Постанова
Іменем України
24 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 754/10279/18
провадження № 61-4914св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голуб Наталія Юріївна, Орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року в складі колегії суддів Верланова С. М., Савченка С. І., Мережко М. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, стягнення моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та її сину ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності по Ѕ частині кожному належала квартира АДРЕСА_1 . Наразі у квартирі зареєстровані дружина ОСОБА_2 та її син від першого шлюбу ОСОБА_4 , 1985 року народження.
Після смерті сина ОСОБА_3 відповідачка створила їй неможливі умови для проживання у квартирі, внаслідок чого 22 жовтня 2017 року вона переїхала на тимчасове проживання до своїх родичів та 02 січня 2018 року з приводу неправомірних дій відповідачки щодо порушення її права власності на квартиру вона звернулась до Деснянського УП ГУ НП у місті Києві. 16 січня 2018 року листом №598/125/49-2018 Деснянське УП ГУ НП у місті Києві повідомило позивачку про відмову у порушенні кримінальної справи за відсутності складу злочину.
08 серпня 2018 року з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, їй стало відомо, що вказана квартира зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 11 листопада 2016 року, укладеного між нею та ОСОБА_2 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32344642 від 11 листопада 2016 року прийнято приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голуб Н. Ю.
Зазначала, що відчуження її частки у спільній власності на квартиру відбулось з порушенням норм чинного законодавства, оскільки вона не надавала письмової згоди на її продаж, наміру щодо відчуження своєї частки квартири вона не мала, умови продажу квартири не обговорювала та грошових коштів за продаж своєї частки квартири не отримувала.
У зв'язку з протиправною поведінкою відповідачки їй заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях через незаконне позбавлення її права власності на житло, розмір, якої позивачка оцінила в 100 000 грн.
ОСОБА_1 просила: визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , серія та номер: 1309, укладений 11 листопада 2016 року; скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32344642 від 11 листопада 2016 року згідно рішення приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Голуб Н. Ю.; стягнути з ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду в сумі 100 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 03 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково;
визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 11 листопада 2016 року, зареєстрований в реєстрі за №1309;
скасовано державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32344642 від 11 листопада 2016 року згідно рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Голуб Н. Ю.;
стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 25 000 грн;
у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 не надала належних і допустимих доказів виконання істотної умови договору купівлі-продажу спірної квартири, а саме, доказів сплати її вартості ОСОБА_1 до укладення договору, у зв'язку з чим суд першої інстанції зробив висновок про наявність правових підстав для визнання оспореного договору купівлі-продажу квартири недійсним на підставі статті 203, частини першої статті 215 ЦК України.
Визнавши договір купівлі-продажу квартири недійсним та вважаючи позовну вимогу про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень похідною, суд відмовив у її задоволенні.
Врахувавши, що внаслідок неправомірних дій відповідачки позивачка позбавлена єдиного житла, а також тривалий час не мала можливості проживати у власній квартирі, що спричинило ОСОБА_2 душевні страждання, суд зробив висновок про наявність підстав для стягнення на її користь моральної шкоди у розмірі 25 000 грн.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено; рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03 серпня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено; вирішено питання розподілу судових витрат.
Апеляційний суд вважав безпідставними посилання у позовній заяві на те, що відчуження частки спірної квартири відбулось без письмової згоди ОСОБА_1 і що вона не уповноважувала інших осіб на відчуження своєї частки, оскільки станом на час укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_1 була єдиним власником квартири АДРЕСА_1 , і цей договір купівлі-продажу укладений та підписаний особисто ОСОБА_1 .
Оскільки договір купівлі-продажу квартири підписаний ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у присутності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Голуб Н. Ю., приватним нотаріусом встановлено їх особи, дієздатність, а також перевірено належність ОСОБА_1 відчужуваної квартири, апеляційний вважав відсутніми підстави ставити під сумнів наявність у ОСОБА_1 волевиявлення на відчуження спірної квартири, у зв'язку з чим зробив висновок про відмову в задоволенні позову. Позовні вимоги про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень є похідними від позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, а тому апеляційний суд відмовив у їх задоволенні за безпідставністю. Встановивши відсутність протиправної поведінки відповідачки щодо позбавлення позивачки житла, апеляційний суд вважав відсутніми підстави для задоволення повних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди.
Аргументи учасників справи
У березні 2021 року ОСОБА_5 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року, просить її скасувати як таку, що прийняті з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і залишити в силі законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга та уточнена її редакція мотивовані тим, що апеляційний суд під час вирішення справи безпідставно вважав наявним волевиявлення позивачки на укладення договору купівлі-продажу, оскільки її було введено в оману, вона не знала що підписувала у нотаріуса 11 листопада 2016 року, вважаючи ці документи оформленням спадщини після смерті сина. Апеляційний суд не звернув увагу на відсутність у матеріалах справи доказів виконання умов договору, зокрема, перерахування на її рахунок коштів за купівлю спірної квартири, що свідчить про недійсність договору.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 17 травня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставу касаційного оскарження, зокрема, що апеляційний суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 910/12959/18, від 13 лютого 2019 року в справі № 911/1171/18, від 04 червня 2019 року в справі № 910/9070/18.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що квартира за адресою АДРЕСА_1 приватизована на підставі розпорядження органу приватизації Деснянського району від 05 червня 1995 на 2 (двох) осіб: Ѕ частина на ОСОБА_1 та Ѕ на її сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на його частину квартири, спадкоємцями за законом після його смерті були: мати - ОСОБА_1 , дружина - ОСОБА_2 та дочка - ОСОБА_6 .
03 листопада 2016 року ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , оскільки його дружина та дочка відмовилися від спадщини після смерті ОСОБА_3
11 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договорі купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який зареєстрований в реєстрі за № 1309 та посвідчений приватним нотаріусом КМНО Голуб Н. Ю. Квартира, що відчужується, належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, що видане 05 червня 1995 року Відділом приватизації державного житлофонду Ватутінської районної ради згідно з розпорядженням (наказом) від 05 червня 1995 року № 1725, та свідоцтва про право на спадщину за законом, що видане приватним нотаріусом КМНО Голуб Н. Ю., 03 листопада 2016 року реєстровим за № 1271; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1075193180000, номер запису про право власності: 17267236 (пункт 2 цього Договору).
За умовами пункту 3 договору продаж вказаної квартири вчинено за 850 900 грн, які продавець отримав у повному обсязі від покупця до підписання цього договору.
Позиція Верховного Суду
Колегія відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.
Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року в справі № 937/5316/20 (провадження № 61-8217св21) вказано, що «тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину».
Тлумачення статей 215, 216 ЦК України та статей 651 - 653 ЦК України свідчить, що законодавець розмежовує конструкції «недійсність договору» та «розірвання договору», як за підставами, так і за своїми правовими наслідками. Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для визнання його недійсним.
Враховуючи наведене, обставина щодо неотримання ОСОБА_1 грошей за продаж квартири, на яку вона посилалась в обґрунтування позовних вимог, не є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.
Крім того, звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 також зазначала, що відчуження квартири відбулося без її волевиявлення, оскільки вона не мала наміру на відчуження своєї частки квартири та умов продажу квартири не обговорювала.
Суди встановили, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, що видане 05 червня 1995 року Відділом приватизації державного житлофонду Ватутінської районної ради згідно з розпорядженням (наказом) від 05 червня 1995 року № 1725, та свідоцтва про право на спадщину за законом, що видане приватним нотаріусом КМНО Голуб Н. Ю. 03 листопада 2016 року реєстровим за № 1271; договір купівлі-продажу квартири підписаний сторонами та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голуб Н. Ю.
За таких обставин апеляційний суд правильно встановив, що договір купівлі-продажу квартири підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, сторони виконали його умови, що свідчить про погодження сторонами істотних умов договору, а тому немає підстав для визнання його недійсним.
Аргументи касаційної скарги про те, що оспорюваний договір ОСОБА_1 уклала у результаті введення її в оману, а також під впливом помилки, грошові кошти за договором не отримувала, квартира є її єдиним житлом, в якій вона проживала, колегія суддів не приймає, оскільки на такі обставини позивачка не посилалася в суді першої та апеляційної інстанцій і це не було предметом розгляду судів.
Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року в справі № 937/5316/20 (провадження № 61-8217св21), не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову апеляційного суду без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук