79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"23" листопада 2021 р. Справа №909/187/21
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Малех І.Б., Матущак О.І.,
за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,
та представників сторін:
від позивача - Вербицький О.Р.
від відповідача (скаржника) - Гуменюк Б.С.
розглянувши апеляційну скаргу Шелиста Юрія Петровича , б/н від 06 вересня 2021 року
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06 серпня 2021 року (підписане 16.08.2021 року), суддя Малєєва О.В.
у справі №909/187/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскор-Україна»
до відповідача Шелиста Юрія Петровича
про стягнення 348 142,38 грн.
03 березня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскор-Україна» звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача - Шелиста Юрія Петровича про стягнення 348 142,37 грн., з яких: 145 624,50 грн. - заборгованості за договором купівлі-продажу №654/18 від 07 грудня 2018 року, 63 252,94 грн. - пені, 22 067,08 грн. - інфляційних втрат та 117 197,86 грн. - 36% річних (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог - арк. справи 110 том І).
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06 серпня 2021 року у справі №909/187/21 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 228 130,57 грн., з яких: 145 624,50 грн. - заборгованість за договором, 19 253,13 грн. - інфляційні втрати, 63 252,94 грн. - пеня. В частині стягнення 2 813,95 грн. - інфляційних втрат та 117 197,86 грн - 36% річних суд відмовив.
Рішення суду в частині задоволення позовних вимог мотивоване тим, що відповідачем порушено умови договору купівлі-продажу №654/18 від 07 грудня 2018 року в частині оплати за товар в сумі 145 624,50 грн. Поряд з тим, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та пені, суд дійшов висновку про стягнення пені в повному обсязі, а інфляційних втрат в сумі 19 253,13 грн. Щодо відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення 36% річних, суд врахував висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач - Шелист Юрій Петрович звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06 серпня 2021 року у справі №909/187/21 в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Зокрема, зазначає, що частина накладних підписана невстановленими особами, відтак, такі накладні не можуть підтверджувати поставку товару відповідачу. Також вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на маршрутні листи, облікову картку розрахунків по покупцю ФОП Шелисту Ю.П. та на часткову оплату відповідачем, оскільки зазначене не є доказом на підтвердження факту поставки товару, натомість, зазначає що такими доказами є відповідні накладні.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає про можливість сторони, у випадку дефектів первинних документів, доводити постачання товару іншими доказами, які будуть свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Наголошує, що докази, які містяться у матеріалах справи в їх сукупності свідчать про поставку товару відповідачу та наявність у останнього заборгованості за договором.
Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив такі задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06 серпня 2021 року у справі №909/187/21 в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, з підстав, наведених у апеляційній скарзі.
Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 27 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна" (в тексті договору - продавець) та Приватним підприємцем Шелист Ю.П. (в тексті договору - покупець) укладено договір купівлі-продажу №654/18, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 продавець передає у власність покупцю товар згідно накладних у відповідності до його замовлень, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його вартість на умовах даного договору.
Товар передається покупцю частинами - партіями. Купівля-продаж кожної партії товару здійснюється на підставі накладної згідно із замовленням покупця. Замовлення передається продавцю в будь-якій зрозумілій сторонами формі (шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсом, усно тощо). Зміни в замовлення вносяться за згодою сторін (п.1.2 Договору).
Згідно з п.1.3 Договору загальна вартість останнього становить суму всіх видаткових накладних.
Відповідно до п.2.1 Договору передача товару по кількості, цінах та якості здійснюється продавцем на підставі довіреності покупця, або відповідальною особою покупця, котра визначена в п.9.2 даного договору, на підставі замовлення та у відповідності з вимогами Інструкцій ДА СРСР П-6, П-7.
На підтвердження відповідності якості переданого товару продавець вручає покупцю ксерокопію сертифікату відповідно виробника товару. Крім документації по кількості та якості переданих товарів продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, а в разі заміни чи здійснення неповної поставки - відкориговані супроводжувальні документи (п.2.2 Договору).
У п.2.3 Договору сторони визначили, що ціна товару погоджується сторонами та зазначається в накладних, які є невід'ємною частиною договору. Ціна на товар може бути змінена продавцем винятково з повідомленням про це покупця.
У відповідності до п.2.5 Договору перехід права власності до покупця визначається моментом підписання покупцем (його представником, продавцем) товарної накладної про одержання товару від продавця. В разі зміни покупцем уповноваженої особи на прийняття товару від продавця без повідомлення продавця та належного оформлення такої зміни, покупець стверджує, що підпис іншої особи, не зазначеної в п.9.2, чи продавця магазину покупця на видатковій накладній продавця, вважається належним підтвердженням отримання покупцем товару продавця.
Згідно з п.2.6 Договору доставка товару покупцю здійснюється транспортом продавця та за його рахунок.
У п.4.1 Договору сторони погодили, що оплата товарів покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця або готівкою в касу продавця на протязі 30 календарних днів від дати одержання товару.
Кошти, що надійшли на розрахунковий рахунок чи касу продавця після терміну, що випливає із змісту пункту 4.1 цього договору, першочергово зараховуються в рахунок погашення належної пені та штрафних санкцій за весь період прострочення, та на сплату боргу за попередніми накладними. Оплата вважається проведеною належним чином у момент зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця чи в касу продавця (п.4.2 Договору).
Відповідно до п.5.1 Договору за прострочення платежу покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, що нараховується до моменту повного погашення заборгованості.
Згідно з п.5.2 Договору у випадку затримки покупцем оплати товару на термін вище 30 календарних днів від терміну, встановленого діючим договором, покупець зобов'язується додатково до суми боргу та пені сплатити продавцю 36% річних від суми боргу за користування коштами продавця, а також штраф в розмірі 10% від суми боргу.
У п.8.1 Договору сторони погодили, що останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року. Дія договору щоразу пролонговується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його припинення чи розірвання не пізніше, ніж за 15 днів до закінчення його дії.
Пунктом 9.2 Договору сторони погодили перелік осіб, які уповноважені покупцем на отримання товару продавця з проставлянням власного підпису у видаткових накладних, а саме: ПП Шелист Ю.П.
На виконання умов договору купівлі-продажу №654/18 від 27 грудня 2018 року, позивач поставив відповідачу товар (алкогольні вироби) на загальну суму 205 624,50 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: від 10.01.2019 №ІФАС000332 на суму 51 144,10 грн; від 10.01.2019 №ІФАС000374 на суму 525 грн; від 11.01.2019 №ІФАС000468 на суму 3 283,10 грн; від 12.01.2019 №ІФАС000490 на суму 999,90 грн; від 15.01.2019 №ІФАС000552 на суму 7 315,80 грн; від 16.01.2019 №ІФАС000697 на суму 5 834,90 грн; від 18.01.2019 №ІФАС000876 на суму 17 256,90 грн; від 18.01.2019 №ІФАС000940 на суму 3 904,40 грн; від 22.01.2019 №ІФАС001000 на суму 4 060,20 грн; від 23.01.2019 №ІФАС001099 на суму 10 086,20 грн; від 24.01.2019 №ІФАС001171 на суму 2 792 грн; від 26.01.2019 №ІФАС001369 на суму 9 113,20 грн; від 29.01.2019 №ІФАС001438 на суму 14 947,50 грн; від 29.01.2019 №ІФАС001439 на суму 3 856,50 грн; від 31.01.2019 №ІФАС001604 на суму 21 943,10 грн; від 02.02.2019 №ІФАС001741 на суму 1 167,80 грн; від 05.02.2019 №ІФАС001800 на суму 12 987,20 грн; від 05.02.2019 №ІФАС001801 на суму 1 608,50 грн; від 05.02.2019 №ІФАС001837 на суму 3 146,80 грн; від 06.02.2019 №ІФАС001920 на суму 2 971,80 грн; від 06.02.2019 №ІФАС001919 на суму 3 171,90 грн; від 06.02.2019 №ІФАС001933 на суму 3 153,80 грн; від 07.02.2019 №ІФАС001976 на суму 1 282,80 грн; від 09.02.2019 №ІФАС002142 на суму 4 257,40 грн; від 12.02.2019 №ІФАС002213 на суму 14 813,70 грн.
Судом встановлено, що частина накладних від одержувача підписана особою з прізвищем Маслов (видаткові накладні від 10.01.2019 №ІФАС000332, №ІФАС000374, від 11.01.2019 №ІФАС000468, від 16.01.2019 №ІФАС000697, від 18.01.2019 №ІФАС000876). У накладній від 15.01.2019 №ІФАС000552 не можливо встановити особу одержувача. У решти накладних від одержувача наявні підписи, які між собою різняться і не мають вказівки на прізвища, імені та по батькові. Довіреності на отримання товару від імені покупця - відсутні.
Представник позивача зазначив, що вказані накладні підписувались працівниками кафе "CHURRASCO GRILL", які були на робочому місці під час доставки товару.
Також позивачем на додаткове підтвердження поставки товару відповідачу по визначених маршрутах та доставки товару у кафе "CHURRASCO GRILL", де здійснював господарську діяльність ФОП Шелист Ю.П., надав маршрутні листи транспортного відділу ТОВ "Аскор-Україна" від 10.01.2019, 11.01.2019, 12.01.2019, 15.01.2019, 16.01.2019, 18.01.2019, 22.01.2019, 23.01.2019, 24.01.2019, 26.01.2019, 29.01.2019, 31.01.2019, 02.02.2019, 05.02.2019, 06.02.2019, 07.02.2019, 09.02.2019, 12.02.2019. Вказані маршрутні листи підписані відповідальним експедитором та керівником транспортного відділу. Також надано витяги з GPS-навігації, що відображають рух транспортного засобу позивача у вказані дні до вказаного закладу громадського харчування.
Поряд з тим, судом встановлено, що відповідач здійснив часткову оплату за товар. У виписці про рух коштів по рахунку позивача від 07 березня 2019 року відображено надходження від ФОП Шелиста Ю.П. 40 000 грн. "сплата за алкоголь згідно договору".
На підставі заяви Шелист Ю.П. про зарахування в рахунок погашення заборгованості за договором купівлі-продажу №6543/18 від 27.12.2018 суми оплати у розмірі 20 000 грн. за 18 лютого 2019 року, яка сплачена його дружиною ОСОБА_2 , здійснено відповідне зарахування. Докази сплати решти заборгованості в сумі 145 624,50 грн. в матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надано.
Також позивачем надано копію картки розрахунків за 01.12.2018-12.01.2021 щодо Шелист Юрія Петровича, в якій відображено дати вказаних господарських операцій, видаткові накладні з серіями, датами, сумами поставленого товару, поточне сальдо, а також дати, суми та реквізити банківських виписок щодо проведених відповідачем проплат; визначено кінцеве сальдо у розмірі 145 624, 50 грн. Вказана картка розрахунків підписана особисто Шелист Ю.П.
Крім цього, судом додатково встановлено, що ФОП Шелист Юрій Петрович з 12 грудня 2018 року до 12 грудня 2019 року мав ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями №09150308201801528 від 03 грудня 2018 року; адреса місця торгівлі - АДРЕСА_1 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Позивач на підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором також подав податкові накладні з квитанціями про їх реєстрацію.
У досудовій претензії (повторній) (вих.№252 від 13 листопада 2020 року) позивач просив відповідача погасити заборгованість за договором купівлі-продажу №654/18 від 27 грудня 2018 року в сумі 145 624,50 грн.
У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскор-Україна» звернулось до суду з цим позовом про стягнення з Шелиста Юрія Петровича 348 142,37 грн., з яких: 145 624,50 грн. - заборгованості за договором купівлі-продажу №654/18 від 07 грудня 2018 року, 63 252,94 грн. - пені, 22 067,08 грн. - інфляційних втрат та 117 197,86 грн. - 36% річних (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог - арк. справи 110 том І).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу положень ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У п.4.1 Договору сторони погодили, що оплата товарів покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця або готівкою в касу продавця на протязі 30 календарних днів від дати одержання товару.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності підтверджують поставку позивачем товару відповідачу на загальну суму 205 624,50 грн. та часткову оплату відповідачем за поставлений товар на суму 60 000 грн., у зв'язку з чим, заборгованість за договором купівлі-продажу №654/18 від 07 грудня 2018 року в сумі 145 624,50 грн. є підставною, обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Разом з тим, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на недоведеність факту поставки товару останньому, з посиланням на відсутність первинних документів, які б підтверджували господарську операцію (належним чином оформлені видаткові накладні). Суд вважає правильним посилання місцевого господарського суду на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №915/675/19, а саме: у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Так, місцевий господарський суд підставно звернув увагу, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів; отже, у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з'ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операції (правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 10.12.2020 у справі №910/14900/19).
Так, судом при вирішенні цього спору враховано, зокрема, часткову оплату відповідачем поставленого позивачем товару за договором; підписання відповідачем картки розрахунків, в якій відображено: господарські операції за спірними накладними, часткова оплата поставленого товару та борг в розмірі 145 624,50 грн., що свідчить про визнання відповідачем боргу у вказаній сумі. Також судом враховано наявність доказів доставки (транспортування) товару за визначеною адресою; наявність у відповідача ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями у згаданому закладі громадського харчування у спірний період, в який позивач здійснив поставку алкогольних напоїв.
Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи докази, подані позивачем на підтвердження факту поставки відповідачу товару за договором купівлі-продажу №654/18 від 07 грудня 2018 року, колегія суддів вважає доведеною заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним договором в сумі 145 624,50 грн.
Крім того, відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Перевіривши розрахунки позивача, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 19 253,13 грн. (із заявлених до стягнення 22 067,08 грн.).
Разом з цим, відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У п.5.1 Договору сторони погодили, що за прострочення платежу покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, що нараховується до моменту повного погашення заборгованості.
Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 63 252,94 грн. (в повному обсязі).
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення 36% річних та відмови у розподілі витрат на професійну правничу допомогу позивачем до апеляційного суду не оскаржувалося.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 145 624,50 грн. - заборгованості за договором, 19 253,13 грн. - інфляційних втрат та 63 252,94 грн. - пені.
За наведених вище обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення місцевого господарського суду.
Доводи скаржника про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог є безпідставними.
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
постановив:
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06 серпня 2021 року у справі №909/187/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу Шелиста Юрія Петровича - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Матеріали справи №909/187/21 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Повну постанову складено 29 листопада 2021 року
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Малех І.Б.
Суддя Матущак О.І.