справа №760/13678/21 головуючий у І інстанції: Коробенко С.В.
провадження 22-ц/824/12554/2021 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
23 листопада 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сліпченка О.І., Сушко Л.П., Гаращенка Д.Р.
за участю секретаря: Пітенко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Фінансова компанія «Житло-інвест» виконавчого органу Київської міської ради на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 31 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Транспортні системи» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» про визнання майнових прав на об'єкт інвестування.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,-
В травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась із позовом про визнання майнових прав на об'єкт інвестування - квартиру з номером об'єкта інвестування №170 в житловому багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 .
Крім того, позивачкою було подано заяву про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що відповідачі самоусунулись від виконання своїх зобов'язань по договору, не визнають її майнові права на профінансований нею об'єкт інвестування. Окрім того будівництво об'єкту нерухомості в якому знаходиться об'єкт інвестування ведеться безконтрольно, третіми особами з яким у неї немає договірних відносин, внаслідок чого можуть виникнути неправомірні дії щодо продажу та реєстрації квартири.
Просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, внесення будь-яких змін до записів Державного реєстру речових прав щодо спірного нерухомого майна.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 31 травня 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Комунальне підприємство «Житло-інвест», яке не являється учасником справи, подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовано тим, що місцевий суд допустився порушення норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що підприємство наразі являється власником предмету спору, а договірні відносини з приводу майнових прав на квартиру між позивачкою та ПрАТ «Транспортні системи» розірвано на підставі судового рішення, тому вважає, що накладення обтяжень на власність апелянта здійснено без достатніх правових підстав.
Представник ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» у відзиві на апеляційну скаргу із її доводами погоджується та вважає, що вона підлягає задоволенню.
Зауважує, що на відчуження майнових прав на спірне майно накладено нотаріальну заборону, а відтак відсутня необхідність для застосування заходів забезпечення позову.
Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
У судовому засіданні представники КП «Житло-інвест» та ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» підтримали доводи апеляційної скарги, представник ОСОБА_1 виступила проти її задоволення.
Інші належним чином повідомлені учасники справи не з'явились.
У відповідності до вимог ст.ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що неприйняття заходів забезпечення позову, може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, вказане є достатнім заходом щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
За змістом п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або)грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 2 грудня 2006 року, міститься роз'яснення, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Як зазначено в п. 4 Рішення Конституційного Суду від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011, інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Разом з тим у Кодексі встановлено систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; можливість суду вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові від 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу визнання майнових прав на об'єкт інвестування - квартиру з номером об'єкта інвестування №170 в житловому багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначав, що на даний час у ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» існує реальна можливість вільно розпорядитися предметом спору на власний розсуд.
Колегія суддів зазначає, що єдиною підставою для забезпечення позову відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України є наявність обставин, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або забезпечити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також з огляду на те, що невжиття заходів по забезпеченню позову може зробити неможливим або утруднити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог позивача.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, та враховуючи можливий негативний вплив і наслідки на відновлення порушеного права позивача в разі встановлення неправомірних дій відповідача, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд прийшов до вірного висновку про забезпечення позову шляхом заборони здійснювати будь-які реєстраційні дії, щодо спірного об'єкту інвестування.
Посилання КП «Житло-інвест» на те, що саме йому належить право власності на майнові права на спірний об'єкт, а також те, що ПрАТ «Транспортні системи», з яким позивачка заключила договір ніколи такі права не належали, колегія суддів відхиляє, оскільки вказане має бути досліджено під час розгляду спору по суті, а оскільки спір виник, щодо набуття майнових прав позивачем на спірний об'єкт, вжиття заходів забезпечення позову визначеним шляхом є обґрунтованим та ефективним.
Доводи апеляційної скарги спрямовані на те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не впливають на вирішення питання, щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Фінансова компанія «Житло-інвест» виконавчого органу Київської міської ради залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 31 травня 2021 року залишити без змін
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «23» листопада 2021 року.
Головуючий
Судді: