Іменем України
01 грудня 2021 року м. Кропивницький
справа № 390/654/21
провадження № 22-ц/4809/1421/21
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Мурашка С.І., Черненка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області у складі судді Пасічника Д.І. від 22 червня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
У травні 2021 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 11.12.2019 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору № б/н та отримання кредитної картки.
На підставі Анкети-Заяви відповідачу надано кредит у вигляд встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Позивач вказав, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», складають між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Зазначив, що банк свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі.
Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, станом на станом на 27.01.2021 року утворилася заборгованість в розмірі 24791,82 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 19911, 78 грн., заборгованості за відсотками - 4730,04 грн., штрафи - 150 грн., яку позивач просив стягнути із відповідача на свою користь та стягнути судові витрати по справі.
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 22 червня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на корить АТ «Акцент-Банк» заборгованість за простроченим тілом кредиту у сумі 19911,78 грн. В решті вимог відмовлено. Стягнуто із відповідача на корить АТ «Акцент-Банк» судові витрати у розмірі 1823,17 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, якою просить його скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердила під розпис факт ознайомлення із Умовами та Правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому знайомитися із змінами до них, викладених на сайті Банку.
При цьому, позивач вважає, що суд безпідставно послався на правову позицію Верховного Суду, яка викладена в Постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, оскільки в цій справі розглядався випадок, коли Тарифи Банку не були підписані боржником, а в даному випадку відповідачем було підписано Паспорт споживчого кредитування за програмою «Кредитна карта». В якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка та інше.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 11.12.2019 року ОСОБА_1 підписала Анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, яка містить позначення, що позичальник згоден з тим, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими в рекламному буклеті складають Договір надання банківських послуг.
Позичальник зобов'язувалась самостійно знайомитись зі змінами Умов та правил надання банківських послуг на офіційному сайті банка www.a-bank.com.ua. При цьому, у даній анкеті-заяві відсутні відомості про вид платіжної картки, розмір кредиту (кредитного ліміту), процентної ставки, а також не зазначені види відповідальності за порушення умов кредитування (неустойка)/а.с.7/.
Згідно із наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 27.01.2021 року становить 24791,82 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 19911, 78 грн., заборгованості за відсотками - 4730,04 грн., штрафи - 150 грн. /а.с.7/.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що фактично отримані та використанні позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті позивачу, тому є підстави для стягнення на користь АТ «Акцент-Банк» з ОСОБА_1 суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 19911,78 грн.
Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом та штрафами, суд виходив з того, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Зокрема, у заяві позичальника від 11.12.2019 року процентна ставка не зазначена. Крім того, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів були чинними та взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно частини першої статті 1050 ЦК України,якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в договорі).
В анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у А-Банку від 11.12.2019 року процентна ставка не зазначена (а.с. 7).
Банк,пред'являючи вимоги про повернення кредиту,просив утому числі,крім тіла кредиту (сума,яку фактично отримав в борг позичальник),стягнути складові його повної вартості,зокрема, заборгованість за відсотками та штрафи.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Умови та Правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», а також роздруківка тарифів банку, які розміщені на сайті https://a-bank.com.ua/terms.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Акцент-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та саме у зазначеному в цих документах, що додані до позовної заяви розмірах і порядку нарахування.
Крім того, роздруківка з сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://a-bank.com.ua/terms) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (11.12.2019 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (травень 2021року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову із підтвердженням того, що саме вони діяли на час укладення кредитного договору між сторонами.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та штрафів, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Згідно статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позикодавцем Правила надання банківських послуг Акцент-Банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві, яка безпосередньо підписана відповідачем, лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Колегія суддів дійшла висновку, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» (розміщений на сайті:https://a-bank.соm.ua/termsв розділі «Умови та правила) та Тарифи,які маються у матеріалах цивільної справи, не містять підпису відповідача ОСОБА_1 , а тому їх не можна вважати складовою частиною кредитного договору, укладеного між сторонами по справі 11.12.2019 року шляхом підписання відповідачем анкети-заяви.
Зокрема, за відсутності обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем умов кредитного договору, передбачених Тарифами та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», зокрема, щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та штрафів (їх розміру та строків погашення), з урахуванням того, що анкета-заява, підписана відповідачем, не містить вказаних умов, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованості за відсотками та штрафів та відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.
Враховуючи вищевказані обставини, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ «Акцент-Банк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк.
Доведення умов кредитування і наявності заборгованості у відповідача є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставними, посилання позивача на те, що всі умови кредитування викладені в Паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем, безспірно свідчить про погодження всіх істотних умов договору укладеного з відповідачем, оскільки анкета-заява не містить жодних відомостей про сам паспорт, як складову цього договору, а також не містить підпису споживача.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову АТ «Акцент-Банк» про стягнення із відповідача заборгованості по процентах за користування кредитом та штрафів є обґрунтованим та таким, що узгоджується із вимогами чинного законодавства.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 22 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Судді:
О.А. Письменний С.І. Мурашко В.В. Черненко