79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"17" листопада 2021 р. Справа №914/1249/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.,
Суддів: Кравчук Н.М.,
Скрипчук О.С.
за участю секретаря судового засідання Процевич Р.Б.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Авенмор” б/н від 08.09.2021 (вх.№01-05/3104/21 від 09.09.2021
на рішення Господарського суду Львівської області від 16.08.2021 (повний текст рішення складено та підписано 19.08.2021), суддя Манюк П.Т.
у справі №914/1249/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Гроут”, м. Харків
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Авенмор”, м. Львів
про стягнення 594 377, 24 грн,
за участю представників сторін:
від позивача (в режимі відеоконференції): Кіншов Д.С. (ордер серія АХ №1064927 від 23.09.2021);
від відповідача: не з'явився.
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:
Товариство з обмеженою відповідальністю Гроут (надалі позивач, постачальник) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Авенмор (надалі відповідач, покупець) про стягнення 594 377, 24 грн..
Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.08.2021 провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 50 000, 00 грн закрито у зв'язку із відсутністю предмета спору. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Авенмор” (79034, Львівська область, м. Львів, вул. Навроцького, буд. 1, офіс 505, код ЄДРПОУ 41984224) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Гроут” (61108, Харківська область, м. Харків, вул. Академіка Синельникова, буд. 5, квартира 22, код ЄДРПОУ 35073748) суму в розмірі 553 292, 90 грн, з яких: 500 239, 18 грн основного боргу, 11 468, 03 грн - 3 % річних, 32 670, 03 грн інфляційних втрат, 8 915, 66 грн - судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару на суму 550 239, 18 грн. Відповідачем не представлено жодних заперечень щодо отримання вказаного товару чи доказів висловлення претензій з приводу якості, кількості чи ціни поставленого позивачем товару. А здійснена відповідачем часткова оплата за товар додатково підтверджує належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором щодо поставки товару.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю “Авенмор” оскаржило таке в апеляційному порядку.
При цьому зазначив, що позивачем невірно визначено дату початку нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Окрім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано часткову оплату основної суми боргу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти її задоволення, просив рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти скасування рішення суду першої інстанції. Вказав, що судом належно досліджено всі обставини справи, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач у судове засідання участі уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованих повідомлень.
Відповідно до п.п. 1,2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний господарський суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:
між сторонами у справі був укладений договір поставки від 29.07.2020 № 29/07/2020.
Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю (передавати у власність) визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, приймати названий товар та оплачувати його.
Згідно з п. 1.2. договору, найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна за одиницю товару визначаються у рахунках фактурах та остаточно узгоджуються сторонами у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 2.1. договору встановлено що поставка здійснюється на підставі отриманого постачальником замовлення. Замовлення виконується переважно у письмовій формі. Допускається оформлення замовлення шляхом факсимільного зв'язку та електронною поштою.
Відповідно до п. 2.2. договору, на підставі отриманого замовлення постачальник надає покупцю для погодження рахунок - фактуру, в якій вказує товарну номенклатуру, кількість, ціну та загальну вартість товару. Рахунок - фактура оформляється переважно в письмовій формі. Допускається оформлення рахунку - фактури шляхом факсимільного зв'язку та електронною поштою.
Згідно з п. 2.4. договору, товар переходить у власність покупця з моменту передачі товару постачальником перевізнику. Оплата послуг перевізника здійснюється по домовленості сторін або покупцем, або постачальником. З моменту передачі товару перевізнику обов'язки постачальника перед покупцем вважаються виконаними в повному обсязі та належним чином. Доказом передачі постачальником товару перевізнику є квитанція, декларація або інший документ, що засвідчує передачу товару перевізнику.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктами 3.1. - 3.3. договору передбачено, що покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами постачальника, що діють на момент чергової поставки та зазначені у рахунку - фактурі. Остаточна ціна договору визначається виходячи з цін на товари та послуги, асортименту та загальної кількості товарів, що надаються у відповідності з умовами договору. Оплата за товар здійснюється в безготівковій формі.
Позивач отримав від відповідача замовлення щодо поставки товару. Замовлення відповідачем здійснювалося в усній формі, що не заборонено договором.
Після отримання замовлення, позивачем сформовано рахунок на оплату від 29 липня 2020 № 976, де відображено загальну кількість найменувань товару - 42 шт. на загальну суму - 550 239, 18 грн разом із ПДВ.
Після підписання вищенаведених документів, відбулася передача товару у власність покупця, шляхом передачі цього товару перевізнику (відповідачу). Підтвердженням цього є видаткова накладна від 29 липня 2020 № 916, де відображено загальну кількість найменувань товару 42 шт. на загальну суму - 550 239, 18 грн разом із ПДВ та товарно-транспортна накладна від 29 липня 2020 № Р916.
В порушення умов договору, після прийняття товару, відповідачем не було здійснено жодної оплати за поставлений товар відповідно до видаткової накладної від 29 липня 2020 № 916 та товарно -транспортної накладної від 29 липня 2020 № Р916, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 550 239, 18 грн.
12.02.2021 позивач на адресу відповідача надіслав претензію, в якій просив останнього сплатити заборгованість у розмірі 586 073, 25 грн, де 550 239, 18 грн основна сума боргу, 26 898, 65 грн інфляційне збільшення та 8 935,42 грн штрафні санкції. Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:
Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як вірно встановив суд першої інстанції, наведеними обставинами справи та наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару на суму 550 239, 18 грн. Відповідачем не представлено жодних заперечень щодо отримання вказаного товару чи доказів висловлення претензій з приводу якості, кількості чи ціни поставленого позивачем товару. А здійснена відповідачем часткова оплата за товар додатково підтверджує належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором щодо поставки товару.
Господарський суд закриває провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи представлені суду докази часткового погашення відповідачем суми основного боргу, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині стягнення 50 000, 00 грн заборгованості, яка була сплачена відповідачем після подачі позову до суду на підставі платіжного доручення від 16.07.2021 № 639. Відтак заперечення апелянта, що судом першої інстанції не взято до уваги часткову оплату боргу не відповідають дійсності.
Щодо решти суми основного боргу в розмірі 500 239, 18 грн, суд, правомірно задоволив дану вимогу.
З приводу стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ст. 625 ЦК України, позивач заявив до стягнення з відповідача 32 670, 03 грн інфляційних втрат та 11 468, 03 грн 3 % річних.
Перевіривши проведений розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, що здійснений з урахуванням приписів ч. 1 ст. 692 ЦК України, суд правомірно задоволив дану вимогу. З приводу заперечень апелянта, що судом не враховано часткову оплату основної суми боргу, при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає, що оплату було здійснено 16.07.2021, а 3% річних та інфляційні втрати розраховані з 30.07.2020 до 21.02.2021 року.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», no. 4241/03, від 28.10.2010 року).
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Авенмор” б/н від 08.09.2021 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 16.08.2021 у справі № 914/1249/21 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.11.2021
Головуючий -суддя Плотніцький Б.Д.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Скрипчук О.С.