Справа № 182/1764/21
Провадження № 2/0182/1686/2021
Іменем України
23.11.2021 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Багрової А.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Снєгульської В.М.,
представника позивача - адвоката Чеснокова К.О., що діє на підставі довіреності від 01.01.2021 року, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 21.01.2019 року №02 (а.с.11-12)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя за правилами загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „БОЯДЕРА ЛОГІСТИК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „БОЯДЕРА ЛОГІСТИК" про визнання договору позики недійсним.
представник відповідача ( не з'явився в судове засідання) - адвокат Авраменко А.В., що діє на підставі договору про надання правової допомоги від 19.10.2021 року (а.с.218-219)
Заяви по суті справи.
Представник позивача, звернувся до суду в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю „БОЯДЕРА ЛОГІСТИК", з позовними вимогами до ОСОБА_1 та просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ „БОЯДЕРА ЛОГІСТИК" заборгованість у сумі 100000грн., штрафні санкції у сумі 20000 грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 грн.(а.с.1-3).
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що між ТОВ „БОЯДЕРА ЛОГІСТИК" та ОСОБА_1 у м. Дніпро 26.12.2019 року був укладений договір позики. Сума позики за договором складає 100000 грн. Факт надання позики засвідчується видатковим касовим ордером №74 від 27.12.2019 року та № 75 від 28.12.2019 року. П.3.1. Договору позичальник зобов'язаний повернути позику частинами або одноразово із таким розрахунком, щоб повернути всю суму позики через три місяці з дати отримання позики. П.3.5 Договору передбачено, що у разі припинення з будь-яких причин трудових відносин між позикодавцем і Позичальником, останній зобов'язується не пізніше дня звільнення повністю повернути всю суму позики. Відповідач перебував з позивачем у трудових відносинах і 13.01.2021 року відносини між Позикодавцем та Позичальником були припинені на підставі наказу №001 к/тр. П.5.1. Договору сторони передбачили, що за не виконання (неналежне виконання) своїх обов'язків за цим Договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та умов цього Договору. Крім того, згідно п. 5.2. Договору позичальник додатково несе наступну відповідальність: - у разі несвоєчасного повернення суми позики, сплачує позикодавцю штраф у розмірі 10% від суми позики; - у разі неповернення всієї суми позики у день звільнення, сплачує Позикодавцю штраф у розмірі 20% від суми позики. Оскільки сума заборгованості за позикою складає 100 000 грн., то відповідно штраф складає 20 000 грн., разом заборгованість відповідача перед позивачем складає 120 000грн, яку представник позивача просить стягнути на користь позивача, а також стягнути понесені судові витрати у розмірі сплаченого судового збору в розмірі 2270 грн.
Представник відповідача подав до суду відзив та позовну заяву, просить суд відмовити у задоволенні позову та зустрічну позовну заяву, за якою просить суд визнати договір позики №18 від 26.12.2019 року недійсним, так як він вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, гроші ОСОБА_1 не передавались та ним не отримувались (а.с.55-59, 78-83).
В обґрунтування заперечень проти позову та зустрічної позовної заяви представник ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_1 з 01.04.2019 року у позивача працював на посаді торгівельного агенту відділу продажів бази ТОВ „БОЯДЕРА ЛОГІСТИК" в м. Кривий Ріг, але фактично він виконував роботу у м. Нікополі та Нікопольському районі. Через те, що посада агент торгівельний не передбачає матеріальної відповідальності працівника, тому з боку керівництва ТОВ „БОЯДЕРА ЛОГІСТИК" від всіх працівників товариства вимагалось підписання договорів позики та видаткових касових ордерів. Таке підписання відбувалось у різний час, спочатку могли підписуватись видаткові касові ордери, а потім договори позики, чи навпаки. На початку грудня 2019 року працівників позивача за первісним позовом зібрали на збори та знайомили з новим директором бази ТОВ „БОЯДЕРА ЛОГІСТИК" у Кривому Розі. Після знайомства усім співробітникам дали на підпис видаткові касові ордери, пояснивши, що їх необхідно підписати або трудовий договір з ними буде розірвано. ОСОБА_1 стверджує, що 27та 28.12.2019 року він не міг отримувати кошти з каси підприємства, оскільки це були вихідні передсвяткові дні. Тим паче, це може бути підтверджено журналом обліку відвідувачів бази на якій знаходиться, зокрема офіс ТОВ „БОЯДЕРА ЛОГІСТИК". Зі слів ОСОБА_1 на вході до бази за адресою: АДРЕСА_1 знаходилась охорона, яка проводила облік осіб, які в'їжджають та виїжджають з нього. В листопаді 2020 року ОСОБА_1 зателефонувала ОСОБА_2 , яка була бухгалтером на підприємстві, та повідомила, що йому необхідно підписати договір позики на отримання нового планшету. Договір позики ОСОБА_1 привіз експедитор і він його підписав та повернув експедиторові. У зв'язку з юридичною необізнаністю, ОСОБА_1 його не читав, оскільки довіряв роботодавцю та не підозрював про обман. При підписанні договору і видаткових касових ордерів, вони були не заповнені, а саме не містили ні дати, ні номеру документу. Фактично грошових коштів з каси товариства ОСОБА_1 не отримував. Поспілкувавшись з іншими працівниками товариства в інших містах, стало відомо, що в них так само однією з умов при прийнятті на роботу до ТОВ „БОЯДЕРА ЛОГІСТИК" є підписання договору позики, як гарантії майнової відповідальності перед товариством, але грошей ніхто з працівників не отримує. Крім того, у видатковому касовому ордері від 27.12.2019 року та від 28.12.2019 року, зазначена підстава „видача позики за договором позики", поряд з цим не зрозуміло про який договір позики йде мова і чи взагалі стосуються ці ордери договору позики №18 від 26.12.2019 року. Перелік відповідних документів, які б мали додаватись до цього ордеру також не зазначено. В грудні 2020 року ОСОБА_1 зателефонував новий директор та запросив на базу ТОВ „БОЯДЕРА ЛОГІСТИК" в м. Кривому Розі для розмови. Приїхавши туди ОСОБА_1 поставили перед фактом, що звільняють. В січні 2021 року ОСОБА_1 зателефонували та сказали написати заяву про звільнення, у зв'язку із доглядом за дитиною до досягнення нею 14 років та відправити фото зави через мобільний додаток вайбер. Після чого, ОСОБА_1 почали погрожувати виникненням грошових зобов'язань та зазначили, що за своє звільнення він повинен заплатити, або до нього та його родини буде застосовано фізичне насилля. Але ОСОБА_1 відмовився добровільно сплачувати кошти за своє звільнення, бо не розумів за що він має сплачувати кошти. Через такі дії позивача ОСОБА_1 буде звертатись до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, про що буде повідомлено суд. Зазначає, що згідно ст. 234 ЦК України, договір позики №18 від 26.12.2019 року є фіктивним, через те, що жодних правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином не вчинялось жодною стороною, ОСОБА_1 гроші не видавалися та ним не отримувались, що є підставою для визнання даного договору недійсним.
Представником позивача подано відповідь на відзив (а.с.106-108). В обґрунтування відповіді зазначає, що, укладення договору позики №18 від 26.12.2019 року та отримання 100000 грн. ОСОБА_1 підтверджується належними копіями письмових доказів. На базі ТОВ „БОЯДЕРА ЛОГІСТИК" у м. Кривому Розі відсутня посада директора. З часу прийняття ОСОБА_1 на роботу та до його звільнення начальником бази був ОСОБА_3 , що підтверджується копіями наказів про прийняття та звільнення з роботи відповідача. Ніхто не змушує працівників звертатись до підприємства за позиками. Співробітники самі звертаються і їм дають позику на конкретний термін за умовами договору. Відповідач самостійно, без будь-якого примусу підписував договір для того, щоб взяти гроші у борг для своїх потреб. Факт підписання договору та видаткових касових ордерів відповідач не заперечує. ТОВ „БОЯДЕРА ЛОГИСТИК" здійснює поставку продуктів харчування в магазини. На підприємстві встановлено шестиденний робочий тиждень. Постачання продуктів харчування в магазини може здійснюватись не тільки в робочі, передвихідні дні, а й у вихідні. Відповідно до роботи залучається необхідна кількість співробітників. Тому співробітники ТОВ „БОЯДЕРА ЛОГІСТИК" мають вільний доступ до території бази у будь-який день та час. 27 та 28 грудня 2019 року касир на базі у м. Кривий Ріг працювала, відповідач отримав кошти з каси підприємства. Твердження відповідача, що в листопаді 2020 року він підписав договір позики на отримання нового планшету і видаткові касові ордера, які були не заповнені, а саме не містили ні дати, ні номеру документу не відповідає дійсності. 17.09.2020 року позивач та відповідач уклали договір позики на суму 11433 грн. 24.09.2020 року відповідач отримав гроші в сумі 11433грн, власноруч прописав в договорі суму позики і підписав його та касовий ордер. У видатковому касовому ордері пропечатана дата та номер документу. Але договір позики від 17.09.2020 року не має відношення до розгляду цієї справи. Твердження відповідача, що підписання Договору позики та касових ордерів обумовлено вимогою позивача, як обов'язковою умовою працевлаштування не відповідає дійсності. На момент укладення договору позики відповідач вже працював, тому це не могло бути умовою працевлаштування. Свідки відповідача не були присутні при видачі грошових коштів, а тому не можуть підтвердити або спростувати обставини видачи коштів відповідачу. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є родичами, а тому його свідчення не можуть бути об'єктивними. Заявлений відповідачем свідок ОСОБА_5 згідно рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області по справі № 182/922/21 повинен сплатити ТОВ „БОЯДЕРА ЛОГІСТИК" заборгованість в сумі 426300 грн. Також ТОВ „БОЯДЕРА ЛОГІСТИК" вважає, що ОСОБА_5 під час роботи на підприємстві умисно, з корисливих мотивів заволодів грошима ТОВ „БОЯДЕРА ЛОГІСТИК" шляхом привласнення (кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021041340000311). Просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні зустрічної позовної заяви, задовольнити позов позивача і стягнути заборгованість з ОСОБА_1 в повному обсязі та понесені судові витрати. Заявлені ОСОБА_1 понесені судові витрати за зустрічним позов вважає необґрунтованими та значно завищеними.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 22.03.2021 року позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків (а.с.18)
22.04.2021 року по справі відкрито провадження та постановлено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.41)
14.07.2021 року по справі прийнято зустрічний позов, постановлено розглянути справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с.119)
25.08.202 року по справі постановлено ухвалу про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (а.с.186)
26.08.2021 року по справі в підготовчому судовому засіданні постановлено ухвалу, якою відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача у витребуванні доказів (а.с.193)
26.08.2021 року в підготовчому судовому засіданні відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про виклик свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5
26.08.2021 року по справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 198).
06.09.2021 року по справі постановлено ухвалу про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (а.с.209)
20.10.2021 року розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача (а.с.212).
20.10.2021 року по справі постановлено ухвалу про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (а.с.222).
23.11.2021 року в судовому засіданні відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи на підставі ч.3 статті 223 ЦПК України, оскільки відповідач в судові засідання взагалі не з'являється, а представник відповідача повторно подав клопотання про відкладення розгляду справи, будучи належним чином та заздалегідь повідомленим про дату, час та місце судового засідання.
В судовому засіданні 23.11.2021 рокув режимі відеоконференції представник позивача на задоволенні позовної заяви наполягав та просив задовольнити, а зустрічну позовну заяву просив залишити без задоволення.
Судом встановлено.
Між сторонами виникли спірні правовідносини щодо додержання сторонами вимог закону при укладенні та виконанні договору позики.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст. 1047 ЦК України, згідно якої договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей. Зі змісту ч. 2 ст. 1047 ЦК України випливає, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім реальним договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Відповідно до ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Однак, в силу цієї ж статті ЦК України, оспорювання договору позики шляхом свідчень свідків не допускається, за винятком, коли мова йде про укладення договору під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Прийняття виконання зобов'язання може посвідчуватися розпискою про отримання виконання або поверненням боргового документу, наприклад розписки позичальника.
Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів встановлені статтями 215, 216 ЦК України.
Правила, встановлені цими нормами, застосовуються в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України.
Згідно із статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямованими на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини (стаття 1051 ЦК України).
Частиною першою статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку про те, що правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.
Виходячи із презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України, частина третя статті 215 ЦК України) обов'язок доказування недійсності правочину покладається на сторону, яка його оспорює.
Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 02.04.2019 року по 13.01.2021 року працював у ТОВ „БОЯДЕРА ЛОГІСТИК" на посаді Агент торгівельний (а.с.8,9).
26.12.2019 року ОСОБА_1 уклав письмовий договір безпроцентної позики №18 з ТОВ „БОЯДЕРА ЛОГІСТИК" на суму 100 000грн. строком на три місяці з дати отримання позики (а.с.4,5)
27.12.2019 року ОСОБА_1 отримав 50000 грн суми позики, що підтверджується видатковим касовим ордером від 27.12.2019 року (а.с.6.) 28.12.2019 року ОСОБА_1 отримано ще 50 000 грн. суми позики за договором, що підтверджується видатковим касовим ордером від 28.12.2019 року (а.с.7).
Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 не заперечує існування договору позики між сторонами, однак оспорює зазначений договір з тих підстав, що даний договір написаний за вимогою товариства, як обов'язковою умовою його працевлаштування в товаристві та подальшої роботи, та коштів, зазначених у договорі, він не отримував. Відтак, у зустрічній позовній заяві зазначає про укладення договору проти його волі та що договір позики є фіктивним, через те, що жодних правових наслідків, які обумовлювались цим правочином не вчинялось жодною стороною та посилаючись на ч. 3 ст. 215, ст. 234 ЦК України, вважає оспорюваний ним правочин недійсним.
Як видно з матеріалів справи, укладення договору позики підтверджується письмовим договором №18 від 26.12.2019 року та видатковими касовими ордерами від 27.12.2019 року та від 28.12.2019 року (а.с.4-7) власноручно підписаними відповідачем ОСОБА_1 .
Відсутність передачі позичених коштів відповідач мотивує не належним оформленням касових ордерів.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зі змісту глави 71 ЦК України вбачається - договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім реальним договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Враховуючи наведене, обов'язок доведення обставин безгрошовості договору покладено саме на відповідача, позичальника як зустрічного позивача.
Та обставина, що на думку відповідача видаткові касові ордери неналежно оформлені, не є підтвердженням відсутності факту передачі коштів, оскільки відповідачем іншими належними, та достовірними доказами не спростовано таку передачу коштів за видатковим ордером.
Крім того, суд погоджується з доводами представника позивача, що твердження відповідача про підписання Договору позики 26.12.2019 року та касових ордерів 27 та 28 грудня 2019 року було обумовлено вимогою ТОВ „БОЯДЕРА ЛОГІСТИК", як обов'язковою умовою працевлаштування, не відповідає дійсності, оскільки на момент укладення договору позики відповідач вже працював, тому це не могло бути умовою його працевлаштування.
Відтак, суд дійшов до висновку, що позичальник не виконав свої зобов'язання за договором позики, крім того не довів здійснення відносно нього протизаконних дій та укладення спірного договору без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином.
Отже, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази про підтвердження укладення спірного договору без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, то відповідно в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору позики №18 від 26.12.2019 року недійсним слід відмовити.
З огляду на встановлені судом обставини, на час розгляду справи зобов'язання за договором позики №18 від 26.12.2019 року відповідачем ОСОБА_1 не виконанні. Неповернута сума коштів за договором позики складає 100 000 грн.
Відповідно до п.5.2. Договору позики сторони передбачили, що позичальник додатково несе наступну відповідальність: - у разі несвоєчасного повернення суми позики, сплачує позикодавцю штраф у розмірі 10% від суми позики; - у разі неповернення всієї суми позики у день звільнення, сплачує Позикодавцю штраф у розмірі 20% від суми позики.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України та норм ч. 2 ст. 549 ЦК України , п. 5.2. Договору позики відповідач має понести відповідальність за невиконання умов договору позики в розмірі 20% від суми позики, що складає 20 000грн.
Беручи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 не виконав обов'язок по поверненню позики у строки визначені умовами п.3.1., 3.5. Договору позики №18 від 26.12.2019 року, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 100 000 грн. та штрафу в розмірі 20 000грн .
У відповідності до ст. 141 ЦПК України відповідач повинен відшкодувати на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 2270 грн 00 коп (а.с. 1).
Керуючись ст.ст. 10,12,76-81,141, 258, 263 , 265, 354ЦПК України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „БОЯДЕРА ЛОГІСТИК" задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „БОЯДЕРА ЛОГІСТИК" заборгованість за договором позики в розмірі 100 000 грн. (сто тисяч), штраф у розмірі 20 000 грн.(двадцять тисяч).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „БОЯДЕРА ЛОГІСТИК" понесені судові витрати у розмірі 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) .
В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 відмовити.
На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його повного складення.
Повне рішення складено 29.11.2021 року.
Дані про учасників справи.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „БОЯДЕРА ЛОГІСТИК", ЄДРПОУ 35871504, місцезнаходження за адресою: 49021, м. Дніпро, вул. Тернова,1.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя: А. Г. Багрова