вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.11.2021м. ДніпроСправа № 904/6128/21
За позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОХІМ", Дніпропетровська область, Томаківський район, село Преображенка
про стягнення заборгованості у розмірі 5 842 127,36грн.
Суддя Ліпинський О.В.
Секретар судового засідання Перебийніс О.О.
Представники:
від позивача Фелді О.В.
від відповідача Остапенко П.В.
Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської область з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОХІМ" (далі - Відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 5 842 127,36 грн., з яких: збитки в розмірі 4 632 797,22 грн., штраф у розмірі 913 600,86 грн., пеня в розмірі 295 729,28 грн.
Заявлені вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №60426218 від 14.08.2020 року в частині здійснення поставки обумовленого договором товару.
Ухвалою суду від 05.07.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Відповідач проти заявлених вимог заперечував, посилаючись на те, що виходячи з преамбули Договору поставки, з боку позивача (покупця) даний правочин мав бути підписаний двома особами, директором східної філії ДП “САНТРЕЙД” Бондарь Я.С., який діє на підставі довіреності № 34-2020/АGRI від 12.06.2020 року та фахівцем відділу бізнес-адміністрування Слісаренко О.В., яка діє на підставі довіреності № 34-2020/АGRI від 12.06.2020 року, однак Договір поставки №60426218 від 14.08.2020 року підписано лише Бондар Я.С., в зв'язку з чим, Відповідач вважає, що з боку покупця проект Договору не було підписано, тобто відповідний Договір не було вчинено, про що відповідач повідомляв листами, які містяться в матеріалах справи.
Крім того, заперечуючи проти заявленого позову, Відповідач зазначив, що сертифікатом про форс-мажорні обставини № 1200-20-2050 від 24.12.2020 року, Дніпропетровська торгово-промислова палата засвідчила наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема: виняткових погодних умови, а саме: посухи на території Томаківського району Дніпропетровської області в період з 14.08.2020 року по 14.09.2020 року, внаслідок чого було унеможливлено виконання зобов'язань за Договором з поставки насіння соняшнику врожаю 2020 року в кількості 500 тон в термін до 30.11.2020 року. Отже, Відповідач вважає, що невиконання зобов'язань з поставки врожаю насіння соняшнику врожаю 2020 року у будь-якому випадку було викликано погодними умовами, а саме посухою, що відноситься до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), тобто надзвичайних та невідворотних обставини, що об'єктивно унеможливлювали виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (ч. 2 ст. 141 Закону України “Про торгово-промислові палати”).
05.10.2021 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті в засіданні на 28.10.2021 року. В судовому засіданні 28.10.2021 року оголошувалася перерва до 18.11.2021 року.
В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 18.11.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів із дня закінчення розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, заслухавши стислий зміст та підстави вимог і заперечень сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -
14.08.2020 року між Позивачем (Покупцем) та Відповідачем (Продавцем) укладено договір поставки №60426218 (надалі - Договір).
Згідно п. 1.1. Договору Продавець зобов'язався продати та поставити, а Покупець зобов'язався оплатити і прийняти товар - соняшник урожаю 2020 року, насипом у відповідності до умов цього Договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору Продавець гарантував покупцю, що Товар є його власністю і вільний від прав на нього третіх осіб, зокрема не є предметом застави (в тому числі податкової), не знаходиться під арештом, не є спільною власністю і т.п.
Підписуючи цей договір Продавець заявив гарантії Покупцю про те, що:
- Продавець є сільськогосподарським товаровиробником у розумінні п. 14.1.235 Податкового кодексу України;
- Увесь обсяг товару, що визначений цим договором, було вироблено (вирощено) особисто продавцем як сільськогосподарським підприємством-виробником;
- Операція з поставки усього обсягу Товару за цим договором є об'єктом оподаткування податком на додану вартість в розумінні відповідного положення Податкового кодексу України.
Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що товар, який поставляється, повинен відповідати наступним базовим якісним показникам (якісним параметрам): вологість - 8,0000%; смітна домішка - 3,0000% ; олійна домішка-макс.15,0000%.
Продавець зобов'язався поставити 500 метричних тон з опціоном +10/-10,0% за вибором продавця. (п. 3.1. Договору).
Згідно п. 4.1. Договору базова ціна товару без ПДВ складає 9 136,01 грн. за одну метричну тонну товару; базова ціна товару з ПДВ за цим договором складає 10 963,21 грн. за одну метричну тону .
Відповідно до п. 5.1. Договору, Продавець зобов'язується здійснити поставку товару автомобільним транспортом на умовах DAР (поставлено в місці), відповідно до правил Інкотермс 2020 - поставлено на ПрАТ з ІІ “ДОЕЗ”, надалі - пункт поставки, згідно реквізитів поставки, які зазначені в цьому договорі або в окремих інструкціях покупця.
Продавець зобов'язується поставити весь обсяг товару за реквізитами поставки, вказаними в п. 5.1. у строк з 20.08.2020 р. до 30.11.2020 р., обидві дати включно. Вантажовідправником товару є особа, яка зазначена у відповідній транспортній накладній. (п. 5.2. Договору).
Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату шляхом банківського переказу вартості кожної партії товару на поточний рахунок продавця у два етапи: 80 % вартості відповідної партії товару - протягом 2-х робочих днів з дати поставки товару і визначення фактичної кількості та якості поставленого товару , а також після отримання покупцем усіх документів на товар, що визначені у п. 6.1.1. цього договору;
Остаточний розрахунок проводиться покупцем протягом 2-х робочих днів після: а) отримання покупцем документів , що визначені у п.6.1.1.(якщо їх не було надано раніше) та у п.6.1.2., а також після: б) завершення здійснення покупцем перевірки правильності реєстрації продавцем відповідної видаткової накладної в ЄРПН (ст.8 цього договору), за умови відсутності порушень з боку продавця встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних .
Як убачається з матеріалів справи, Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, поставку обумовленого договором товару не здійснив, в зв'язку із чим, Позивач вимагає стягнення збитків спричинених порушенням зобов'язання, а також стягнення неустойки в формі пені та штрафу.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
В зв'язку з невиконанням Відповідачем зобов'язання щодо поставки обумовленого договором товару, листом від 01.02.2021 року Позивач повідомив Відповідача про застосування передбачених Договором заходів відповідальності (пені та штрафу), а також повідомив, що має намір в терміновому порядку розпочати пошук інших постачальників для здійснення поставки на заміщення непоставленого Відповідачем товару та, в подальшому стягнення завданих збитків.
16.02.2021 року між Позивачем (покупець) та ТОВ «Інфініті Тейд» (продавець) укладено договір поставки № 60464663, за змістом якого, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 16.02.2021 року, на заміщення непоставленого Відповідачем за Договором поставки від 18.08.2020 року товару, продавець зобов'язався поставити покупцю соняшник врожаю 2020 року в кількості 500 метричних тон за ціною 19 000,00 грн. за одну метричну тону. Базова ціна товару з ПДВ за цим договором складає 22 800,00 грн. за одну метричну тону.
Позивачем надано до справи копії рахунків на оплату товару по договору поставки № 60464663 від 16.02.2021 року, які виставлені ТОВ «Інфініті Тейд» на загальну суму 10 847 132,08 грн. з ПДВ (а.с. 48,51, 54, 57, 60), а також копії платіжних доручень про здійснення Позивачем оплати зазначених рахунків (а.с. 49, 50, 52, 53, 55, 56, 58, 59, 61, 62).
Як зазначає Позивач, у зв'язку тим, що ціна на соняшник урожаю 2020 року зросла в порівняні із ціною, яка передбачена в Договорі поставки №60426218 від 14.08.2020 року, різниця між ціною товару за контрактом заміщення, яку сплатив Позивач та ціною товару за умовами Договору поставки, склала 4 632 797,22 грн. без ПДВ., яку Позивач просить стягнути в якості збитків, спричинених порушенням відповідачем своїх договірних зобов'язань.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов'язку сплатити неустойку.
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов'язання.
Пунктом 7.3.1 Договору поставки сторони погодили, що за непоставку (недопоставку) товару в строк, вказаний в п. 5.2. цього договору, продавець зобов'язується оплатити покупцю пеню (штрафну санкцію) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ вартості товару, поставку якого було прострочено, за кожен день прострочення такої поставки. За прострочення поставки більше ніж на 10 календарних днів продавець, крім пені (додатково) зобов'язується також сплачувати покупцю штраф в розмірі 20 % від вартості непоставленого (недопоставленого) товару. Пеня та штраф за цим пунктом оплачується продавцем незалежно від заподіяних покупцю збитків (штрафна неустойка).
На підставі наведених вище умов договору поставки, крім стягнення суми збитків, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню в розмірі 295 729, 28 грн. за період прострочення поставки товару з 01.12.2020 року по 31.05.2021 року та 20% штрафу в розмірі 913 600,86 грн.
Заперечуючи проти заявлених вимог, як на одну з підстав своїх заперечень Відповідач посилається відсутність зобов'язання ТОВ "УКРАГРОХІМ" щодо поставки товару, у зв'язку із не укладенням договору поставки від №60426218 від 14.08.2020 року між сторонами. При цьому, Відповідач зазначає, що в преамбулі Договору, в реквізитах сторін вказано, що його стороною в якості продавця виступає Позивач, в особі директора східної філії ДП “САНТРЕЙД” Бондаря Ярослава Сергійовича, який діє на підставі довіреності 34-2020/АGRI від 12.06.2020 року та фахівця відділу бізнес-адміністрування Слісаренко Олени Володимирівни, яка діє на підставі довіреності 34-2020/АGRI від 12.06.2020 року, однак Договір поставки №60426218 від 14.08.2020 року підписано лише Бондар Я.С. Отже, зі сторони ДП “САНТРЕЙД” проект Договору не було підписано, тобто відповідний Договір не було вчинено в письмовій формі, як того вимагають приписи ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, згідно якої правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі.
Листами від 15.09.2020 року № 15/09, від 27.10.2020 року № 27/10, від 06.11.2020 року №06/11, від 12.02.2020 року № 12/02 Відповідач повідомив Позивача про відсутність договірних зобов'язань ТОВ "УКРАГРОХІМ" перед ДП "САНТРЕЙД" у тому числі й щодо поставки 500 тон соняшнику врожаю 2020 року, з підстав того, що Договір не підписаний представником ДП "САНТРЕЙД" Слісаренко О.В.
Згідно ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частиною 1 ст. 208 Цивільного кодексу України встановлено, що у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами;
Згідно ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Статтею 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до ст. 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
В преамбулі Договору поставки № 60426218 від 14.08.2020 року зазначено, що Бондар Я.С. та Слісаренко О.В. діють на підставі довіреностей, отже, вказані особи є представниками Позивача. Договір підписано директором східної філії ДП “САНТРЕЙД” Бондарем Ярославом Сергійовичем.
Зважаючи на те, що в матеріалами справи відсутні будь-які докази в підтвердження того, що повноваження зазначених вище представників на підписання договору від імені Позивача містять вимоги на підписання договору з дотриманням правила двох підписів, договір поставки вважається укладеним, незалежно від підписання його лише одним із представників Позивача, у зв'язку із чим, наведені вище доводи Відповідача судом відхиляються.
Крім того, заперечуючи проти заявлених вимог, Відповідач посилається на існування форс-мажорних обставин, про існування яких він повідомив Позивача листами від 15.09.2020 року № 15/09 та від 28.12.2020 року №28/12, в яких зазначав про надзвичайні погодні умови, які призвели до значного погіршення посівів соняшнику, що призвело до їх часткової загибелі.
Відповідач зазначає, що сертифікатом про форс-мажорні обставини № 1200-20-2050 від 24.12.2020 року, Дніпропетровська торгово-промислова палата засвідчила наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема: виняткові погодні умови, а саме: посуху на території Томаківського району Дніпропетровської області в період з 14.08.2020 року по 14.09.2020 року, внаслідок чого було б унеможливлено виконання зобов'язань за Договором з поставки насіння соняшнику врожаю 2020 року у кількості 500 тон в термін до 30.11.2020 року. Отже, недопоставка врожаю насіння соняшнику врожаю 2020 року у будь-якому випадку була б викликана погодними умовами, а саме посухою, що відноситься до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), тобто надзвичайних та невідворотних обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (ч. 2 ст. 141 Закону України “Про торгово-промислові палати”).
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків.
Згідно вимог ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За змістом ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
За умовами укладеного сторонами Договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплати соняшник врожаю 2020 р. (п. 1.1. Договору), який було вироблено (вирощено) особисто продавцем, як сільськогосподарським підприємством-виробником (п. 1.3 Договору).
Відповідач не виконав умови договору, зокрема, не здійснив поставку товару в обумовленому сторонами обсязі в результаті форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які мали місце з 14.08.2020 року по 14.09.2020 року в результаті посухи, що унеможливило вироблення (вирощення) врожаю соняшника 2020 особисто продавцем, як сільськогосподарським підприємством-виробником.
Відповідно до п. 10.1. Договору жодна із сторін не нестиме відповідальності перед іншою стороною чи вважатися такою , що порушила цей договір у зв'язку із будь-якою затримкою у виконанні чи у зв'язку з невиконанням будь-якого свого зобов'язання за цим договором , якщо така затримка чи невиконання були спричинені перешкодою, яка знаходиться поза розумним контролем сторони, включаючи , але не виключно наступні події форс-мажору: а) повна чи часткова заборона експорту чи прийняття виконавчим чи законодавчим органом іншого нормативного акту, який впливає на виконання цього договору, чи (б) блокада, чи (в) терористичний акт, війна або дії подібні до воєнних або загроза війни, чи (г) заворушення, (д) страйк , локаут чи дії профспілок, чи (е) бунт чи громадянські заворушення, чи (є) поломка обладнання, чи (ж) льодова компанія, чи (з) стихійні лиха, чи (и) непереборні перешкоди для здійснення транспортування, чи (і) епідемії, пандемії чи (ї) пожежа, повінь, чи (й) будь-які інші події, які підпадають під визначення поняття “форс-мажор”.
Згідно п. 10.3. Договору у випадку неможливості виконання зобов'язань за цим договором частково чи іншим чином у зв'язку з подією форс-мажору, виконання цього договору повинне бути призупинене на період дії форс-мажору, за умови, що сторона, на чиє виконання впливає подія форс-мажору, надала іншій стороні повідомлення протягом 7-и календарних днів після настання такого форс-мажору та повідомила про характер та масштаби впливу такої події. У разі , якщо подія форс-мажору триває більше 30 календарних днів, кожна сторона матиме право відмовитися від невиконаної частини договору шляхом надання іншій стороні повідомлення не пізніше ніж на кінець першого робочого дня, який настане після спливу 30-и денного періоду.
Відповідно до п. 10.5. Договору достатнім доказом існування і тривалості події форс-мажору є надання свідоцтва , виданого Торговою палатою відповідної країни, або офіційних текстів законодавчих актів, що набрали чинності .
Згідно ст. 3 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислові палати створюються з метою сприяння розвиткові народного господарства та національної економіки, її інтеграції у світову господарську систему, формуванню сучасних промислової, фінансової і торговельної інфраструктур, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності, всебічному розвиткові усіх видів підприємництва, не заборонених законодавством України, науково-технічних і торговельних зв'язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Поняття форс-мажору закріплено і в Регламенті засвідченого Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) згідно п.3.1.1. якого Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.
Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5) (нова редакція), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов'язань/обов'язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.
ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов'язань за:
- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;
- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України;
- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.
У випадку настання тимчасової неможливості виконання регіональною ТПП своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, через відсутність уповноваженої особи, окупацію території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тощо дану функцію виконує ТПП України або інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням, якщо це не суперечить умовам договору, контракту, угоди тощо між сторонами, або за письмовою угодою сторін.
Форс-мажорні обставини, на які посилається відповідач, підтверджені сертифікатом № 1200-20-2050 від 24.12.2020 року Дніпропетровської торгово-промислової палати та встановлені відповідно до Договору поставки № 60426218 від 14.08.2020 року, акту обстеження посівів соняшнику від 14.09.2020 року, витягу з протоколу позачергового засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій від 02.12.2020 року, довідки про агрометеорологічні умови в літній період 2020 року, довідки про матеріальні витрати на вирощування соняшнику за 9 місяців 2020 року.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що невиконання відповідачем зобов'язання з поставки соняшника врожаю 2020 року, виникло внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які мали місце з 14.08.2020 року по 14.09.2020 року в результаті посухи, що унеможливило вироблення (вирощення) врожаю соняшника 2020 особисто продавцем, як сільськогосподарським підприємством-виробником.
Зважаючи на положення п.п. 1.1., 1.3., 10.1., 10.5. Договору, за умов доведення існування обставин, які об'єктивно унеможливили виконання відповідачем зобов'язань, передбачених умовами Договору (форс-мажорних обставин), враховуючи положення ст. 617 ЦК України, відповідач не може нести відповідальність за невиконання зобов'язання, виконання якого було унеможливлено форс-мажорними обставинами, існування яких підтверджено у встановленому порядку, що є підставою для відмови в задоволенні позову як в частині стягнення збитків, так і в частині стягнення неустойки.
Суд не приймає до уваги доводи Позивача що неналежності наданих відповідачем доказів існування форс-мажорних обставин, з огляду на наступне.
Розділом 10 договору поставки (пункт 10.5) сторони погодили, що достатнім доказом існування і тривалості події форс-мажору є надання свідоцтва, виданого Торговою палатою відповідної країни або офіційних текстів законодавчих актів, що набрали чинності. Абзацом 4 пункту 7.7.2. цього договору вказано, що у випадку неприбуття представника постачальника у пункт поставки у вищевказаний час, акт про неоднорідність товару складається покупцем самостійно із залученням, на розсуд покупця, водія відповідного автотранспортного засобу та/або представника вантажоотримувача та/або регіональної Торгово-промислової палати (ТПП) та/або незалежного сюрвеєра.
Отже, в одному випадку в договорі чітко та однозначно вказано, що акт складається за участю представника регіональної Торгово-промислової палати (пункт 7.7.2), а в іншому випадку наведено неоднозначне формулювання органу, який є повноважним для видачі свідоцтва про форс-мажорні обставини: Торгова палата відповідної країни (пункт 10.5).
Позивач вважає, що органом, який уповноважений засвідчувати форс-мажорні обставини в договорів визначено Торгово-промислову палату України, а не Дніпропетровську торгово-промислову палата, яка надала відповідний сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.
Частинами 3, 4 статті 213 ЦК України визначаються загальні правила тлумачення змісту правочину, якими передбачено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Оскільки тлумачення умов пункту 10.5. договору поставки від №60426218 від 14.08.2020 року за правилами встановленими статтею 213 ЦК України, не дозволяють однозначно визначити зміст відповідної умови договору щодо органу, повноважного засвідчити настання форс-мажорних обставин, слід застосувати тлумачення «contra proferentem».
“Contra proferentem” (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які “не були індивідуально узгоджені” (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір “під переважним впливом однієї зі сторін” (under the diminant sinfluence of the party).
Як стверджував Відповідач у своєму у відзиві на позовну заяву, і зазначені обставини не були спростовані Позивачем, умови укладеного сторонами договору поставки були запропоновані Позивачем. Таким чином, спірний пункт 10.5. був включений у договір поставки саме в редакції позивача, який, з огляду на принцип «contra proferentem», і повинен нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови.
З огляду на викладене, виходячи з наведених норм законодавства та умов договору поставки, належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин слід вважати відповідний сертифікат регіональної торгово-промислової палати, в зв'язку із чим, наданий відповідачем сертифікат Дніпропетровської ТТП є належним доказом існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору поставки, а саме стягнення пені, штрафу та відшкодування збитків.
Доводи Позивача з посиланням на те, що наявність посухи в період з 14.08.2020 по 14.09.2020 року не може вважатися для відповідача непередбачуваними обставинами, оскільки на момент укладення Договору поставки вказана обставина вже існувала, тобто була відома Відповідачу, ще до настання терміну виконання зобов'язання, суд вважає безпідставними, адже форс-мажорною обставиною в даному випадку, є не наявність посухи станом на 14.09.2020 року (дата укладення договору), а її тривалість у часі, після зазначеної дати, про що Відповідач не міг знати в момент укладення договору.
На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, заявлені Позивачем вимоги підлягають відхиленню в повному обсязі.
Згідно приписів ст. 129 ГПК України, судові витрати у справі покладаються на Позивача.
Керуючись статями 73, 74, 75 - 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 29.11.2021
Суддя О.В. Ліпинський