29 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 910/7535/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги комунального підприємства "Бучасервіс" Бучанської міської ради (далі - Підприємство)
на рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2020 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2021
за позовом Підприємства
до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення,
Підприємство 04.11.2021 (згідно з відміткою на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 зі справи № 910/7535/20. Водночас у касаційній скарзі скаржник просить зупинити виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Зміст касаційної скарги свідчить, що підставою касаційною оскарження судового рішення скаржник визначає неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 09.04.2020 у справі №916/114/19 та від 14.05.2020 у справі №910/6347/19 та у постанові Вищого господарського суду України від 17.02.2016 у справі №917/1257/15, що передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПУ України, а також скаржник посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування, зокрема, статей 15, 16, 17, 41, 48 та 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статті 25 Господарського кодексу України, що передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
При цьому з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а щодо якої норми права відсутній висновок про її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
Однак, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник не зазначає конкретні норми права (пункт, частина, стаття), які було застосовано судами попередніх інстанцій без урахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування. При цьому Суд звертає увагу скаржника на те, що одночасне посилання на неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, а також на відсутність висновків Верховного Суду щодо тих же самих норм права як на підставу касаційного оскарження судових рішень є суперечливими та не можуть формувати чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України.
Разом з тим при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, у касаційній скарзі зазначається постанова саме Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, з огляду на що посилання скаржника на постанову Вищого господарського суду України від 17.02.2016 у справі №914/1257/15 не приймаються Судом до уваги, оскільки за змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанова Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.
З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга .
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що Підприємству необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: уточнити наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, та зазначити конкретні норми права (пункт, частина, стаття) щодо яких, на думку скаржника, відсутній, а стосовно яких неврахований висновок Верховного Суду про їх застосування.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названого недоліку протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України.
З огляду на залишення касаційної скарги без руху клопотання про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення залишається без розгляду до усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу комунального підприємства "Бучасервіс" Бучанської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 зі справи № 910/7535/20 залишити без руху.
2. Надати комунальному підприємству "Бучасервіс" строк для усунення недоліків касаційної скарги до 20 грудня 2021 року. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити комунальному підприємству "Бучасервіс", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова