Справа № 752/24354/20
Провадження № 2/752/4128/21
Іменем України
09.11.2021 року Голосіївський районний суд м.Києва
у складі: головуючого - судді Мазура Ю.Ю.,
секретаря - Луценко А.В.,
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні, -
У грудні 2020 року позивач звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15.11.1985 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб, який розірвано на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18.10.2017. За час перебування у шлюбі ОСОБА_1 було набуто у особисту приватну власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . 27.07.1994 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27.07.1994 було відчужено право власності на вказану квартиру, а за отримані в результаті даної угоди кошти в цей же день була придбана інша квартира за адресою: АДРЕСА_2 . Також за час перебування в шлюбі придбана інша квартира за адресою: АДРЕСА_3 . Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27.01.2020 позов ОСОБА_3 задоволено частково, визнано квартиру за адресою: АДРЕСА_3 особистою приватною власністю ОСОБА_3 , в іншій частині позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 відмовлено. Київським апеляційним судом вказане рішення скасовано та ухвалено нове, яким квартиру за адресою: АДРЕСА_2 визнано спільною сумісною власністю. В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_3 право власності на 3/18% (3/100) квартири, а за ОСОБА_1 право власності на 96,82% (97/100) квартири. Позивач зазначає, що спільне проживання з відповідачем є неможливим через конфлікти, а в умовах гіпертонічного кризу та підвищеного тиску ОСОБА_1 будь-які переживання, можуть негативно вплинути на її здоров'я. Крім того, позивач проживає нині з її цивільним чоловіком, а відтак поселення додатково ОСОБА_3 може негативно вплинути на її сімейне життя, так як в квартирі лише одна кімната. Разом з цим позивач вказує на те, що у відповідача є інше житло, а тому ОСОБА_1 готова компенсувати відповідачу вартість 3/100 квартири, визначену експертом.
Враховуючи викладене, позивач просить припинити право власності ОСОБА_3 на 3,18% (3/100) у праві спільної часткової власності на квартиру, загальною площею 56,18 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , виплативши йому грошову компенсацію вартості такої частки в розмірі 40547,68 грн; визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, загальною площею 56,18 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 в цілому.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.12.2020 відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та надано дозвіл внести позивачу кошти на депозитний рахунок суду.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено щлюб, зареєстрований 15.11.1985 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції рішенням Голосіївського районного суду м. Києва у м. Києві, актовий запис № 1465.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18.10.2017 шлюб між сторонами було розірвано.
27.07.1994 ОСОБА_1 , яка діяла від свого імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , 1986 року народження, на Українській біржі «Десятинна» уклала договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого продала квартиру АДРЕСА_1 , яка належала їм ні підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації державного житлового фонду заводу «Арсенал» 27.10.1993.
Згідно п. 6 вказаного договору квартира придбана за 103000000 карбованців.
В той же день, 27.07.1994 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на Українській біржі «Десятинна» був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_2 .
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27.01.2020 позов ОСОБА_3 задоволено частково, визнано квартиру за адресою: АДРЕСА_3 особистою приватною власністю ОСОБА_3 , в іншій частині позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 26.08.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27.01.2020 в частині поділу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Визнано квартиру за адресою: АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_3 право власності на 3/18% (3/100) квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 96,82% (97/100) квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . В решті рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27.01.2020 залишено без змін.
Положеннями ч. 4 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається зі звіту, виконаному ТОВ «КАРГО ЛОГІСТІКА» від 27.10.2020 щодо двокімнатної квартири, загальною площею 56,18 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , ринкова вартість об'єкта оцінки склала 1275084,00 грн.
Як видно з копії квитанції № 0.0.2035455608.1 від 01.03.2021 року ОСОБА_1 поклала на судовий депозит 40547,68 грн.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст.317 ЦК України.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст.41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Поняття спільної часткової власності викладено в ч.1 ст.356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.
Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Частиною 1 статті 346 ЦК України наведено перелік випадків, за наявності яких право власності може бути припинено. Виходячи зі змісту частини 2 цієї статті, даний перелік не є вичерпним та право власності може бути припиненим і в інших випадках, встановлених законом.
Один з таких випадків наведено в ст.365 ЦК України, яка регулює підстави та умови припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Зокрема, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі: 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Верховний Суд України під час розгляду справи № 6-37цс13 від 15.05.2013 року висловив правову позицію, згідно з якою прийшов до висновку, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Також, і під час розгляду іншої справи № 6-68цс14, Верховний Суд України також сформулював правову позицію від 02.07.2014 року, якою роз'яснив, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
З постанови Верховного Суду України випливає, що для ухвалення рішення про припинення права на частку в спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої з обставин, передбаченої п.1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України, яка обов'язково повинна бути в сукупності з обставиною, передбаченою п.4 ч.1 цієї статті.
Виходячи з викладеного вище, беручи до уваги те, що відповідач має власне житло, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , а комунальні послуги за житлово-комунальні послуги відповідач за адресою АДРЕСА_2 не сплачує, суд приходить до висновку, що в даних правовідносинах є встановленими і доведеними всі умови, передбачені ч.1 ст.365 ЦК України, які дають право суду ухвалити рішення про припинення права відповідача на 3/100 частку в спільному майні, а саме: в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , із виплатою ОСОБА_1 грошової компенсації за таку частку та визнання за ОСОБА_1 права власності на цю частку квартири.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні - задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) на 3,18% (3/100) у праві спільної часткової власності на квартиру, загальною площею 56,18 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Грошову суму у розмірі 40547 (сорок тисяч п'ятсот сорок сім) грн 68 коп., згідно квитанції № 0.0.2035455608.1 від 01.03.2021 року, яка знаходиться на рахунку отримувача UA128201720355259002001, код отримувача 26268059, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, після набрання чинності судовим рішенням видати ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), як компенсацію вартості 3,18% (3/100) частини квартири, що за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) право власності на квартиру, загальною площею 56,18 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 в цілому.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Ю.Ю. Мазур