cправа № 752/20190/20
провадження №: 2/752/3508/21
12.11.2021 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про захист прав споживача, визнання договору надання фінансових послуг недійсним та стягнення грошових коштів, -
У жовтні 2020 року, позивач ОСОБА_1 в особі представника Сідько С.І. , звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ТОВ «АВТО ПРОСТО», в якому просить: визнати недійсним договір №801998 від 12.06.2019 року укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Котелевським РВ УМВС України в Полтавській області, 28 березня 2007 року, та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», 03045, вул. Столичне шосе, 90, 4-й поверх, м. Київ, Голосіївський район, ЄДРПОУ: 35509011; стягнути грошові кошти у розмірі 110939,66 грн., стягнути судові витрати, що складаються з витрат на професійну правову допомогу у розмірі 6000,00 грн., та судовий збір у розмірі 1109,40 грн.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 801998 від 12.06.2019 про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі. Позивач зазначає, що ТОВ «АВТО ПРОСТО» відсутнє в реєстрі фіансових установ та немає зареєстрованого виду діяльності з надання фінансових послуг з адміністрування фінансових актів для придбання товару, вважає що відповідач не має юридичних підстав для укладення даного роду договорів та відповідно отримувати винагороду у розмірі 24127,49 грн.
Враховуючи викладене, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.10.2020 відкрито провадження по даній цивільній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до ч.8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України відповідач скористався своїм правом та направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.
У наданому відзиві відповідач зазначив, що просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позовні вимоги є безпідставними.
За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст. 178 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Судом встановлено, що 12.06.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «АВТО ПРОСТО» було укладено договір № 801998.
Відповідно до ст. 1 вказаного договору, предметом договору є надання учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок обєднаних періодичних платежів учасників групи через систему Автофонд.
Як вбачається з договору № 801998 від 12.06.2019, передбачені цим договором умови дозволяють учаснику сплачувати цінк автомобіля невеликими щомісячними внесками, які названі в договорі «Періодичні платежі».
Розмір одного періодичного платежу становить 0,8333% (або 1/120) від ціни автомобіля та визначається в Додатку № 1 до договору.
Учасник зобов'язаний сплатити таку кількість Періодичних платежів, яка є достатньою для сплати повної ціни автомобіля - тобто, всього 120 снеків (0,8333% х 120 внесків = 100%).
Також договором встановлено, що позивач зобов'язаний щомісячно сплачувати щомісячну винагороду 0,415% від ціни автомобіля + ПДВ. Сплата внесків здійснюється не пізніше 15-го числа кожного місяця.
Як вбачається з матерілів справи, договір позивача було включено до групи № 1294 та надано порядковий номер 115 у цій групі.
Позивач зазначає, що з відкритого реєстру фінансових установ вбачається, що в реєстрі вісудтня юридична особа: ТОВ «АВТО ПРОСТО» (код ЄДРПОУ: 35509011).
Крім того, шляхом проведення безкоштовного запиту до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було встановлено, що юридична особа ТОВ «АВТО ПРОСТО» має зареєстроване право на здійснення наступних видів діяльності: код КВЕД 46.14, КВЕД 82.99, КВЕД 66.19, КВЕД 68.20.
Таким чином вбачається, що х фінансових видів діяльності у відповідача зареєстровано тільки КВЕД 66.19 Інша допоміжна жіяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення.
Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.
Згідно п. 8 положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 28.08.2003 № 41, фінансова установа має право надавати фінансові послуги після внесення її до Реєстру та отримання Свідоцтва.
Також, позивач зверулася 19.06.2020 в письмовій формі до відповідача із вимогою розірвати договір та повернути сплачені періодичні платежі.
Статтею 12 договору № 801998 від 12.06.2019 передбачено, що учасник, який ще не отримає автомобіль, має право розірвати договір за власним бажанням, про що зобов'язаний повідомити ТОВ «АВТО ПРОСТО» у письмовій формі, АВТО ПРОСТО розглядає заяву учасника, та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. Поверенню підлягають тільки періодчині платежі, сплачені за Договором, з урахуванням положень, викладених в цій статті.
У відповоідь на вказану заяву ТОВ «АВТО ПРОСТО» повідомив, що відповідно до положень статті 12, п. 12.1.2 Розділу ІІ Договору максимальний строк повернення періодчиних платежів згідно п. 12.1.1 не може перевищувати одного року з дня отримання АВТО ПРОСТО заяви про дострокове розірвання. Сума повернення складає 48682,84 грн.
