79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"17" листопада 2021 р. Справа №926/2488/19
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.,
Суддів: Кравчук Н.М,
Кордюк Г.Т.
за участю секретаря судового засідання Процевич Р.Б.
розглянувши матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Шупені Марії Степанівни б/н від 26.08.2021 (вх. № 01-05/2905/21 від 27.08.2021)
на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 12.08.2021 (повний текст рішення складено та підписано 16.08.2021, суддя Гончарук О.В.) про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами
у справі №926/2488/19
за позовом: Керівника Чернівецької місцевої прокуратури, м. Чернівці
в інтересах держави в особі: Чернівецької міської ради, м. Чернівці
до відповідача: фізичної особи-підприємця Шупені Марії Степанівни, м. Чернівці
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області
про: стягнення заборгованості з орендної плати за землю 337 026,76 грн
за участю представників сторін:
від прокуратури: прокурор - Грабар В.Б.;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 12.08.2021 відмовлено у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Шупені Марії Степанівни про перегляд рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.03.2020 у справі №926/2488/19 за нововиявленими обставинами.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції, фізична особа-підприємець Шупеня Марія Степанівна оскаржила таку в апеляційному порядку.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.11.2021 розгляд справи відкладено на 17.11.2021 на 12 год 30 хв.
В судове засідання 17.11.2021 з'явився прокурор, позивач, відповідач та третя особа в судове засідання не з'явилися, про судове засідання повідомлялись належним чином, позивач та третя особа повідомлялись на офіційну електронну адресу.
Заявник неодноразово повідомлявся про судові засідання засобами поштового зв'язку та на електронну адресу адвоката Петренко В.О., яку останній зазначив як адресу для надсилання кореспонденції .
Відповідно до ч.12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач, відповідач та третя особа належним чином повідомлялися про розгляд справи, поважності причин неявки суду не повідомили, а відтак колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності.
Під час розгляду справи відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України від учасників судового процесу не надходило.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що з ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 12.08.2021 у справі №926/2488/19 про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не погоджується та вважає, що Господарський суд Чернівецької області ухилився від вирішення по суті порушених в заяві питань.
На переконання апелянта, істотність для справи порушених в заяві обставин полягає в тому, що суд не встановлював та не досліджував, а з позову слідує, що і прокурору, який звертався до суду, не було відомо на час розгляду справи, що Договір оренди землі №3326 від 07.12.2006 не був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ні з первісним розміром орендної плати, ні з новим, визначеним судом, який фактично остаточно утвердився в 2020 році, після усунення недоліків судового рішення у справі №926/955/13.
Необхідність скасування Господарським судом судового рішення у справі №626/2488/19 за нововиявленими обставинами обумовлена тим, що зазначені обставини однозначно мають істотний вплив не тільки на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, а і на трактування того, який розмір і з якого часу зобов'язана сплачувати відповідач.
Відсутність реєстрації Договору оренди землі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, як юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом, як юридичний факт, який не був відомий прокурору, що звертався до суду, що розглядав справу, так як прокурор про це в позові не зазначав.
Апелянт вказує, що на час розгляду справи суд не встановлював і не міг встановити обставини реєстрації основного договору оренди землі в реєстрі 2013 року, так як доказів реєстрації в реєстрі, що почав діяти з 2013 року, позивач суду не надав і матеріали справи таких доказів не містять.
Таким чином, апелянт вважає, що обставини, на які заявник посилається як на підстави перегляду рішення за нововиявленими обставинами, є нововиявленими обставинами у розумінні ст.. 320 ГПК України, оскільки існували на час розгляду справи, судом не надано їм у рішенні оцінку та про існування яких не було відомо позивачу. Подані заявником письмові докази впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
На думку апелянта, відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції залишив в стані юридичної невизначеності результати розгляду справи №626/2488/19, які, в свою чергу, спричинили вплив і на подальші нарахування податковими органами зобов'язань відповідачу
Прокурор та позивач не скористалися правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відзиву на апеляційну скаргу не подали. третя особа також не надала пояснень щодо апеляційної скарги.
Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 26.02.2014 у справі №926/955/13, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.2014, задоволено позов Чернівецької міської ради, внесено зміни до договору №3326 від 07.12.2006, виклавши пункт 7 у редакції відповідно до якої річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі і становить 49 029,93 грн.
Пунктом 4 ухвали Господарського суду Чернівецької області від 28.04.2014 у справі №926/955/13 виправлено описку в зазначеному вище рішенні суду, за змістом якої розмір річної орендної плати зазначено 51 607,08 грн., а не 49 029,93 грн.
07.11.2019 в Господарський суд Чернівецької області звернувся керівник Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради з позовом до Шупеня Марії Степанівни про стягнення заборгованості в розмірі 337 026,76 грн., яка утворилась у зв'язку з неналежним виконанням договору №3326 від 07.12.2006 (нотаріально посвідчений та зареєстрований 29.05.2007 у Чернівецькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК") в частині справляння орендної плати протягом 2014 - 2019 років, тобто в період, коли розмір річної орендної ставки становив 51 607,08 грн. на підставі рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.02.2014 у справі №926/955/13.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 20.03.2020 у даній справі за №926/2488/19, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2020, вищезазначений позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Шупені Марії Степанівни на користь Чернівецької міської ради заборгованість у розмірі 205 744,46 грн. та 4 888,20 грн. - судового збору.
Зі змісту цього рішення вбачається, що Господарський суд Чернівецької області врахував рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.02.2014 у справі №926/955/13, яким змінено розмір річної орендної плати, а тому перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог у даній справі за №926/2488/19 виходив із розміру річної орендної плати, яка становить 51 607,08 грн.
11 грудня 2020 року від відповідача - фізичної особи-підприємця Шупені Марії Степанівни надійшла заява про перегляд рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.03.2020 у справі №926/2488/19 за нововиявленими обставинами.
У заяві зазначається, що Господарський суд Чернівецької області, задовольняючи позов у справі №926/2488/19 взяв до уваги внесені рішенням Господарського суду Чернівецької області від 26.02.2014 року у справі №926/955/13 зміни у пункт 7 договору оренди землі за №3326 від 07 грудня 2006 року, згідно з якими, річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі і становить 51607,08 грн.
Разом з тим, у рішенні Господарського суду Чернівецької області від 26.02.2014 року у справі №926/955/13 допущено помилку у номері цієї судової справи, яка, станом на час ухвалення рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.03.2020 у справі №926/2488/19, не була виправлена, оскільки її остаточне виправлення мало місце пізніше - ухвалою Господарського суду Чернівецької області у справі №926/955/13 від 22.10.2020.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20.01.2020, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 відмовлено у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Шупені Марії Степанівни про перегляд рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.03.2020 у справі №926/2488/19 за нововиявленими обставинами.
26 травня 2021 року від відповідача - фізичної особи-підприємця Шупені Марії Степанівни надійшла повторна заява про перегляд рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.03.2020 у справі №926/2488/19 за нововиявленими обставинами (вх. № 2164).
У заяві від 26.05.2021 зазначається, зокрема, про нездійснення господарським судом під час вирішення спору у справі №926/2488/19 розгляду питання реєстрації договору оренди землі №3326 від 07.12.2006 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. У якості нововиявленої обставини, яка на думку заявниці є підставою для скасування рішення суду від 20.03.2020, у заяві визначено саме відсутність державної реєстрації зазначеного договору.
Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.
Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Передбачений главою 3 Розділу IV ГПК України перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та має свої особливості.
Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 320 ГПК України (який є правовою основою подання заяви у даній справі) підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Нововиявлені обставини за своєю правовою природою є матеріально-правовими фактами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов:
по-перше, їх існування на час розгляду справи,
по-друге, те, що ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи,
по-третє, істотність цих обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
За відсутності принаймні однієї з цих ознак обставини не можуть вважатися нововиявленими та, відповідно, бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення.
Водночас відповідно до ч. 4 ст. 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Отже, нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення згідно з нормами ГПК України.
З викладеного вбачається, що господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, якщо ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. При цьому, результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, та встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.
Суди установили, що у своїй заяві ФОП Шупеня Марія Степанівна посилалася на те, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17 зроблено висновок про те, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. Реалізувати свої суб'єктивні права та обов'язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору.
Натомість, господарський суд під час вирішення спору у справі №926/2488/19 суд питання реєстрації договору оренди землі №3326 від 07.12.2006 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не розглядав та не здійснював.
На думку Відповідача, відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України вищевказана обставина є підставою для перегляду судового рішення у даній справі, оскільки на час розгляду цієї справи дана істотна для справи обставина не була встановлена, та якщо б ці обставини були відомі Відповідачу та суду під час розгляду справи №926/2488/19, це б вплинуло на винесення судом іншого за змістом рішення.
Але колегія суддів апеляційного господарського суду, як і суд першої інстанції, не погоджується з наведеним твердженням заявника, оскільки останній не врахував, що в розумінні наведених вище приписів ГПК України не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінки доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна або викладення іншої (протилежної) правової позиції суду у подібних правовідносинах в інших справах.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу скаржника на тому, що на відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом (неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах тощо), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Крім того, у рішенні Господарського суду Чернівецької області від 20.03.2020 у справі №926/2488/19 здійснено посилання на укладений 07 грудня 2006 року між Чернівецькою міською радою та фізичною особою-підприємцем Шупенею Марією Степанівною договір оренди земельної ділянки за № 3326 (Договір), згідно з умовами якого, на підставі рішення 8 сесії Чернівецької міської ради V скликання від "27" жовтня 2006 року за №136, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування та володіння земельну ділянку, кадастровий номер: 7310136600:30:001:0048, загальною площею 0,2076 га, яка розташована за адресою: м. Чернівці, вул. Московської Олімпіади, 3-Б, економіко-планувальна зона № 30, за кодом використання до УКЦВЗ: 1.11.6 - інша комерційна діяльність, на строк до 16.02.2054 для обслуговування будівлі.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що зазначений договір нотаріально посвідчений та зареєстрований 29.05.2007 у Чернівецькій регіональній філії ДП Центр ДЗК, а також те, що рішенням Господарського суду Чернівецької області 26.02.2014 у справі № 926/955/13 внесено зміни до договору оренди землі № 3326 від 7 грудня 2006 року, а саме пункт 7 Договору викладено в такій редакції: Річна орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі і становить 51607,08 грн. Рішення суду набрало законної сили 08.07.2014.
У рішенні Господарського суду Чернівецької області від 20.03.2020 у справі №926/2488/19 судом за наслідками розгляду спору встановлено, що відповідач, не дивлячись на зміну у судовому порядку умов Договору щодо розміру орендної плати, не сплачував орендну плату, чим порушив вимоги законодавства України про оренду землі та умови цього договору.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у цьому ж рішенні судом зроблено остаточні висновки щодо спору між сторонами, зміст яких полягає у тому, що внесені судовими рішеннями зміни до договорів оренди були обов'язковими для сторін і набули чинності з моменту набрання законної сили вищезгаданим рішенням Господарського суду Чернівецької області у справі № 926/955/13. Суд, зазначивши про те, що відсутність здійснення реєстрації змін щодо розміру плати за таке користування не впливає на обов'язок відповідача сплачувати орендну плату, надав оцінку цим обставинам, що не дає підстав віднести, як зазначає заявник, питання реєстрації договору оренди землі №3326 від 07.12.2006 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, до нерозглянутих судом питань при винесенні рішення у справі № 926/2488/19.
Підсумовуючи колегія суддів зазначає, що подана відповідачем заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, як і подана апеляційна скарга, фактично зводяться до переоцінки доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи. Проаналізувавши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що вони опосередковано скеровані на ініціацію нового судового розгляду і нового рішення по суті та є замаскованою процедурою нового судового розгляду справи, що протирічить правовому поняттю - нововиявлена обставина, з якою законодавець пов'язує можливість судового розгляду.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні заяви про перегляд рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.03.2020 у справі №926/2488/19 за нововиявленими обставинами, у зв'язку з її безпідставністю.
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно із п.21 ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Колегія суддів звертає увагу, що стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має, оскаржувану ухвалу постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Шупені Марії Степанівни , зміни чи скасування ухвали Господарського суду Чернівецької області від 12.08.2021 у справі №926/2488/19. Порушень норм процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції у даній справі, судовою колегією не встановлено.
У зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Шупені Марії Степанівни б/н від 26.08.2021 (вх. № 01-05/2905/21 від 27.08.2021) залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 12.08.2021 у справі №926/2488/19 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 26.11.2021.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий -суддя Плотніцький Б.Д.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Кордюк Г.Т.