Справа № 137/1062/20
Провадження № 22-ц/801/2318/2021
Категорія: 10
Головуючий у суді 1-ї інстанції Желіховський В. М.
Доповідач:Матківська М. В.
24 листопада 2021 рокуСправа № 137/1062/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М.В.
Суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.
Секретар: Кузьменко Б. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 08 вересня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності,
Рішення ухвалив суддя Желіховський В. М.
Рішення ухвалено о 10.21 год в м. Літині Вінницької області
Повний текст рішення складено 08 вересня 2021 року,
Встановив:
У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина.
Під час спільного подружнього життя вона разом із чоловіком на підставі договору купівлі-продажу від 27 листопада 2009 року, придбала житловий будинок та господарські будівлі по АДРЕСА_1 . На земельну ділянку орієнтовною площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 правовстановлюючі документи на ім'я ОСОБА_3 не виготовлялися і не видавалися.
Вона звернулася в Літинську державну нотаріальну контору із заявою про оформлення спадщини після смерті її чоловіка, де їй було надано постанову про відмову у вчинення нотаріальної дії № 97/02-31 від 06 лютого 2020 року.
За життя ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів усе своє майно своєму сину - відповідачу по справі ОСОБА_1 .
Відповідач ОСОБА_1 відмовився добровільно надати їй оригінали правовстановлюючих документів для оформлення через нотаріальну контору спільної сумісної власності на спадкове майно та оформлення обов'язкової частки у зв'язку з тим, що на день смерті чоловіка вона досягла пенсійного віку. На момент смерті її чоловіка ОСОБА_3 вона перебувала на пенсії (непрацездатна вдова), а тому її обов'язкова частка складає 1/16 частку (у зв'язку з тим, що у її покійного чоловіка є ще троє дітей).
За таких обставин вона просила визнати, що житловий будинок загальною площею 50,4 кв. м. житловою площею 19,1 кв. м. і господарські будівлі по АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнати за нею право власності на 9/16 частин цього будинку з господарськими будівлями, в порядку спадкування на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
30 листопада 2020 року позивач подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій без обґрунтування збільшених позовних вимог просила: визнати, що житловий будинок загальною площею 50,4 кв. м. житловою площею 19,1 кв. м. і господарські будівлі по АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнати за нею право власності на 1/2 частину цього будинку з господарськими будівлями; визнати право власності за нею на 1/16 частину цього будинку і господарських будівель в порядку спадкування на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 08 вересня 2021 року позов задоволено.
Визнано, що житловий будинок загальною площею 50,4 кв. м. житловою площею 19,1 кв. м. літ. «А», веранда літ. «а», терраса літ. «а1», гараж з оглядовою ямою лут. «Г», літня кухня-майстерня літ. «Д», вбиральня літ. «д», літній душ літ. «д1», погріб «п/Е», огорожа № 1, ворота № 2, хвіртка № 3, криниця № 4, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є спільною сумісною власністю подружжя: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано право власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину, а саме: житлового будинку загальною площею 50,4 кв. м. житловою площею 19,1 кв. м. літ. «А», веранда літ. «а», терраса літ. «а1», гараж з оглядовою ямою лут. «Г», літня кухня-майстерня літ. «Д», вбиральня літ. «д», літній душ літ. «д1», погріб «п/Е», огорожа № 1, ворота № 2, хвіртка № 3, криниця №4, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано право власності за ОСОБА_2 на 1/16 частину, а саме: житлового будинку загальною площею 50,4 кв. м. житловою площею 19,1 кв. м. літ. «А», веранда літ. «а», терраса літ. «а1», гараж з оглядовою ямою лут. «Г», літня кухня-майстерня літ. «Д», вбиральня літ. «д», літній душ літ. «д1», погріб «п/Е», огорожа № 1, ворота № 2, хвіртка № 3, криниця №4, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати із сплати судового збору в сумі 840,80 та 5000,00 грн. за надання правничої допомоги.
Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 20 вересня 2021 року виправлено описку, допущену в рішенні Літинського районного суду Вінницької області від 08 вересня 2021 року, а саме в п'ятому абзаці резолютивної частини рішення вказати: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн. та 5000,00 грн. за надання правничої допомоги».
Дана ухвала є невід'ємною частиною рішення суду від 08 вересня 2021 року.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності відмовити в повному обсязі.
Зазначив, що рішення суду порушує вимоги чинного цивільного процесуального законодавства України та відповідно наслідком цього є нехтування його конституційними правами і охоронюваними законом інтересами. При ухваленні рішення судом не були з'ясовані обставини, які суд вважав встановленими, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, наслідком чого є істотні порушення та невірне застосування судом норм права.
Доводи апеляційної скарги відповідача полягають у тому, що судом не враховано, що ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом не до тієї особи, обравши невірний спосіб захисту, оскільки він не порушував жодних прав позивача на її частку у спадковому майні та жодного доказу про наявність у нього правовстановлюючих документів на спірний спадковий будинок та доказу того, що він відмовляється їх надавати нотаріусу для оформлення спадкових прав, матеріали справи не містять і таких доказів взагалі не існує. Літинська державна нотаріальна контора не була обмежена у праві витребування необхідних для цього документів, у даному випадку у нотаріуса, який вчинив посвідчення договору купівлі-продажу від 27 листопада 2009 року, проте нотаріус таких дій не вчинила, а позивач не ініціювала таких дій, що і стало підставою для відмови у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом. Позивач не звернулася до суду із позовом про оскарження постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Тому він вважає, що порушення прав позивача відбулося саме зі сторони Літинської районної державної нотаріальної контори, а не з його сторони.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції допустив неповноту та однобічність судового розгляду, взявши за основу доводи позивача, що їй має належати саме 1/16 частка в порядку спадкування обов'язкової частки, а не будь-яка інша частка, оскільки матеріали справи не містять доказів про коло спадкоємців ОСОБА_3 , що в свою чергу унеможливлює визначення частки кожного із спадкоємців, в тому числі і обов'язкової частки.
Стягнувши судові витрати за правничу допомогу, суд першої інстанції не врахував, що у матеріалах справи відсутні докази та посилання на гонорар адвоката, його розмір і порядок сплати, оскільки таких відомостей не містить договір про надання професійної правничої допомоги адвокатом від 10 вересня 2020 року. Позивач не надала доказів обсягу наданих послуг та виконаних робіт, детального опису наданих послуг, виконаних адвокатом, акту приймання-передачі наданих послуг, оскільки умовами даного договору вартість послуг адвоката, порядок їх обчислення не визначено.
Крім цього договір укладений 10 вересня 2020 року, а позовна заява підписана позивачем 21 серпня 2020 року і подана до суду 31 серпня 2020 року, що свідчить про те, що позовна заява була складена не цим адвокатом Данилюком П. П., а іншою особою, що ставить під сумнів обсяг наданих цим адвокатом правових послуг та чи співмірними є сплачені позивачем кошти в сумі 5000,00 грн. із обсягом та характером наданих правових послуг.
Також договір про надання професійної правничої допомоги адвокатом від 10 вересня 2020 року та квитанція до прибуткового касового ордера № 2 від 17 вересня 2020 року були надані суду у додатку до заяви про збільшення позовних вимог, яка судом не розглядалася і не приймалася до розгляду разом із первісними позовними вимогами, а тому ці документи не є та не можуть бути доказами.
Позивач ОСОБА_2 не надала відзив на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 і його представник - адвокат Вересюк М. В. підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити.
Позивач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Данилюк П. П., будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися; у надісланій до суду заяві адвокат Данилюк П. П., діючий в інтересах позивача ОСОБА_2 , повідомив про неможливість явки до суду по причині їх захворювання, просив розглядати справу у їх відсутність і рішення суду - залишити без змін., а апеляційну скаргу - без задоволення.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення відповідача і його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 06 лютого 2004 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 1 від 06 лютого 2004 року, виданим Дашковецькою сільською радою Літинського району Вінницької області (а. с. 11).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис № 32 від 29 червня 2017 року, виданим Дашковецькою сільською радою Літинського району Вінницької області (а. с. 10).
Згідно договору купівлі-продажу від 27 листопада 2009 року ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 купив цілий житловий будинок загальною площею 40,5 кв. м. житловою площею 19,2 кв. м., з господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Літинського районного нотаріального округу Жуковською І. В. та зареєстрований в реєстрі за № 2033. Згідно Витягу з Державного реєстру правочинів, виданого 27 листопада 2009 року приватним нотаріусом Жуковською І. В., за № 3729511 зареєстрований правочин - договір купівлі-продажу будинку по АДРЕСА_1 , відчужувачем за яким є: ОСОБА_4 , набувачем є: ОСОБА_3 ; реєстрація вчинена приватним нотаріусом Літинського району Жуковською І. В. 27 листопада 2009 року (а. с. 19-20, 21).
Згідно довідки № 336 від 11 грудня 2019 року, виданої Літинським РСП КП «ВООБТІ» станом на 31 грудня 2009 року Комунальним підприємством «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» 22 грудня 2009 року було проведено реєстрацію в цілому житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу від 27 листопада 2009 року, зареєстровано в реєстрі за № 2033 та записано в реєстрову книгу № 3, за реєстровим № 440 (а. с. 22).
ОСОБА_3 за життя користувався земельною ділянкою орієнтовною площею 0,25 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 ; правовстановлюючі документи на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_3 не виготовлялися і не видавалися (а. с. 24).
Позивач звернулася в Літинську державну нотаріальну контору із заявою про оформлення спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , після розгляду якої державним нотаріусом Літинської державної нотаріальної контори Гуменюк Н. П. винесена постанова від 06 лютого 2020 року № 97/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Підставою для відмови у видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя та свідоцтва про право на спадщину за законом на обов'язкову частку, державним нотаріусом зазначена відсутність необхідного документа, що посвідчує право власності спадкодавця на житловий будинок з господарськими будівлями (а. с. 25).
Матеріали цивільної справи містять копію спадкової справи № 333/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , розпочата 12 липня 2017 року (а. с. 64-84), у якій, зокрема, наявні:
- заява ОСОБА_2 від 12 липня 2017 року про прийняття спадщини (а. с.64 зворот);
- довідка № 709 від 03 липня 2017 року Дашковецької сільської ради про те, що ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 , разом з ним проживала й була зареєстрована: дружина ОСОБА_2 , 1957 року народження і копія свідоцтва про одруження 06 лютого 2004 року ОСОБА_3 і ОСОБА_2 (а. с. 67 зворот);
- копія паспорта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання зареєстровано з 10 грудня 2009 року за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 68);
- заява ОСОБА_1 від 19 липня 2017 року про прийняття ним спадщини після смерті його батька ОСОБА_3 , відповідно до залишеного батьком заповіту, посвідченого секретарем виконкому Дашковецької сільської ради 04 квітня 2017 року і записаного в реєстрі за № 46 (а. с. 69);
- заповіт від 04 квітня 2017 року, яким ОСОБА_3 заповів ОСОБА_1 все своє майно, де воно не було б і з чого б не складалося; заповіт посвідчений секретарем виконкому Дашковецької сільської ради Прокопенко Н. П. і зареєстрований в реєстрі за № 46; даний заповіт згідно записів по Дашковецькій сільській ради станом на 17 липня 2017 року не відмінений і не скасований (а. с. 69 зворот);
- копія паспорта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 70);
- копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком якого записаний ОСОБА_3 (а. с. 71);
- копія ухвали Літинського районного суду від 29 січня 2018 року про накладення арешту на будинок по АДРЕСА_2 шляхом накладення заборони на відчуження будинку та видачі свідоцтва про право на спадщину (а. с. 77);
- копія рішення Літинського районного суду від 18 червня 2019 року по справі № 137/152/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено; рішення набрало законної сили 19 липня 2019 року (а. с. 79-82);
- заява ОСОБА_2 від 30 серпня 2019 року про видачу на її ім'я свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (а. с. 82 зворот);
- лист державного нотаріуса Літинської державної нотаріальної контори Гуменюк Н. П. «Щодо спадкування» від 11 вересня 2019 року за № 1484/02-14, адресований ОСОБА_1 , яким повідомлено його про те, що 12 липня 2017 року заведена спадкова справа № 333/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , на підставі заяви дружини спадкодавця ОСОБА_2 про прийняття спадщини за законом і його заяви про прийняття ним спадщини за заповітом. Відповідно до ст. ст. 34, 71 Закону України «Про нотаріат» в разі смерті одного з подружжя нотаріусом за місцем відкриття спадщини може бути видане свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя. Після смерті ОСОБА_3 його дружина ОСОБА_2 звернулася із заявою про одержання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя. У випадку оспорювання майнових вимог подружжя він може звернутися до суду (а. с. 83);
- лист державного нотаріуса Літинської державної нотаріальної контори Гуменюк Н. П. «Щодо порядку оформлення спадщини» від 25 жовтня 2019 року № 1752/02-14, адресований ОСОБА_2 , яким повідомлено заявника про те, що відсутні підстави для видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя та свідоцтва про право на спадщину за законом на обов'язкову частку, оскільки заявником не надано документ, який підтверджує право власності, а саме - договір купівлі-продажу, посвідчений Жуковською І. В., приватними нотаріусом Літинського районного нотаріального округу 27 листопада 2009 року реєстровим № 2033 (а. с. 84).
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що спадкове майно - житловий будинок по АДРЕСА_2 , було придбано ОСОБА_2 і ОСОБА_3 під час перебування в шлюбі, тому є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із рівною часткою кожного із подружжя у цьому майні. А також судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 його дружина отримала право на обов'язкову частку у спадковому майні, яка становить 1/16 частку спадкового майна, оскільки на момент смерті спадкодавця була особою пенсійного віку.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
За правилами статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (частина 1). У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (частина 2). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина 3).
Згідно положень статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому (ч. 1). Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини (ч. 2). Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини (ч. 4).
Спадкування частки у праві спільної сумісної власності визначено статтею 1226 ЦК України, за якою частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Як вбачається із матеріалів справи чоловік позивача - ОСОБА_3 за життя склав заповіт, відповідно до якого все належне йому майно заповів своєму сину - відповідачу по справі ОСОБА_1 .
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_1 19 липня 2017 року звернувся у нотаріальну контору із заявою про прийняття ним спадщини на підставі заповіту.
Позивач скористалась своїм правом на виділення частки у спільному майні подружжя, звернулася до нотаріуса 30 липня 2017 року із заявою про видачу на її ім'я свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя та 12 липня 2017 року - із заявою про прийняття спадщини.
Відповідно до частин першої та другої статті 71 Закону України «Про нотаріат» у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.
Згідно з підпунктом 4.21 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, при оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус у випадках, коли із документа, що посвідчує право власності, вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, повинен з'ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який його пережив і який має право на 1/2 частку в спільному майні подружжя. За наявності другого з подружжя нотаріус видає йому свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена. Якщо спадкоємців декілька, то кожному із них видається окреме свідоцтво про право на спадщину із зазначенням його частки. Свідоцтво про право на спадщину оформляється в двох примірниках, один з яких залишається в матеріалах спадкової справи.
Як встановлено по справі позивач звернулася до нотаріальної контори із письмовою заявою про видачу їй свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, така заява прийнята нотаріальною конторою і повідомлення про таку заяву та право позивача на отримання даного свідоцтва, було надіслано нотаріальною конторою спадкоємцю за заповітом - ОСОБА_1 11 вересня 2019 року, і роз'яснено йому право оспорити майнові вимоги ОСОБА_2 шляхом звернення до суду.
Згідно із частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Слід установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, саме тим відповідачем, до якого позивачем заявлені вимоги, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
За встановленими у справі обставинами, належність спірного майна на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_3 і ОСОБА_2 ніхто не оспорив, у тому числі не оспорював відповідач ОСОБА_1 , що свідчить про визнання ним такого права позивача та його не порушення.
Водночас, як встановлено по справі, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя та свідоцтва на спадщину за законом на обов'язкову частку лише з єдиної підстави, що в матеріалах спадкової справи № 333/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відсутній документ, що посвідчує право власності спадкодавця на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_2 (а. с. 25 - постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06 лютого 2020 року) та, що такий документ не наданий нотаріусу заявником - спадкоємцем ОСОБА_2 , про що повідомив їй державний нотаріус листом від 25 жовтня 2019 року (а. с. 84).
Відповідно до статті 71 Закону України «Про нотаріат» у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.
На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя (колишнього з подружжя), що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.
Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.
Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті другого з подружжя видається за умови подання документів, що підтверджують право власності на таке майно, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
При видачі свідоцтва нотаріус перевіряє факт належності майна подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов'язаний сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.
Відповідно до статті 46 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця.
Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.
Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду; право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.
В матеріалах як цивільної справи так і спадкової справи відсутні дані про виконання державним нотаріусом вимог вказаного закону щодо відкладення чи зупинення вчинення нотаріальної дії з метою витребування документів чи відомостей, необхідних для вчинення нотаріальної дії, при тому, що про вчинення такої дії не просила заявник - спадкоємець ОСОБА_2 .
Таким чином судом не встановлено таких дій (бездіяльності) саме відповідача по справі ОСОБА_1 , які б свідчили про порушення ним прав позивача ОСОБА_2 .
Крім цього, матеріали справи свідчать про те, що позивач звернувшись із даним позовом до суду, зазначила у ньому докази та надала їх до позовної заяви, а саме: договір купівлі-продажу спадкового будинку від 27 листопада 2009 року (в копії), відповідно до якого спадкодавець ОСОБА_3 набув право власності на будинок по АДРЕСА_2 (а. с. 19-20); Витяг з Державного реєстру правочинів від 27 листопада 2009 року (а. с. 21); довідку Літинського РСП КП «ВООБТІ» від 11 грудня 2019 року, яка свідчить про проведену реєстрацію цілого житлового будинку (спадкового) за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 27 листопада 2009 року і вчинення запису в реєстрову книгу № 3 за реєстровим № 440 (а. с. 22).
Отже, із наведеного слідує, що позивач надавши до суду такі зазначені докази, має в наявності їх оригінали, із яких до позовної заяви додала їх копії. Про наявність іншого позивач у своєму позові не зазначала і це не було встановлено судом.
За правилами статті 13 ЦПК України суд розглядає справи за зверненням особи, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звернувшись в суд із даним позовом ОСОБА_2 обґрунтовувала свої вимоги, заявлені саме до відповідача ОСОБА_1 тим, що він відмовився добровільно надати їй оригінали правовстановлюючих документів для оформлення в нотаріальній конторі своїх прав: власності та спадкування. При цьому належних доказів на підтвердження таких обставин позивач не надала, а відповідач такі обставини заперечує.
Позивачем не доведено і судом не встановлено таких зазначених позивачем обставин, якими вона обґрунтовувала заявлені вимоги. При цьому позивач, на підтвердження таких вимог та з метою встановлення таких обставин, не скористалася наданим їй статтею 82 ЦПК України, правом заявити клопотання про витребування доказів.
З урахуванням наведеного є законними та обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача в тому, що він не порушував жодних прав позивача на її частку у спадковому майні та жодного доказу про наявність у нього правовстановлюючих документів на спірний спадковий будинок та доказу того, що він відмовляється їх надавати нотаріусу для оформлення спадкових прав, матеріали справи не містять і таких доказів взагалі не існує.
Також з цих підстав заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в тому, що Літинська державна нотаріальна контора не була обмежена у праві витребування необхідних для цього документів, у даному випадку у приватного нотаріуса, який вчинив посвідчення договору купівлі-продажу від 27 листопада 2009 року, проте нотаріус таких дій не вчинила, а позивач не ініціювала таких дій, що і стало підставою для відмови у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом. Позивач не звернулася до суду із позовом про оскарження постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Тому він вважає, що порушення прав позивача відбулося саме зі сторони Літинської районної державної нотаріальної контори, а не з його сторони.
Доводи апеляційної скарги в тому, що суд першої інстанції допустив неповноту та однобічність судового розгляду, оскільки не встановив кола спадкоємців ОСОБА_3 , з метою визначення частки кожного із цих спадкоємців, із послідуючим визначенням обов'язкової частки позивача, є обґрунтованими і такими, що заслуговують на увагу за таких підстав.
За правилами статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення (ч. 1). До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця (ч. 2). Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку (ч. 3).
Згідно роз'яснень у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку, що визначений статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує.
При визначенні розміру обов'язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу.
При визначенні розміру обов'язкової частки у спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги. До таких спадкоємців також належать спадкоємці, які відмовилися від прийняття спадщини, не прийняли спадщину, усунені від права на спадкування або померли до відкриття спадщини, але в яких є спадкоємці за правом представлення, відповідно до статті 1266 ЦК України.
Тобто при обчисленні розміру обов'язкової частки слід ураховувати всіх спадкоємців за законом, які могли б спадкувати, якщо порядок спадкування не був би змінений заповітом.
У позовній заяві ОСОБА_2 , обґрунтовуючи свої вимоги щодо обов'язкової частки у спадщині, вказала лише, що у її покійного чоловіка є ще троє дітей (а. с. 4). Відповідних доказів цьому не зазначила і не надала та не залучила цих дітей до участі у справі.
Суд першої інстанції таких обставин щодо наявності у спадкодавця інших всіх спадкоємців першої черги за законом не встановлював і їх не встановив, та не вирішував питання щодо їх залучення до участі у справі за правилами частини 5 статті 12 ЦПК України із можливим застосуванням положень статей 51, 52, 53 ЦПК України, тому безпідставно визначив право позивача на обов'язкову частку у спадщині розміром 1/16.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене апеляційна скарга відповідача підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справи.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1). До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать також витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3).
Згідно вимог частин 1 і 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані із правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Пунктом «в» частини першої статті 382 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
За правилами пункту 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове судове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідачем сплачено за подачу апеляційної скарги судовий збір в сумі 1261,30 (а. с. 119).
Таким чином, у зв'язку із висновком суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , із неї підлягають стягненню на користь відповідача витрати у вигляді судового збору.
На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 08 вересня 2021 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1261,30 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийМ. В. Матківська
СуддіЮ. Б. Войтко
І. В. Міхасішин
Повний текст судового рішення складено 26 листопада 2021 року