Постанова
Іменем України
17 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 219/13696/17
провадження № 61-10633св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Бахмутський коледж транспортної інфраструктури,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Бахмутського коледжу транспортної інфраструктури на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 січня 2021 року у складі судді Погрібної Н. М. та постанову Донецького апеляційного суд від 26 травня 2021 року у складі колегії суддів: Мірути О. А., Никифоряка Л. П., Хейло Я. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Бахмутського коледжу транспортної інфраструктури про стягнення недоплаченої суми заробітної плати, компенсації втрати частини доходу та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 лютого 1990 року вона була прийнята на роботу до відповідача на посаду викладача.
Відповідно до атестаційного листа від 06 травня 2010 року рішенням атестаційної комісії Міністерства транспорту та зв'язку України підтверджено її кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» та присвоєно педагогічне звання «старший викладач».
Вказувала, що постановою Кабінету Міністрів України № 643 від 20 квітня 2007 року встановлено розмір підвищення окладу старшому викладачу вищого навчального закладу І-ІІ рівня акредитації на 5 % ставки заробітної плати викладача вищої категорії.
Тому, вказувала, з травня 2010 року відповідач повинен був підвищити їй посадовий оклад на 5 %, проте таке підвищення не було здійснено, що призвело до виплати заробітної плати в меншому розмірі, ніж встановлено вказаною постановою Кабінету Міністрів України, тобто фактично до невиплати частини заробітної плати, розмір якої становить 3 773,72 грн.
Артемівський технікум залізничного транспорту перейменовано у Державний вищий навчальний заклад «Артемівський коледж транспортної інфраструктури» 02 серпня 2012 року.
Зазначала, що відповідно до підпункту «б» пункту 28 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої Наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року № 102, посадові оклади педагогічним працівникам коледжу підвищено на 10 %.
Тому, з серпня 2012 року її посадовий оклад повинен був підвиситись на 10 %, проте відповідачем таке підвищення не було здійснено, чим порушено її трудові права, що призвело до недоплати заробітної плати.
Зазначала, що має право на підвищення посадового окладу, а саме 5 % як старший викладач та 10 % як педагогічний працівник коледжу.
Вказувала, що з серпня 2012 року недоплата становить 40 441,88 грн.
Отже, загальний розмір недоплати заробітної плати з червня 2010 року по жовтень 2017 року становить 44 215,60 грн, розмір компенсації втрати частини доходу за порушення строків виплати частини заробітної плати становить 26 450,91 грн.
Крім того, їй було спричинено моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, емоційному дискомфорті, стресу та вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя в частині вчинення додаткових дій та заходів, витрат часу та емоціонального навантаження для відновлення права на належну їй частину заробітної плати.
Враховуючи наведене просила суд стягнути з відповідача на її користь недоплачену заробітну плату в сумі 44 215,60 грн, компенсацію втрати частини доходу за порушення строків виплати частини заробітної плати в сумі 26 450,91 грн та відшкодувати моральну шкоду в сумі 25 000 грн, а також допустити негайне виконання судового рішення.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 26 травня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Бахмутського коледжу транспортної інфраструктури на користь ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату за період з червня 2010 року по жовтень 2017 року в сумі 44 215,60 грн, компенсацію втрати частини доходу в сумі 26 450,91 грн, моральну шкоду в сумі 5 000,00грн.
Зобов'язано Бахмутський коледж транспортної інфраструктури при виплаті ОСОБА_1 недоплаченої заробітної плати за період з червня 2010 року по жовтень 2017 року в сумі 44 215,60 грн та компенсації втрати частини доходу в сумі 26 450,91 грн утримати з цих сум податки та інші обов'язкові платежі.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Враховуючи те, що відповідач сплачував позивачу заробітну плату у меншому розмірі ніж передбачено законодавством, чим порушив права останньої на оплату праці, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо можливості задоволення позовних вимог про стягнення недоплаченої суми заробітної плати й, відповідно, наявності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини доходу.
Вирішуючи питання щодо стягнення грошових коштів на відшкодування моральної шкоди, суди виходили із засад співмірності, розумності та справедливості, а тому дійшли висновку щодо стягнення на користь позивача 5 000 грн.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Бахмутського коледжу транспортної інфраструктури.
Ухвалою Верховного Суду від 16 липні 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 листопада 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Бахмутський коледж транспортної інфраструктури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій було проігноровано доводи щодо законодавчої визначеності закладів освіти, які отримують статус коледжу.
Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення, виходили із того, що Бахмутський коледж транспортної інфраструктури є навчальним закладом типу «коледж», що вказує на його статус та узгоджується з пунктом 1 частини сьомої статті 27 Закону України «Про вищу освіту». Також суди посилались на витяг з реєстру суб'єктів освітньої діяльності, відповідно до якого Бахмутський коледж транспортної інфраструктури є закладом вищої освіти типу «коледж».
Разом із тим, такі висновки є помилковими, оскільки Бахмутський коледж транспортної інфраструктури ніколи не відповідав критеріям, визначеним законодавством України для отримання статусу коледжу, хоча і мав слово «коледж» у назві. Зазначає, що тип навчального закладу відповідав «Державному вищому навчальному закладу І рівня акредитації».
Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи погодились із доводами позивача про те, що остання мала право на підвищення ставки заробітної плати на 10 % та на 5 % як особа, яка посідала посаду старшого викладача.
Проте, судами не було враховано, що посада старшого викладача відсутня у штатних розписах Бахмутського коледжу транспортної інфраструктури.
Крім того, під час дослідження трудової книжки позивача суди встановили, що остання обіймала посаду «викладача вищого навчального закладу». Зокрема, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2007 року № 643 «Про затвердження розмірів підвищення посадових окладів (ставок заробітної плати) та додаткової оплати за окремі види педагогічної діяльності у співвідношенні до тарифної ставки» доплата старшому викладачу підвищується на 5 % ставки заробітної плати викладача вищої категорії.
Проте у штатних розписах Бахмутського коледжу транспортної інфраструктури відсутня посада «викладач вищої категорії», а отже навчальний заклад не має можливості встановлювати відповідну надбавку, оскільки відсутня навіть база підвищення.
Також заявник вказує, що у пункті 24 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої Наказом Міністерства освіти України № 102 від 15 квітня 1993 року вказано, що ставки заробітної плати і посадові оклади підвищуються на 10 % за звання «старший викладач». Проте, крім викладачів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. Вказує, що у вказаних навчальних закладах присвоєння звання «старший викладач» являється виключно заохочуваним заходом.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу Бахмутського коледжу транспортної інфраструктури від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якому вказано, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів неспростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 09 лютого 1990 року прийнята на роботу до Артемівського технікуму залізничного транспорту на посаду викладача.
Наказом № 87в від 21 травня 2007 року ОСОБА_1 встановлена кваліфікаційна категорія «спеціаліст вищої категорії».
Наказом № 45к від 11 жовтня 2012 року у зв'язку зі змінами у штатному розписі відповідно з Класифікатором професій ДК 003:2010 ОСОБА_1 змінено посаду на викладача вищого навчального закладу.
Наказом № 52к від 31 жовтня 2012 року Артемівський технікум залізничного транспорту з 31 жовтня 2012 року перейменований у Державний вищий навчальний заклад «Артемівський коледж транспортної інфраструктури».
Наказом № 62в від 26 травня 2010 року ОСОБА_1 встановлено педагогічне звання «старший викладач».
Наказом № 26к від 01 серпня 2018 року Державний вищий навчальний заклад «Артемівський коледж транспортної інфраструктури» перейменований у Бахмутський коледж транспортної інфраструктури.
Наказом № 3к від 25 березня 2019 року ОСОБА_1 змінено посаду на нову назву «викладач закладу вищої освіти», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01 вересня 1987 року (т. 1, а. с. 5-7, т. 4, а. с. 29-33).
Відповідно до атестаційного листа від 06 травня 2010 року щодо ОСОБА_1 , рішенням атестаційної комісії Міністерства транспорту та зв'язку України підтверджено кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» та присвоєно педагогічне звання «старший викладач» (т. 1, а. с. 8).
Розмір посадових окладів ОСОБА_1 становить: січень-березень 2010 року - 1 177 грн, квітень-червень 2010 року - 1 202 грн, липень-вересень 2010 року - 1 208 грн., жовтень-грудень 2010 року - 1 242 грн; січень-березень 2011 року - 1 300 грн, квітень-червень 2011 року - 1 325 грн, липень-серпень 2011 року - 1 346 грн, вересень 2011 року - 1 359 грн; жовтень-листопад 2011 року - 1 399 грн, грудень 2011 року - 1 492 грн; січень-березень 2012 року - 1 639 грн, квітень-червень 2012 року - 1 683 грн, липень-серпень 2012 року - 1 700 грн, вересень 2012 року - 1 711 грн, жовтень-листопад 2012 року - 1 745 грн, грудень 2012 року - 1 779 грн; січень-березень 2013 року - 1 779 грн, квітень-грудень 2013 року - 1 806 грн; січень-грудень 2014 року - 1 806 грн; січень-серпень 2015 року - 1 806 грн, вересень-листопад 2015 року - 2 145 грн, грудень 2015 року - 2 360 грн; січень-квітень 2016 року - 2 360 грн, травень-листопад 2016 року - 2 512 грн, грудень 2016 року - 2 830 грн; січень-серпень 2017 року - 3 392 грн; вересень-жовтень 2017 року - 3 872 грн (т. 1 а. с.36).
З пункту 1.5 статуту Артемівського технікуму залізничного транспорту (нова редакція), затвердженого 26 листопада 2003 року, вбачається, що відповідно до рішення Державної акредитаційної комісії від 09 лютого 1999 року за № 18 «Про наслідки акредитації» технікум відноситься до вищих навчальних закладів І рівня акредитації, має право готувати фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодший спеціаліст. Після закінчення термінів дії ліцензії і сертифікатів технікум проходить ліцензування і акредитацію в порядку, передбаченому чинним законодавством (т. 1, а. с. 103-128).
З пункту 1.6 статуту Державного вищого навчального закладу «Артемівський коледж транспортної інфраструктури» (нова редакція), затвердженого 25 жовтня 2012 року, вбачається, що відповідно до рішення Державної акредитаційної комісії від 12 червня 2006 року за № 61 «Про наслідки акредитації» коледж визнано акредитованим за статутом вищого навчального закладу І рівня акредитації. Після закінчення термінів дії ліцензії і сертифікатів коледж проходить ліцензування й акредитацію в порядку, передбаченому чинним законодавством (т. 1, а. с. 129-156).
Відповідно до ліцензії серії АЕ № 527422 Державний вищий навчальний заклад «Артемівський коледж транспортної інфраструктури» (далі - ДВНЗ «Артемівський коледж транспортної інфраструктури») здійснює надання освітніх послуг, пов'язаних з одержанням вищої освіти на рівні кваліфікаційних вимог до молодшого спеціаліста (т. 1, а. с. 179).
ДВНЗ «Артемівський коледж транспортної інфраструктури» перейменований на ДВНЗ «Бахмутський коледж транспортної інфраструктури», що вбачається з електронного Витягу з реєстру суб'єктів освітньої діяльності (т. 3, а. с.160-163).
ДВНЗ «Бахмутський коледж транспортної інфраструктури» перейменований на Бахмутський коледж транспортної інфраструктури, що вбачається зі статуту (нова редакція), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 572 від 01 червня 2018 року (т. 4, а. с. 34-75).
З тарифних списків щодо додаткової оплати викладачу вищої категорії ОСОБА_1 вбачається, що на 2009-2010, 2010-2011 навчальні роки додатково оплата здійснювалась за завідування навчальним кабінетом, за класне керівництво, 20 % за престижність, за вислугу (т. 2, а. с.178, 181, 184, 187, 190, 193, 196, 199, 202, 205, 208, 211, 214, 217, 220, 223, 226, 227), на 2011-2012 навчальні роки додатково оплата здійснювалась за завідування навчальним кабінетом, за класне керівництво, за звання з 03 листопада 2011 року, 20 % за престижність, за вислугу (т. 2, а. с. 230, 233, 236, 239, 242, 245), на 2012-2013 навчальні роки додатково оплата здійснювалась за завідування навчальним кабінетом, за класне керівництво, 20 % за престижність, за вислугу (т. 2, а. с. 248, т. 3, а. с. 1, 4, 7, 10, 13, 16, 19), на 2013-2014, 2014-2015, 2015-2016, 2016-2017, 2017-2018 навчальні роки додатково оплата здійснювалась за завідування навчальним кабінетом, за класне керівництво, 20 % за престижність, за вислугу (т. 3, а. с. 22, 25, 29, 36, 43, 47, 51, 55, 60, 64, 67, 71, 74, 77, 80, 83, 86, 89).
З листа ДВНЗ «Артемівський коледж транспортної інфраструктури» № 03/62 від 26 лютого 2018 року вбачається, що станом на 01 лютого 2018 року заборгованість з нарахування і виплати заробітної плати працівникам ДВНЗ «Артемівський коледж транспортної інфраструктури» відсутня, станом на 26 лютого 2018 року заборгованість з виплати заробітної плати викладача ОСОБА_1 відсутня. Остання виплата заробітної плати за першу половину лютого 2018 року ОСОБА_1 здійснена 14 лютого 2018 року (т. 3, а. с. 91), що підтверджується копією звіту про заборгованість за бюджетними коштами форми № 7д, 7м, яка завізована Управління державної казначейської служби у м. Бахмуті (т. 3, а. с. 92-97).
Позивачем надано розрахунок заборгованості щодо недоплаченої суми заробітної плати, компенсації втрати частини доходу, який проведено на підставі розрахункових листів за період з червня 2010 року по жовтень 2017 року, з якого вбачається: сума недоплаченого підвищення посадового окладу - 44 215,60 грн, сума компенсації - 26 450,91 грн (т. 1, а. с. 9-35).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством: премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Відповідно до статей 21, 22 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження розмірів підвищення посадових окладів (ставок заробітної плати) та додаткової оплати за окремі види педагогічної діяльності у співвідношенні до тарифної ставки» № 643 від 20 квітня 2007 року встановлено розмір підвищення посадового окладу, зокрема, старшому викладачу вищого навчального закладу І-ІІ рівня акредитації на 5 % ставки заробітної плати викладача вищої категорії.
Наказом Міністерства освіти України № 102 від 15 квітня 1993 року затверджено Інструкцію про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти (далі - Інструкція), з підпункту «б» пункту 28 якої вбачається, що посадові оклади (ставки заробітної плати) працівників освіти підвищуються керівним та педагогічним працівникам, зокрема коледжів, на 10 %.
Відповідно пункту 63 Інструкції оплата праці педагогічних працівників установ і закладів освіти провадиться виходячи із встановлених вставок заробітної плати (посадових окладів) з урахуванням підвищень, фактичного обсягу педагогічної роботи, доплат та надбавок.
Згідно пункту 34 Інструкції у випадках, коли працівникам освіти передбачено підвищення ставок і посадових окладів за двома чи більше підставами, ставки і посадові оклади спочатку збільшуються на розмір підвищень, передбачених у відсотках, а потім на розмір підвищень, передбачених у карбованцях. При цьому утворюються нові ставки (посадові оклади).
Пунктом 5 наказу Міністерства науки і освіти України № 557 від 26вересня 2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 жовтня 2005 року № 1130/11410 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розмірів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» передбачено, що, у разі, якщо працівникам навчальних закладів, установ освіти передбачено підвищення посадових окладів (ставок заробітної плати) за декількома підставами, передбаченими умовами оплати праці, то абсолютний розмір кожного підвищення визначається, виходячи з розміру посадового окладу (ставки заробітної плати), без урахування іншого підвищення.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 вказувала, що відповідач не здійснював вищевказаних обов'язкових підвищень посадового окладу, а отже у останнього наявна заборгованість з недоплати заробітної плати з червня 2010 року по жовтень 2017 року у розмірі 44 215,60 грн.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач має право на підвищення посадового окладу у загальному розмірі 15 % (5% як старший викладач та 10 % як педагогічний працівник).
Колегія суддів в повній мірі не може погодитись із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Судами встановлено, що наказом № 52к від 31 жовтня 2012 року Артемівський технікум залізничного транспорту з 31 жовтня 2012 року перейменований у ДВНЗ «Артемівський коледж транспортної інфраструктури».
Зі статуту ДВНЗ «Артемівський коледж транспортної інфраструктури» вбачається, що «коледж визнано акредитованим за статусом вищого навчального закладу І рівня акредитації»; «основними напрямами діяльності коледжу, серед іншого, є надання освітніх послуг, пов'язаних з одержанням вищої освіти на рівні кваліфікаційних вимог до молодшого спеціаліста за напрямами (спеціальностями) відповідно до отриманих ліцензій; підвищення кваліфікації молодших спеціалістів, керівників середньої ланки залізничного транспорту за напрямами (спеціальностями) відповідно до отриманих ліцензій»; головними завданнями коледжу, серед іншого, є здійснення освітньої діяльності з ліцензованих спеціальностей, що забезпечує підготовку фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та відповідає стандартам вищої освіти».
Згідно частини сьомої статті 18 Закону України «Про освіту» (у редакції від 18 жовтня 2012 року) навчальний заклад повинен мати власну назву, в якій обов'язково вказується його тип (дитячий садок, школа, гімназія, ліцей, колегіум, коледж, інститут, консерваторія, академія, університет чи інше) та організаційно-правова форма.
Відповідно до пунктів 5, 6 частини першої статті 25 Закону України «Про вищу освіту» (у редакції від 17 січня 2002 року) коледж - вищий навчальний заклад другого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у споріднених напрямах підготовки (якщо є структурним підрозділом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації або входить до навчального чи навчально-науково-виробничого комплексу) або за кількома спорідненими спеціальностями і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;
технікум (училище) - вищий навчальний заклад першого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностями, і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.
Разом із тим, зі статті 28 Закону України «Про вищу освіту» (у редакції від 01 липня 2014 року) вбачається, що в Україні діють вищі навчальні заклади таких типів: 1) «університет - ….»;
2) «академія, інститут - галузевий (профільний, технологічний, технічний, педагогічний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо)…»;
3) коледж - галузевий вищий навчальний заклад або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям ступенів молодшого бакалавра та/або бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження. Коледж також має право здійснювати підготовку фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.
Отже, з 01 липня 2014 року для коледжів рівень акредитації не є тим критерієм, яким визначається статус чи тип навчального закладу.
Згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про освіту» від 05 вересня 2017 року до пункту 3 частини першої статті 28 Закону України «Про вищу освіту» внесено зміни та викладено у такій редакції «коледж - заклад вищої освіти або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження та/або творчу мистецьку діяльність. Коледж також має право відповідно до ліцензії (ліцензій) забезпечувати здобуття профільної середньої, професійної (професійно-технічної) та/або фахової передвищої освіти.
Статус коледжу отримує заклад освіти (структурний підрозділ закладу освіти), в якому ліцензований обсяг підготовки здобувачів вищої освіти ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра становить не менше 30 відсотків загального ліцензованого обсягу».
Згідно пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім винятків, визначених вказаним пунктом.
Вказаний Закон набув чинності 28 вересня 2017 року.
Як вбачається з матеріалів справи та заявлених позовних вимог, спірний період, з якого, як вважає позивач, посадові оклади (ставки заробітної плати) працівників освіти підвищуються, зокрема, педагогічним працівникам коледжів на 10 % становить з серпня 2012 року по жовтень 2017 року.
У підпунктах 6, 6-2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про вищу освіту» (у редакції, чинній на час звернення позивача із вказаним позовом) вказано, що вищі навчальні заклади, які в системі вищої освіти здійснюють підготовку фахівців виключно освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста і до 2020 року не отримають ліцензію на підготовку освітньо-професійного ступеня молодшого бакалавра та/або ступеня бакалавра, можуть продовжити підготовку молодших спеціалістів у системі фахової передвищої освіти; абзац другий пункту 3 частини першої статті 28 цього Закону набирає чинності з 1 січня 2020 року. При цьому вимога щодо ліцензованого обсягу підготовки здобувачів вищої освіти ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра діє: з 1 січня 2020 року в розмірі 10 відсотків; з 1 січня 2021 року в розмірі 20 відсотків; з 1 січня 2022 року в розмірі 30 відсотків.
З наведеного вбачається, що вимоги щодо ліцензійного обсягу навчального закладу для визначення його статусу як коледжу на час звернення позивача до суду із вказаним позовом й, відповідно, у спірний період не набули чинності.
Таким чином, суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір щодо наявності підстав для підвищення посадових окладів (ставки заробітної плати) працівників освіти, зокрема, педагогічним працівникам коледжів на 10 % наведеного не врахували та дійшли передчасного висновку, що такі підлягають нарахуванню за весь період, визначений позивачем, оскільки вищий навчальний заклад, в якому остання працювала, визначався як коледж. Разом із тим, судами не було перевірено, чи відповідав вказаний навчальний заклад критеріям, що пред'являлися до коледжів та з якого періоду.
Враховуючи те, що суди під час розгляду справи невірно обрахували час, за який позивачу мав бути підвищений посадовий оклад (ставка заробітної плати) як працівнику коледжу, тому позовні вимоги щодо стягнення компенсації втрати частини доходу за порушення строків виплати частини заробітної плати та відшкодування моральної шкоди також підлягають скасуванню.
Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи те, що апеляційний суд наділений достатніми процесуальними повноваженнями щодо дослідження доказів та з урахуванням принципу процесуальної економії, Верховний Суд вважає, що справу доцільно направити на новий апеляційний розгляд для усунення вищезазначених порушень.
Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції належить урахувати викладене у цій постанові, надати належну оцінку доводами і запереченням сторін та поданим ними доказам, встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Бахмутського коледжу транспортної інфраструктури задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного суд від 26 травня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта