Іменем України
01 грудня 2021 року м. Кропивницький
справа № 398/2257/21
провадження № 22-ц/4809/1431/21
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Мурашка С.І., Черненка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» на заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області у складі судді Коліуш Г.В. від 17 червня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
У травні 2021 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 19.11.2019 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору № б/н та отримання кредитної картки.
На підставі Анкети-Заяви відповідачу надано кредит у вигляд встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Позивач вказав, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», складають між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Зазначив, що банк свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі.
Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, станом на станом на 02.02.2021 року утворилася заборгованість в розмірі 20 751,07 грн., яка складається із заборгованості за кредитом -14 757,46 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 5993,61 грн, яку позивач просив стягнути із відповідача на свою користь та стягнути судові витрати по справі.
Заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 червня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на корить АТ «Акцент-Банк» заборгованість за тілом кредиту у сумі 14757,46 грн. В решті вимог відмовлено. Стягнуто із відповідача на корить АТ «Акцент-Банк» судові витрати у розмірі 1614,35 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, якою просить його скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення із Умовами та Правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому знайомитися із змінами до них, викладених на сайті Банку.
Також вказав, що розрахунком заборгованості підтверджується користування боржником кредитними коштами, тому позичальник ознайомився із Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку та погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти.
При цьому, позивач вважає, що суд безпідставно послався на правову позицію Верховного Суду, яка викладена в Постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, оскільки в цій справі розглядався випадок, коли Тарифи Банку не були підписані боржником, а в даному випадку відповідачем було підписано Паспорт споживчого кредитування.
ОСОБА_1 подав відзив на вищевказану апеляційну скаргу та зазначив, що вимоги банку є безпідставними, оскільки твердження позивача про користування кредитом, а тому і ознайомлення із правилами та умовами банківських послуг, не відповідають дійсності у зв'язку з тим, що він не був із ними ознайомлений та не підписував їх. Банк самостійно встановлював проценти, ліміти та штрафи.
Також вказав, що не підписував паспорт споживчого кредиту ні фізично, ні за допомогою електронного підпису.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 19.11.2019 року ОСОБА_1 підписав Анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, яка містить позначення, що позичальник згоден з тим, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими в рекламному буклеті складають Договір надання банківських послуг.
Позичальник зобов'язувалась самостійно знайомитись зі змінами Умов та правил надання банківських послуг на офіційному сайті банка www.a-bank.com.ua. При цьому, у даній анкеті-заяві відсутні відомості про вид платіжної картки, розмір кредиту (кредитного ліміту), процентної ставки, а також не зазначені види відповідальності за порушення умов кредитування (неустойка)/а.с.6/.
Згідно із наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 02.02.2021 року становить 20751,07 грн., яка складається із заборгованості за кредитом -14 757,46 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 5993,61 грн, штрафи - 0 грн./а.с.6/.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконував умови договору в частині повернення кредитних коштів, тому є підстави для стягнення на користь АТ «Акцент-Банк» з ОСОБА_1 суми заборгованості за тілом кредиту.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами та штрафів, суд першої інстанції дійшов висновку, що АТ «Акцент-Банк» не надано належних та допустимих доказів погодження з позичальником умов щодо розміру та порядку нарахування відсотків за користування кредитними коштами та штрафів, а тому відмовив в задоволенні цих позовних вимог з підстав їх недоведеності та необґрунтованості.
При цьому, суд вважав, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг в Акцент-Банку не містять підпису відповідача, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували той факт, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи Анкету-Заяву позичальника та, відповідно, чи брав він на себе зобов'язання зі сплати саме такого, який зазначено в Умовах, розміру комісії, пені, штрафів, у разі порушення зобов'язання з повернення кредиту, а тому дійшов висновку, що вказані Умови та Правила не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.
За змістом ст. ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно з частиною 1ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «А-БАНК»).
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі розмір тіла кредиту, порядок нарахування процентів, посилався на копію анкети-заяви відповідача, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «АКЦЕНТ-БАНК» розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «АКЦЕНТ-БАНК», розрахунок заборгованості.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ця редакція договору, а не інша. Тому, з огляду на зміст ст. ст.633,634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Звертаючись до суду із позовом, банк вказав, що підписанням заяви відповідач приєднався до Договору.
Проте, в анкеті-заяві від 19.11.2019 року відсутні умови про розмір процентної ставки.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками та штрафи.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 19.11.2019 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщений на сайті https://a-bank.com.ua/terms, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору 20 років (пункт 2.1.1.2.1 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, і саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірі і порядку їх нарахування.
Також, варто зазначити, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Паспорт споживчого кредиту та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі чого, на думку колегії суддів, судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про відмову позивачу у стягненні заборгованості по відсоткам та штрафам.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів».
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) дійшла висновку, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із відповідачем АТ «Акцент-Банк» дотрималось вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк, а саме про нарахування відсотків та штрафів.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставними, посилання позивача на те, що всі умови кредитування викладені в Паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем, безспірно свідчить про погодження всіх істотних умов договору укладеного з відповідачем, оскільки анкета-заява не містить жодних відомостей про сам паспорт, як складову цього договору, а також не містить підпису споживача.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову АТ «Акцент-Банк» про стягнення із відповідача заборгованості по процентах за користування кредитом та штрафів є обґрунтованим та таким, що узгоджується із вимогами чинного законодавства.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» залишити без задоволення.
Заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Судді:
О.А. Письменний С.І. Мурашко В.В. Черненко