ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.11.2021Справа № 910/8822/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Окуджаві Г. Л., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс"
до Підприємства з іноземною інвестицією "Ост-Вест Експрес"
про стягнення 18 400,00 євро
за участю представників сторін:
від позивача: Волько А. І., Гріщенко В. І.
від відповідача: Порхун С. В.
До Господарського суду м. Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" (далі - ТОВ "ВВ Імекс", позивач) до Підприємства з іноземною інвестицією "Ост-Вест Експрес" (далі - ПІІ "Ост-Вест Експрес", відповідач) про стягнення 18 400,00 євро.
У обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що під час перевезення вантажів автомобільним транспортом, на підставі договорів-заявок № 14/02 від 28.02.2020 р. та № 15/02 від 28.02.2020 р. за маршрутом: с. Н. Дубечня (Україна) - м. Прушкув (Польща), з вини відповідача (відправника вантажу) на митному переході, у період з 01.03.2021 р. по 31.05.2021 р., виник простій автотранспортних засобів позивача, за який ТОВ "ВВ Імекс" просить стягнути з відповідача 18 400,00 євро, що евівалентно курсу НБУ на день платежу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 за вказаним позовом було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Відповідач, у встановлений законом строк, надав суду відзив на позов, у якому вказав, що його вина у простої транспорту позивача відсутня, власником вантажу є Компанія «Мак.ГмбХ», яка доручила відповідачу здійснити перевезення вантажу та надала всі необхідні дозвільні документи, проте, з невідомих причин вказані документи не були прийняті польськими митними органами, а тому автотранспортні засоби були затримані. Зі свого боку позивач (перевізник) відмовляється виконувати інструкції відповідача, як відправника вантажу, з метою повернення цього вантажу на територію України, що стало підставою для звернення відповідача до суду із відповідним позовом для захисту своїх прав. На думку відповідача наявні усі підстави для звільнення ПІІ "Ост-Вест Експрес" від відповідальності у вигляді штрафу за простій транспорту або для зменшення розміру цього штрафу.
У судовому засіданні під час розгляду справи по суті представники позивача свої вимоги підтримали та обгрунтували, просили їх задовольнити. Вказали, що заявлена до стягнення сума простою є складовою частиною плати за послуги перевезення, що передбачена умовами договорів-заявок, а не штрафною санкцією, як помилково вважає відповідач, тому підстав для зменшення штрафу, а тим більше - звільнення відповідача від його сплати - немає.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві, просив звільнити від відповідальності за відсутністю його вини або зменшити розмір штрафної санкції за простій автотранспорту.
Суд, розглянувши надані учасниками справи заяви по суті позову, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Установлено, що 28.02.2020 року ТОВ "ВВ Імекс" (перевізник) та ПІІ "Ост-Вест Експрес" (експедитор, відправник) уклали договір-заявку № 14/02 від 28.02.2020 р. (далі - договір-1) та договір-заявку № 15/02 від 28.02.2020 р. (далі - договір-2) на перевезення вантажу (гербіцидів) автомобільним траспортом (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 та НОМЕР_3 / НОМЕР_4 ) за маршрутом: с. Н. Дубечня, Київська обл., Україна - м. Прушкув, Польща, із вартістю фрахту за кожним договором - 1 200 євро по курсу НБУ.
Відповідно до п. 2 договорів-заявок простій автотранспортного засобу під завантаженням/розвантаженням під час перевезення, а також простій на шляху прямування або на прикордонних переходах оплачується винною стороною в розмірі 100 євро за кожну добу простою.
29.02.2020 року на підставі вищевказаних договорів-заявок у транспортні засоби позивача (державний номер № НОМЕР_1 / НОМЕР_2 та НОМЕР_3 / НОМЕР_4 ) було завантажено товар та оформлено його на митниці, що підтверджується міжнародними товарно - транспортними накладними CMR № 379116, CMR № 379111, CARNET TIR №XQ83257786, CARNET TIR № XT83257787.
02.03.2020 р. указані транспортні засоби позивача з вантажем прибули на митний пункт пропуску Дорогуськ, Польща. Проте, під час митного оформлення з'ясувалось, що на вантаж (гербіциди) відсутній дозвіл з інспекції із захисту рослин та насіння на ввезення його на територію Польщі.
22.05.2020 р. власник вантажу - Компанія «Мак.ГмбХ» повідомив позивача, що наприкінці травня 2020 р. він отримає супроводжуючі документи, які дозволять виконати перевезення вантажу з польського митного терміналу, однак, такі документи позивачу надані не були.
Отже, з 02.03.2020 р. транспортні засоби позивача перебувають на митному пункті пропуску Дорогуськ, що підтверджується листом Люблінської митно-податкової служби в місті Бяла-Подляска (представництво у Люблені Автомобільний митний відділ у Дорогуську) від 07.07.2020 р., від 03.09.2020 р., від 06.09.2020 р. (справа № 308000-302060.4341.8.2020.КЛ). У цих же листах митниця просила ТОВ "ВВ Імекс" негайно вивезти вантаж з митної території Європейського Союзу.
Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "ВВ Імекс" посилається на п. 2 договорів-заявок № 14/02 від 28.02.2020 р., № 15/02 від 28.02.2020 р. та вказує, що ПІІ "Ост-Вест Експрес" зобов'язане оплатити позивачу суму зобов'язання за простій автотранспортних засобів, що виник з вини відповідача у період з 01.03.2021 р. по 31.05.2021 р., у сумі 18 400,00 євро.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що вказана у п. 2 договорів-заявок сума за простій автомобілів є штрафною санкцією, у розумінні ст. 230 ГК України та ст. 549 ЦК України, сплачувати яку у відповідача немає обов'язку з огляду на відсутність його вини. Зокрема, вказав, що у позивача були наявні усі документи, необхідні для вивезення вантажу з території Польщі, в тому числі сертифікат, виданий власником вантажу - Компанією "МАК ГмбХ" на продукт «Клетомекс», який був дійсним на час перетину україно-польського кордону транспортом позивача.
Перевіряючи такі доводи сторін, суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом статтей 909 ЦК України, 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Статтею 919 ЦК України визначено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Відповідно до ст. 142 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР № 401 від 27.06.1969 р., простоєм автомобіля вважається затримання під навантаженням або вивантаженням товарів понад установлені строки. Згідно з п. 15.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., простій автомобіля розпочинається понад встановлені норми часу. Тобто, простій - це затримка або невикористання транспортного засобу, що починається після закінчення (перевищення) строків, передбачених для вчинення якихось дій, як-то навантажувально-розвантажувальних робіт, здійснення митних операцій, тощо, тобто є порушенням строків виконання зобов'язання з перевезення.
Згідно зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Як вже зазначалось, у пункті 2 договорів-заявок № 14/02 від 28.02.2020 р. та № 15/02 від 28.02.2020 р. сторони передбачили, що за простій атомобіля під завантаженням/розвантаженням під час перевезення, а також простій на шляху прямування або на прикордонних переходах оплачуєтьсявинною стороною у розмірі 100 євро за кожну добу простою.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ч. 10 п. 142 Статуту автомобільного транспорту підставою для нарахування штрафу за простій автомобілів служать відмітки у товарно-транспортному документі та в путьовому листі про час прибуття і вибуття автомобілів.
З огляду на вказане доводи позивача про те, що плата за простій є складовою частиною плати за перевезення, суд відхиляє та зазначає, що така плата за своєю правовою природою є штрафною санкцією.
Аналогічний висновок зроблено Вищим господарським судом України у постанові від 17.04.2012 р. по справі № 1/93/5022-1253/2011, згідно з яким штраф за простій транспорту за своєю правовою природою не є грошовим зобов'язанням, а в розумiннi ст. 230, 231, 232 ГК України, глави 47 та глави 48 ЦК України, є санкцією, якою забезпечується виконання зобов'язання.
Отже, враховуючи вищенаведені норми та висновки суду касаційної інстанції, суд доходить висновку, що простоєм є затримка транспортного засобу, відповідальність за яку сторони визначили у вигляді штрафної санкції (штрафу), що сплачує особа за наявності її вини.
Частиною 1 ст. 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Щодо наявності вини відповідача у порушенні зобов'язання з перевезення вантажу у спірних правовідносинах, суд врахував таке.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" документи на вантаж - це документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про транспортно-експедиторську діяльність", "Про транзит вантажів", інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт" організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень. При виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж.
Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 р., яка набрала чинності для України 17.05.2007 р. (далі - Конвенція).
Відповідно до ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути міжнародна автомобільна накладна (СМR).
Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (автомобільних), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Згідно зі ст. 4 - 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.
Відповідно до ст. 9, 11 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Для цілей митних та інших формальностей, які повинні бути здійснені до доставки вантажу, відправник додає до вантажної накладної необхідні документи або надає їх в розпорядження перевізника, і забезпечує його всією інформацією, якої він може потребувати. Перевізник не зобов'язаний перевіряти вірність і адекватність цих документів та інформації. Відправник несе відповідальність перед перевізником за будь-які збитки, заподіяні відсутністю, недостатністю чи невірністю таких документів та інформації, за винятком випадків незаконних дій або недбалості перевізника.
Як вже було встановлено судом, відповідач - ПІІ "Ост-Вест Експрес" є відправником вантажу автомобільним траспортом (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 та НОМЕР_3 / НОМЕР_4 ) за маршрутом: с. Н. Дубечня, Київська обл., Україна - м. Прушкув, Польща, а тому відповідно до статті 11 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів саме відповідач повинен був забезпечити позивача (ТОВ "ВВ Імекс") усіма необхідними документами та інформацією для належного виконання перевезення (у тому числі надати усі дозволи на вантаж). При цьому перевізник не зобов'язаний був перевіряти правильність і адекватність цих документів та інформації. Саме відправник несе відповідальність перед перевізником за будь-які збитки, заподіяні відсутністю, недостатністю чи невірністю таких документів та інформації.
Проте, судом встановлено, що ПІІ "Ост-Вест Експрес" (відправник) не надало усіх документів, необхідних для здійснення міжнародного перевезення вантажу на підставі договорів - заявок № 14/02 та №15/02 від 28.02.2020 року, що спричинило простій транспортних засобів позивача на митному кордоні із Польщею з 02.03.2020 р.
Доводи відповідача про те, що ним були надані усі необхідні документи на вантаж, суд відхиляє та зазначає, що наявність сертифікатів безпеки є необхідною умовою для митного оформлення вивезення вантажу за митну територію України, але є недостатньою для ввезення на територію Польщі. Саме відсутність спеціального дозволу на вантаж, яким є гербіциди, стало причиною затримки митного оформлення на кордоні з Польщею, і як наслідок, виникнення простою транспортних засобів. При цьому відповідальною особою за підготовку транспортних, дозвільних документів та організацію перевезення вантажу є відповідач, який діє в інтересах Компанії «МАК ГмбХ». Про необхідність спеціального дозволу на ввезення гербіцидів на територію Польщі відповідач повинен був дізнатися до початку перевезення вантажу.
Отже, оскільки судом встановлена вина ПІІ "Ост-Вест Експрес" у простої двох транспортних засобів ТОВ "ВВ Імекс" на митному кордоні Україна-Польща за договорами-заявками № 14/02 та № 15/02 від 28.02.2020 року, то у позивача виникло право нарахувати відповідачу за цей простій штраф, що обчислюється у сумі 100 євро за кожну добу простою (п. 2 договорів-заявок).
Перевіривши розрахунок заявленого до стягнення штрафу за простій транспортних засобів з 01.03.2021 р. по 31.05.2021 р., суд погоджується із розрахунком позивача на суму 18 400,00 євро. У той же час, суд приймає до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та погоджується з його обгрунтуванням.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За приписами ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні вказаних правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи.
Так, суд вважає, що розмір штрафу за простій (18 400 евро) у даній справі є занадто великим у порівнянні з ціною зобов'язання з надання послуг перевезення (вартість фрахту за двома заявками становить 2 400 євро). При цьому суд враховує, що позивач вже звертався із двома аналогічними позовами до відповідача, які були задоволені судом на суму 29 704,72 євро (справа № 910/11766/20) та 42 400,00 євро (справа № 910/3259/21), один з яких вже був оплачений ПІІ "Ост-Вест Експрес". Тобто, разом з простоєм, нарахованим ТОВ "ВВ Імекс» у даній справі, штрафні санкції, що були застосовані до відповідача, у 41 раз перевищують вартість самих послуг (основного зобов'язання).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 р. наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку може спотворити її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, неустойка може перетворитись на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Крім того, суд приймає до уваги, що ПІІ "Ост-Вест Експрес», як сторона зобов'язання, вживає заходів з метою припинення простою автомобілів позивача та вивезення вантажу з митної території Польщі, проте, перевізник (позивач) не виконує інструкцій відповідача щодо вчинення необхідних для цього дій, про що свідчить позов ПІІ "Ост-Вест Експрес" до ТОВ "ВВ Імекс" про зобов'язання здійснити повернення вантажу на територію України (справа № 910/7507/21), що перебуває у провадженні Господарського суду міста Києва.
За таких обставин та враховуючи, що наслідки простою не спричинили позивачу збитків (матеріали позову відповідних доказів не містять), суд вважає за можливе скористатись своїм правом, передбаченим ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, на зменшення штрафних санкцій, нарахованих позивачем, та встановити відповідачу штраф за простій у розмірі 50 % від заявленої суми (18 400,00 євро), тобто, стягнути з відповідача штраф за простій в сумі 9 200,00 євро (по 4 600,00 євро штрафу за кожною із двох заявок).
Щодо валюти штрафної санкції, яку позивач просив стягнути у євро, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Разом з тим, частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Як було роз'яснено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц, правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, проте, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.
Оскільки у даному випадку виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України, умови угод перевезення передбачали сплату штрафу в установленому розмірі та у іноземній валюті, а сторони ці умови не оспорювали, то суд погоджується з доводами позивача про стягнення штрафу з відповідача у визначеній угодами валюті - євро.
При цьому, судом враховані положення п. 8.1 постанови Пленуму Вищого Господарського суду україни "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до яких вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги.
Отже, суд вважає, що при стягненні штрафу, заявленого в іноземній валюті (євро) має застосовуватись еквівалент гривні за курсом НБУ на день звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову (незважаючи на зменшення розміру штрафних санкцій) витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" до Підприємства з іноземною інвестицією "Ост-Вест Експрес" про стягнення 18 400,00 євро задовольнити частково.
Стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією "Ост-Вест Експрес" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 18/14; код ЄДРПОУ 22918017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 11; код ЄДРПОУ 32156999) штраф за простій у сумі 9 200 (дев'ять тисяч двісті) євро 00 євроцентів та судовий збір у сумі 9 249 (дев'ять тисяч двісті сорок дев'ять) грн. 20 коп.
У решті вимог - відмовити.
Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 18 листопада 2021 року.
Повний текст рішення складений 29 листопада 2021 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К. І.