Номер провадження: 22-ц/813/8773/21
Номер справи місцевого суду: 523/11728/20
Головуючий у першій інстанції Дяченко В. Г.
Доповідач Громік Р. Д.
26.11.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2021 року у цивільній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум пенсійних виплат,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача надміру виплачених сум пенсійних виплат в сумі 17010,00 грн.
Позов вмотивовано тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримувала пенсію по втраті годувальника на трьох дітей з 08.02.2011р.
18 грудня 2014 року за вх.1778 до Головного управління надійшла заява про переведення пенсії по втраті годувальника з ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області розпорядженням від 14.09.2017р. пенсію по втраті годувальника було переведено на ім'я ОСОБА_1 у зв'язку з досягненням вісімнадцяти річного віку та продовжувалась виплачуватись пенсія по втраті годувальника з 01.09.2017р. по 30.06.2019р. згідно із довідки від 05.09.2017р. №298, яку надало МУ ім. О.І. Маринеска НУ «ОМА», в якій зазначено термін закінчення навчального закладу 30.06.2019.
Розпорядженням від 03.05.2019р. при відпрацюванні списків кандидатів на проведення індивідуального-масового перерахунку змінено термін виплати пенсії по 31.08.2022, що призвело до подальшої виплати пенсії.
Розпорядженням від 04.05.2020р. виплату пенсії було припинено з 01.05.2020р., після з'ясування вищевказаних фактів, Головним управлінням було винесено рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії від 14.05.2020р. №115, згідно з яким переплата пенсії виникла за період з 01.07.2019р. по 30.04.2020р. та становить 17010,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2021 року відмовлено в задоволенні позовної заяви ГУ ПФУ в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум пенсійних виплат.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Одеській області просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи, а саме те, що відповідач отримував пенсію по втраті годувальника без достатньої на те підстави.
Порядок розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно із частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 26 листопада 2021 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що розпорядженням ГУПФУ № 632151 від 14.09.2017 року пенсію по втраті годувальника було переведено на ім'я ОСОБА_1 , до досягнення ним вісімнадцяти річного віку.
ОСОБА_1 виплачувалась пенсія по втраті годувальника з 01.09.2017 по 30.06.2019 року, згідно довідки від 05.09.2017 року № 298, яку надало МУ ім. О.І. Маринеска НУ «ОМА», в якій зазначено термін закінчення навчального закладу 30.06.2019 року. Відповідно до розпорядження 03.05.2019 року, після перерахунку було змінено термін виплати пенсії по 31.08.2022 року.
Розпорядженням від 04.05.2020 року виплату пенсії було припинено з 01.05.2020 року.
ГУ ПФУ в Одеській області було винесено рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії від 14.05.2020 року, №115, згідно довідки ГПФУ в Одеській області утворилася за період з 01.07.2019 року по 30.04.2020 року, у зв'язку з невірним застосуванням законодавства, сума переплати становить 17010 грн 00 коп.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Згідно із ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Таким чином, безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню. До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.
Отже, механізм повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини відповідача, а саме через його зловживання.
Зазначене узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 31.01.2019 (справа №554/6495/17-ц), від 31.10.2019 (справа №607/657/17), від 20.03.2019 (справа №345/1493/17-ц), від 05.03.2018 ( справа № 541/1153/17).
Такі ж висновки міститься у рішеннях ЄСПЛ у справі «Казарін проти Італії», «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії».
У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач вчинив будь-які зловживання зі свого боку або подав позивачу недостовірні дані під час нарахування та виплати йому пенсії.
На підставі вищевикладених обставин, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову, так як судом першої інстанції встановлено, що позивач (платник грошових коштів) не довів факт недобросовісності відповідача (набувача грошових коштів).
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції.
Щодо доводів апеляційної скарги, то судова колегія зазначає, що відсутні докази зловживань з боку відповідача як особи, яка отримує пенсію, що відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» могли б бути визнані підставою для стягнення в судовому порядку надміру виплачених сум пенсії.
Також апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на наявність рахункової помилки при нарахуванні пенсії ОСОБА_1 .
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 26 листопада 2021 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
А.І. Дришлюк