її задоволення.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 ЄСПЛ постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9 «а» ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Визнаючи ОСОБА_1 винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130КУпАП, суд першої інстанції послався на докази, а саме відомості, що містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №025542 від 27.01.2021 року, в якому встановлено порушення водієм ОСОБА_1 вимог пункту 2.9 «а» ПДР України (а.с.1); письмових поясненнях свідків свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 6, 7); роздруківці результатів тесту газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» (0,34%) (а.с.3); акті огляду на стан сп'яніння, який ОСОБА_1 підписала в графі «З результатми згоден» (а.с. 4); направленні водія ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння (а.с. 5), а також на відеозаписах нагрудних камер працівників поліції (а.с.8).
Так, згідно відомостей протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №025542 від 27.01.2021 року, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у присутності двох свідків із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора «Drager Alcotest 6820». Результат тесту - 0,34%). Будь-яких зауважень щодо результатів огляду на стан алкогольного сп'яніння або щодо дій представників поліції у цьому протоколів ОСОБА_1 не зазначила (арк.1).
З відомостей, які зазначені в роздруківці результатів тесту газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», вбачається, що проба огляду ОСОБА_1 позитивна та дорівнює 0,34% (а.с.3).
Що стосується доводів ОСОБА_1 , наданих нею під час апеляційного розгляду, з приводу допущених працівників поліції порушень вимог Інструкції, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки на час проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820» ОСОБА_1 клопотань про надання сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки не заявляла, огляд проводився за добровільною згодою останньої та в присутності двох свідків, за результатами огляду складено відповідний акт та роздрукований на папері його показники, які долучені до матеріалів справи.
Також необґрунтованими є доводи ОСОБА_1 про недійсність результатів огляду із застосуванням газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» .
Згідно з п.1 розділу ІІ Інструкції за наявності ознак, передбачених п.3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Згідно з п.3 розділу ІІ Інструкції поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Інструкцією з експлуатації газоаналізатора "Drager Alcotest 6820" передбачено перевірку калібровки кожні 12 місяців.
Оскільки останнє калібрування спеціального технічного засобу, з використанням якого 27.01.2021 року проводився огляд ОСОБА_1 , було проведено 27.08.2020 року (а.с.3), що підтверджується даними з його роздрукованого показника, підстави ставити під сумнів і вважати результати огляду недійсними відсутні.
Таким чином, працівником поліцї під час збирання доказів у справі про адміністративне правопорушення була застосована належна процедура з дозволеним спеціальним технічним засобом, висновок якого є належним та допустимим доказом.
Доводи захисника про те, що направлення на огляд не містить дати складання є безпідставними, оскільки спростовуються відомостями цього направлення, яке було складено 27.01.2021 року (а.с.5).
Згідно відомостей акту огляду на стан сп'яніння, огляд проведений у зв'язку з виявленням ознак: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. Огляд проведений за допомогою газоаналізатору Драгер Алкотестр 6820 АRMF-0014. Результат огляду на стан сп'яніння: позитивна - 0,34%. ОСОБА_1 з результатами згодна, про що свідчить її власноручний підпис у відповідній графі. Огляд проведено в присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що також підтверджується їхніми підписами у відповідній графі (а.с.4).
Матеріали справи не містять будь-яких відомостей щодо незгоди ОСОБА_1 із вищенаведеним оглядом, а також відсутні відомості щодо оскарження дій працівників поліції.
Належить взяти до уваги, що незважаючи на незгоду на час апеляційного розгляду із діями працівників поліції під час складання ними протоколу, цей протокол складений уповноваженою державою особою і дії службової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 чи її захисником не оскаржувалися, тобто останні не зверталися до суду адміністративної юрисдикції із позовом в порядку, визначеному КАС України, а також не зверталися зі скаргою на дії працівників поліції до їх керівництва, з метою ініціювання службової перевірки , хоча мали для цього достатньо часу.
Відповідно до інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак алкогольного сп'яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції.
Будь-яких відомостей, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції при складанні протоколу стосовно ОСОБА_1 , оскарження їх дій або бездіяльності згідно чинного законодавства України, а саме в порядку КАС України, а також до відповідних правоохоронних органів, матеріали справи не містять, а отже суб'єктивні твердження апелянта з цього приводу є необґрунтованими.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, роздруківці результатів тесту газоаналізатора Drager Alcotest 6820 АRMF-0014 та акті огляду на стан сп'яніння.
Крім того, на відеозаписах нагрудних камер поліцейських, долученого до матеріалів справи (а.с.8), зафіксовано, що водій ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу, в присутності двох свідків, пройшла огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного приладу - газоаналізатора Drager Alcotest 6820, будь-яких зауважень на дії представників поліції не заявляла.
Не можуть бути прийняті до уваги і доводи апелянта щодо ненадання працівниками поліції ОСОБА_1 направлення до медичного закладу для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки з відомостей вищенаведеного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 пройшла такий огляд на місці зупинки за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820» за добровільною згодою, з результатами якого фактично погодилася, будь-яких зауважень не зазначала, у зв'язку з чим у працівників поліції не було необхідності складати та надавати направлення до медичного закладу для проходження огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння проведено відповідно до процедури проведення огляду на стан сп'яніння, визначеної Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак, алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП.
Окрім цього, зі змісту письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбачається, що в присутності цих свідків ОСОБА_1 пройшла огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу - газоаналізатора Drager Alcotest, за результатами якого встановлено, що вміст алкоголю складає 0,34 %.
Твердження ОСОБА_1 про те, що вона не розуміла всіх обставин подій внаслідок отриманої травми голови в результаті ДТП, яка перед цим сталася, не спростовують висновків суду першої інстанції, зазначених в оскаржуваній постанові на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП
На підставі наведеного апеляційний суд вважає, що досліджені апеляційним судом докази в повному обсязі підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України, а доводи, що наведені в апеляційній скарзі, та надані під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови суду першої інстанції не спростовують відомостей, зафіксованих працівником поліції у протоколі.
Відповідно дост. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс протии Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець протиУкраїни» від 14.02.2008, «Берктай протии Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте протии Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов протии України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов протии Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, а матеріали справи їх не містять. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому її посилання та захисника на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись статтями 294, 295 КУпАП,-
Апеляційну скаргу захисника Межирицького А.О. залишити без задоволення, а постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков