Постанова
Іменем України
24 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 755/13839/15-ц
провадження № 61-19565св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2015 року у складі судді Савлук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 01 березня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариством «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк», банк) та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 1318, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 52 500 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом 12% річних та кінцевою датою погашення кредиту не пізніше 28 лютого 2027 року.
В забезпечення виконання кредитних зобов'язань, 01 березня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 3094, за яким поручитель зобов'язувався відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.
01 березня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № 3093 предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
Банк в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання позичальнику кредитних коштів, однак всупереч вимог цивільного законодавства та умов кредитного договору відповідач ОСОБА_5 систематично порушував та належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 14 липня 2015 року складає 27 889,10 дол. США.
Позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 1318 від 01 березня 2007 року у розмірі 27 889,10 дол. США, яка складається з: непростроченої заборгованості (основного боргу) по кредиту - 26 251 дол. США; прострочених відсотків за користування кредитом - 1 574,26 дол. США; пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом - 63,84 дол. США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2015 року позов АТ «Ощадбанк» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором № 1318 від 01 березня 2007 року у розмірі 27 889,10 доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на користь АТ «Ощадбанк» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі по 1 827,00 грн з кожного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позичальником ОСОБА_1 та поручителем ОСОБА_2 порушено умови кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту, оскільки відповідачами не проводились платежі по кредитному договору в частині погашення основної суми кредиту та сплати процентів за користуванням кредитними коштами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2015 року скасовано.
Позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором, яка складається з: 26 251,00 дол. США - заборгованості за тілом кредиту; 575,00 дол. США - заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» 395,78 дол. США - заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом; 02,85 дол. США - пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що були порушені норми процесуального права, оскільки справу було розглянуто за відсутності відповідачів, не повідомлених належним чином про дату, час та місце судового розгляду, що є підставою для скасування рішення суду відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у зв'язку з порушенням відповідачами виконання зобов'язання за кредитним договором ПАТ «Державний ощадний банк України» відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право достроково вимагати стягнення з позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, надіславши їм вимоги від 16 березня 2015 року про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, змінив таким чином строк виконання основного зобов'язання на 17 квітня 2015 року. Тобто строк виконання умов кредитного договору щодо повного повернення кредитних коштів настав 17 квітня 2015 року (тридцятий календарний день з дати надіслання банком вимоги позичальнику). Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору. У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною першою статті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором.
Звертаючись до суду з позовом банк мав право пред'явити до відповідача ОСОБА_1 вимоги про стягнення тіла кредиту та заборгованості за відсотками та пенею, які утворилися у останнього станом на 17 квітня 2015 року.
Разом з тим, суд першої інстанції на вищевказані обставини не звернув уваги та дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми відсотків та пені, які були нараховані після 17 квітня 2015 року.
Оскільки кредитодавець змінив строк виконання основного зобов'язання на 17 квітня 2015 року та визначив умови такого повернення коштів, а відтак, сума прострочених відсотків за період з 01 квітня 2015 року по 17 квітня 2015 року (включно) становить 146,72 дол. США, виходячи з розрахунку:
26 251 дол. США (сума боргу) * 17 (днів прострочки) *12% річних : 365 (днів у році) = 146,72 дол. США.
Пеня за несвоєчасну сплату відсотків за період з 01 квітня 2015 року по 17 квітня 2015 року (включно) складає 0,18 дол. США, виходячи з розрахунку:
21,72 дол. США (різниця між сумою відсотків за період з 01 квітня 2015 року по 17 квітня 2015 року (включно) (146,72 долари США ) та сумою погашення відсотків за квітень 2015 року (125 долари США) * 0,05% (ставка пені) * 17 (днів) = 0,18 дол. США.
Також при розрахунку суми відсотків за користування кредитом та суми пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом колегія суддів бере до уваги те, що відповідачем ОСОБА_1 були сплачені суми на погашення заборгованості по відсоткам, а саме: 25 березня 2015 року у розмірі 94 дол. США, 24 квітня 2015 року - 125 дол. США та сплачено суми на погашення заборгованості по пені: 25 лютого 2014 року - 0,61 дол. США, 25 березня 2015 року - 22,74 дол. США.
З огляду на те, що банк вимоги до поручителя в межах шести місяців по кожному місячному платежу не пред'являв, порука ОСОБА_2 по платежу, що нарахований за грудень 2014 року та платежу за січень 2015 року до 15 січня 2015 року (за шість місяців звернення до суду з позовом) припинилася.
Проте, порука ОСОБА_2 стосовно щомісячних платежів, починаючи з 16 січня 2015 року не є припиненою та вона також не припинилася в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.
Оскільки порука є припиненою в частині сплати платежу нарахованого за грудень 2014 року - строк сплати якого настав 26 грудня 2014 року та в частині сплати платежу за січень 2015 року, а саме, до 15 січня 2015 року відповідно заборгованість за зазначений період підлягає стягненню виключно з позичальника на користь банку.
Враховуючи, що банк змінив строк виконання зобов'язання, надіславши вимогу позичальнику, на 17 квітня 2014 року, а тому з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню: відсотки за період з 16 січня 2015 року по 17 квітня 2015 року у розмірі 575 дол. США.
Що стосується стягнення з відповідача ОСОБА_2 пені, то враховуючи, що сума пені, яка підлягала стягненню з останнього за період з 01 січня 2014 року по 31 січня 2014 року, 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року, 16 січня 2015 року по 17 квітня 2015 року становила 22,22 дол. США, при цьому за вказаний період позичальником було сплачено 23,35 дол. США, а відтак відбувся взаємозарахунок.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2020 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_3 , у якій просить скасувати заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2015 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог банку.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12, від 20 червня 2018 року у справі № 758/6863/14-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 523/3082/14-ц. Сторони кредитного договору встановили як кінцевий строк повернення кредиту - до 28 лютого 2028 року, так і строк виконання зобов'язань з щомісячним погашенням платежів (по тілу кредиту і відсотках) - щомісяця до 25 числа. З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості позичальника, наданого позивачем вбачається, що прострочка кредитора по сплаті тілу кредиту та відсотків виникла 25 грудня 2014 року. Позичальником після 25 листопада 2014 року взагалі не здійснювались оплати в рахунок погашення чергових платежів, як це передбачено умовами кредитного договору (щомісяця по 219 доларів США). Тобто, прострочення виконання чергового зобов'язання виникло у позичальника 25 грудня 2014 року, а отже саме з цього часу позивач зобов'язаний був протягом 6 місяців пред'явити вимоги до поручителя. Проте, банк звернувся до суду з позовними вимогами до поручителя про стягнення заборгованості лише 16 липня 2015 року. А отже, в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припинилась в частині щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів (тілу кредиту та відсотків) після 25 червня 2015 року. З поручителя в межах шестимісячного строку підлягає стягненню 1 533,00 дол. США за період з 25 грудня 2014 року по 25 червня 2015 року.
Позиція інших учасників справи
У березні 2021 року АТ «Ощадбанк» подало відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_7 , у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Відзив мотивований тим, що наведені у касаційній скарзі постанови Великої Палати Верховного Суду прийняті по справам щодо взаємовідносин позичальників та фінансових поручителів з інших ніж АТ «Ощадбанк» банківськими установами. В спірних правовідносинах банком не пропущений строк на пред'явлення вимоги до фінансового поручителя, оскільки строк сплати всієї заборгованості наступив у квітні 2015 року, після направлення банком вимоги про дострокове повернення заборгованості, а з позовом, в тому числі і до фінансового поручителя, банк звернувся в липні 2015 року, тобто в межах строку, встановленого чинним законодавством. Отже, порука не може вважатися припиненою, у фінансового поручителя продовжує існувати обов'язок солідарної відповідальності.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 755/13839/15-ц, витребувано справу з суду першої інстанції, у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2015 року та постанови Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року відмовлено.
У лютому 2021 року справа № 755/13839/15 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 20 січня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12, від 20 червня 2018 року у справі № 758/6863/14-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 523/3082/14-ц, від 01 березня 2018 року у справі № 910/7109/17).
Фактичні обставини
Суди встановили, що 01 березня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 1318, відповідно до умов якого банк надав позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 52 500,00 дол. США, а позичальник зобов'язувався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. Кредит надається на 240 місяців з датою остаточного погашення кредиту не пізніше 28 лютого 2027 року, на купівлю нерухомості.
Згідно підпунктів 4.3.1, 4.3.2, 4.3.3, 4.3.5 кредитного договору позичальник зобов'язувався належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за цим договором; повернути кредит в повній сумі, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, своєчасно сплачувати комісійні винагороди, встановлені договором, а у випадках невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору сплатити штрафні санкції, у строки та на умовах, що визначені договором; у разі порушення умов цього договору та іпотечного договору достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів за фактичний час користування кредитними ресурсами, комісійних винагород та штрафних санкцій; відповідати всіма власними коштами та майном по своїх зобов'язаннях, що випливають з договору.
Відповідно до пункту 5.2. Розділу 5 кредитного договору за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню основної суми кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів за кредитним договором, позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі 0,05% від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення.
25 березня 2014 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладений додатковий договір № 1 до кредитного договору № 1318 від 01 березня 2007 року, за умовами якого, сторони домовились про відміну щомісячно комісійної винагороди банку за надання кредиту (пункт 1 додаткового договору), а також погодили порядок та строки здійснення щомісячних платежів по кредитному договору, та виклали пункт 1.5 кредитного договору в редакції зазначеній у вищевказаному додатковому договорі (пункт 2 додаткового договору). Всі інші пункти залишились без змін (пункт 3 додаткового договору).
01 березня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № 3093, відповідно до якого іпотекодавець, з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у договорі, предмет іпотеки, який належить іпотекодавцю на праві власності, а саме - квартиру АДРЕСА_1 .
В якості забезпечення виконання кредитних зобов'язань, 01 березня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 3094, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору № 1318 від 01 березня 2007 року, укладеному між кредитором з позичальником, згідно з яким позичальнику надається кредит в розмірі 52500 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом виходячи з 12% річних, та кінцевою датою погашення заборгованості за кредитним договором не пізніше 28 лютого 2027 року.
Пунктом 2.1 договору поруки передбачено, що у разі порушення боржником виконання зобов'язання кредитор має право вимагати від поручителя виконання зобов'язання боржника перед кредитором згідно з умовами кредитного договору.
За змістом пункту 3.1. договору поруки поручитель відповідає по зобов'язаннях за кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник.
У пункті 3.2. договору поруки сторони погодили, що поручитель та боржник, як солідарні боржники залишаються зобов'язаними перед кредитором до тих пір, поки всі зобов'язання за кредитним договором не будуть виконані повністю.
Згідно з пунктом 3.3. договору поруки у разі невиконання або неналежного виконання поручителем зобов'язань, що передбачені даним договором поручитель сплачує кредитору штраф у розмірі 10% від суми несплаченого платежу.
З матеріалів справи вбачається, що банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі. В свою чергу, відповідачі, скориставшись кредитними коштами, свої зобов'язання за договором належним чином не виконали, внаслідок чого у останніх перед банком утворилася заборгованість.
Кошти у розмірі 52 500,00 дол. США були отримані ОСОБА_1 згідно умов договору у повному обсязі, у порядку та в строки, передбачені договором, що підтверджується видатковим касовим ордером від 01 березня 2007 року.
18 березня 2015 року ПАТ «Державний ощадний банк України» направив відповідачу ОСОБА_1 листа-вимогу про сплату заборгованості від 16 березня 2015 року № 500/07, в якому зазначалося, що банк відкликає всю суму кредиту та вимагає не пізніше 30 календарних днів з дати отримання цього листа-вимоги здійснити повне погашення кредиту, що наданий йому згідно з кредитним договором, а саме заборгованість, що обліковується на відповідних балансових рахунках: строкової заборгованості по основному боргу - 26 251,00 дол. США; простроченої заборгованості по процентах за користування кредитом - 775,51 дол. США, а також нараховані банком проценти за користування кредитом та пенею за несвоєчасне виконання зобов'язань, нараховані на день здійснення повного погашення заборгованості за кредитним договором.
Конверт з листом-вимогою, який був направлений відповідачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , повернувся на адресу банку з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».
19 березня 2015 року банком на адресу відповідача ОСОБА_2 направлений лист-повідомлення від 16 березня 2015 року 3501/07 про наявність заборгованості.
Конверт з листом-повідомленням, який був направлений відповідачу ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , повернувся на адресу банку з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».
Відповідно до пункту 3.4 кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в цілому або у визначеній банком частині, сплати процентів за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим договором.
Виконання позичальником вимог банку щодо дострокового повернення суми кредиту, належних до сплати процентів, та інших платежів відповідно до умов цього договору повинно бути проведено позичальником протягом тридцяти календарних днів з дати надіслання банком відповідної вимоги.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог ? відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Як убачається з пункту 1.5. кредитного договору № 1318 від 01 березня 2007 року позичальник, зобов'язується щомісячно до 25 числа платіжного місяця здійснювати платежі в валюті наданого кредиту шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань на рахунок в банку, що зазначений в цьому договорі по погашенню кредиту рівними частинами в сумі по 219 дол. США - щомісячно з квітня 2007 року по лютий 2027 року включно, а останній платіж в сумі 159 дол. США - не пізніше дати остаточного погашення кредиту.
Пунктом 2.1 договору поруки передбачено, що у разі порушення боржником виконання зобов'язання кредитор має право вимагати від поручителя виконання зобов'язання боржника перед кредитором згідно з умовами кредитного договору.
За змістом пункту 3.1. договору поруки поручитель відповідає по зобов'язаннях за кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник.
Оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 25 числа кожного місяця, а за договором поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, тому з часу несплати кожного з платежів починається обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного суду від 20 червня 2018 року у справі № 758/6863/14-ц (провадження № 14-224цс18), на яку посилається ОСОБА_2 у касаційній скарзі, вказано, що «у разі пред'явлення вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання, в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Разом з тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.
З аналізу частини четвертої статті 559 ЦК України, можна зробити висновок, що застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.
Закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не пред'явить вимоги до поручителя».
Суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що банк вимоги до поручителя в межах шести місяців по кожному місячному платежу не пред'являв, а тому порука ОСОБА_2 по платежу, що нарахований за грудень 2014 року та платежу за січень 2015 року до 15 січня 2015 року (за шість місяців звернення до суду з позовом) припинилася. Проте, порука ОСОБА_2 стосовно щомісячних платежів, починаючи з 16 січня 2015 року не є припиненою та вона також не припинилася в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.
Оскільки порука є припиненою в частині сплати платежу нарахованого за грудень 2014 року - строк сплати якого настав 26 грудня 2014 року та в частині сплати платежу за січень 2015 року, а саме, до 15 січня 2015 року відповідно заборгованість за зазначений період підлягає стягненню виключно з позичальника на користь банку.
Враховуючи, що банк змінив строк виконання зобов'язання, надіславши вимогу позичальнику, з відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню: відсотки за період з 16 січня 2015 року по 17 квітня 2015 року у розмірі 575 дол. США.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом частини 1 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 не містить доводів щодо порушення судами норм матеріального та процесуального права в частині позовних вимог, пред'явлених до ОСОБА_1 , який з касаційною скаргою не звертався, тому оскаржене судове рішення слід залишити без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що судові рішення ухвалені без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12, від 20 червня 2018 року у справі № 758/6863/14-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 523/3082/14-ц, від 01 березня 2018 року у справі № 910/7109/17. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук