18 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/4473/21 (910/8061/21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2021
у справі № 910/4473/21 (910/8061/21)
за заявою ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення 28 502 636,80 грн
в межах справи № 910/4473/21
за заявою ОСОБА_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 , відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 28 502 636,80 грн, в межах справи № 910/4473/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на невиконання відповідачем вимог укладеного між сторонами договору позики від 23.01.2003, останнім не було повернуто кошти у розмірі 29 000,00 дол. США, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом, та на які нараховано штраф, 3% річних та інфляційні втрати
Крім того вказувала, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 відкрито провадження у справі № 910/4473/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у справі №910/4473/21(910/8061/21) позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишено без руху; зобов'язано ОСОБА_1 протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 427539,55 грн.
ОСОБА_1 направлено до суду заяву про усунення недоліків, в якій з посиланням на пункт 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" просила звільнити її від сплати судового збору за подання позовної заяви у цій справі.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 у справі №910/4473/21(910/806/21) позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 28 502 636,80 грн та додані до неї документи повернуто без розгляду.
Ухвала постановлена з посиланням на положення статей 3, 20, 164, 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статей 7, 120 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), статей 4, 5, 8 Закону України "Про судовий збір" та мотивована тим, що не усунення заявником недоліків позовної заяви, які були встановлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021, унеможливлюють прийняття її до розгляду.
За висновком місцевого суду, аналіз змісту статей 5, 8 Закону України "Про судовий збір" свідчить про те, що законодавцем не визначено відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи підставою для звільнення її від сплати судового збору, у тому числі за звернення із позовними заявами в межах справи про банкрутство.
Не погоджуючись з у хвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2021, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.20212 ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 у справі №910/4473/21(910/8061/21) залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про повернення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 з підстав передбачених частиною четвертою статті 174 ГПК України у зв'язку з неусуненням недоліків позовної заяви.
За висновком апеляційного суду, ОСОБА_1 не належить до категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях; положеннями статей 5, 8 Закону України "Про судовий збір" не визначено відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи підставою для звільнення її від сплати судового збору, у тому числі за звернення із позовними заявами в межах справи про банкрутство.
При цьому, апеляційний суд встановив, що при зверненні з клопотанням про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви, обумовленого майновим станом неплатоспроможної особи, ОСОБА_1 не надано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження викладених у ньому обставин, а також доказів на виконання визначених частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" умов, за наявності яких суд наділений правом відстрочення, зменшення та звільнення від сплати судового збору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 (скаржник) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 у справі №910/4473/21 (910/8061/21), постановити нову, якою справу направити для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
Підставами касаційного оскарження скаржником визначено порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статей 86, 236 ГПК України, неправильне застосування норм матеріального права - положень частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", не повне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.
Скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доданим до заяви про усунення недоліків доказам на підтвердження її майнового стану та наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, що призвело до невірних висновків у вигляді відмови в задоволенні такого клопотання та, як наслідок, залишення позовної заяви без розгляду, чим порушено охоронювані права та інтереси позивача.
Крім того скаржник наголошує, що справу № 910/4473/21(910/8061/21) розглянуто неповноважним складом суду апеляційної інстанції у складі суддів Яковлєва М.Л. та Скрипки І.М., які не мають відповідної спеціалізації, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідно до пункту 1 частини першої статті 310 ГПК України.
Доводи інших учасників справи
Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до положень частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.
Позиція Верховного Суду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції від 14.06.2021, залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції від 08.09.2021, про повернення позовної заяви ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 28 502 636,80 грн без розгляду.
Верховний Суд, здійснюючи касаційній перегляд оскаржуваних судових рішень зазначає таке.
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Принцип правової визначеності, на думку Європейського суду з прав людини, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (пункт 61 рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (пункт 123 рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви у м. Люпені проти Румунії», заява № 76943/11). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (пункт 36 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «С. В. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92).
Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів у тлумаченні, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба у з'ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (пункт 65 рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11; пункт 93 рішення від 21 жовтня 2013 року у справі «Дель Ріо Прада проти Іспанії», заява № 42750/09).
Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 28 502 636,80 грн.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (в редакції чинній на момент звернення з позовною заявою).
Відповідно до положень частини одинадцятої статті 176 ГПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Суд першої інстанції, встановивши невідповідність позовної заяви вимогам ГПК України в частині сплати судового збору, а саме відсутність доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, постановив ухвалу від 31.05.2021 про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху з встановленням способу та строку усунення недоліків позовної заяви з урахуванням вимог частини другої статті 174 ГПК України.
У поданій заяві про усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 просила звільнити її від сплати судового збору, обґрунтувавши її майновим станом неплатоспроможної особи та відкриттям справи про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , долучивши до заяви декларацію про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2020 рік.
Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.
Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Наведеними правовими нормами Закону України "Про судовий збір" встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, звільнити, відстрочити сплату судового збору або зменшити його розмір.
Водночас, з аналізу ж статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.
Заява ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору подана на підставі пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" та обґрунтована майновим станом неплатоспроможної особи, до якої ОСОБА_1 додала декларацію про майновий стан за 2020 рік та ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство ОСОБА_1 , стверджуючи, що розмір судового збору, визначений Господарським судом міста Києва в ухвалі від 31.05.2021 в сумі 427 539,55 грн перевищує 5 відсотків річного доходу позивача за попередній календарний рік.
Статтями 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Приписами статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Оцінивши доводи, наведені позивачем на обґрунтування вимог заявленого нею клопотання суди не встановили, у даному випадку, наявності обставин, які б відповідали зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для звільнення від сплати судового збору чи його зменшення. За наслідками здійснення касаційного провадження Верховний Суд таких обставин також не вбачає.
За оцінкою суду першої інстанції, з якою погодився суд апеляційної інстанції, виходячи із аналізу статті 5 Закону України "Про судовий збір", ОСОБА_1 не належить до категорій осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Наведені ОСОБА_1 обставини в обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору, не є такими, з якими положення статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачають можливість звільнення від сплати судового збору. Судами встановлено, що в порушення норм статей 73 - 80 ГПК України, позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження викладених у клопотанні про звільнення від сплати судового збору обставин, а також доказів на виконання визначених пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" умов, що свідчить про відсутність підстави для його задоволення.
Надана скаржником власноруч заповнена декларація про майновий стан за 2020 рік без доказів на підтвердження зазначеної в ній інформації щодо майна, доходів та витрат боржника не може бути визнана належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом на підтвердження викладених у клопотанні про звільнення від сплати судового збору обставин.
Суд зазначає, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів і узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Умови звільнення від сплати судового збору, визначені статтею 8 України "Про судовий звір" є диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, у якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом повноважень зменшити тягар судових витрат стосовно сплати судового збору. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
Водночас, Закон України "Про судовий збір" не містить визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують незадовільний майновий стан особи. Такими документами можуть бути, наприклад, довідка податкового (фіскального) органу про розмір доходів за попередній календарний рік, яка підтверджує, що розмір судового збору в цій справі перевищує 5 відсотків розміру річного доходу скаржника за попередній календарний рік та/або відповідна довідка органу Пенсійного фонду про розмір отриманої пенсії за цей же період у разі якщо скаржник є пенсіонером, довідка про перелік розрахункових та інших рахунків, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів тощо.
У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Враховуючи зазначене, зважаючи на встановлену судами попередніх інстанцій відсутність належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження викладених у клопотанні про звільнення від сплати судового збору обставин, а також доказів на виконання визначених пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" умов, колегія суддів дійшла висновку про те, що, повертаючи ОСОБА_1 позовну заяву без розгляду з підстав не усунення нею недоліків позовної заяви, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, правильно застосував положення процесуального закону, а саме положення частини четвертої статті 174 ГПК України.
При цьому, відповідно до частини 8 статті 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків, про що ОСОБА_1 було роз'яснено судами попередніх інстанцій.
Оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених судами обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи судом касаційної інстанції, який відповідно до частини другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Аргументи касаційної скарги про безпідставну відмову у доступі до правосуддя не може бути взято до уваги, оскільки право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує врегулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
Тобто кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.
Доводи касаційної скарги про розгляд справу № 910/4473/21(910/8061/21) неповноважним складом суду апеляційної інстанції у складі суддів Яковлєва М.Л. та Скрипки І.М., які не мають відповідної спеціалізації, суд відхиляє з огляду на таке.
Формування колегії суддів для розгляду справ, так само як і заміна судді здійснюється з урахуванням такого порядку.
Відповідно до частини другої, третьої статті 32 ГПК України справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов'язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою суддя-доповідач. Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду.
За змістом частини шістнадцятої цієї статті ГПК України результати автоматизованого розподілу (повторного розподілу) справи оформлюються протоколом.
Підпунктом 17.4 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється: до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, але не довше, ніж три місяці з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу, - за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до пункту 2.3.2. підрозділу 2.3. "Розподіл судових справ між суддями" розділу ІІ "Порядок функціонування автоматизованої системи" Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 (у редакції рішення Ради суддів України від 15.09.2016 № 58, далі - Положення) визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється шляхом розподілу судових справ; шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді; повторного автоматизованого розподілу судових справ; визначення складу суду з метою заміни судді (суддів). Збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості автоматизованого розподілу судових справ у випадках, прямо передбачених цим Положенням.
Згідно із пунктом 2.3.23 пункту 2.3 підрозділу "Автоматизований розподіл судових справ між суддями" розділу ІІ "Порядок функціонування автоматизованої системи" Положення якщо судова справа підлягає розгляду (перегляду) колегією суддів, при автоматизованому розподілі судових справ автоматизованою системою в місцевому суді визначається головуючий суддя, а в судах апеляційної та касаційної інстанцій - суддя-доповідач із числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності). Після визначення судді-доповідача (головуючого судді) автоматизованою системою визначається склад колегії суддів із числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності) та з урахуванням складу судових палат (за їх наявності). Якщо збори суддів визначили склади постійно-діючих колегій, то автоматизована система визначає склад колегії з числа суддів основного складу. У разі неможливості визначити необхідну кількість суддів з числа суддів основного складу, автоматизована система визначає суддів, яких не вистачає, з числа резервних суддів даної колегії. У разі неможливості визначити склад колегії з числа суддів основного складу та резервних суддів, автоматизована система визначає суддів, яких не вистачає, з числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності) та з урахуванням складу судових палат (за їх наявності). Результатом автоматичного визначення складу колегії суддів є протокол автоматичного визначення складу колегії суддів (додаток 2), що автоматично створюється автоматизованою системою.
Відповідно до пунктів 4.3, 4.4 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 02.10.2018 (з відповідними змінами), у випадку відсутності судді, який не є суддею-доповідачем (тимчасова непрацездатність, відпустка, відрядження тощо), заміна такого судді у складі постійної колегії суддів здійснюється автоматизованою системою під час розподілу справи з числа резервних суддів відповідної колегії.
У разі неможливості визначити суддю з числа резервних суддів, суддя визначається системою із складу відповідної судової палати з урахуванням спеціалізації.
У разі неможливості здійснення автоматизованого розподілу справи, оскільки не вистачає потрібної кількості суддів у відповідній колегії, розподіл справи проводиться шляхом визначення автоматизованою системою судді-доповідача (головуючого судді) та складу колегії суддів із відповідної судової палати з урахуванням їх спеціалізації, а у разі такої неможливості - з числа всіх суддів, у даному випадку, Північного апеляційного господарського суду, за окремими протоколами.
Тобто законодавець передбачив формування колегії суддів для розгляду справ, так само як і заміну судді, який з поважних причин не може брати участі у розгляді справи (перебування судді у відпустці, на лікарняному, у відрядженні чи закінчення терміну повноважень), із залученням інших суддів цього суду, виключно автоматизованою системою документообігу за принципом вірогідності.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколів щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2021, автоматизований розподіл справи № 910/4473/21(910/8061/21) не відбувся, оскільки не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи.
Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 06.07.2021 10:01:35 для розгляду справи № 910/4473/21(910/8061/21) було сформовано склад колегії суддів, визначено головуючого суддю (суддю-доповідача) Отрюх Б.В., яка входить до складу Третьої судової палати Північного апеляційного господарського суду (Додаток № 1 до Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 (зі змінами) та здійснює розгляд категорії справ (за відповідним класифікатором спеціалізації суддів та категорій справ), 212000000 - справи про банкрутство, зокрема з них 212020000 - неплатоспроможність фізичної особи.
У зв'язку з неможливості визначити склад колегії суддів із відповідної судової палати з урахуванням їх спеціалізації за окремим протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями справу № 910/4473/21 (910/8061/21) було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді: Яковлєв М.Л., Скрипка І.М. - з числа всіх суддів Північного апеляційного господарського суду) за окремим протоколом від 06.07.2021.
Отже, визначення складу колегії суду для розгляду цієї справи здійснено автоматизованою системою документообігу суду автоматично за загальним правилом у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством та відповідно до вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду затвердженого рішенням Ради суддів України 26.11.2010 за № 30 (зі змінами та доповненнями) і Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 02.10.2018 (із відповідними змінами).
З урахуванням наведеного суд відхиляє доводи скаржника про розгляд цієї справи неповноважним складом апеляційного суду, що виключає скасування оскаржуваного судового рішення на підставі пункту 1 частини першої статті 310 ГПК України.
Відтак, доводи касаційної скарги про порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права при прийнятті оскаржуваних ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування суд не вбачає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин 1 та 3 статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини 1 статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України, Суд приходить до висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують наведених висновків судів першої та апеляційної інстанції, скаржником не доведено порушення судами норм процесуального права та як необхідної передумови для скасування прийнятого судового рішення у справі.
За таких обставин Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що оскаржувані ухвала та постанова судів першої та апеляційної інстанції у цій справі прийняті судами у відповідності до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального законодавства, і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.
Судові витрати
У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1 Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 у справі №910/4473/21 (910/8061/21) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Огороднік К.М.
Судді Жуков С.В.
Ткаченко Н.Г.