Постанова
Іменем України
24 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 372/4583/14
провадження № 61-7066св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - прокурор Обухівського району Київської області в інтересах держави,
відповідачі: Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 ;
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 липня 2020 року в складі судді Потабенко Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2021 року в складі колегії суддів Немировської О. В., Чобіток А. О., Ящук Т. І.,
Історія справи
У вересні 2014 року прокурор Обухівського району Київської області в інтересах держави звернувся з позовом до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішень, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки та визнання права власності.
Позов мотивував тим, що під час перевірки прокуратурою Обухівського району Київської області встановлено порушення Козинською селищною радою норм земельного законодавства України та порушення вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» при виділенні спірних земельних ділянок у власність фізичних осіб, а саме прийняття рішень неуповноваженим органом (виконавчим комітетом), у той час як відповідно до положень вказаного закону передання земельних ділянок із комунальної власності є виключною компетенцією відповідних рад.
З огляду на викладене позивач просив суд визнати незаконними та скасувати:
- рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області (далі - виконком) від 28 березня 2002 року № 3, яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано у приватну власність земельні ділянки площею 0,20 га та 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства;
- рішення виконкому від 28 березня 2002 року № 15/305, яким ОСОБА_3 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку;
- рішення виконкому від 28 березня 2002 року № 15/304, яким ОСОБА_4 надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку;
- рішення виконкому від 29 листопада 2001 року № 123/364, яким ОСОБА_5 надано у власність земельну ділянку площею 0,530 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства;
- рішення виконкому від 29 листопада 2001 року № 123/432, яким ОСОБА_6 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку;
- рішення виконкому від 29 листопада 2001 року № 123/434, яким ОСОБА_5 надано у власність земельну ділянку площею 0,2780 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства;
- рішення виконкому від 29 листопада 2001 року № 123/435, яким ОСОБА_8 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку;
- рішення виконкому від 29 листопада 2001 року № 123/433, яким ОСОБА_9 надано у власність земельну ділянку площею 0,2140 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства;
- рішення виконкому від 29 листопада 2001 року № 123/365, яким ОСОБА_10 надано у власність земельну ділянку площею 0,53 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства;
- рішення виконкому від 29 листопада 2001 року № 123/366, яким ОСОБА_11 надано у власність земельну ділянку площею 0,53 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства;
- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії РЗ № 341887, виданого ОСОБА_1 , зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки 04 листопада 2002 року за № 7543;
- витребувати на користь територіальної громади смт Козин в особі Козинської селищної ради з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 3,03 га, вартістю 3 202 104,00 грн, за кадастровими номерами 3223155400:05:005:0057 та 3223155400:05:005:0058, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, смт Козин, товариство індивідуальних забудовників «Сосновий бір-5» та визнати за територіальною громадою смт Козин в особі Козинської селищної ради право власності на неї.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справа судами розглядалася неодноразово.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 28 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 18 січня 2017 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що Козинська селищна рада рішенням від 28 квітня 1998 року, яке залишається чинним, делегувала свої повноваження в частині вирішення питань у сфері земельних відносин, зокрема, що стосуються виділення та приватизації земельних ділянок, виконавчому комітету, на підставі чого останнім прийнято оскаржувані рішення про передачу у власність спірних земельних ділянок відповідно до чинного на час їх прийняття законодавства.
Постановою Великої Палати Верхового Суду від 03 грудня 2019 року частково задоволено заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд вказаних судових рішень, які в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28 березня 2002 року:
- №3, яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано у приватну власність земельні ділянки площею 0,20 га та 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства;
- № 15/305 , яким ОСОБА_3 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку;
- № 15/304 , яким ОСОБА_4 надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку;
- визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії РЗ № 341887, виданого ОСОБА_1 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки 04 листопада 2002 року за № 7543;
- витребування на користь територіальної громади смт Козин в особі Козинської селищної ради з незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки та визнання за територіальною громадою смт Козин в особі Козинської селищної ради права власності скасовані, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що з 01 січня 2002 року набрав чинності ЗК України в новій редакції, яка не передбачає права сільських, селищних, міських рад на передачу своїх повноважень щодо надання, передачі або вилучення земельних ділянок виконавчим органам цих рад. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вказала на невідповідність оскаржених позивачем рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, прийнятих після 01 січня 2002 року, вимогам закону.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2021 року, в задоволенні позовних вимог, вирішення яких передано на новий розгляд відповідно до постанови Великої Палати Верхового Суду від 03 грудня 2019 року, відмовлено.
Встановивши обґрунтованість позовних вимог, суди послалися на пропуск прокурором позовної давності та зазначили, що прокурор звернувся до суду у 2014 році, тобто через 12 років після того, як інформація про реєстрацію за позивачем права власності на земельну ділянку стала доступною. Суд прийняв до уваги, що з 2002 року межі спірної земельної ділянки винесено в натурі, а відповідач відкрито нею володів. За таких обставин суди зробили висновок про об'єктивну можливість органу, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, а також прокуратури дізнатись про порушення земельного законодавства при передачі спірних земельних ділянок у власність фізичних осіб з 2002 року, а тому саме з указаного часу розпочався перебіг позовної давності за пред'явленим прокурором позовом. При цьому суди врахували, що з часу набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку та до 2014 року органи прокуратури мали право на прокурорський нагляд за додержанням законів при передачі земельних ділянок у власність і, в тому числі, проводити перевірки та витребовувати необхідні документи.
Аргументи учасників справи
23 квітня 2021 року заступник керівника Київської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок судів про пропущення прокурором позовної давності при зверненні до суду з цим позовом ґрунтується виключно на припущеннях. Уважає, що позовна давність має розпочинати свій відлік не з моменту прийняття суб'єктом владних повноважень незаконного рішення, що порушує права та інтереси держави, а з моменту, коли дані про такі порушення були або об'єктивно могли бути виявлені. Зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту обізнаності прокурора про порушення прав держави з 2002 року; порушення відповідачами вимог земельного законодавства виявлено під час перевірки, проведеної у 2014 році. Посилається також на те, що Козинська селищна рада не подавала заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.
У липні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду підписаний представником відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, або закрити касаційне провадження у справі.
Посилається на те, що висновки щодо застосування норм права, на які посилається позивач та які, на його думку, не були враховані судами при ухваленні оскаржених судових рішень, прийняті у справах з неподібними правовідносинами. Зазначає, що позов про скасування рішень виконкому помилково пред'явлений лише до селищної міської ради та ОСОБА_1 , а особи, яким земельні ділянки виділялися у власність, залучені до участі в справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вказує, що суди зробили передчасний висновок про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, однак правильно встановили факт пропуску позовної давності прокурором.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року справа призначена до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В ухвалі Верховного Суду від 07 червня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: застосування норм права без урахування висновків щодо їх застосування в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року в справі № 372/1387/13, від 22 травня 2018 року в справі № 469/1203/15, від 20 червня 2018 року в справі № 697/275/14-ц, від 30 січня 2019 року в справі № 357/9328/15, від 21 лютого 2018 року в справі № 488/5476/14, від 29 травня 2019 року в справі № 367/2022/15-ц, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, від 11 лютого 2019 року в справі № 757/29485/16-ц, від 22 січня 2019 року в справі № 916/400/16, від 17 червня 2020 року в справі № 359/9716/16-ц.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 28 квітня 1998 року Козинська селищна рада своїм рішенням передала виконавчому комітету повноваження щодо виділення земельних ділянок та їх приватизації.
Рішенням виконкому № 123/364 від 29 листопада 2001 року ОСОБА_5 надано у власність земельну ділянку площею 0,53 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.
Рішенням виконкому № 123/432 від 29 листопада 2001 року ОСОБА_6 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку.
Рішенням виконкому № 123/433 від 29 листопада 2001 року ОСОБА_9 надано у власність земельну ділянку площею 0,2140 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.
Рішенням виконкому № 123/434 від 29 листопада 2001 року ОСОБА_5 надано у власність земельну ділянку площею 0,2780 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.
Рішенням виконкому № 123/435 від 29 листопада 2001 року ОСОБА_8 надано у власність земельну ділянку площею 0,15га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку.
Набувши у встановленому законом порядку права власності на зазначені земельні ділянки, вказані особи розпорядилися ними шляхом укладення договорів купівлі-продажу. Зокрема, на підставі договорів купівлі-продажу № № 611, 615, 619, 623 від 07 березня 2002 року та № № 712, 716, 720 від 12 березня 2002 року ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 земельні ділянки.
У подальшому ОСОБА_2 подарувала вказані земельні ділянки ОСОБА_1 відповідно до договору дарування від 17 жовтня 2002 року.
Рішенням виконкому № 123/365 від 29 листопада 2001 року ОСОБА_10 надано у власність земельну ділянку площею 0,53 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.
Рішенням виконкому № 123/366 від 29 листопада 2001 року ОСОБА_11 надано у власність земельну ділянку площею 0,53 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.
Набувши у встановленому законом порядку права власності на зазначені земельні ділянки, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 розпорядилися ними шляхом укладення договорів купівлі-продажу від 12 березня 2002 року № № 704, 708 на користь ОСОБА_1 .
Рішенням виконкому № 3 від 28 березня 2002 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надано у власність земельні ділянки площею 0,20 та 0,15 га відповідно для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_3 .
Рішенням виконкому № 15/305 від 28 березня 2002 року ОСОБА_3 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку.
Рішенням виконкому № 15/304 від 28 березня 2002 року ОСОБА_4 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку.
На підставі рішення виконкому № 3 від 28 березня 2002 року, договору дарування № 3378 від 17 жовтня 2002 року, договорів купівлі-продажу № № 704, 708 від 12 березня 2002 року ОСОБА_1 виготовив державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії РЗ № 344587, що зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 7543 від 04 листопада 2002 року.
У подальшому всі набуті ОСОБА_1 земельні ділянки було об'єднано в дві земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери: 3223155400:05:005:0057 площею 1,65 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та 3223155400:05:005:0058 площею 1,38 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Суди також установили, що прокуратурою Обухівського району Київської області у відповідності до постанови № 26 про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів було розпочато перевірку щодо додержання вимог земельного законодавства в управлінні Держземагентства в Обухівському районі та Козинській селищній раді 25 квітня 2014 року.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У статті 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки.
За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Виходячи з вимог статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. За таких обставин, застосування наслідків спливу строку позовної давності можливе за умови наявності порушеного права позивача, тобто обґрунтованості позовних вимог
У справі, що переглядається, пред'являючи позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28 березня 2002 року:
- №3, яким ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надано у приватну власність земельні ділянки площею 0,20 га та 0,15 га відповідно для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства;
- № 15/305 , яким ОСОБА_3 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку;
- № 15/304 , яким ОСОБА_4 надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку;
- визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії РЗ № 341887, виданого ОСОБА_1 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки 04 листопада 2002 року за № 7543;
- витребування на користь територіальної громади смт Козин в особі Козинської селищної ради з незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки та визнання за територіальною громадою смт Козин в особі Козинської селищної ради права власності на вказану земельну ділянку,
прокурор посилався на те, що спірні земельні ділянки перейшли у власність фізичних осіб на підставі рішень виконкому, який права на розпорядження ними не мав, оскільки такі повноваження належать виключно Козинській селищній раді, яка відповідних рішень не приймала.
Відмовляючи в задоволенні вказаних позовних вимог, суди встановили їх обґрунтованість та доведеність, однак послались на пропуск прокурором позовної давності при зверненні до суду з цим позовом, про застосування наслідків пропуску якої в суді першої інстанції заявляв ОСОБА_1 .
Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2021 року в справі № 369/4959/20-ц (провадження № 61-10618св21) зазначено, що «позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів. […] На віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність. Для уникнення дискримінаційної переваги цих суб'єктів порівняно з іншими суб'єктами права вони мають нести ризик застосування наслідків спливу позовної давності для оскарження виданих ними правових актів. Задовольняючи позов прокурора, суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріалами справи доведено незаконність оспорюваних рішень органу місцевого самоврядування й наявність правових підстав для витребування спірних земельних ділянок із чужого незаконного володіння. При цьому матеріали справи не містять будь-яких відомостей щодо одержання раніше органами прокуратури інформації про порушення рішеннями Крюківщинської сільської ради прав та законних інтересів територіальної громади у порядку здійснення нагляду за додержанням та застосуванням законів до моменту виявлення у листопаді 2017 році цього порушення прокурором. Проте, апеляційним судом у порушення наведених вище норм права не встановлено початку перебігу позовної давності для територіальної громади с. Крюківщина, а також того, що державі, в особі управління Держгеокадастру у Київській області, було, чи могло бути відомо про порушення права, як і про особу, яка його порушила, до моменту звернення прокурора з цим позовом до суду».
Установивши, що як прокуратура в силу наданих чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством повноважень, так і територіальна громада смт Козин мали об'єктивну можливість дізнатися про порушення прав та інтересів держави з 2002 року (моменту вибуття земельних ділянок у приватну власність фізичних осіб), суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив правильний висновок про наявність підстав для відмови в задоволенні позовної вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28 березня 2002 року №3 у частині надання ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року в справі № 362/196/15 (провадження № 61-2916св20) зазначено, що «у справі, що переглядається, прокурор позовних вимог до ОСОБА_3 , якому спірна земельна ділянка передана у власність на підставі оспорюваного в цій справі рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області від 23 лютого 2010 року № 851-34-V, не пред'явив, клопотань про залучення вказаної особи до участі у справі як співвідповідача не заявляв, а тому в задоволенні позовної вимоги про визнання рішення селищної ради недійсним слід було відмовити в зв'язку з неналежним складом співвідповідачів. В задоволенні позовної вимоги про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння слід відмовити внаслідок того, що вона є похідною від визнання недійсним рішення селищної ради».
У справі, що переглядається, прокурор позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , яким спірні земельні ділянки передані у власність на підставі оспорюваних у цій справірішень виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28 березня 2002 року №3, № 15/305 та № 15/304, не пред'явив, клопотань про залучення вказаних осіб до участі у справі як співвідповідача не заявляв, а тому в задоволенні позовних вимог про визнання рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28 березня 2002 року № 15/305, № 15/304 та №3 у частині передання земельної ділянки площею 0,20 га у власність ОСОБА_2 незаконними слід було відмовити в зв'язку з неналежним складом співвідповідачів.
В задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та визнання права власності слід відмовити внаслідок того, що вони є похідними від визнання рішень виконкому незаконними.
Підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку, який лише посвідчує відповідне право та не маєсамостійного юридичного значення.
Для витребування майна з чужого незаконного володіння оспорення всього ланцюга правочинів щодо відчуження спірного майна,а також державного акта на право власності не є ефективним способом захисту прав.
За таких обставин, з урахуванням пред'явлених позивачем у цій справі вимог про визнання рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області незаконними та про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, у задоволенні позовної вимоги про визнання державного акта на право власності на землю недійсним слід було відмовити з огляду на неефективність обраного позивачем способу захисту в цій частині.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
З урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2021 року в справі № 369/4959/20-ц (провадження № 61-10618св21) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року в справі № 362/196/15 (провадження № 61-2916св20), колегія суддів уважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржені судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28 березня 2002 року № 15/305, № 15/304 та №3 у частині передання земельної ділянки площею 0,20 га у власність ОСОБА_2 незаконними, визнання державного акта на землю недійсним, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та визнання права власності - змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови. Оскаржені судові рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28 березня 2002 року №3 у частині надання ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га слід залишити без змін як ухвалені з дотриманням норм матеріального й процесуального права.
Оскільки Верховний Суд змінює судові рішення, але виключно в частині мотивів їх прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави про визнання рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28 березня 2002 року № 15/305, № 15/304 та №3 у частині передання земельної ділянки площею 0,20 га у приватну власність ОСОБА_2 незаконними і їх скасування, визнання державного акта на землю недійсним, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та визнання права власності змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28 березня 2002 року №3 у частині надання ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук