Справа № 760/34367/19
Провадження № 2/752/2119/21
Іменем України
02.11.2021 року Голосіївський районний суд міста Києва
у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.
за участю секретаря - Луценко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБ ПОЛОНЕКС» про визнання недійсними електронних торгів, договорів про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, -
У грудні 2019 року позивач звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБ ПОЛОНЕКС» про визнання недійсними електронних торгів, договорів про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 24.12.2019, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ТОВ «ТБ ПОЛОНЕКС», про визнання недійсними електронних торгів, договорів про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, передано на розгляд за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва.
У квітні 2020 року вищезазначена цивільна справа надійшла на адресу Голосіївського районного суду м. Києва.
В обґрунтування позову позивач вказував, що у березні 2019 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 вимогу № 12 від 04.03.2019 про повернення коштів з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки. Зі змісту даної вимоги вказуючи на договір № 1278-Ф від 30.11.2018 ОСОБА_2 повідомляє, що вона набула права вимоги за кредитним договором № 0016/08/00-Z від 19.02.2008 в забезпечення зобов'язань якого між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Форум» був укладений Іпотечний договір від 19.02.2008. Предметом іпотеки є нерухоме майно ОСОБА_1 двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 . З укладенням договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичних осіб, які не можуть надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права. Отже, позивач вважає, що відступлення права вимоги на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, оскільки для зобов'язань, які виникли на підставі кредитного договору характерним є спеціальний суб'єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа.
Враховуючи викладене, позивач просить визнати електронні торги від 05.11.2018 оформлених протоколом № UA-EA-2018-10-11-000019-b щодо продажу лоту № F35GL34549 недійсними; визнати недійсним договір № 1278-Ф про відступлення прав вимоги від 30.11.2018 укладеного між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 30.11.2018 укладеного між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати за оплату судового збору.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10.04.2020 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Представник позивача надав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, свого представника не направив. Будь-яких заяв та клопотань не надав.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх наявними у справі письмовими доказами, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за наступних підстав.
Відповідно до статті 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.3. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Судом встановлено, що 30.03.2011 ухвалено рішення, яким задоволено частково позовні вимоги ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість у розмірі 130089 доларів США 32 цента, що згідно з офіційним курсом Національного Банку України становить 1140837,10 грн та судових витрат у розмірі 1820,00 грн.
13.11.2018 між Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» та ОСОБА_2 укладено договір № 1278-Ф про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та договір про відступлення прав за договорами іпотеки (Іпотечними договорами), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 4160.
Згідно з п. 1.1 договору про відступлення прав за договорами іпотеки (Іпотечними договорами) від 13.11.2018 всі права вимоги за кредитними договорами, укладеними з фізичними особами, згідно додатку № 1 договору № 1278-Ф про відступлення прав вимоги від 30.11.2018 первісний іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель набуває прав первісного іпотекодержателя.
Згідно додатку №1 до договору про відступлення прав за договорами іпотеки (Іпотечними договорами), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 30.11.2018 вбачається, що у п. 18 зазначено кредитний договір № 0016/08/00-Z від 19.02.2008, боржник ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), іпотекодавець - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), з яким укладено договір іпотеки від 19.02.2008 за № 682, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсник С.А., в якому вказано, що предметом іпотеки є двокімнатна квартира загальною площею 56,4 кв.м., жилою площею 32,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13.08.2019 заяву ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Банк Форум», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , орган опіки і піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації - задоволено. Замінено стячувача публічне акціонерне товариство «Банк Форум» на стягувача ОСОБА_2 у виконавчих листах № 2-477/11 виданих Голосіївським районним судом м. Києва на примусове виконання рішення голосіївського районного суду м. Києва ухваленого 30.03.2011 за позовними вимогами публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа: орган опіки і піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнення на предмет іпотеки.
Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що 30.11.2018 між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 за результатами відкритих торгів (аукціону) оформлених протоколом № UA-EA-2018-10-11-000019-b авд 05.11.2018 був укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 1278-Ф відповідно до умов якого ПАТ «Банк Форум» відступив шляхом продажу ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 набула в обсязі та на умовах, визначених договором, права вимоги ПАТ «Банк Форум» до позичальників, іпотекодавців/заставодавців та поручителів, зазначених у додатку № 1 та акті приймання-передачі документації до цього договору, включаючи прав вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників, за кредитними договорами, іпотечними договорами, договорами застави та договорами поруки, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них згідно реєстру у додатку № 1 та акті приймання-передачі документації до даного договору.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
ОСОБА_2 надіслала вимогу № 12 від 04.03.2019 ОСОБА_1 про повернення коштів з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
За змістом статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).
Згідно статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 (провадження № 12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб'єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 ЦК України зумовлює його недійсність.
Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов'язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 Цивільного кодексу України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
У цій нормі визначено загальні вимоги які зазвичай ставляться до договорів (назва, реквізити, сторони, права та обов'язки), окрім як необхідність зазначення у ньому розміру фінансового активу, зазначеного у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків, а також підтвердження, клієнту повідомлено наступну інформацію: фінансову послугу, що пропонується надати клієнту, із зазначенням вартості цієї послуги для клієнта, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг; умови надання додаткових фінансових послуг та їх вартість; порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи в результаті отримання фінансової послуги; правові наслідки та порядок здійснення розрахунків з фізичною особою внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги; механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги; реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону тощо), а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів; розмір винагороди фінансової установи у разі, коли вона пропонує фінансові послуги, що надаються іншими фінансовими установами.
Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб'єктного складу договору факторингу, відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, зумовлює його недійсність.
З огляду на наведене, факторинг передбачає наявність одночасно трьох обов'язкових умов: первинний кредитор поступається новому кредиторові грошовою вимогою в цілях здобуття фінансування; новий кредитор сплачує первинному кредитору як компенсацію певну грошову суму (фінансування); новий кредитор отримує плату за користування грошовими коштами, наданими первинному кредиторові. Способи визначення доходу нового кредитора можуть бути різними: - знижка з вартості боргу, відсотки, комісійні, їх поєднання.
Відсутність цих ознак, при відступленні права вимоги вказують на те, що має місце цесія або договір купівлі-продажу права грошової вимоги (ст. 656 ЦК України).
Наведене узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року по справі № 591/4552/17 (провадження №61-46099св18) від 27 березня 2019 року по справі №755/5751/17 (провадження № 61-34730св18) від 20 лютого 2019 року по справі №128/639/17, провадження №61-45112св18, Великої палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №909/968/16.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 статті 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У частині першій статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, у ЦК України, як вбачається зі змісту його статей 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.
Під час розгляду справи судом встановлено, що укладений між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 30.11.2018 договір відступлення прав вимоги № 1278-Ф не є договором факторингу, оскільки у правовідносинах сторін відсутні елементи договору факторингу, не встановлено факту фінансування фінансовою установою фізичної особи (клієнта) під відступлення права грошової вимоги, а навпаки, встановлено факт набуття права вимоги фізичною особою на підставі компенсації частини отриманого від права вимоги. Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: на відкритих торгах (аукціоні); шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках) (частина шоста статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Як встановлено судом, продаж майнових прав на відкритих електронних торгах був здійснений ПАТ «Банк Форум».
Згідно із частиною першою статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
При цьому, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Відступлення права за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Цей договір може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. У такому випадку на відносини цесії поширюється положення про договір купівлі-продажу, оскільки статтею 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. При відступленні права вимоги до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено законом або договором.
Крім того, відповідно до пункту 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №909/968/16, в якій проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу, зазначено, що зі змісту статей 2, 512-518 ЦК України можна зробити висновок, що учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.
Відповідний правовий висновок було викладено також у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 року, справа №501/2309/16-ц.
За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 мала право, як фізична особа, брати участь в електронних торгах.
При цьому, укладені спірні договори про відступлення права вимоги від 30.11.2018 відповідають вимогам статей 512, 513, 514 ЦК України та є договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, а отже, відсутні підстави, передбачені статтями 203, 215 ЦК України, для визнання його недійсним з підстав, які заявлені в позові.
Будь-яких інших прав та законних інтересів позивача з боку відповідача не порушено, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними договорів відступлення прав вимоги від 30.11.2018 задоволенню не підлягають, а інші позовні вимоги як похідні від зазначених, а тому також не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи усі докази, що є у справі, у їх сукупності, суд вважає не доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог і не має підстави для задоволення позовних вимог.
При вирішенні питання щодо судових витрат, суд керується вимогами ст.141 ЦПК України. Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, суд не має підстав для присудження судових витрат за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБ ПОЛОНЕКС» про визнання недійсними електронних торгів, договорів про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Ю.Ю. Мазур