Постанова
Іменем України
17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 760/11609/20
провадження № 61-10216св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Фонд соціального страхування України,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:Виконавча дирекція Фонду соціального страхування України, Правління Фонду соціального страхування України, ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фонду соціального страхування України на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року у складі судді
Шереметьєвої Л. А. та постанову Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Ігнатченко Н. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фонду соціального страхування України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Виконавча дирекція Фонду соціального страхування України, Правління Фонду соціального страхування України, ОСОБА_2 , в якому просила:
- визнати дії Фонду соціального страхування України щодо її звільнення з займаної посади виконуючого обов'язки заступника директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України протиправними і незаконними;
- визнати незаконним та скасувати пункт 6 Постанови правління Фонду соціального страхування України від 22 квітня 2020 року № 5 «Про створення тимчасової комісії Фонду соціального страхування України»;
- визнати незаконним та скасувати наказ виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 24 квітня 2020 року № 3к;
- поновити її на посаді (роботі) виконуючого обов'язки заступника директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з моменту незаконного звільнення;
- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 квітня 2020 року до дня подання позову 22 травня 2020 року, що становить 44 362,42 грн.
Позовна заява мотивована тим, що наказом від 02 березня 2020 року № 24-к її тимчасово було призначено на посаду виконуючого обов'язки заступника директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України до призначення на посаду заступника директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у порядку, передбаченому законодавством.
Підставами для даного наказу зазначено її особисту заяву від 02 березня 2020 року та лист Голови правління відповідача Коваля О. П. від 02 березня 2020 року. Трудовий договір (контракт) між нею та відповідачем або третіми особами у письмовій формі не укладався та не узгоджувався строк трудового договору. Її призначенню передувала процедура попереднього узгодження відповідної кандидатури шляхом обміну листами між директором виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України Думою О. О. та Головою правління Фонду соціального страхування України Ковалем О. П.
22 квітня 2020 року відбулося позачергове засідання правління Фонду, де, всупереч поданню про призначення її на посаду прийнято постанову № 5 «Про створення тимчасової комісії Фонду соціального страхування України», пунктом 6 якої надана вказівка виконуючому обов'язки директора виконавчої дирекції Фонду ОСОБА_2 про звільнення у термін до
24 квітня 2020 року в тому числі виконуючого обов'язки заступника директора виконавчої дирекції Фонду, тобто її, відповідно до законодавства України про працю (підпункт 6.3 постанови).
24 квітня 2020 року вона була ознайомлена зі змістом наказу про звільнення, отримала копію даного наказу та трудову книжку.
Вважає, що відповідні розпорядчі документи індивідуальної дії - постанова (в частині) та наказ про звільнення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідач завідомо протиправно вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки правління Фонду визначає кількість та призначає і звільняє заступників директора виконавчої дирекції Фонду лише за поданням директора виконавчої дирекції Фонду. При цьому, на момент проведення позачергового засідання правління Фонду соціального страхування України 22 квітня 2020 року в розпорядженні правління Фонду був належно оформлений письмовий документ (подання) директора виконавчої дирекції відповідача про призначення її на посаду заступника директора виконавчої дирекції Фонду, що за своїм змістом є прямо протилежним до прийнятого незаконного рішення, без обов'язкового розгляду якого і його відхилення взагалі не можливо було прийняти розпорядчий документ про звільнення, так як письмове подання від
03 березня 2020 року № 776-09-1 передувало проведенню самого засідання та іншого, протилежного за змістом, подання не було.
Також не було в розпорядженні й іншого письмового подання щодо призначення на відповідну посаду іншої особи, яке б завершилось прийняттям законного рішення.
Крім того, до виключних повноважень директора виконавчої дирекції щодо звільнення заступників директора є лише звільнення за власним бажанням (у разі коли проміжок часу до наступного засідання правління перевищує строк попередження про звільнення за власним бажанням), угодою сторін, переведенням, з подальшим інформуванням правління Фонду.
Також зазначала, що наказом про призначення її на посаду від 02 березня 2020 року № 24-к була визначена відкладальна обставина для її тимчасових відносин з Фондом, а саме: до призначення на посаду заступника директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у порядку, передбаченому законодавством, тому строком припинення тимчасовості перебування на посаді може бути виключно подія (дата) призначення на постійній основі на посаду визначеним порядком або її, або іншу особу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано пункт 6.3 частини 6 постанови Правління Фонду соціального страхування України від 22 квітня 2020 року № 5 в частині звільнення ОСОБА_1 .
Визнано незаконним та скасовано наказ виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 24 квітня 2020 року № 3к «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді в.о. заступника директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з 24 квітня 2020 року.
Стягнуто з Фонду соціального страхування України на користь
ОСОБА_1 584 551,50 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу (за вирахуванням визначених законом податків та зборів).
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що пункт 6.3 постанови правління Фонду від 22 квітня 2020 року та наказ виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від 24 квітня 2020 року № 3-к про звільнення позивачки прийняті з порушенням вимог закону, що є підставою для поновлення ОСОБА_1 на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
При цьому суд виходив з того, що у випадках, коли трудовий договір укладався до настання певного факту, такий договір вважається укладеним на певний строк, тому настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв'язку з закінченням строку.
Ненастання обумовленого наказом від 02 березня 2020 року № 24-к про призначення позивачки на посаду виконуючої обов'язки заступника директора виконавчої дирекції Фонду факту, її звільнення на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України суперечить вимогам закону.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 14 червня 2021 року про виправлення описки, апеляційну скаргу Фонду соціального страхування України залишено без задоволення, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від
01 грудня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що звільнення позивача наказом виконавчої дирекції Фонду від 24 квітня
2020 року на підставі пункту 2 статті 36 КЗППУ є незаконним, оскільки трудового договору з нею в розумінні пунктів 2, 3 статті 23 КЗпП України, тобто у вигляді спеціального строкового трудового договору, не укладалось. Строк трудового договору (трудових відносин) з позивачем невстановлювався та не фіксувався у будь-якому вигляді, а визначався подією, яка мала настати (прийняття на роботу постійного працівника), однак на час звільнення позивача відповідачем ця подія не настала.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фонду соціального страхування України на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від
07 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Відмовлено у задоволенні клопотання Фонду соціального страхування України про зупинення виконання рішення Солом'янського районного суду
м. Києва від 01 грудня 2020 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді в.о. заступника директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з 24 квітня 2020 року. Зупинено виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року в частині стягнення з Фонду соціального страхування України на користь
ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за виключенням стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць до закінчення його перегляду у касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2021 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Поліщука С. В. про роз'яснення ухвали Верховного Суду від 07 липня 2021 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали Верховного Суду від 07 липня
2021 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі Фонд соціального страхування України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 310/2284/17, провадження № 61-3146св18,
від 07 лютого 2018 року у справі № 333/7100/15-ц, провадження
№ 61?766св17, від 28 серпня 2019 року у справі № 201/15850/17-ц, провадження № 61-37566св18, від 31 жовтня 2018 року у справі
№ 761/27037/17-ц, провадження № 61-44171св18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 569/10189/16-ц, провадження № 61-14433св18, у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-419цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що позивачку було призначено виконуючим обов'язки заступника директора в незаконний спосіб неуповноваженою на це особою з порушенням встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» порядку, що є перевищенням повноважень директора виконавчої дирекції Фонду, тому постановою правління Фонду від 22 квітня 2020 року № 5 звільнено незаконно призначених виконуючих обов'язки заступників директора виконавчої дирекції Фонду, в тому числі й позивачку, а тому вказана постанова прийнята при здійсненні управлінських функцій. Суди попередніх інстанцій фактично визнали незаконне призначення позивачки укладенням з нею строкового трудового договору.
Оскільки з позивачкою в незаконний спосіб був укладений строковий трудовий договір, строк дії якого визначався настанням юридичного факту - прийняттям відповідного рішення уповноваженим органом управління - правлінням Фонду, а у встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» порядку позивачка не була призначена на посаду заступника директора, тому її звільнення з урахуванням змісту наказу про її призначення відповідає пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки постанова правління Фонду від
22 квітня 2020 року № 5 є саме тим юридичним фактом, за яким встановлюється відсутність згоди правління на призначення позивачки на посаду заступника директора за встановленою процедурою.
Висновок суду першої інстанції про можливість звільнення позивачки лише за поданням директора на правління Фонду є помилковим, оскільки правління Фонду ніколи не приймало рішення про призначення позивачки виконуючим обов'язки заступника директора виконавчої дирекції Фонду.
Правління Фонду, доручивши звільнити позивачку, встановило факт відсутності підстав для тимчасового виконання нею обов'язків заступника директора, що стало підставою для її звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Крім того, в останньому судовому засіданні в суді першої інстанції позивачкою було подано розрахунок, за яким вона просила стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі
369 687,00 грн, проте судами стягнуто 584 551,50 грн, що на 214 864,50 грн більше, ніж просила позивачка. Також суди попередніх інстанцій, взявши за основу відомості Пенсійного фонду України за формою ОК-7, визначили неправильно середньоденну заробітну плату позивачки, оскільки ці відомості включають в себе всі виплати, в тому числі ті, які не підлягають врахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо), що призвело до безпідставного стягнення з Фонду коштів на 233 022,00 грн більше, ніж передбачено дійсною розрахунковою величиною.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник ОСОБА_1 - адвокат Поліщук С. В. зазначав, що відповідно до наказу виконавчої дирекції Фонду від 02 березня 2020 року
№ 24-к позивачку призначено на посаду виконуючого обов'язки заступника директора виконавчої дирекції Фонду до призначення на посаду заступника директора виконавчої дирекції Фонду у порядку, передбаченому законодавством. Позивачка була прийнята на роботу і посада заступника директора Фонду передбачена штатним розкладом Фонду. Сам по собі факт, що позивачка була допущена до виконання роботи на посаді, отримувала за її виконання заробітну плату, а при звільненні їй були виплачені грошові кошти як працівнику і відповідач сплачував за неї податки та збори з нарахованої заробітної плати - спростовує твердження відповідача про те, що вона нібито не була «працевлаштована» та працювала у відповідача «без працевлаштування».
Трудовим законодавством України не передбачено такої підстави звільнення працівника з роботи як помилки роботодавця або його посадових осіб при прийнятті працівника на роботу. Негативні наслідки помилок роботодавця при прийнятті працівника на роботу не можуть покладатись на працівника та бути підставою розірвання трудового договору.
Також зазначав, що позивачка в день ухвалення рішення подала розрахунок середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу до стягнення за вирахуванням щомісячних сум, що нею не були включені до розрахунку.
Відповідач правильність такого розрахунку не оспорював.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом від 02 березня
2020 року №24-к ОСОБА_1 призначена виконуючим обов'язки заступника директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України тимчасово, до призначення на посаду заступника директора у порядку, передбаченому законодавством, з посадовим окладом відповідно до штатного розпису 26 500,00 грн.
Підставою для укладення трудового договору окрім заяви самої позивачки був лист Голови правління Фонду соціального страхування України
Коваля О. П. від 02 березня 2020 року № 13 про відсутність заперечень щодо призначення ОСОБА_1 виконуючим обов'язки заступника дирекції виконавчої дирекції Фонду тимчасово, до призначення на посаду заступника директора виконавчої дирекції Фонду у порядку, передбаченого законодавством.
Пунктом 6.3 постанови правління Фонду соціального страхування України від 22 квітня 2020 року № 5 «Про створення тимчасової комісії Фонду соціального страхування України» надана вказівка виконуючому обов'язки директора виконавчої дирекції Фонду ОСОБА_2 про звільнення у термін до 24 квітня 2020 року виконуючих обов'язки заступників директора виконавчої дирекції Фонду Вовка І. В. та ОСОБА_1 , відповідно до законодавства України про працю.
Наказом виконавчої дирекції Фонду від 24 квітня 2020 року № 3-к скасовано наказ виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від
21 квітня 2020 року № 58-к «Про переведення ОСОБА_1 ». Звільнено ОСОБА_1 , виконуючу обов'язки заступника директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, 24 квітня 2020 року з роботи у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору, на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга Фонду соціального страхування Українипідлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду у повній мірі не відповідає.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» правління Фонду за поданням директора виконавчої дирекції Фонду призначає та звільняє його заступників.
Згідно з частиною 1 статті 8 вказаного Закону виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду.
Аналогічні норми містяться і у Статуті Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою Правління Фонду від 11 квітня 2017 року? № 28.
Відповідно до підпункту 4.9.8. пункту 4.9. Статуту правління Фонду за поданням директора виконавчої дирекції Фонду визначає кількість тапризначає і звільняє його заступників.
Пунктом 5.2. Статуту визначено в тому числі, що виконавчу дирекцію очолює директор, який призначається та звільняється правлінням Фонду. Зазначеним пунктом Статуту визначено також обмежено коло повноважень директора виконавчої дирекції Фонду.
Частиною першою статті 21 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
У статті 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що призначення
ОСОБА_1 виконуючою обов'язки заступника директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України наказом від 02 березня
2020 року № 24 відбулось без дотримання процедури, встановленої положеннями пункту 7 частини 1 статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Статутом Фонду, проте її було допущено до роботи, їй виплачувалась заробітна плата, за неї відповідачем сплачувались податки і збори, подавалась податкова та інша звітність, як за найманого працівника.
Таким чином судами попередніх інстанцій правильно встановлено наявність між сторонами трудових правовідносин у зв'язку з укладенням трудового договору.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій виходили з того, що звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України є незаконним, у зв'язку із чим поновили її на посаді в. о. заступника директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з 24 квітня 2020 року.
Колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з такими висновками, виходячи з наступного.
Правове регулювання відносин, пов'язаних із призначенням працівника виконуючим обов'язки, здійснюється на підставі КЗпП України, роз'яснень Держкомітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС «Про порядок оплати тимчасового замісництва»
від 29 грудня 1965 року № 30/39 (у редакції від 11 грудня 1986 року), що діє в частині, яка не суперечить КЗпП України та іншим нормативно-правовим актам України.
Виконання тимчасовим замісником посадових обов?язків постійного працівника обмежується періодом замісництва (тимчасового виконання обов'язків), такі трудові відносини за своїм характером завжди є строковими, оскільки замісництво встановлюється на конкретний проміжок часу.
Вказаний висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 201/15850/17-ц (провадження № 61-37566св18).
За змістом зазначених норм у їх системному зв'язку призначення працівника виконуючим обов'язки на вакантну посаду, як правило, не допускається. Це можливо лише за посадою, на яку призначення здійснюється вищим органом управління.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, призначення на посаду заступника директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України мало відбутися за рішенням правління Фонду за поданням директора виконавчої дирекції Фонду.
З листа Голови правління Фонду соціального страхування України від
02 березня 2020 року № 12 вбачається, що на наступний тиждень засідань правління Фонду не заплановано.
Наказом від 02 березня 2020 року №24-к ОСОБА_1 призначена виконуючим обов'язки заступника директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України тимчасово, до призначення на посаду заступника директора у порядку, передбаченому законодавством.
Листом від 03 березня 2020 року № 776-09-1 директор виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України Дума О. О. скерувала до правління Фонду соціального страхування України подання щодо призначення позивача на посаду заступника директора виконавчої дирекції Фонду.
Погоджуючись на призначення на посаду виконуючого обов'язки заступника директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, виходячи зі змісту власноруч написаної заяви, позивачка усвідомлювала тимчасовий характер займаної посади, який обмежений певним часом, а саме: моментом призначення на посаду заступника директора виконавчої дирекції Фонду постійного працівника.
Крім того, виходячи зі специфіки процедури призначення на посаду заступника керівника, що вимагала погодження кандидатури
ОСОБА_1 правлінням Фонду соціального страхування України за поданням директора виконавчої дирекції Фонду, однак внесення подання не свідчило про те, що остання буде погоджена в обов'язковому порядку, позивачка мала усвідомлювати, що у разі непогодження її кандидатури правлінням Фонду, її буде звільнено з посади в. о. заступника керівника.
Подібні висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 756/5123/16-ц (провадження № 61-9077св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 761/27037/17-ц (провадження № 61-44171св18),від 30 жовтня 2019 року в справі № 310/2284/17 (провадження № 61-3146св18), від 15 листопада 2019 року у справі № 714/1129/18 (провадження № 61-13278св19).
Отже, між позивачем та підприємством за взаємним погодженням був укладений строковий трудовий договір, строк дії якого був обумовлений настанням певної події, а саме: призначення на вакантну посаду заступника директора виконавчої дирекції Фонду постійного працівника. Таке призначення було тимчасовим.
Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договору. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов'язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 761/27037/17-ц (провадження
№ 61-44171св18), від 21 травня 2020 року у справі № 489/3814/18 (провадження № 61-10298св19).
Таким чином, оскільки з позивачкою був укладений строковий трудовий договір, строк дії якого визначався настанням юридичного факту, остання могла бути звільнена на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України з часу настання такої події.
Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм матеріального права є сталою.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки подія, до якої було укладено трудовий договір з ОСОБА_1 , не настала, так як заступника директора не було призначено, звільнення останньої було незаконним.
Разом з тим, вказаний висновок суду є передчасним та зроблений без врахування специфіки укладеного між сторонами трудового договору.
Так, строк визначався настанням юридичного факту - призначення на посаду заступника директора. Таке призначення було тимчасовим і не визначалось конкретним проміжком часу у зв'язку з неможливістю передбачити тривалість процедури погодження та призначення заступника директора в порядку, передбаченому законодавством.
Разом з тим, враховуючи вимоги Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Статут Фонду соціального страхування України, директор міг внести на погодження лише одну кандидатуру заступника, яка могла бути погоджена, що тягло призначення на посаду заступника, або не погоджена, що унеможливлювало прийняття рішення про призначення такої особи та подальше продовження трудових відносин.
Отже, враховуючи специфіку порядку призначення заступника директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, такою подією може бути рішення правління як про призначення особи на посаду, так і про відмову у її призначенні.
Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 310/2284/17 (провадження № 61-3146св18).
Ураховуючи викладене, суду необхідно з'ясувати, чи закінчився строковий трудовий договір, строк дії якого визначався настанням чітко визначеної події - прийняттям відповідного рішення уповноваженим органом управління, чи відбулося призначення заступника директора (безстроково чи за контрактом), чи була погоджена кандидатура позивачки на цю посаду, у зв'язку з чим строк трудового договору з позивачем можна вважати таким, що закінчився.
Судами не було враховано, що поновлення позивача на посаді тимчасово виконуючої обов'язки заступника директора є неможливим, враховуючи правові позиції, викладені Верховним Судом у постановах від 30 жовтня
2019 року у справі № 310/2284/17 (провадження № 61-3146св18) та
від 10 квітня 2020 року у справі № 286/811/17 (провадження № 61-14691св18).
При цьому поновлення прав позивача у разі встановлення незаконного звільнення може відбуватися лише шляхом зміни дати звільнення.
Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від
15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19).
За таких обставин, висновок апеляційного суду про можливість поновлення ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов'язки заступника директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з 24 квітня
2020 року є помилковим, тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для з'ясування обставин, які є підставою для закінчення строку трудового договору, укладеного з позивачем, що дасть можливість встановити строк дії трудового договору.
Верховний Суд також звертає увагу на те, що у випадках зміни дати звільнення відсутній склад трудового майнового правопорушення, тобто підстава і умови матеріальної відповідальності роботодавця. Зміна дати звільнення не є вимушеним прогулом, за який працівникові виплачується середній заробіток, розмір якого обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 грудня
2020 року у справі № 761/36220/17 (провадження № 61-3100св20) та
від 22 грудня 2020 року у справі № 501/330/18 (провадження № 61-8411св19), від 13 січня 2021 рокуу справі № 263/9049/17-ц(провадження
№ 61-20326св19).
Отже апеляційному суду при перевірці доводів сторін щодо закінчення строку трудового договору необхідно також з'ясувати, чи наявні підстави для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, враховуючи, що такі виплати стягуються лише при ухваленні рішення про поновлення на роботі відповідно до вимог статті 235 КЗпП України.
Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з'ясувати дійсні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Фонду соціального страхування України задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович