Номер провадження: 22-ц/813/1443/21
Номер справи місцевого суду: 509/2647/20
Головуючий у першій інстанції Гандзій Д.М.
Доповідач Громік Р. Д.
26.11.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 липня 2020 року у цивільній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення переплати по заробітній платі,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
09 червня 2020 року, представниця ГУ ПФУ в Одеській області звернулася до суду з названим позовом, в якому просила суд стягнути з відповідача - колишньої працівниці УПФУ в Овідіопольському районі Одеської області переплату по заробітній платі в сумі 6675 грн., яка була виявлена позивачами під час оцінки використання коштів на утримання апарату УПФУ в Овідіопольському районі Одеської області від 20.03.2014 р. № 15315202000, яке згідно Постанови КМУ № 1055 від 16.12.2015 р. «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» разом з УПФУ в м. Іллічівську Одеської області були реорганізовані, шляхом злиття і Іллічівське об'єднане УПФУ в Одеській області, і яке в свою чергу, на підставі Постанови КМУ № 454 від 22.07.2016 р. - 31.08.2016 р. було перейменоване в Чорноморське ОУПФУ Одеської області, яке було припинене 10.09.2019 р. згідно витягу з ЄДРЮОФОПГФ та відповідно до постанови КМУ №628 від 22.08.2018р. реорганізоване шляхом приєднання до ГУ ПФУ в Одеській області. При цьому, 03.09.2018р. ОСОБА_1 надала позивачам письмову заяву про ознайомлення із сумою переплати по заробітній платі та відмовою про її відшкодування.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 липня 2020 року у задоволенні позову ГУ ПФУ в Одеській області відмовлено.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Одеській області просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції невірно застосовано позовну давність.
Порядок розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України йдеться про те, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна позову у вказаній цивільній справі становить менш ніж сто розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а таким чином, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 26 листопада 2021 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивування.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Положеннями частини 4 статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Отже, позовна давність є строком для пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
І в разі пред'явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це особою - позовна давність починає обчислюватися, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідалася або могла довідатися особа, право якої порушене, чи прокурор, уповноважений звернутися до суду в інтересах держави за захистом такого права, якщо прокурор довідався чи міг довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила, раніше, ніж особа, право якої порушене.
З матеріалів позову вбачається, що з червня 2008р. по 03.09.2018р. відповідач працювала в УПФУ в Овідіопольському районі Одеської області на посаді головного спеціаліста відділу електронних реєстрів та підтримки інформаційно-аналітичних систем.
Так, УПФУ в Овідіопольському районі Одеської області згідно із Постановою КМУ №1055 від 16.12.2015р. «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» разом з УПФУ в м. Іллічівську Одеської області були реорганізовані, шляхом злиття і Іллічівське об'єднане УПФУ в Одеській області, і яке в свою чергу, на підставі Постанови КМУ № 454 від 22.07.2016р. - 31.08.2016р. було перейменоване в Чорноморське ОУПФУ Одеської області, яке було припинене 10.09.2019 р. згідно витягу з ЄДРЮОФОПГФ та відповідно до Постанови КМУ № 628 від 22.08.2018 р. реорганізоване шляхом приєднання до ГУ ПФУ в Одеській області (а.с. 6, 8-10).
Згідно із інформації про результати оцінки використання коштів на утримання апарату УПФУ в Овідіопольському районі Одеської області від 20.03.2014р. №15315202000 було виявлено, що по ОСОБА_1 наявна переплата по заробітній платі у зв'язку з невірно нарахованою індексацією в сумі 7075 грн. та станом на 01.05.2020р. залишилася непогашеною сума переплати в розмірі 6675 грн. (а.с. 15-19).
При цьому, 03.09.2018р. ОСОБА_1 надала позивачам письмову заяву про ознайомлення із сумою переплати по заробітній платі та відмовою про її відшкодування. (а.с. 14).
Стаття 1215 ЦК України передбачає, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача , інше майно, якщо це встановлено законом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, позивачі довідалися (дізналися) про порушення свого права у виді переплати по заробітній платі відповідачці у розмірі 6675 грн. - 20.03.2014 р., що підтверджується Інформацією про результати оцінки використання коштів на утримання апарату УПФУ в Овідіопольському районі Одеської області № 15315202000, тобто ще під час роботи відповідачки на посаді головного спеціаліста відділу електронних реєстрів та підтримки інформаційно-аналітичних систем УПФУ в Овідіопольському районі Одеської області і до її звільнення 03.09.2018 р.
В той же час, письмовою заявою відповідачки від 03.09.2018 р. підтверджується, що вона була ознайомлена з сумою переплати зарплати в розмірі 6675 грн. 03.09.2018р., і яку відмовилась відшкодувати (а.с. 14).
Однак, з даним позовом до суду позивачі звернулися лише 09.06.2020р., тобто поза межами строків позовної давності, який в даному випадку, з урахуванням вимог ст. 257 ЦК України становить 3 роки.
Про застосування строку позовної давності було заявлено відповідачкою у письмовому відзиві на позов, в порядку ч. 3 ст. 267 ЦК України - до винесення рішення судом.
Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі - є підставою для відмови у позові.
Отже, суд першої інстанції вбачав підстави для відмови у задоволенні позову у зв'язку іх пропущенням позивачем без поважних причин трирічного строку позовної давності у спірних правовідносинах.
Однак погодитись із таким мотивування оскаржуваного рішення суду колегія суддів не може з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті:
1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;
2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Тобто, виходячи з викладених норм, безпідставно набуте майно не підлягає поверненню за відсутності рахунком помилки при виплаті коштів, а також добросовісності з боку набувача.
Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 Цивільного кодексу України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.
Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 02 липня 2014 року у справі 6-91цс14 та від 22 січня 2014 року у справі 6-151цс13.
Позивач у позовній заяві зазначає, що переплата утворилася внаслідок помилки програмного забезпечення.
В українському законодавстві відсутнє визначення поняття «рахункова помилка». Однак згідно із пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» до лічильних (рахункових) помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, що має місце по даній справі. Це може бути, наприклад, отримання неправильного підсумку при складанні, невірне написання суми, помилки при введенні початкових даних в комп'ютерну програму, які не вимагають правової оцінки. Таким чином, рахункова помилка - це результат неправильного застосування правил арифметики, - не більш того. Різновидом лічильної помилки може бути, наприклад, отримання неправильного результату при додаванні.
На підставі матеріалів справи встановлено, що наявна переплата по заробітній платі відбулась у зв'язку із невірно нарахованою індексацією.
У інформації про результати оцінки використання коштів на утримання апарату управління Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі вказано, що вибірково перевірено правильність нарахування та виплат сум індексації, заробітної плати за дні відпустки та надання матеріальної допомоги працівникам управління (документ №15315202020). Перевіркою встановлено порушення: п. 5, додатку 4 Порядку №1078 (зі змінами) листа Міністерства соціальної політики України від 27.08.2012 №261/10/136-12 - при підвищенні доходу базовий місяць не змінено або змінено базовий місяць при підвищенні доходу з урахуванням суми підвищення менше суми доходу з урахуванням індексації, невірно визначену фіксовану суму індексації, нараховано фіксовану суму індексації як за повний робочий місяць замість розрахунку пропорційно відпрацьованим дням (а.с. 17).
Таким чином, допущена позивачем помилка не може бути віднесена до рахункової помилки (тобто пов'язаної із арифметичними обчисленнями та підрахунками), оскільки суб'єктом нарахування заробітної плати було невірно застосовано нормативно-правовий акт, який регулює питання нарахування індексації.
Отже, за відсутності рахункової помилки та зловживань з боку відповідача, стягнення надміру виплачених сум заробітної плати не допускається.
Щодо позовної давності, то колегія суддів звертає увагу на те, що згідно із ч. 2-4 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли таке право чи такий інтерес не порушені, суд відмовляє у позові з підстав його необґрунтованості.
Однак суд першої інстанції у оскаржуваному судовому рішення не дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому застосування позовної давності є передчасним та помилковим.
Крім того апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, а тому застосування позовної давності не вбачається можливим.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, однак судове рішення підлягає зміні в частині мотивування.
Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 370, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргуГоловного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 липня 2020 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 26 листопада 2021 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
А.І. Дришлюк