Ухвала
24 листопада 2021року
м. Київ
справа № 2-2718/11
провадження № 61-521в20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особи, які подали апеляційні скарги: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_5 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Одеського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Черевка П. М., Таварткіладзе О. М., Драгомерецького М. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2011 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила визнати за нею право власності на садовий будинок, площею 268, 30 кв. м, розташований на земельній ділянці загальною площею 0, 0256 кв. м по АДРЕСА_1 .
Свої вимоги обґрунтувала тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 23 грудня 2010 року вона є власником земельної ділянки площею 0, 0256 га за адресою: АДРЕСА_1 .
Після придбання зазначеної земельної ділянки вона за особисті кошти побудувала на ній садовий будинок, будівництво якого згідно з технічним висновком експерта відповідає вимогам будівельних норм і правил, прав суміжних користувачів не порушує.
Зазначала, що останнім часом її чоловік ОСОБА_2 не визнає її права на цей будинок та чинить їй перешкоди в користуванні ним, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 03 березня 2011 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на садовий будинок загальною площею 268, 30 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці площею 0, 0256 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач визнав позовні вимоги та підтвердив, що спірний будинок збудований позивачем за її особисті кошти, будівництво цього будинку прав інших осіб не порушує, що підтверджено технічним висновком, а тому наявні підстави для визнання за позивачем права власності на цей будинок на підставі частини п'ятої статті 376 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які не брали участі в справі, звернулись до апеляційного суду з апеляційними скаргами на рішення Київського районного суду міста Одеси від 03 березня 2011 року.
Постановою Одеського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково, рішення Київського районного суду міста Одеси від 03 березня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання стосовно розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірний садовий будинок побудований позивачем частково на земельній ділянці, власником якої на час ухвалення рішення суду першої інстанції був ОСОБА_4 , проте останній до участі в справі залучений не був, що призводить до порушення прав ОСОБА_3 , яка на даний час є власником цієї земельної ділянки.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
10 лютого 2020 року ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року й залишити в силі рішення Київського районного суду міста Одеси від 03 березня 2011 року.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме:
- застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду України від 02 вересня 2008 року в справі № 23/294, постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі № 2-1154/11 та від 22 січня 2020 року в справі № 522/23356/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуваною постановою апеляційний суд вирішив питання про його права та обов'язки, оскільки на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції власником спірного садового будинку був він.
Зазначає, що апеляційний суд не врахував, що рішенням суду першої інстанції від 03 березня 2011 року не вирішувалися питання про права ОСОБА_3 , яка стала власником суміжної земельної ділянки в 2015 році, залишив поза увагою обставини штучного звернення ОСОБА_4 з апеляційною скаргою на це рішення, а також безпідставно поновив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції зі спливом семи років після його ухвалення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 .
Представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_6 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_5 , у якому просить залишити її без задоволення.
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Установлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 23 грудня 2010 року, укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , позивачу ОСОБА_1 належала земельна ділянка площею 0, 0256 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:33:021:0285.
Відповідно до звіту ПП «Дельта Консалтінг» про обстеження будівлі житлового будинку АДРЕСА_1 , якість виконаних робіт відповідає вимогам будівельних норм та правил, можлива експлуатація будівлі в якості самостійного об'єкта, при цьому прав суміжних користувачів будівництво не порушує.
На підставі договору купівлі-продажу від 29 серпня 2007 pоку, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , ОСОБА_4 належала земельна ділянка площею 0, 0268 га по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110136900:33:021:0286.
Зазначена земельна ділянка була реалізована та перейшла у власність ОСОБА_3 під час аукціону з продажу цього майна, який відбувався у рамках процедури банкрутства ФОП ОСОБА_4 в справі про банкрутство № 2/17-2883-2011, яка розглядалася в Господарському суді Одеської області. Зазначене підтверджується свідоцтвом від 03 лютого 2015 року.
Згідно з висновком ПП «Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень ім. Скибінського С. С.» від 02 березня 2018 року, складеним на замовлення ОСОБА_3 , частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що розташований на земельній ділянці площею 0, 0256 га, кадастровий номер 5110136900:33:021:0285, площею 0, 0020 га знаходиться на земельній ділянці АДРЕСА_3 , площею 0, 0268 га, кадастровий номер 5110136900:33:021:0286, що належить ОСОБА_3 .
Позиція Верховного Суду та її нормативно-правове обґрунтування
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Право на оскарження судових рішень учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, передбачено частиною першою статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.
Отже, необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права касаційного оскарження судового рішення, є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків.
Саме по собі набуття особою, яка не брала участі у справі, права власності на майно щодо якого виник спір, зокрема після ухвалення судом першої інстанції рішення, не обов'язково свідчить про те, що судовим рішенням вирішено питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків. Натомість питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись Такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року в справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19).
Звертаючись з касаційною скаргою, ОСОБА_5 посилався на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 19 березня 2013 року, укладеного між ним та ОСОБА_8 , він є власником садового будинку по АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 256 кв. м, щодо якого суд першої інстанції ухвалив рішення у цій справі. Оскаржувана постанова апеляційного суду від 04 грудня 2019 року порушує його права, оскільки апеляційний суд фактично позбавив його права власності на цей будинок.
Оскільки відмова в задоволенні позову ОСОБА_1 не є безумовною підставою для припинення права власності ОСОБА_5 на спірне нерухоме майно та внесення змін до реєстру прав власності, судове рішення апеляційного суду не стосується його прав та інтересів.
Висновки Верховного Суду
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Враховуючи наведене, оскільки після відкриття касаційного провадження встановлено, що оскаржуваним судовим рішенням суду апеляційної інстанції питання про права та інтереси ОСОБА_5 не порушуються, наявні підстави для закриття касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 260, 396 ЦПК України, Верховний Суд
Закрити касаційне провадження у цивільній справі № 2-2718/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на садовий будинок за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Одеського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов