Справа № 2- 1486 /2010
21 червня 2010 року Ленінський районний суд міста Луганська в складі:
головуючого: судді - Кравченко Н. О.,
при секретарі - Поповій М.В. , Апанасової Н.М., Гусєвої К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднана вантажно-транспортна компанія» про стягнення заборгованості за несвоєчасний розрахунок при звільненні, компенсації за затримку остаточного розрахунку,-
19.01.2010 року позивач звернувся до суду з первісним позовом до відповідача про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації за затримку остаточного розрахунку. 25.05.2010 року позивачко уточнила вимоги.(а.с.21) В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначила, що вона з 21 липня 2008 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем на посаді менеджера з діловодства. Її заробітна платня складала 1800 грн. Починаючи з квітня - червень 2008 р. йому перестали платити заробітну платню. 14 вересня 2009 року позивач подав заяву на звільнення за власним бажанням. Наказом від 18.09.2009 року. Звернувшись за розрахунком, мені було відмовлено. Вважаю, що на підставі ст.ст.116, 117 КЗпП України, виходячи з його середнього заробітку 1800грн., заборгованість з квітня 2008 р. по травень 2008 року, та з серпня по вересень складає 5712 грн. 73 коп., та компенсацію за затримку заробітної плати в сумі 5789,76 грн. У зв'язку з чим, просить суд стягнути з Відповідача на його користь у рахунок заборгованості по заробітній платі 5712,73 грн., та компенсації за затримку остаточного розрахунку 5789,76 грн.
У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Об'єднана вантажно-транспортна компанія» у судове засідання не з'явився, представника не направив, про місце, дату та часу слухання справи була повідомлена належним чином (а.с.27), тому суд визнає неповажними причини неявки представника відповідача, письмові заперечення не надано.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Заслухавши думку сторін, дослідивши надані суду докази в їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Відповідно до ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що наказом №45/к від 21 липня 2008 року була прийнята на посаду менеджера з діловодства, з окладом згідно до штатного розпису (а.с.10), на підставі її особистої заяви.
Відповідно до фотокопії трудової книжки на ім'я ОСОБА_1 21.07.2008 року за номером 5 зроблено запис про прийняття позивачки на посаду менеджера з діловодства до Товариство з обмеженою відповідальністю «Об'єднана вантажно-транспортна компанія», та запис за номером 6 про звільнення позивачки з 17.09.2009р. за наказом № 29-П від 17.09.2009р на підставі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) (а.с.8).
Відповідно до статті 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Працівниками ТОВ «Об'єднана вантажно-транспортна компанія», які не отримали належним сум при звільненні, було надіслано колективну заяву до Територіальної державної інспекції праці у Луганській, Донецькій областях, в прокуратуру Луганської та Донецької області та отримано відповідь, що на даному підприємстві були встановлені чисельні порушення, в тому числі і наявність заборгованості із заробітної плати як перед працюючими так і перед звільненими працівниками (а.с.12).
Згідно до фотокопії проекту штатного розкладу дирекції по капітальному будівництву в структурі Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднана вантажно-транспортна компанія», затвердженого генеральним директором ОСОБА_2, менеджер з діловодства має посадовий оклад 1800-2500 гривень, при місячному фонді заробітної плати у 2500 гривень.
Як встановлено судом, відповідачем не виконувалось законодавство про працю в частині своєчасної сплати заробітної платні ОСОБА_1.
Зазначені обставини відповідають умовам реалізації працівником свого права, передбаченого ст. 38 КЗпП України, щодо розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.
Відповідно до вимог ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, якою передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимог про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у ст.116 КЗпП України строк виплати працівникові не оспорювань ним суму.
Цю вимогу містить і ст.12 Конвенції №95 МОП про охорону заробітної плати, згідно з якою при припиненні дії трудового договору з працівником провадиться остаточний розрахунок із виплатою всієї належної йому заробітної плати.
Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Об'єднана вантажно-транспортна компанія» своїх заперечень, пояснень, інших письмових доказів не надало,тобто, сума у розмірі 5712 грн. як борг з заробітної плати відповідачем визнавалась, та до теперішнього часу не оспорюється, але розрахунок з позивачем та сплата належних позивачу при звільненні сум у термін передбачений ст.116 КЗпП України відповідачем здійснений так й не був. Тому згадана сума боргу по заробітній платі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, суд доходить висновку, що Відповідачем були порушені вимоги ст.116 КЗпП України, оскільки остаточний розрахунок з ОСОБА_1 з 17.09.20009 року й до тепер не відбувся.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа чи організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Розмір суми, яка підлягає стягненню, визначається за правилами встановленими Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року №100, виходячи з заробітку за два повних відпрацьованих місяця до звільнення.
З пояснень позивача, наданих в судовому засіданні відповідач на її звернення про надання відомостей про нараховану заробітну плату та кількість відпрацьованих днів (табелю) відповів відмовою, письмово відмову не надав.
Відповідно до постанови КМУ №100 від 08.02.1995р., для розрахунку середнього заробітку за час затримки з несвоєчасного розрахунку відповідача із звільненим позивачем суд приймає до уваги наявні в матеріалах справи докази - заробіток позивача в у 2008 році (а.с.11). відповідно до якого позивачу за відпрацьовані 10 днів (з 21.07.2009 року по 31.07.2009 року) було нараховано та виплачено 819 гривень 00 копійок. Тобто середньоденний заробіток складає 819 грн.: 10 дн. =81 гривня 90 копійок.
Кількість днів за квітень, травень,червень, 14 днів вересень 2009 року складає 76 робочих дні.
Таким чином невиплачена при звільненні сума заробітної плати складає 76?81 грн.90 коп.=6224 грн. 40 коп.
Заборгованість з дня несвоєчасного розрахунку (з дня звільнення позивача) по 19 січня 2010 року при 5-денному робочому тижні, з урахуванням положень ст. 67 «Вихідні дні» та ст.73 «Святкові та неробочі дні» КЗпП України, складає: у 2009 році: з18 вересня 2009 року по 30.09.2009 року,- 8 робочих днів; жовтень 2009 року - 22 робочих дня; листопад 2009 року - 21 робочих днів; грудень 2009 року - 23 робочих дня; - у 2010 рік: січень - 19 робочих днів, а разом заборгованість складає - 74 робочих дня. Таким чином, сума заборгованості за несвоєчасний розрахунок при звільненні, що підлягає стягненню на користь позивача складає 74 дня х 81,90 гривень = 6060 гривень 60 коп.
Таким чином, разом підлягає стягненню сума у розмірі 12285 гривень.
Відповідно до статті 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 41, ст. 55 Конституції України, ст.36, 38, 115, 116, 117 КЗпП України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень й практики Європейського Суду з прав людини», Постанова КМУ №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», ст.ст. 10, 11, 59, 60, 79, 88, 212-215 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Об'єднана вантажно-транспортна компанія» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні - задовольнити.
Стягнути з ТОВ «Об'єднана вантажно-транспортна компанія» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в розмірі 6224 гривні 40 копійок та компенсацію за затримку розрахунку при звільненні за період часу з 17 вересня 2009 року по 19 січня 2010 року у сумі 6060 гривень 60 копійок, що разом складає 12285 (дванадцять тисяч двісті вісімдесят п'ять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ТОВ «Об'єднана вантажно-транспортна компанія» на користь держави суму інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень, державне мито в розмірі 51 гривня, що разом складає 171 ( сто сімдесят одна) гривня.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська протягом десяти днів з дня його проголошення і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4. ст. 295 ЦПК України.
Головуючий: суддя Н.О. Кравченко