29 листопада 2021 року справа № 580/3778/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Паламаря П.Г.,
за участю секретаря Трегулова Б.Л.,
представника позивача - Савенко Ю.Н. (за довіреністю),
представника відповідача - Власенко У.О.(за посадою),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства “Азот” до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання неправомірною та скасування постанови,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось ПрАТ “Азот” (18028, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72) до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 20.05.2021 у виконавчому провадженні №55240636.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що після винесення постанови про завершення виконавчого провадження, державним виконавцем в супереч вимогам Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву в якому просив у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що державним виконавцем виконано приписи статті 40 Закону № 1404, яка передбачає стягнення виконавчого збору у разі поввернення виконавчого документа. Зазначено, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
В судовому засіданні представники сторін підтримали викладені позиції.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.05.2017 по справі №925/333/17 задоволено позов, стягнуто з публічного акціонерного товариства «Азот на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КСК-Автоматизація» 189886,06грн. основного боргу, 22 857,31 грн. пені, 14 811,11 грн. інфляційних, 2 434,70 грн. - 3% річних та 3 449,84 грн. судового збору.
24.11.2017 головним державним виконавцем Придніпровського відділу ДВС м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області постановою у ВП №55240636 відкрито виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду Черкаської області №925/333/17 про стягнення з ПАТ «Азот» боргу в сумі 233439,02грн.
26.12.2019 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову у ВП №55240636 про прийняття виконавчого провадження.
20.05.2021 у ВП №55240636 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” у зв'язку зі сплатою на пряму на користь стягувача 189886,03грн. боргу.
20.05.2021 у ВП №55240636 винесено постанову про стягнення виконавчого збору з ПАТ «Азот» в сумі 23343,90грн.
Не погоджуючись з винесеною постановою позивач звернувся до суду.
Судом також встановлено, що у відповідності до копії платіжного доручення №34464 від 11.09.2018, ТОВ «КСК-Автоматизація» перераховано 189886,03грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону №1404 передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Частиною 3 ст. 40 Закону № 1404 передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Отже, за Законом № 1404 виконавчий збір підлягає стягненню в порядку та розмірі, визначеному цим Законом, який в даному випадку, обумовлює можливість винесення постанови про стягнення виконавчого збору після закінчення виконавчого провадження в порядку статті 39 Закону чи повернення виконавчого документа згідно зі ст. 37 Закону.
Як встановлено судом з матеріалів виконавчих проваджень, останні закінчено у зв'язку з поверненням виконавчого документу стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404.
Відповідно до ст. 27 Закону №1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Згідно зі ст. 27 Закону № 1404, розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, виконавчий збір стягується на підставі постанови, яка виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону в розмірі 10 % від суми, що фактично стягнута, повернута стягувачу.
Підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.
З матеріалів ВП №55240636 судом встановлено, що державним виконавцем взагалі не було стягнуто з ПАТ «Азот» на користь ТОВ «КСК-Автоматизація» боргу в рамках виконання рішень Господарського суду Черкаської області №925/333/17, оскільки згідно копії платіжного доручення №34464 від 11.09.2018, ТОВ «КСК-Автоматизація» перераховано 189886,03грн., тобто заборгованість погашена самостійно.
Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
З аналізу матеріалів виконавчого провадження, жодних заходів передбачених статтею 10 Закону № 1404-VIII державним виконавцем не провидилося. Тобто, державним виконавцем не вчинялися виконавчі дії щодо забезпечення примусового виконання рішення суду.
При цьому, суд вказує, що аналіз наведених норм Закону № 1404 дає можливість зробити висновок про те, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Крім того, законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми; розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми.
За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.
Аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №2540/3203/18 від 11.03.2020.
Відповідно до п. 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Отже, відповідно до вказаного пункту у постанові про повернення виконавчого документу стягувача, виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору, тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача.
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” від 26.12.2003 № 14 роз'яснено, що відповідно до ст.ст. 45, 46 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 №606-XIV витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.
Такі ж висновки викладені і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 15.02.2018 року по справі № 910/1587/13 та Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 761/11524/15-ц, в яких наголошено, що підставою для стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного стягнення з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум, а також визнав помилковими доводи скаржника про те, що виконавчий збір стягується незалежно від того, чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом органами державної виконавчої служби.
Отже виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду.
З огляду на викладене, постанова про стягнення виконавчого збору винесена в супереч приписам статті 27 Закону №1404-VIII.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Виходячи з підстав та предмету спору, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Щодо строку звернення до суду з даним позовим то останній поданий в межах 10-ти денного строку передбаченого ст. 287 КАС України, про щор свідчить відмітка суду про отримання адміністративного позову 09.06.2021 за вх. №20802/21.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Отже, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в повному розмірі.
При цьому суд зауважує, що у даному спорі відділ не є окремою юридичною особою, а тому тягар по відшкодуванню судових витрат слід покласти на Міністерство стиції України.
Керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 20.05.2021 у виконавчому провадженні №55240636.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622) на користь приватного акціонерного товариства “Азот” (код ЄДРПОУ 00203826) судовий збір в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції.
Суддя Петро ПАЛАМАР