Постанова
Іменем України
24 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 361/4312/18
провадження № 61-19199св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах територіальної громади села Пухівка,
відповідачі - Пухівська сільська рада Броварського району Київської області, ОСОБА_1 ,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., Борисової О. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах територіальної громади села Пухівка звернувся з позовом до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про визнання незаконним рішення, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Позов мотивований тим, що рішенням Пухівської сільської ради Броварської району Київської області від 13 вересня 2013 року № 1033-ХХІІІ-VІ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель комунальної власності у власність громадянці ОСОБА_2 для індивідуального садівництва. Відповідно до вказаного рішення у власність ОСОБА_2 передано земельну ділянку, площею 0,1000 га з кадастровим номером: 3221286800:02:004:0082 для індивідуального садівництва, що розташована в АДРЕСА_1 . Документом, який посвідчував право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку стало свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 , видане 11 жовтня 2013 року реєстраційною службою Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області.
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 407 від 12 вересня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Самко О. В., право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 .
На даний час дана земельна ділянка відповідно до відомостей, відображених в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .
Рішення Пухівської сільської ради від 13 вересня 2013 року № 1033-ХХІІІ-VІ прокурор вважав таким, що суперечить вимогам законодавства, оскільки згідно з листом Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» від 25 грудня 2017 року № 01-01/586 спірна земельна ділянка повністю накладається на землі водного фонду, а саме: на 100 метрову прибережну захисну смугу річки Десна, що підтверджується схемою накладення спірних земельних ділянок на землі водного фонду в межах Броварського району. Центральна геофізична обсерваторія Державної служби України з надзвичайних ситуацій листом від 01 березня 2018 року повідомила, що водний об'єкт, який знаходиться поруч зі спірною ділянкою в селі Пухівка, є природним водним об'єктом - річка Стара Десна, яка протікає по заплаві річки Десна, що належить до великих річок (площа водозбору понад 50 000,00 кв. км). Отже, спірна земельна ділянка, віднесена рішенням Пухівської сільської ради до категорії земель з цільовим призначенням для ведення садівництва, належала до земель водного фонду, а тому Пухівська сільська рада не мала права передавати її у приватну власність.
Таким чином, фактично відбулась незаконна зміна цільового призначення землі, яку було поділено на окремі ділянки, безоплатно приватизовано громадянами, що призвело до одержання вказаних земельних ділянок у власність.
Про таке порушення прокурору стало відомо лише у 2017 році за результатами опрацювання відомостей з Публічної кадастрової карти України, листа КДП «Київгеоінформатика» від 25 грудня 2017 року № 01-01/586, що є об'єктивними обставинами, пов'язаними зі складнощами своєчасного виявлення порушень земельного та водного законодавства та інтересів держави.
З урахуванням зазначеного, позивач просив суд:
визнати поважними причини пропуску прокурором строку на звернення до суду з цим позовом та поновити його, захистивши право;
визнати недійсним рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 13 вересня 2013 року № 1033-ХХІІІ-VІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 »;
витребувати на користь територіальної громади села Пухівка в особі Пухівської сільської ради Броварського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221286800:02:004:0082, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень
Справа судами розглядалась неодноразово
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2019 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час розгляду справи в суді прокурор не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка накладається на землі водного фонду, оскільки з листа Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» на запит прокуратури Київської області від 13 листопада 2017 року вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221286800:02:004:0082, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 не відноситься до переліку земельних ділянок, які накладаються на землі водного фонду в межах Пухівської сільської ради Броварського району Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що право власності ОСОБА_3 набув у встановленому законом порядку на підставі договору купівлі-продажу від 12 вересня 2014 року, який є дійсним і не оспорювався у судовому порядку, а тому держава не вправі витребувати у нього спірну земельну ділянку як у добросовісного набувача. Також суд виходив з того, що прокурор на обґрунтування своїх вимог додав до апеляційної скарги копію запиту від 13 листопада 2017 року № 05/1-2948 вих. 17 та копію листа КДП «Київгеоінформатика» від 19 липня 2019 року № 01-01/37, однак апеляційний суд не прийняв нові докази, оскільки до суду першої інстанції позивач їх не подав, вони не були предметом дослідження суду першої інстанції. Будь-яких заяв або клопотань про долучення до матеріалів справи цих доказів позивач в ході судового засідання не заявив. Також не обґрунтував неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Постановою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року касаційну скаргу прокурора Київської області задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд не обговорив питання про приєднання нового доказу, доданого до апеляційної скарги, з дотримання прав усіх учасників справи висловити свої міркування або заперечення щодо їх вчинення. Також апеляційний суд, не приймаючи новий доказ - лист КДП «Київгеоінформатика» від 19 липня 2019 року № 01-01/37, не з'ясував добросовісності поведінки прокурора (технічна помилка допущена КДП «Київгеоінформатика» у супровідному листі) та не врахував виключне значення цього доказу для правильного вирішення справи. Крім того, поза увагою апеляційного суду залишилися й інші докази, надані прокурором на підтвердження того, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, зокрема, схеми накладення земельних ділянок на землі водного фонду, лист Центральної геофізичної обсерваторії Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 01 березня 2018 року. Водночас апеляційний суд з листа КДП «Київгеоінформатика» від 25 грудня 2017 року № 01-01/586 встановив, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221286800:02:004:0082, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , накладається на землі водного фонду та прибережну захисну смугу затоки річка Десна в межах Пухівської сільської ради. Суд касаційної інстанції зазначив, що під час нового розгляду суду належить дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, врахувати правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-71цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), у яких містяться висновки про ефективний спосіб захисту права власності на землі водного фонду.
Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 13 вересня 2013 року № 1033-ХХІІІ-VІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 ».
Витребувано на користь територіальної громади села Пухівка в особі Пухівської сільської радиБроварського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221286800:02:004:0082, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не мав перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державного водного фонду, які не можуть передаватися у приватну власність, а тому вони вибувають з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить добросовісність поведінки відповідача під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів. Одночасно враховується, що загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та не погіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес ОСОБА_1 у збереженні права на земельну ділянку. Отже, витребування земельної ділянки у відповідача не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У грудні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що захищати інтереси держави повинні відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Я вбачається з матеріалів справи, територіальна громада села Пухівка сформувала орган місцевого самоврядування Пухівську сільську раду Броварського району Київської області. У якості позивача і відповідача в позовній заяві прокурор вказує Пухівську сільську раду Броварського району Київської області. Крім того, прокурором не зазначено в позовній заяві, що Головне управління Держгеокадасту у Київській області не зверталося до суду за захистом прав на спірну земельну ділянку. Держава не вправі витребувати спірне майно від особи, яка як добросовісний набувач набула на нього права власника.
У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, з урахуванням уточнень, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року та направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок чого неправильно застосовано норми матеріального права. Судом апеляційної інстанції не досліджено доказів, наявних у справі, а також здійснено оцінку зібраним у справі доказам не цілому, як групі однотипних доказів, а оцінив Лист № 01-01/586 від 25 грудня 2017 року та Лист № 01-01/24 від 19 січня 2017 року як пов'язані між собою. Необґрунтовано відхилив заяви щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справ. Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно пов'язав водний об'єкт, вказаний в листі Центральної геофізичної обсерваторії Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 01 березня 2018 року № 17-08/465, із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221286800:02:004:0082. Неправильно застосував приписи статей 60 ЗК України та статей 88 ВК України в частині визначення ширини прибережної захисної смуги в розмірі 100 м, оскільки матеріали справи не містять інформації, яка дозволяє віднести річку Стара Десна до великих річок.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року відкрито касаційне провадження, у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року відмовлено.
У березні 2021 року матеріали цивільної справи № 361/4312/18 надійшли до Верховного Суду та 26 березня 2021 року передані судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 26 лютого 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18, від 26 жовтня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справі № 910/3486/18, від 16 квітня 2019 року у справі № 925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 26 червня 2019 року у справі № 522/22331/15-ц.
В ухвалі Верховного Суду від 29 березня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.
Фактичні обставини
Суди встановили, що рішенням Пухівської сільської ради Броварської району Київської області від 13 вересня 2013 року № 1033-ХХІІІ-VІ затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для індивідуального садівництва за рахунок земель комунальної власності та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,1000 га (угіддя - пасовища), кадастровий номер 3221286800:02:004:0082, для індивідуального садівництва в селі Пухівка.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна документом, який посвідчував право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку, було свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 , видане Реєстраційною службою Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області 11 жовтня 2013 року.
12 вересня 2014 року на підставі договору купівлі-продажу № 407, посвідченого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Самко О. В., ОСОБА_2 передала у власність (продала), а ОСОБА_1 прийняв у власність земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221286800:02:004:0082, цільове призначення - для індивідуального садівництва. Склад угідь вищезазначеної земельної ділянки-пасовища.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 372/970/18 (провадження № 61-13686св20) зазначено, що «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 369/694/17 (провадження № 61-9555св19) вказано, що: «у справі, яка переглядається, встановлено, що земельна ділянка, яка відведена у власність ОСОБА_6 , відповідно до договору купівлі-продажу від 20 червня 2014 року за № 2465 відчужена на користь ОСОБА_1 , який зареєстрував право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:001:5171, а земельні ділянки, які відведені у власність ОСОБА_15 та ОСОБА_11 (ОСОБА_17) відчужені на користь ОСОБА_2 , який зареєстрував право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486600:05:001:5167, 3222486600:05:001:5165. прокурор позовних вимог до ОСОБА_6 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 не пред'явив, клопотань про залучення ОСОБА_6 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 до участі у справі як співвідповідача не заявляв, а тому, за таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03 серпня 2010 року № 3429 в частині виділення земельних ділянок ОСОБА_6 , ОСОБА_13 та ОСОБА_16 , внаслідок неналежного складу співвідповідачів. З огляду на незалучення до участі в справі осіб, питання про права та обов'язки яких підлягає вирішенню за результатами розгляду позовних вимог, в задоволенні вказаної вимоги слід було відмовити з цих підстав. Відповідно, в задоволенні позовних вимог про витребування земельних ділянок від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , слід було відмовити внаслідок того, що вони є похідними. Тому постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог про визнання незаконним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03 серпня 2010 року № 3429 в частині виділення земельних ділянок ОСОБА_6 , ОСОБА_13 та ОСОБА_16 , витребування земельних ділянок від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , слід скасувати. Суд першої інстанції відмовив в задоволенні цих позовних вимог з інших мотивів. Тому рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03 серпня 2010 року № 3429 в частині виділення земельних ділянок ОСОБА_6 , ОСОБА_13 та ОСОБА_16 , витребування земельних ділянок від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі № 756/2298/18 (провадження № 61-3976св21) вказано, що «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
Звертаючись до суду з позовом, керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області посилався на те, що Пухівська сільська рада, приймаючи оспорюване рішення, вийшла за межі наданих їй повноважень, оскільки землі водного фонду не підлягають передачі у власність, крім того, незаконно змінила цільове призначення земельної ділянки та неправомірно передала в приватну власність ОСОБА_2 спірну земельну ділянкудля індивідуального садівництва.
У справі, що переглядається: прокурор позовних вимог до ОСОБА_2 не пред'явив, клопотань про залучення до участі у справі як співвідповідача не заявляв.
За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 13 вересня 2013 року № 1033-ХХІІІ-VІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 », оскільки не всі належні відповідачі залучені до участі у справі. В частині витребування у ОСОБА_1 земельної ділянки потрібно було відмовити внаслідок того, що такі вимоги є похідними. Тому постанову апеляційного суду слід скасувати, а рішення суду першої інстанції змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги, з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 372/970/18 (провадження № 61-13686св20), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі № 756/2298/18 (провадження № 61-3976св21), дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційні скарги слід задовольнити частково; постанову апеляційного суду скасувати; рішення суду першої інстанції змінити виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Керуючись статтями 400, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року скасувати.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2019 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук