Справа № 752/12467/19
Провадження № 2/752/1069/21
Іменем України
08.11.2021 року Голосіївський районний суд м.Києва
у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,
за участі секретаря - Луценко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання обтяження припиненим та зобов'язання вчинити певні дії, -
В червні 2019 року позивач звернувся до суду із позовом до АТ «Альфа-Банк» про визнання обтяження припиненим та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивує тим, що 10.11.2007 між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 490051367. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15.09.2016 у задоволенні позову ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Зазначеним рішенням встановлено повне виконання позивачем зобов'язання за кредитним договором № 490051367 від 10.11.2007. 08.04.2019 позивачем була направлена поштою відповідачу заява з проханням подати до Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення обмежень рухомого майна, а саме транспортного засобу КІА, MAGENTIS, 2007 року випуску та вилучення відповідного засобу про дане обтяження з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, обтяження № 6013506. Листом від 11.05.2019 відповідач відмовив позивачу у задоволенні зазначеної заяви.
Враховуючи викладене, позивач просить визнати припиненим обтяження: застава рухомого майна, що зареєстроване 12.11.2007 15:23:41 за № 6013506, боржник - ОСОБА_1 , об'єктом якого є автомобіль легковий КІА, MAGENTIS, 2007 року випуску, колір - коричневий, тип - легковий седан, номер об'єкта: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації: НОМЕР_2 ; зобов'язати АТ «Альфа-Банк» подати реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення і виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, обтяження, зареєстроване 12.11.2007 15:23:41 за № 6013506, боржник - ОСОБА_1 , об'єктом якого є автомобіль легковий КІА, MAGENTIS, 2007 року випуску, колір - коричневий, тип - легковий седан, номер об'єкта: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації: НОМЕР_2 ; стягнути з відповідача судовий збір.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 21.06.2019, відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
В судове засідання позивач не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, свого представника до суду не направив.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Подав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за його відсутності.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.11.2007 між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 490051367.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно п. 2 частини № 1 даного кредитного договору, банк надає позивачу кредит та приймає в заставу в якості забезпечення виконання зобов'язання за договором предмет застави, а позичальник приймає кредит та передає Банку в заставу в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором предмет застави за умовами вищевказаного кредитного договору.
Пунктом 2.10 частини № 1 кредитного договору встановлено, що предметом застави виступив транспортний засіб КІА, MAGENTIS, 2007 року випуску, колір - коричневий, тип - легковий седан (свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_3 , видане 08.11.2007 УДАІ МВС України, м. Київ), номер об'єкта: НОМЕР_1, номер державної реєстрації: НОМЕР_2 .
У відповідності до п. 2.1. та п. 2.2. частини № 1 кредитного договору, сума кредиту становила 22340,31 доларів США, зі сплатою 13% річних. Кінцевий термін повернення всієї заборгованості за кредитним договором до 10.11.2013.
З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 10.11.2007 укладено договір поруки № 490051367-П, відповідно до якого поручитель зобов'язався перед Банком солідарно відповідати за виконання позичальником у повному обсязі зобов'язань за кредитним договором. АТ «Альфа-Банк» в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання позичальнику кредитних коштів у відповідності до умов кредитного договору.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15.09.2016 у задоволенні позову ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12.02.2019 ПАТ «Альфа-Банк» відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Альфа-Банк» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15.09.2016.
Положеннями ч. 4 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», проведено реєстрацію обтяження заставного майна.
Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням та завдатком.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Статтею 16 Закону України «Про заставу» встановлено, що право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору, якщо інше не встановлено законом. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення. Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.
Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Із аналізу, наведених норм матеріального права випливає, що застава, як правовий інститут цивільного законодавства виконує забезпечувальну функцію, тобто спрямована на те, щоб гарантувати кредитору - заставодержателю задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна, вона встановлена для гарантування майнових інтересів кредитора - заставодержателя і сама по собі є не зобов'язанням, а способом забезпечення вже існуючого зобов'язання.
Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст.ст. 19, 20 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 17 Закону України «Про заставу»). Застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу (ст. 27 Закону України «Про заставу»).
Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суд або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим законом чи договором.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У рішенні від 10.12.2009 у справі «Михайлюк та Петров проти України» (Mikhaylyuk and Petrov v. Ukraine), заява № 11932/02, зазначено: Суд нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права.
Суд зауважує, що враховуючи вищезазначене рішення суду, яким відмовлено в позові, у відповідача є право на стягнення платежів на підставі ст. 625 ЦК України, а за боржником рахуються відповідні зобов'язання враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що ст. 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховується 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття й виконання виконавчого провадження.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання обтяження припиненим та зобов'язання вчинити певні дії, не підлягають задоволенню.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання обтяження припиненим та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Ю.Ю. Мазур