Постанова
Іменем України
24 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 725/5201/19
провадження № 61-18209св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Комфорт Парк»,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 січня 2020 року в складі судді Федіної А. В. та на постанову Чернівецького апеляційного суду від 03 листопада 2020 року в складі колегії суддів Перепелюк І. Б., Височанської Н. К., Лисака І. Н.,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово - будівельний кооператив «Комфорт Парк» про стягнення безпідставно набутих коштів, 3% річних та інфляційних.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 16 вересня 2016 року та 23 вересня 2016 року ОСОБА_2 перерахував на рахунки Обслуговуючого кооперативу «Житлово - будівельний кооператив «Комфорт Парк» 1 116 000 грн, що підтверджується квитанціями: № 0.0.617409268.1 на суму 470 000 грн; № 0.0.618410189.1 на суму 150 568 грн; №0.0.618409323.1 на суму 319 432 грн; № 0.0.623204098.1 на суму 49 155 грн.; № 0.0.623204571.1 на суму 10 845 грн, що разом становить 1 116 000 грн.
Вказані кошти сплачені ОСОБА_2 в якості внесків на обслуговування будинку, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .
02 квітня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ОСОБА_2 відступив йому, а він отримав право вимоги сплати грошових коштів обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Комфорт Парк» ОСОБА_2 на підставі банківських квитанцій про сплату ним коштів на поточний рахунок відповідача в сумі 1 116 000 грн.
Відповідно до умов указаного договору підставою виникнення у ОСОБА_2 права вимоги до ОК «ЖБК «Комфорт Парк» є дублікати банківських квитанцій про сплату ОСОБА_2 на розрахунковий рахунок ОК «ЖБК «Комфорт Парк» грошових коштів у розмірі 1 116 000 грн, а саме: дублікат квитанції AT КБ «Приватбанк» № 0.0.616114194.1 від 13 вересня 2016 року на суму 116 000 грн; дублікат квитанції AT КБ «Приватбанк» № 0.0.617409268.1 від 15 вересня 2016 року на суму 470 000 грн; дублікат квитанції AT КБ «Приватбанк» № 0.0.618410189.1 від 16 вересня 2016 року на суму 150 568 грн; дублікат квитанції AT КБ «Приватбанк» № 0.0.618409323.1 від 16 вересня 2016 року на суму 319 432 грн; дублікат квитанції AT КБ «Приватбанк» № 0.0.623204098.1 від 23 вересня 2016 року на суму 49 155 грн; дублікат квитанції AT КБ «Приватбанк» № 0.0.623204571.1 від 23 вересня 2016 року на суму 10 845 грн.
Вказує, що ОСОБА_2 жодних зобов'язань щодо сплати ОК «Житлово-будівельний кооператив «Комфорт Парк» вказаних коштів у розмірі 1 116 000 грн не мав і такі кошти були сплачені ОСОБА_2 відповідачу без достатньої правової підстави, що створило для відповідача обов'язок повернути такі кошти на підставі статті 1212 ЦК України.
У зв'язку з укладенням 02 квітня 2019 року договору про відступлення права вимоги, 05 квітня 2019 року позивач направив на адресу відповідача повідомлення-вимогу, в якій зазначив про укладення вказаного договору та про обов'язок відповідача повернути безпідставно набуті кошти, на яку відповідач у встановлений законом строк не відреагував, у зв'язку з чим він вимушений звернутися до суду з цим позовом.
На підставі викладеного, з урахуванням положень статей 530, 625, 1212 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 1 116 000 грн - боргу, 12 841 грн - 3% річних, 7 812 грн - інфляційних втрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 23 січня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, проаналізувавши умови договору про відступлення права вимоги від 02 квітня 2019 року та надані позивачем квитанції про сплату коштів на суму 1 116 000 грн, зробив висновок про те, що передбачених законом підстав для стягнення коштів з відповідача в порядку статті 1212 ЦК України немає, оскільки на грошові кошти в сумі 1 116 000 грн не поширюється правовий режим безпідставно набутого майна.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 03 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, заочне рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 23 січня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив, що на грошові кошти, сплачені ОСОБА_2 на рахунки ОК «ЖБК «Комфорт Парк», не поширюється режим статті 1212 ЦК України.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд указав, що суд першої інстанції не звернув увагу на правову природу укладеного 02 квітня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору. Апеляційний суд уважав, що цей договір є договором факторингу, який є нікчемним відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Аргументи учасників справи
У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 23 січня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 03 листопада 2020 року, просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно встановили фактичні обставини справи та не визначилися з характером спірних правовідносин, оскільки права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову про витребування безпідставно набутого майна.
Апеляційний суд зробив безпідставний висновок про те, що укладений 02 квітня 2019 року договір є договором факторингу, при цьому не звернув увагу, що право вимоги за цим договором відступалося за номінальною вартістю 1 116 000 грн без будь-якої додаткової плати (частина третя статті 656 ЦК України).
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
В ухвалі Верховного Суду від 18 березня 2020 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що апеляційний суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 січня 2020 року в справі № 161/17945/18, від 11 вересня 2018 року в справі № 909/968/16 та постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року в справі № 916/1410/19, від 11 жовтня 2019 року в справі № 910/13731/18, від 19 листопада 2019 року в справі № 924/1017/18, від 11 грудня 2019 року в справі № 127/8772/17-ц.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, щовідповідно до банківських квитанцій № 0.0.617409268.1 від 15 вересня 2016 року на суму 470 000 грн; №0.0.618410189.1 від 16вересня 2016 року на суму 150 568 грн; №0.0.618409323.1 від 16вересня 2016 року на суму 319 432 грн; № 0.0.623204098.1 від 23вересня 2016 року на суму 49 155 грн; № 0.0.623204571.1 від 23вересня 2016 року на суму 10 845 грн, ОСОБА_2 сплатив грошові кошти на загальну суму 1 116 000 грн на користь обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Комфорт Парк», призначення платежу - внески за обслуговування будинку, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .
02 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ОСОБА_2 відступає ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 набуває право вимоги сплати грошових коштів ОК «Житлово-будівельний кооператив «Комфорт Парк», яке належить ОСОБА_2 на підставі банківських квитанції про сплату ОСОБА_2 на розрахунковий рахунок ОК «Житлово-будівельний кооператив «Комфорт Парк» грошових коштів у сумі 1 116 000 грн з правом нараховувати інфляційні, штрафні санкції та стягнення завданих збитків.
Підтвердженням виконання зобов'язань за вказаним договором сторони визначили момент підписання акту приймання-передачі документів по договору про відступлення права вимоги від 02 квітня 2019 року.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року в справі № 640/13376/15-ц (провадження № 61-2117св19) зазначено про те, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОК «ЖБК «Комфорт Парк» 1 116 000 грн як безпідставно отриманих коштів, суд першої інстанції зазначив, що позивач указував підставою отримання кооперативом коштів від ОСОБА_2 обслуговування будинку в АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , що виключає можливість застосування до цих правовідносин положення частини першої статті 1212 ЦК України.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, безпідставно встановив, що договір від 02 квітня 2019 року про відступлення права є договором факторингу та є нікчемним.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).
У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року в справі № 740/3852/19 (провадження № 61-7745св21) зазначено, що «нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним»».
Отже, нікчемний правочин є недійним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини). Зокрема такі умови (обставини), які свідчать про недійсність правочину (нікчемність), встановлені нормами ЦК України або інших нормативно-правовими актами.
Апеляційний суд, вважаючи нікчемним укладений між сторонами договір від 02 квітня 2019 року, не визначив імперативну норму ЦК України або іншого закону, які встановлюють нікчемність цього правочину, у зв'язку з чим безпідставно вважав вказаний договір нікчемним, при цьому не звернув увагу на те, що вказаний договір є вчиненим, породжує юридичні наслідки, обумовлені ним, і в силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.
Досліджуючи та надаючи оцінку доказам, поданим позивачем на підтвердження обставин, указаних у позовній заяві, зокрема квитанціям, згідно з якими ОСОБА_2 сплатив відповідачу кошти в розмірі 1 116 000 грн, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, належним чином не встановили обставин справи та не перевірили, чи отримував відповідач від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1 116 000 грн та на якій правовій підставі. Вказане є необхідною умовою для визначення правової природи розрахунків між сторонами за відповідними квитанціями. Самі по собі посилання позивача на перерахування ОСОБА_2 указаних коштів ОК «ЖБК «Комфорт Парк» без будь-якої правової підстави й без підтвердження їх відповідними доказами не дають підстав для висновку про встановлення таких обставин.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, безпідставно вважаючи укладений між сторонами договір про відступлення права вимоги нікчемним, фактично не переглянув рішення суду першої інстанції із застосуванням тих норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин, що мають значення для вирішення спору та зробив передчасний висновок про відсутність правових підстав для стягнення грошових коштів з відповідача, у зв'язку з чим постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року в справі № 640/13376/15-ц (провадження № 61-2117св19) дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
За таких обставин розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягає здійсненню судом, який ухвалив остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Чернівецького апеляційного суду від 03 листопада 2020 рокускасувати.
Передати справу № 725/5201/19 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З прийняттям постанови суду касаційної інстанції постанова Чернівецького апеляційного суду від 03 листопада 2020 рокувтрачає законну силу.
Постанова набирає законної силиз моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук