ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.11.2021Справа № 910/14155/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/14155/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна" (Україна, 61027, Харківська обл., м. Харків, вул. Кричевського, буд. 50; ідентифікаційний код: 38278035)
до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (Україна, 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код: 30019775)
про внесення змін до договору
Представники сторін:
від позивача: Новіцька І.Л., ордер серії АІ № 1159099 від 06.10.2021;
від відповідача: Шляхетський А.Л., довіреність № 2-564д від 28.12.2020.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - відповідач) про внесення змін до п. 10.1 Договору №УГВ 149/30-21 від 21.05.2021, укладеного сторонами, визначивши новий строк дії договору - до 31.01.2022, та внесення змін до Додатку № 3 "Графік поставки товару" до вказаного договору шляхом зміни строку поставки товару, визначивши новий строк - до 31.01.2022.
Позовні вимоги мотивовані тим, що, на виконання умов укладеного з відповідачем Договору № УГВ 149/30-21 від 21.05.2021, позивачем було укладено договір поставки з авторизованим партнером виробника компанії Cisco Systems, Inc. в Україні, проте внаслідок карантинних обмежень вказана компанія не може своєчасно виконати зобов'язання перед позивачем, що, в свою чергу, призводить до затримки виконання позивачем зобов'язань за договором, укладеним з відповідачем, у зв'язку з чим, а також враховуючи ту обставину, що відповідач відмовив позивачу в продовженні строку поставки товару, на підставі ч. 4 ст. 652 Цивільного кодексу України, позивачем заявлено вимоги про внесення змін до Договору №УГВ 149/30-21 від 21.05.2021 та Додатку № 3 до вказаного договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14155/21, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.10.2021.
04.10.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та зазначає, що неналежне виконання своїх зобов'язань контрагентом позивача не може вважатися об'єктивними обставинами, які унеможливили виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за укладеним сторонами договором. За твердженнями відповідача, відкритий лист компанії Cisco Systems, Inc., на який посилається позивач як на підставу заявлених позовних вимог, датований 01.05.2021, тобто про обставини, на які посилається позивач як на підставу заявлених позовних вимог йому було відомо до дати укладення сторонами Договору № УГВ 149/30-21 від 21.05.2021. Відповідач також посилається на те, що наданий позивачем Висновок ТПП України про істотну зміну обставин від 18.06.2021 №1682/1.2 не є належним та допустимим доказом істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні вказаного договору. З огляду на викладене, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність об'єктивних обставин, передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", для продовження строку виконання зобов'язання за укладеним сторонами договором.
У підготовче засідання 06.10.2021 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 06.10.2021 судом було оголошено перерву до 03.11.2021.
11.10.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та зазначає, що спір у цій справі виник у зв'язку з різною оцінкою сторонами обставин, на які посилається позивач, як на підставу заявлених позовних вимог, а саме щодо світової кризи на ринку напівпровідників, що спричинило значне збільшення строку виготовлення та постачання продукції, що має місце внаслідок пандемії коронавірусної інфекції та виробничої кризи, а також зупинення провідних виробництв комплектуючих. За твердженнями позивача, вказані обставини вимагають внесення змін до Договору № УГВ 149/30-21 від 21.05.2021 та продовжують існувати і він не мав та не має змоги їх усунути, оскільки вони є наслідком світової кризи нестачі сировини, що спричинена пандемією коронавірусної інфекції та введенням карантинних заходів, що є підставою для застосування до спірних правовідносин положень ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", враховуючи, що мають місце документально підтверджені обставини для внесення змін до вказаного договору в частині продовження строку його дії та продовження строку поставки товару.
13.10.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло заперечення щодо відповіді на відзив, відповідно до якого відповідач заперечує проти доводів позивача, викладених у відповіді на відзив, та зазначає, що, укладаючи договір поставки, позивач усвідомлював, що кінцевою датою поставки товару є дата, визначена в Графіку поставки товару (Додаток № 3 до Договору), у зв'язку з чим позивач мав розумно оцінити вказані обставини, з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов'язання у погоджений сторонами строк. Відповідач повторно наголошує на тому, що неналежне виконання контрагентами позивача взятих на себе зобов'язань не може вважатися об'єктивними обставинами, які унеможливлюють належне виконання взятих на себе зобов'язань за укладеним сторонами договором, лист компанії Cisco Systems, Inc., на який посилається позивач як на підставу заявлених позовних вимог, датований 01.05.2021, а також на ненаданні позивачем доказів на підтвердження наявності об'єктивних обставин, передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", для продовження строку виконання зобов'язання за укладеним сторонами договором.
У підготовче засідання 03.11.2021 з'явились представники сторін.
Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 17.11.2021.
У судове засідання 17.11.2021 з'явились представники сторін.
Представник позивача надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд
21.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна" (далі - постачальник, позивач) та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (далі - покупець, відповідач) за наслідками проведення процедури закупівлі № UA-2021-02-18-005941-b було укладено Договір поставки № УГВ 149/30-21 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві мережеве обладнання (далі - товар), зазначений в Специфікації/-ях, що додається/-ються до Договору і є його невід'ємною/-ими частиною/-ами), а покупець - прийняти і оплатити вказаний товар.
Відповідно до п. 1.2 Договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна Договору вказується у Специфікації/-ях, (далі - Специфікація/-її), яка є Додатком № 1 до Договору та є його невід'ємною частиною. Строк поставки товару визначається Графіком поставки товару, який є Додатком № 3 до Договору та є його невід'ємною частиною.
За умовами пункту 5.1 Договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоодержувачів вказується у Специфікації/-ях та Графіку поставки товару до цього Договору.
Згідно з п. 10.1 Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов'язань за Договором, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2 цього Договору, і діє до 30.08.2021.
У Додатках № 1 та № 3 до Договору сторони погодили Специфікацію № 1 від 21.05.2021, відповідно до якої загальна вартість товару складає 11 800 002,00 грн, та Графік поставки товару, згідно з яким строк поставки товару становить 90 календарних днів з дати укладення Договору, але не пізніше 01.07.2021.
Як зазначає позивач, на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором, 26.05.2021 між ним та авторизованим партнером виробника компанії Cisco Systems, Inc. в Україні було укладено Договір поставки обладнання № PST-IT D-26052021.
Листом від 17.06.2021 компанія Cisco Systems, Inc. повідомила, що нестача матеріалів у напівпровідниковій промисловості впливає на глобальні ланцюги поставок та сповільнює випуск у багатьох галузях промисловості - від автомобільної до побутової електроніки та за її межами. Орієнтовна дата надходження обладнання в Україну - 18.10.2021.
З огляду на викладене, позивач зазначає, що з незалежних від компанії Cisco Systems, Inc. обставин вказана компанія не може виконати зобов'язання перед позивачем, що призводить до затримки виконання ним взятих на себе зобов'язань за укладеним сторонами Договором.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з листом вих. №2206/03 від 22.06.2021, в якому просив останнього переглянути строк поставки товару за Договором та підписати додаткову угоду щодо продовження строку поставки товару, проте відповідач листом вих. № 30-29-1-2312 від 01.07.2021 відмовив позивачу у внесенні змін до Договору щодо продовження строку його дії та строку поставки товару за Договором.
У подальшому, позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 2007/01 від 20.07.2021, в якому просив розглянути можливість внесення змін до Договору в частині строку поставки товару та встановити його наступним чином: 157 календарних днів з дати укладення Договору, але не пізніше 05.10.2021, проте відповідач листом № 30-29-1-2993 від 11.08.2021 відмовив у погодженні внесення змін до Договору щодо зміни строку поставки товару.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає, що на момент укладення Договору позивач вже перебував у переддоговірних відносинах з компанією Cisco Systems, Inc., яка гарантувала позивачу своєчасну поставку товару, який, у свою чергу, мав бути поставлений відповідачу, про що був обізнаний відповідач, проте жодна із сторін не могла передбачити світову кризу, що виникла на сировинному ринку, у зв'язку з чим, а також постійним відтермінуванням компанією Cisco Systems, Inc. строку поставки товару, позивач, відповідно до ч. 4 ст. 652 Цивільного кодексу України, просить внести зміни до Договору, а саме визначити новий строк дії Договору - до 31.01.2022 та новий строк поставки товару, згідно із Додатком № 3 до Договору - до 31.01.2022.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Як передбачено частиною другою статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є зміна правовідношення.
Частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (тут і надалі станом на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення закріплені в статті 265 Господарського кодексу України.
Згідно з частинами 1, 4 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. До договору купівлі-продажу, що укладається на організованих ринках капіталу та організованих товарних ринках, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і договорів купівлі-продажу фінансових інструментів, укладених поза організованим ринком, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За приписами статей 509, 525, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 188 Господарського кодексу України унормовано, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
За загальним правилом, викладеним в ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).
Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
Підставами для внесення змін до договору, передбаченими законом, є, зокрема, істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 Цивільного кодексу України).
За змістом частин 1, 2 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Частина четверта статті 652 Цивільного кодексу України встановлює, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов'язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків.
При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, виходячи з принципу свободи договору, є заходом, що застосовується за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин.
З наведеного слідує, що передбачена статтею 652 Цивільного кодексу України можливість зміни договору може мати місце за наявності таких умов:
- істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору;
- одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 вказаної статті;
- доведення позивачем та встановлення судом винятковості випадку, тобто тієї обставини, що розірвання укладеного договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Отже, для правильного вирішення питання про наявність підстав для внесення змін до договору за правилами цієї статті суду необхідно з'ясувати всі обставини, якими сторони керувались, укладаючи договір, надати правову оцінку обставинам, які істотно змінились, на предмет їх відповідності критеріям, визначеним в пунктами 1 - 4 частини другої статті 652 Цивільного кодексу України, встановити наслідки, до яких ці обставини призвели або можуть призвести, та зробити вичерпний висновок, чи може вважатись така зміна обставин винятковим випадком в розумінні ч. 4 ст. 652 Цивільного кодексу України, який є обов'язковим елементом, необхідним для виконання договору на умовах, змінених судом.
Вказана правова позиція є сталою в судовій практиці та викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 9/219-09 та від 20.02.2012 у справі № 6-93цс11, постановах Верховного Суду від 19.07.2018 у справі № 905/3332/15, від 21.05.2019 у справі № 904/9906/17, від 03.09.2020 у справі № 910/15637/19 та від 19.11.2020 у справі № 910/10074/19.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
З огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов'язку доказування та подання доказів, на позивача покладається обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.
11.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із відповідними змінами і доповненнями), якою установлено з 12.03.2020 на усій території України карантин. Аналогічні заходи були введені і в інших країнах, наслідком чого стали перебої в роботі багатьох галузей економіки.
За доводами позивача, компанія Cisco Systems, Inc. належить до переліку компаній, які внаслідок карантинних обмежень зазнають труднощів у поставці компонентів, що призводять до збільшення строку виконання замовлення на більшість продуктів ТМ "Cisco".
З наявного в матеріалах справи листа від 17.06.2021 вбачається, що компанія Cisco Systems, Inc. повідомила, що офіційним партнером Cisco в Україні (позивачем) 28.05.2021 було розміщено замовлення для відповідача за № SO# 112501278, проте, у зв'язку з нестачею матеріалів у напівпровідниковій промисловості, складнощами з постачанням деяких комплектуючих, що знаходяться за межами впливу компанії постачальника, для відвантаження вказаного замовлення в Україну потрібен додатковий час. Орієнтовна дата надходження обладнання в Україну - 18.10.2021.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач неодноразово звертався до відповідача з листами щодо продовження строку поставки товару за Договором, посилаючись на вказані обставини, проте листи позивача були залишені відповідачем без задоволення.
У свою чергу, відповідач, заперечуючи проти доводів позивача, зазначає, що відкритий лист компанії Cisco Systems, Inc., на який він посилається як на підставу заявлених позовних вимог, датований 01.05.2021.
За доводами відповідача, позивач, укладаючи на власний ризик Договір на постачання мережевого обладнання, усвідомлював, що кінцевою датою поставки товару є дата, визначена у Графіку поставки товару, відтак мав розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов'язання у погоджені сторонами строки.
На думку відповідача, позивач, підписавши Договір, погодив усі істотні його умови, в тому числі щодо кінцевої дати поставки товару - 90 календарних днів з дати укладення Договору, але не пізніше 01.07.2021, який і був зазначений у п. 4.4 Розділу І Тендерної документації.
Суд звертає увагу, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.
При цьому, якщо сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.
Зі змісту наявної в матеріалах справи Тендерної документації по предмету закупівлі 32420000-3 мережевого обладнання вбачається, що її було затверджено рішенням тендерного комітету відповідача, яке оформлене Протоколом № 430 від 09.03.2021.
Згідно з наявним у матеріалах справи Протоколом № 21Т-010 від 23.04.2021 позивача було визнано переможцем процедури закупівлі вказаного обладнання.
Рішенням відповідача, яке оформлене Протоколом № 831 від 06.05.2021, було продовжено укладення з позивачем договору за результатами відкритих торгів щодо закупівлі мережевого обладнання до 22.05.2021.
І лише 21.05.2021 сторонами було укладено Договір, а також підписано відповідні додатки до нього.
Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 252 Цивільного кодексу України встановлено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
У Графіку поставки товару сторони погодили одночасно строк поставки товару - 90 календарних днів з дати укладення Договору та термін поставки - не пізніше 01.07.2021.
При цьому, враховуючи дату укладення Договору, погоджений сторонами строк поставки товару, зазначений в Додатку № 3 до Договору, становив менше ніж 90 календарних днів відносно встановленого терміну поставки товару - не пізніше 01.07.2021.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відтермінування відповідачем дати підписання Договору в певній мірі унеможливило виконання позивачем взятих на себе зобов'язань з поставки товару у встановлений у тендерній документації, а в подальшому в Договорі, строк.
На вказані обставини позивач неодноразово звертав увагу відповідача та просив останнього переглянути строк поставки товару, проте відповідач відмовляв в укладенні додаткової угоди до Договору щодо продовження строку поставки товару.
При укладенні Договору сторони погодили взаємні зобов'язання щодо поставки позивачем обумовленого товару та його оплати відповідачем.
При цьому, зі змісту Специфікації № 1 від 21.05.2021 вбачається, що позивач мав поставити відповідачу обладнання, виробником якого є США Cisco Systems, Inc., рік виготовлення товару: 2020 - 2021 у строк, визначений Графіком поставки товару, тобто сторони погодили поставку обладнання конкретного виробника та конкретного року виробництва.
Суд звертає увагу, що саме у вказаний період (2020 - 2021 роки) було запроваджено карантинні обмеження, у зв'язку із розповсюдженням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що призвело до затримки постачання компонентів для продукції Cisco, про що свідчить лист компанії Cisco Systems, Inc., датований 17.06.2021.
Доказів того, що відкритий лист компанії Cisco Systems, Inc., в якому вона повідомила про те, що зазнає обмежень з поставки компонентів, що призводить до збільшення часу виконання нею замовлень на більшість продуктів, датований 01.05.2021, тобто до дати укладення сторонами Договору, матеріали справи не містять, як і не містять доказів на підтвердження того коли саме вказаний лист було розміщено на офіційному веб-сайті компанії.
Як встановлено судом, за посиланням https://www.cisco.com/c/dam/en_us/partners/ downloads/semiconductor-supply-constraints.pdf, на якому, як зазначає відповідач, містився відкритий лист компанії Cisco Systems, Inc. від 01.05.2021, розміщено лист, який датовано 23.08.2021, відтак доводи відповідача стосовно того, що про обставини, на які посилається позивач як на підставу заявлених вимог йому було відомо ще до дати укладення сторонами Договору є необґрунтованими.
У будь-якому разі суд виходить з того, що позивач, на виконання взятих на себе зобов'язань перед відповідачем, після дати укладення Договору, а саме 28.05.2021 розмістив замовлення для відповідача на поставку мережевого обладнання, проте компанія Cisco Systems, Inc. повідомила, що не може впливати на постачання компонентів для продуктів Cisco, у зв'язку із нестачею матеріалів у напівпровідниковій промисловості.
Щодо наявності чотирьох умов, передбачених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, за яких до укладеного сторонами Договору можливе внесення змін, суд зазначає наступне.
Всесвітньою організацією охорони здоров'я визнано розповсюдження коронавірусної інфекції (COVID-19) пандемією, яка охопила майже всі країни світу.
Введення карантинних обмежень, у свою чергу, спричинило затримку постачання компонентів до продукції компанії Cisco Systems, Inc.
Матеріалами справи підтверджується, що зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні Договору, відбулася після 21.05.2021 (дата укладення Договору), про що свідчить лист компанії Cisco Systems, Inc. від 17.06.2021, відповідно до якого вказана компанія повідомила, що орієнтовною датою надходження обладнання в Україну є 18.10.2021, тобто пізніша дата, ніж граничний строк поставки позивачем товару за Договором, відтак позивач об'єктивно не міг передбачити вказані обставини при укладенні Договору з відповідачем.
Як було зазначено вище, у зв'язку із вказаними обставинами позивач звертався до відповідача з пропозиціями щодо внесення змін до Договору та з огляду на приписи законодавства позивач позбавлений можливості в односторонньому порядку змінювати умови Договору.
Принципи добросовісності, справедливості та розумності є загальною засадою зобов'язального права та регулятором поведінки учасників цивільно-правових відносин; вони застосовуються в усіх зобов'язальних відносинах і кожен учасник повинен їх дотримуватися. Виходячи із цих загальних засад, має встановлюватися і наявність або відсутність вини: особа має визнаватися невинуватою, якщо вона вжила всіх заходів для належного виконання зобов'язання при тому ступені турботливості та обачності, що вимагалася від неї за характером зобов'язання та умовами цивільного обороту.
Суд вважає, що виконання позивачем взятих на себе зобов'язань в частині поставки товару у визначений Договором строк суперечить вищевказаним загальним засадам цивільного законодавства.
З цих же підстав суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача стосовно того, що наведені позивачем обставини не можуть вважатися об'єктивними обставинами, які унеможливили виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за Договором, а лише мають характер звичайних ризиків та могли бути передбачені позивачем при його укладенні, оскільки виробник замовленого відповідачем товару повідомив про затримку поставки продуктів Cisco після дати укладення сторонами Договору.
Доводи відповідача стосовно того, що неналежне виконання своїх зобов'язань контрагентом позивача не може вважатися об'єктивними обставинами, які унеможливили виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за Договором також є безпідставними, оскільки сторонами було погоджено поставку обладнання виробництва компанії Cisco Systems, Inc. 2020 - 2021 років і, як встановлено судом, вказана компанія зазнає труднощів при виконанні замовлень на поставку її продуктів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що істотна зміна обставин сталася не внаслідок поведінки сторін Договору, а у зв'язку з діями інших осіб та уповноважених органів держав.
При цьому, позивач, як господарюючий суб'єкт в силу свого статусу не міг при всій турботливості та обачності усунути причини, що спонукали всі країни ввести обмежувальні заходи, а позивач, у свою чергу, зобов'язаний дотримуватись вимог законодавства України.
Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 42 Господарського кодексу України унормовано, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Частиною першою статті 43 Господарського кодексу України передбачено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Метою укладення Договору для позивача, як постачальника, є отримання прибутку від здійснення своєї діяльності.
У свою чергу, у разі продовження виконання умов Договору без урахування істотної зміни обставин у вигляді збільшення часу на поставку компанією Cisco Systems, Inc. товару, позивач фактично позбавляється свого майнового інтересу, на який він розраховував при укладенні Договору - отримання прибутку, оскільки до нього можуть бути застосовані передбачені Договором штрафні санкції.
Зі змісту Договору, а також звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе позивач як заінтересована сторона.
У пункті 11.3 Договору закріплено право відповідача, як покупця, в односторонньому порядку відмовитись від Договору.
Проте матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що відповідач відмовився від Договору, що має наслідком припинення його дії (п. 11.4 Договору).
З матеріалів справи вбачається, що після закінчення строку поставки товару за Договором та закінчення строку дії Договору правовідносини сторін за ним не припинились, про що свідчить наявна в матеріалах справи видаткова накладна № 88 від 27.09.2021, за якою позивач поставив, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 78 150,00 грн.
Разом з тим, розірвання Договору призведе до негативних економічних наслідків та порушення майнового балансу інтересів його сторін.
Згідно з наявним у матеріалах справи Висновком Торгово-промислової палати України про істотну зміну обставин від 18.06.2021 № 1682/1.2 позивач, відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України, має право вимагати у відповідача перегляду та внесення змін до умов Договору щодо строків поставки товару.
Відповідно до наданого ТПП України Уточнення до Висновку про істотну зміну обставин від 18.06.2021 № 1682/1.2 позивач надав відповідачу достатньо документарного підтвердження об'єктивних обставин протягом строку дії Договору щодо продовження строку поставки товару.
За приписами ч. 2 ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України. Водночас, вказаний Закон не містить положень щодо наявності у торгово-промислової палати повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувались під час укладення договорів.
З огляду на викладене, суд приймає надані позивачем Висновок ТПП України про істотну зміну обставин від 18.06.2021 № 1682/1.2 та Уточнення до вказаного висновку як письмові докази, в розумінні статті 91 Господарського процесуального кодексу України, які підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи та, відповідно, відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача щодо неналежності та недопустимості зазначеного висновку, з урахуванням уточнення до нього, як доказу істотної зміни обставин, якими сторони керувались під час укладення Договору, оскільки встановлення вказаних обставин, відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України, є прерогативою суду.
Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
При цьому, судом враховано, що Законом України "Про публічні закупівлі" не визначено форми документального підтвердження об'єктивних обставин, що спричинили зміну істотних умов договору про закупівлю.
Враховуючи ту обставину, що матеріали справи не містять доказів повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за Договором, суд дійшов висновку, що зміна умов Договору не суперечить приписам п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
З огляду на вищенаведене, встановивши на підставі наявних у матеріалах справи доказів документально підтверджені об'єктивні обставини, які зумовили зміну строку поставки товару за Договором, суд дійшов висновку, що запропоновані позивачем зміни до Договору в частині визначення нового строку поставки товару та строку дії Договору є обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування сторін судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову та внесення змін до пункту 10.1 Договору, укладеного сторонами, визначивши новий строк дії договору - до 31.01.2022 та внесення змін до Додатку № 3 до Договору, визначивши новий строк поставки товару - до 31.01.2022.
Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 4 540,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Внести зміни до пункту 10.1 Договору № УГВ 149/30-21 від 21.05.2021, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна" (ідентифікаційний код: 38278035) та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (ідентифікаційний код: 30019775), визначивши новий строк дії договору - до 31.01.2022.
3. Внести зміни до Додатку № 3 "Графік поставки товару" до Договору № УГВ 149/30-21 від 21.05.2021, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна" (ідентифікаційний код: 38278035) та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (ідентифікаційний код: 30019775), визначивши новий строк поставки товару - до 31.01.2022.
4. Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (Україна, 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код: 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна" (Україна, 61027, Харківська обл., м. Харків, вул. Кричевського, буд. 50; ідентифікаційний код: 38278035) витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 540 (чотири тисячі п'ятсот сорок) грн 00 коп.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 30.11.2021
Суддя О.В. Нечай