Номер провадження: 22-ц/813/1558/21
Номер справи місцевого суду: 523/15698/19
Головуючий у першій інстанції Бабаков В. П.
Доповідач Громік Р. Д.
26.11.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Одесагаз» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2019 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Одесагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості необлікованого об'єму природного газу,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення вартості необлікованого об'єму природного газу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач по справі є абонентом позивача за адресою АДРЕСА_1 , та є споживачем природного газу який надає позивач. При перевірці дотримання вимог діючого законодавства, у відповідача були виявлені порушення вимог діючого законодавства, про що було складено відповідний Акт, проведено експертизу лічильника, та визначено обсяг та вартість газу не облікованого внаслідок порушення на суму 73381 грн. 61 коп. Свої зобов'язання перед позивачем відповідач не виконує, спожитий газ не оплачує, чим завдає збитків позивачу. На підставі викладеного позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості, а також судові витрати просить покласти на відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2019 року у задоволенні позову АТ «Одесагаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого об'єму природного газу відмовлено.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі АТ «Одесагаз» просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги висновок Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №19-3799/04 від 12.07.2019р.
Порядок розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України йдеться про те, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна позову у вказаній цивільній справі становить менш ніж сто розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а таким чином, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 26 листопада 2021 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивування.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Положеннями частини 4 статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач по справі є абонентом позивача за адресою АДРЕСА_1 , та є споживачем природного газу який надає позивач.
При перевірці дотримання вимог діючого законодавства, у відповідача були виявлені порушення вимог діючого законодавства, про що було складено відповідний Акт, проведено експертизу лічильника, та визначено обсяг та вартість газу не облікованого внаслідок порушення на суму 73381 грн. 61 коп.
Відповідач не погоджуючись з даними висновками провів самостійно трассологічне дослідження пломби та лічильника газу, та згідно висновку № 19-3799/04 від 12.07.2019 року пломба не порушена та не розкривалася. Слідів розбирання корпусу лічильника газу немає. Будь-яких слідів втручання, у тому числі характерних для впливу сторонніми предметами (інструментами) з метою зміни показань на поверхнях вузлів та деталей лічильного механізму лічильника газу немає.
Позивачем не надано доказів на спростування вказаного трассологічного дослідження, а тому суд прийняв його як доказ того що порушень з боку відповідача не було.
Крім того суд зауважив, що позивач як постачальник газу сам виявив порушення, сам проводив експертизу лічильника без залучення експертних установ і він же є і позивачем по справі, що викликає сумнів в його неупередженості.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.
При таких обставинах суд першої інстанції дійшов висновку що відповідачем спростовано докази позивача щодо порушень відповідачем законодавства та споживання газу безобліково, а тому в задоволенні позову відмовив.
Однак повністю погодитись із таким мотивування оскаржуваного рішення суду колегія суддів не може з огляду на таке.
Щодо висновку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №19-3799/04 від 12.07.2019р.
Відповідно до ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об'єкт експертизи, який є доказом у справі, або змінено його властивості, не замінює сам доказ та не є підставою для звільнення від обов'язку доказування. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об'єкт експертизи або змінено його властивості, до розгляду судом не приймається, крім випадків, коли особа, яка його подає, доведе можливість проведення додаткової та повторної експертизи з питань, досліджених у висновку експерта. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 03 листопада 2019 року, звернувшись до суду із заявою, ОСОБА_1 подав висновок експерта №19-3799/04 від 12.07.2019р. (трасологічне дослідження пломби та лічильника газу), яким було встановлено, що пломба, яка встановлена на наданому на експерте дослідження лічильнику газу типу Elster BK-G6 №10402360-045-6-16-I, не порушена та не розкривалась.
Однак вказаний висновок не відповідає вимогам ст. 106 ЦПК України, оскільки не містить вказівки на те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також зазначення, що вказаний висновок підготовлений до подання до суду.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, апеляційний суд дійшов до висновку, що висновок експерта №19-3799/04 від 12.07.2019р. не є допустим доказом у розумінні статті 78 ЦПК України, оскільки отриманий з порушенням порядку, встановлений законом.
Аналогічна правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18.
Щодо суті позовних вимог, то апеляційний суд зазначає, що відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" АТ «Одесагаз» є Оператором газорозподільної системи (далі Оператор ГРМ) та здійснює діяльність з розподілу природного газу.
Діяльність Оператора ГРМ регулюється Кодексом газорозподільних систем (далі - Кодекс газорозподільних систем) та Типовим договором розподілу природного газу (далі - Договір), затвердженими Постановами НКРЕКП № 2494 та 2498 від 30.09.2015р.
Згідно п.2.3 Типового договору розподілу природного газу, приєднання до якого було здійснено ОСОБА_2 за фактом споживання природного газу, визначено, що при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов'язуються керуватися ЗУ «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем.
За п.11 ч.1 статті 1 ЗУ «Про ринок природного газу», кодекс газотранспортної системи, кодекс газорозподільних систем, кодекс газосховища, кодекс установки LNG є правилами експлуатації та доступу до газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG, що затверджуються Регулятором.
За п.2, 3 глави 1 Розділу I Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС), затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2494, цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем. Дія цього Кодексу поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об'єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.
За главою 4 розділу IX Кодексу ГРС зазначено, що визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору. Для визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ. У разі відсутності лічильника газу в Оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому Оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) для контролю та перевірки його показань.
За пунктом 2 глави 4 розділу IX Кодексу ГРС, періодом, за який по об'єкту побутового споживача визначається об'єм та обсяг спожитого (розподіленого) природного газу, є календарний місяць.
Абзацем другим пункту 5 глави 4 розділу IX визначено, що дані про об'єм (м куб.) та обсяг (кВт·год, Гкал, МДж) розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (газовий місяць) зазначаються Оператором ГРМ в особистому кабінеті споживача на сайті Оператора ГРМ (за наявності) та/або в рахунку про сплату послуги за договором розподілу природного газу.
Проводячи контрольний огляд лічильника у абонента ОСОБА_1 представники АТ «Одесагаз» виявили порушення Кодексу ГРС, вид якого визначили як несакціоноване втручання в роботу ЗВТ, про що склали відповідний акт №142 від 15.05.2019 року.
За главою 2 Розділу XI Кодексу ГРС, до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу, належать , крім іншого, несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу).
В залежності від виду порушення вимог Кодексу ГРС главою 3 Розділу XI визначаються заходи, які застосовуються Оператором ГРМ до правопорушника.
Главою 1 Розділу I Кодексу ГРС несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу визначено як втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (зокрема лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об'єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації), внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу.
Позивач надав до матеріалів справи копію акту №255 від 24.05.2019 року, згідно із якого члени комісії провели експертизу лічильника газу Elster ВК G-4 серійний номер 10402360, рік випуску якого 2016 року та встановили, що цілісність заводського тавра порушено, відбитки тавра встановленої пломби на ЗВТ не відповідають відбиткам тавра заводу-виробника, пломби на лічильнику, представленому на експертизу не відповідають пломбам, які були зафіксовані на момент складання акта про порушення №142 від 15.05.2019р.
За наявності пошкоджень - порушення цілісності заводського тавра, комісія зробила висновки щодо несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ.
Висновком комісії так і не було встановлено порушення цілісності пломб лічильника, про що не зазначено у розділі акту №255: висновки комісії.
Главою 1 Розділу I Кодексу ГРС експертиза засобу вимірювальної техніки/експертиза пломб визначена як комплекс заходів, які здійснюються комісією з проведення експертизи ЗВТ та пломб, яка затверджується наказом Оператора ГРМ, або суб'єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом України «Про судову експертизу», з метою отримання даних щодо відповідності засобу вимірювальної техніки/пломб параметрам, визначеним їх виробниками, умовам монтажу та експлуатації, їх цілісності чи відповідності метрологічним характеристикам, а також пересвідчення у відсутності інших ознак впливу на засіб вимірювальної техніки/пломбу, які можуть свідчити про втручання в засіб вимірювальної техніки/пломбу та викривлення результатів вимірювання.
За таких умов, експертиза ЗВТ та пломб проводиться з метою виявлення втручань в роботу лічильника або його конструкції чи складові, та як наслідку наявності виявлення споживання природного газу, що не обліковувалося (обліковувалося частково чи з порушенням законодавства), або іншим чином було викривлено дані обліку газу.
Проте, як вбачається з акту №255 від 24.05.2019 року такого наслідку втручання в роботу ЗВТ, що призвело необлікування, часткове облікування, викривлення даних обліку газу висновком експертної комісії встановлено не було.
Пошкодження заводського тавра за актом №255 було визначено як втручання в роботу ЗВТ.
За п.5 глави 10 Розділу X Кодексу ГРС визначено, що під час обстеження пломби та/або ЗВТ комісія перевіряє ознаки, зазначені в протоколі. Результати огляду заносять до акта експертизи ЗВТ.
Проте, як вбачається з акту експертизи, до нього не було внесено взагалі будь-яких результатів огляду.
Комісією ПАТ «Одесагаз» так і не було визначено, чи було втручання в роботу ЗВТ, що спричинили необлікування (часткове об лікування), викривлення даних обліку.
Втручання в роботу ЗВТ за умов глави 2 Розділу XI Кодексу ГРС, до порушень споживача та несанкціонованого споживача, несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ - кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу). Тобто, Оператор ГРМ в такому випадку, заявляє, що втручання в роботу ЗВТ має наслідок - несанкціонований відбір газу, що свою чергу за вимогами статті 611 ЦК України та 22 ЦК України є збитками позивача.
За таких умов, висновки комісії за результатами експертизи лічильника повинні відображати висновок щодо наявності не облікованого (облікованого частково) або викривлення даних обліку газу, що було наслідком пошкодження заводського тавра лічильника.
Однак за актом №255 від 24.05.2019 року таких висновків надано не було. Актом №287 від 28.09.2018 року визначено, що саме пошкодження заводського тавра є втручанням в роботу ЗВТ.
Проте, вже у позовній заяві позивач ПАТ «Одесагаз» вказує про декілька порушень встановлених актом №255: несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ та порушено цілісність тавра ЗВТ.
Наразі, вбачається, що довільне трактування вимог Кодексу ГРС позивачем ПАТ «Одесагаз» не може бути підставою для застосування санкцій у вигляді донарахованого об'єму природного газу.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів наявності такого порушення як несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ та відповідно, можливість застосування санкцій у вигляді донарахування не облікованого об'єму природного газу. За зазначених обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позову.
Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2019 року у справі №535/868/18 (провадження № 61-2151св19) вказано, що: «відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «Полтавагаз», суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши повно та всебічно обставини справи, дослідивши, врахувавши та надавши оцінку всім поданим сторонами доказам за своїм внутрішнім переконанням на предмет їх належності, достовірності та достатності, обґрунтовано виходив із того, що позивач не довів достатніми та допустимими доказами факт вчинення відповідачем правопорушення на ринку природного газу щодо несанкціонованого відбору природного газу, пошкодження цілісності пломб, повірочного тавра лічильника газу, що впливає на результати вимірювання, або несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу (тобто знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку). Суди попередніх інстанцій вірно вказали, що перерахунок (донарахування) об'ємів природного газу або зміна їх режиму нарахування здійснюється у випадку доведеності пошкодження лічильника газу або робота комерційного ВОГ чи його складових у позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно, але ПАТ «Полтавагаз» не доведено вчинення відповідачем таких дій, зокрема, актом експертизи лічильника газу від 02 березня 2018 року № 10608 встановлено факт зупинки відлікового механізму при дії спрямованого магнітного поля, однак не доведено та не встановлено факту впливу стороннього фактору на результати вимірювання або викривлення даних обліку природного газ».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 914/2384/17 вказано, що: «відповідно до абз.3 п.1 розділу 2 глави ХІ Кодексу ГРС до порушень споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу, належить, зокрема, несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу). Згідно з п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу є втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (у тому числі, лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об'єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації), внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу. Проаналізувавши зміст вказаного положення, слід констатувати правильність висновку суду першої інстанції про те, що несанкціонованим втручанням є не лише доведення факту пошкодження конструкції ЗВТ/лічильника, зокрема, наявності наскрізного отвору у корпусі лічильника споживача, а й встановлення факту викривлення даних обліку природного газу (коли витрати природного газу комерційним вузлом обліку не обліковуються, обліковуються частково чи з порушенням). Висновок суду апеляційної інстанції про те, що самі по собі отвори є втручанням у роботу лічильника, які є аналогічними зриву пломби та не потребують проведення відповідної експертизи, не ґрунтуються на нормах права та здійснений внаслідок вільного помилкового тлумачення зазначених вище положень законодавства».
Судом апеляційної інстанції встановлено, що висновки комісії за результатами експертизи лічильника повинні відображати інформацію щодо наявності не облікованого (облікованого частково) газу або викривлення даних обліку газу, що було наслідком пошкодження заводського тавра лічильника. Однак за актом №225 від 24 травня 2019 року таких висновків надано не було. Актом №225 від 24 травня 2019 року визначено, що саме пошкодження заводського тавра є втручанням в роботу ЗВТ. Позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів наявність такого порушення як несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі №509/2780/19.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, однак судове рішення підлягає зміні в частині мотивування.
Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргуАкціонерного товариства «Одесагаз» задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2019 року змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 26 листопада 2021 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
А.І. Дришлюк