ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.11.2021Справа № 910/13720/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЄВГРОЙЛ» (54025, Миколаївська обл., місто Миколаїв, ПРОСПЕКТ ГЕРОЇВ УКРАЇНИ, будинок 117 А)
до за участю проДержавного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 27) Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 25) стягнення пені, 3% річних та інфляційних у розмірі 2 081 413 грн. 76 коп.
Представники:
від Позивача: Лях Н.В. (представник на підставі ордеру);
від Відповідача: Онищенко О.А. (представник на підставі довіреності);
від Третьої особи: не з'явились;
Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЄВГРОЙЛ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення пені, 3% річних та інфляційних у розмірі 2 081 413 грн. 76 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором №10389/17 від 08.04.2014 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2021 року відкрито провадження у справі №13720/21, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.09.2021 року, залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 25).
10.09.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшли пояснення по справі.
У підготовче судове засідання 15.09.2021 року з'явились представники позивача та відповідача, представник третьої особи не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, надано Позивачу строк до 5 днів з дня отримання відзиву для надання відповіді на відзив, надано Відповідачу строк до 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, надано Позивачу, Відповідачу строк до 5 днів з дня отримання письмових пояснень Третьої особи для надання відповідей на пояснення, відкладено підготовче судове засідання на 13.10.2021 року.
22.09.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки, 3% річних та інфляційних.
22.09.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача - Кабінет Міністрів України.
22.09.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
22.09.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЄВГРОЙЛ» про визнання недійсним пункту договору.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання недійсним п.4.6 Договору від 18.03.2013 №9982/02 в редакції чинній на момент розгляду справи.
Одночасно у зустрічній позовній заяві Державним підприємством «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання даної позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2021 року в задоволенні клопотання Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» про відстрочку сплати судового збору в розмірі 2 270 грн. 00 коп. за подання до Господарського суду міста Києва зустрічної позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЄВГРОЙЛ» про визнання недійсним пункту договору по справі №910/13720/21 відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2021 року зустрічну позовну заяву Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЄВГРОЙЛ» про визнання недійсним пункту договору залишено без руху.
24.09.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи.
04.10.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.
12.10.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли заперечення.
12.10.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення засідання.
12.10.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 року прийнято зустрічну позовну заяву Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЄВГРОЙЛ» про визнання недійсним пункту договору до спільного розгляду з первісним позовом, зустрічний позов Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЄВГРОЙЛ» про визнання недійсним пункту договору об'єднано в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЄВГРОЙЛ» до Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» про стягнення пені, 3% річних та інфляційних у розмірі 2 081 413 грн. 76 коп. по справі №910/13720/21.
У підготовче судове засідання 13.10.2021 року з'явився представник позивача; представники відповідача та третьої особи не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, задоволено клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи, відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Кабінет Міністрів України, відкладено підготовче судове засідання на 03.11.2021 року.
23.10.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЄВГРОЙЛ» надійшов відзив на зустрічний позов.
02.11.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» надійшла заява про залишення зустрічного позову без розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 року зустрічний позов Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЄВГРОЙЛ» про визнання недійсним пункту договору залишено без розгляду.
У підготовче судове засідання 03.11.2021 року з'явився представник позивача; представники відповідача та третьої особи не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.11.2021 року.
12.11.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "ЄВГРОЙЛ" про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено, проведення судових засідань в режимі відеоконференції буде здійснюватися за допомогою системи відеоконференцзв'язку з судом за посиланням: https://vkz.court.gov.ua/.
В судовому засіданні 24 листопада 2021 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд її задовольнити. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позову. Представник Третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 12.11.2021 р. поштового відправлення.
Таким чином, Суд приходить до висновку, що Третя особа про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 24 листопада 2021 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
08.04.2014 року між Державним підприємством "Енергоринок" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЄВГРОЙЛ" було укладено Договір №10389/17 (надалі за текстом - Договір), згідно пункту 1.1. якого, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЄВГРОЙЛ" зобов'язується продавати, а Державне підприємство "Енергоринок" зобов'язується купувати електроенергію, вироблену Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЄВГРОЙЛ" та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору. (т. 1 а.с.6-34)
30.06.2019 року між Державним підприємством "Енергоринок", Державним підприємством "Гарантований покупець" та Товариством з обмеженою відповідальністю " АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЄВГРОЙЛ" (виробник за "зеленим" тарифом) було укладено Додаткову угоду № 155/01 до Договору №10389/17 від 08.04.2014 року. (т.1 а.с.35-41)
Додатковою угодою № 155/01 від 30.06.2019 Сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова "Державне підприємство "Енергоринок" замінити на слова "Державне підприємство "Гарантований покупець" та замінити статті 1-10 Договору статтями 1-8 у новій редакції.
Так, згідно з пунктом 1.1. Договору, в редакції Додаткової угоди від 30.06.2019 року, за цим Договором виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2.1. Договору, в редакції Додаткової угоди № 155/01 від 30.06.2019, сторони визнають свої зобов'язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 307, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.
У пункті 2.2. Договору, в редакції Додаткової угоди № 155/01 від 30.06.2019, визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за умови членства виробника за "зеленим" тарифом в балансуючій групі виробників за "зеленим" тарифом.
Відповідно до пункту 2.3. Договору, в редакції Додаткової угоди № 155/01 від 30.06.2019, виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а Гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Умовами пунктів 2.4. та 2.5. Договору, в редакції Додаткової угоди № 155/01 від 30.06.2019, погоджено, що виробник за "зеленим" тарифом продає Гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі також - НКРЕКП), у національній валюті України.
Вартість електричної енергії, купленої Гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.
Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку (пункт 3.1. Договору, у редакції Додаткової угоди № 155/01 від 30.06.2020).
Відповідно до пунктів 3.2. та 3.3. Договору, в редакції Додаткової угоди № 155/01 від 30.06.2019, розрахунок за куплену Гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.
Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
У пункті 4.5. Договору унормовано, що Гарантований покупець зобов'язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену в позивача електричну енергію.
Пунктом 4.6 Договору, в редакції Додаткової угоди № 155/01 від 30.06.2019, передбачено, що Гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З Гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплата.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №10389/17 від 08.04.2014 року Позивач продав, а Відповідач в свою чергу купив всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, що підтверджується Актами купівлі - продажу електроенергії за березень 2020 року від 31.03.2020 року на суму 3625524 грн. 53 коп., за квітень 2020 року від 30.04.2020 року на суму 6504581 грн. 70 коп., за травень 2020 року від 31.05.2020 року на суму 2436036 грн. 42 коп., за червень 2020 року від 30.06.2020 року на суму 1886347 грн. 42 коп., а загалом на суму в розмірі 14 452 490 грн. 07 коп. (т.1 а.с.42-45)
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року по справі №910/9475/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" 12 270 259 гривень 49 коп. основного боргу, 317 466 гривень 41 коп. пені, 78 589 гривень 18 коп. 3 % річних, 817 927 гривень 86 коп. штрафу та 202 263 гривні 64 коп. судового збору. (т.1 а.с.75-87)
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 року рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/9475/20 змінено. Пункти 1, 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/9475/20 викладено в такій редакції:
"1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" до Державного підприємства "Гарантований покупець" за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Укренерго", третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення 13 484 242,94 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, ідентифікаційний код юридичної особи: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" (54025, Миколаївська обл., місто Миколаїв, проспект Героїв України, будинок 117 А, ідентифікаційний код юридичної особи: 37585864) 12 270 259 (дванадцять мільйонів двісті сімдесят тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) гривень 49 коп. основного боргу, 158 733 (сто п'ятдесят вісім тисяч сімсот тридцять три) гривні 21 коп. пені, 39 294 (тридцять дев'ять тисяч двісті дев'яносто чотири) гривні 59 коп. 3 % річних, 408 963 (чотириста вісім тисяч дев'ятсот шістдесят три) гривні 93 коп. штрафу та 202 263 (двісті дві тисячі двісті шістдесят три) гривні 64 коп. судового збору.".
В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/9475/20 залишено без змін.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" на користь Державного підприємства "Гарантований покупець" 13 657 (тринадцять тисяч шістсот п'ятдесят сім) гривень 32 коп. витрат зі сплати судового збору в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату апеляційної скарги судовим збором. (т.1 а.с.88-115)
Ухвалою Верховного Суду від 15.08.2021 року закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 року у справі № 910/9475/20. (т.1 а.с.116-135)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020, змінене постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 року у справі № 910/9475/20, було виконано Відповідачем 23.06.2021 року. За таких підстав, в результаті неналежного виконання Відповідачем рішення суду, Позивач просить суд стягнути з Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» 3% річних у розмірі 309 244 грн. 67 коп., інфляційні у розмірі 1 268 744 грн. 67 коп., пеню у розмірі 503 424 грн. 42 коп.
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що з 22.04.2020 року зобов'язання Сторін регулюються Додатковою угодою №1197/01/20, матеріали справи не містять доказів направлення актів купівлі - продажу на адресу Відповідача; на НЕК "Укренерго" покладено обов'язок по забезпеченню надходження грошових коштів гарантованому покупцеві для оплати останнім електричної енергії виробникам за "зеленим" тарифом у повному обсязі, тоді як відповідач повинен провести розрахунки з такими продавцями, з урахуванням сплачених НЕК "Укренерго" грошових коштів для забезпечення гарантованому покупцеві здійснення вказаної оплати, адже НЕК "Укренерго" є таким же учасником спірних відносин, як і гарантований покупець; матеріали справи не містять доказів недотримання гарантованим покупцем наведеного порядку (способу) виконання грошового зобов'язання за договором щодо спірного періоду, оскільки обсяг виконання зобов'язання гарантованого покупця з оплати відпущеної електроенергії виробникам за "зеленим" тарифом ставиться у залежність від виконання визначених спеціальних обов'язків НЕК "Укренерго".
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЄВГРОЙЛ» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору №10389/17 від 08.04.2014 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №10389/17 від 08.04.2014 року Позивач продав, а Відповідач в свою чергу купив всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, що підтверджується Актами купівлі - продажу електроенергії за березень 2020 року від 31.03.2020 року на суму 3625524 грн. 53 коп., за квітень 2020 року від 30.04.2020 року на суму 6504581 грн. 70 коп., за травень 2020 року від 31.05.2020 року на суму 2436036 грн. 42 коп., за червень 2020 року від 30.06.2020 року на суму 1886347 грн. 42 коп., а загалом на суму в розмірі 14 452 490 грн. 07 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (т.1 а.с.42-45)
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року по справі №910/9475/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" 12 270 259 гривень 49 коп. основного боргу, 317 466 гривень 41 коп. пені, 78 589 гривень 18 коп. 3 % річних, 817 927 гривень 86 коп. штрафу та 202 263 гривні 64 коп. судового збору. (т.1 а.с.75-87)
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 року рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/9475/20 змінено. Пункти 1, 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/9475/20 викладено в такій редакції:
"1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" до Державного підприємства "Гарантований покупець" за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Укренерго", третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення 13 484 242,94 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, ідентифікаційний код юридичної особи: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" (54025, Миколаївська обл., місто Миколаїв, проспект Героїв України, будинок 117 А, ідентифікаційний код юридичної особи: 37585864) 12 270 259 (дванадцять мільйонів двісті сімдесят тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) гривень 49 коп. основного боргу, 158 733 (сто п'ятдесят вісім тисяч сімсот тридцять три) гривні 21 коп. пені, 39 294 (тридцять дев'ять тисяч двісті дев'яносто чотири) гривні 59 коп. 3 % річних, 408 963 (чотириста вісім тисяч дев'ятсот шістдесят три) гривні 93 коп. штрафу та 202 263 (двісті дві тисячі двісті шістдесят три) гривні 64 коп. судового збору.".
В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/9475/20 залишено без змін.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" на користь Державного підприємства "Гарантований покупець" 13 657 (тринадцять тисяч шістсот п'ятдесят сім) гривень 32 коп. витрат зі сплати судового збору в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату апеляційної скарги судовим збором. (т.1 а.с.88-115)
17.05.2021 року на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 року у справі № 910/9475/20 Господарським судом міста Києва видано накази.
Ухвалою Верховного Суду від 15.08.2021 року закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 року у справі № 910/9475/20. (т.1 а.с.116-135)
Відповідно до частини першої статті 598, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням.
З аналізу наведених норм закону слідує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
У постанові Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 року у справі №910/9475/20 встановлено, що 100 % оплати відпущеної електричної енергії здійснюється протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у березні 2020 року, затверджена Регулятором постановою НКРЕКП від 29.04.2020 № 902.
За таких обставин, відпущена позивачем у березні 2020 року електроенергія на загальну суму 3 625 524,53 грн з ПДВ мала бути сплачена відповідачем у повному обсязі в термін до 04.05.2020 (включно).
Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у квітні 2020 року, затверджена Регулятором постановою НКРЕКП від 27.05.2020 № 995.
Отже, відпущена позивачем у квітні 2020 року електроенергія на загальну суму 6 504 581,70 грн з ПДВ мала бути сплачена відповідачем у повному обсязі в термін до 29.05.2020 (включно).
Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у травні 2020 року, затверджена Регулятором постановою НКРЕКП від 24.06.2020 № 1211.
За таких обставин, відпущена позивачем у травні 2020 року електроенергія за на загальну суму 2 436 036,42 грн з ПДВ мала бути сплачена відповідачем у повному обсязі в термін до 26.06.2020 (включно).
Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у червні 2020 року, затверджена Регулятором постановою НКРЕКП від 22.07.2020 № 1435.
Таким чином, відпущена позивачем у червні 2020 року електроенергія на загальну суму 1 886 347,42 грн з ПДВ мала бути сплачена відповідачем у повному обсязі в термін до 24.07.2020 (включно).
З урахуванням встановлених обставин, заборгованість за електроенергію, отриману у березні 2020 року, становить 1 933 257,33 грн, отриману у квітні 2020 року - 6 222 457,59 грн, отриману у травні 2020 року - 2 262 132,18 грн, отриману у червні 2020 року - 1 852 412,38 грн.
Таким чином, постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 року та рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/9475/20, які набрали законної сили, було встановлено факт наявності заборгованості Відповідача перед Позивачем у розмірі 12 270 259,49 грн.
Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача щодо порядку здійснення розрахунку за куплену гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом електричну енергію, оскільки вказані заперечення були предметом розгляду у справі №910/9475/20, а тому не підлягають повторному дослідженню Судом у даній справі. Що стосується доводів Відповідача, що з 22.04.2020 року зобов'язання Сторін регулюються Додатковою угодою №1197/01/20, Суд зазначає, що останній не наводить, яким чином зазначена додаткова угода змінила взаємовідносини сторін та як це вплинуло на його зобов'язання перед позивачем в частині розрахунків за куплену відповідачем електричну енергію. При цьому, відповідач не надав суду тексту цієї додаткової угоди.
Судом встановлено, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 року у справі № 910/9475/20 була виконана Шевченківським РВ ДВС м. Київ 23.06.2021 року, що підтверджується платіжним дорученням №36920 від 18.06.2021 року із зазначенням призначення платежу: «№910/9475/20; 17.05.2021; Державне підприємств «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ»; 65637516; кошти за ВД; стягнуті на користь стягувача». (т.1 а.с.137)
При цьому, Суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. (п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.
Судом встановлено, що у справі №910/9475/20 Позивачем здійснений розрахунок пені, 3% річних, інфляційних за період по 19.08.2020 року, що підтверджується розрахунком суми збільшення позовних вимог по справі №910/9475/20. (т.1 а.с.62)
При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 20.08.2020 р. по 22.06.2021 р. у розмірі 309 244 грн. 67 коп. та інфляційні за загальний період прострочки вересень 2020 р. - червень 2021 р. у розмірі 1 268 744 грн. 67 коп.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати грошових коштів за загальний період прострочки з 20.08.2020 р. по 22.06.2021 р. у розмірі 309 244 грн. 67 коп., вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки вересень 2020 р. - червень 2021 р. у розмірі 1 268 744 грн. 67 коп., вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.
Також Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 20.08.2020 р. по 22.07.2021 р. у розмірі 503 424 грн. 42 коп.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Згідно з частинами 1, 4 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" №14 від 17.12.2013 року)
Пунктом 4.6 Договору, в редакції Додаткової угоди № 155/01 від 30.06.2019, передбачено, що Гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З Гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплата.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов'язання з 20.08.2020 р. по 22.07.2021 р. у розмірі 503 424 грн. 42 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення закінчення нарахування пені за кожним Актом окремо з урахуванням визначеного у рішенні суду по справі №910/9475/20 виникнення обов'язку Відповідача по оплаті за куплену електроенергію за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, а також незастосування вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України за зобов'язаннями червня 2020 р. Так, Суд зазначає, що відпущена позивачем у червні 2020 року електроенергія на загальну суму 1 886 347,42 грн з ПДВ мала бути сплачена відповідачем у повному обсязі в термін до 24.07.2020 (включно), а тому нарахування пені згідно з ч.6 ст. 232 ГК України припинилось 25.01.2021 року. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочки з 20.08.2020 р. по 25.01.2021 р. р. у розмірі 377 229 грн. 24 коп.
Таким чином, з Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЄВГРОЙЛ» підлягає стягненню 3% річних у розмірі 309 244 грн. 67 коп., інфляційні у розмірі 1 268 744 грн. 67 коп., пеня у розмірі 377 229 грн. 24 коп.
В той же час, Відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних до 1 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.
У постановах від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).
Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/17.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2021 у справі №902/417/18 дійшла висновку про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 918/289/19.
Клопотання про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних до 1 грн. обґрунтовано неспіврозмірністю або відсутністю збитків, понесених позивачем, значним розміром неустойки, фінансовим становищем боржника та значною кількістю зобов'язань перед третіми особами, складною ситуацією в державі та негативним економічним становищем, заборгованістю контрагентів перед відповідачем, вжиттям останнім заходів з виконання зобов'язання, неприбутковістю діяльності відповідача, виконанням гарантованим покупцем спеціальних обов'язків із забезпечення доступності електроенергії для населення, фактичним виконанням зобов'язання.
На підтвердження вказаних доводів Відповідачем було подано лише звіт про фінансовий стан станом на 31.12.2020 року.
В той же час, Судом встановлено, що відповідно до даних фінансового звіту Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЄВГРОЙЛ» за 2020 рік, останнє понесло збитки у розмірі 14274900 грн. (т.2 а.с.49-50) Крім того, Позивач сплатив на користь АТ «МТБ Банк» 70078 євро за користування кредитними коштами, що підтверджується меморіальними валютними ордерами. (т.2 а.с.51-58)
Суд, з огляду на матеріали справи, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, наслідків порушення зобов'язання, наявності понесених збитків Позивачем у зв'язку з невиконанням Відповідачем його зобов'язань за договором, прийшов до висновку про відсутність існування виняткових обставин для можливості застування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, оскільки Відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження можливості зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних до 1 грн. А тому клопотання Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних до 1 грн. не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЄВГРОЙЛ» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 27, Ідентифікаційний код юридичної особи 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЄВГРОЙЛ» (54025, Миколаївська обл., місто Миколаїв, ПРОСПЕКТ ГЕРОЇВ УКРАЇНИ, будинок 117 А, Ідентифікаційний код юридичної особи 37585864) 3% річних у розмірі 309 244 (триста дев'ять тисяч двісті сорок чотири) грн. 67 (шістдесят сім) коп., інфляційні у розмірі 1 268 744 (оди мільйон двісті шістдесят вісім тисяч сімсот сорок чотири) грн. 67 (шістдесят сім) коп., пеню у розмірі 377 229 (триста сімдесят сім тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. 24 (двадцять чотири) коп. та судовий збір у розмірі 29 328 (двадцять дев'ять тисяч триста двадцять вісім) грн. 28 (двадцять вісім) коп.
4. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 01 грудня 2021 року.
Суддя О.В. Чинчин