Разом з цим, як вбачається з ряду наданих позивачем квитанцій та рахунків виданих ТОВ «АВТО ПРОСТО», за строк дії договору позивачем на користь відповідача було сплачено грошові кошти на загальну суму: 110939,66 грн, що складається з періодчиних платежів на суму: 86812,17 грн та винагороди ТОВ «АВТО ПРОСТО» за надання послуги з адміністрування фінансових актів для придбання товару на суму: 24127,49 грн.
Відповідно до умов договору, поверненню підлягають регулярні платежі сплачені за договором.
З огляду ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 627 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 18 «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Аналізуючи норму ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (частини третьої статті509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється здійснення нечесної підприємницької практики і в цій статті наведено перелік випадків, в яких підприємницька діяльність може бути визнана нечесною. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
За ч. 2 та ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: 1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; 2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; 3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг; 4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті; 5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; 6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує.
Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Забороняються як такі, що вводять в оману: 1) пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; 2) пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої; 3) відмова від пред'явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка товару; 4) недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення; 5) пропонування до вільної реалізації продукції, яка вилучена з обігу або щодо обігу якої існують обмеження; 6) недостовірне твердження, що існуватиме загроза особистій безпеці споживача або його сім'ї, якщо він не придбає чи не замовить продукцію; 7) утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції; 8) використання повідомлення про розпродаж у зв'язку із припиненням суб'єкта господарювання, його структурного підрозділу або припинення відповідного виду господарської діяльності, тоді як це не відповідає дійсності.
Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 230 ЦК України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Таким чином, враховуючи той факт, що ТОВ «АВТО ПРОСТО» відсутнє у реєстрі фінансових установ, та немає зареєстрованого виду діяльності з надання фінансових послуг з адиміністрування фінансових актів для придбання товару, можна дійти висновку, що відповідач не має юридичних підстав для укладення даного роду договорів, що є підставою для визнання договору № 801998 від 12.06.2019 недійсним.
Враховуючи викладене, відповідач повинен повернути на користь позивача грошову суму 110939,66 грн, що складається з періодичних платежів на суму 86812,17 грн та винагороди ТОВ «АВТО ПРОСТО» за надання послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару на суму 24127,49 грн.
Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З матеріалів справи вбачається, що правова допомога надавалася позивачу адвокатом Сідько Світланою Іванівною (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 1422, від 21.03.2017).
Згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги від 19.05.2020, укладеного між адвокатом Сідько С.І. та ОСОБА_1 від 12.10.2020 та Детального опису робіт (наданих послуг) адвокатом від 12.10.2020 сторони підтвердили роботи (послуги), що виконані виконавцем згідно Договору та підлягають оплаті, а саме в розмірі 6000,00 грн.
В матеріалах справи наявна квитанція від 12.10.2020 про сплату ОСОБА_1 за надання правової допомоги по договору від 19.05.2020 на суму 6000,00 грн.
Таким чином, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що слід стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката позивача.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1109,40 грн.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про захист прав споживача, визнання договору надання фінансових послуг недійсним та стягнення грошових коштів - задовольнити.
Визнати недійсним договір №801998 від 12.06.2019 року укладений між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Котелевським РВ УМВС України в Полтавській області, 28 березня 2007 року) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» (03045, вул. Столичне шосе, 90, 4-й поверх, м. Київ, Голосіївський район, ЄДРПОУ: 35509011).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» (03045, вул. Столичне шосе, 90, 4-й поверх, м. Київ, Голосіївський район, ЄДРПОУ: 35509011) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Котелевським РВ УМВС України в Полтавській області, 28 березня 2007 року) грошові кошти на суму 110939 (сто десять тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) грн 66 коп., що скдаєаться з періодчинхи платежів на суму 86812 (вісімдесят шість тисяч вісімсот вданадцять) грн 17 коп., та винагороди Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» (03045, вул. Столичне шосе, 90, 4-й поверх, м. Київ, Голосіївський район, ЄДРПОУ: 35509011) за надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товару на суму 24127 (двадцять чотири тисячі сто двадцять сім) грн 49 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» (03045, вул. Столичне шосе, 90, 4-й поверх, м. Київ, Голосіївський район, ЄДРПОУ: 35509011) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Котелевським РВ УМВС України в Полтавській області, 28 березня 2007 року) витрати на професійну правову допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) грн 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» (03045, вул. Столичне шосе, 90, 4-й поверх, м. Київ, Голосіївський район, ЄДРПОУ: 35509011) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Котелевським РВ УМВС України в Полтавській області, 28 березня 2007 року) судовий збір у розмірі 1109 (одна тисяча что дев'ять) грн 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Голосіївський районний суд м. Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Ю.Ю. Мазур