Справа № 22-2885/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Суркова В.П.
Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
30 червня 2010 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О.В.,
суддів: Кочеткової І.В.,
Стрелець Л.Г.,
при секретарі Мосіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 08 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Жовтневий відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про звільнення від сплати заборгованості по аліментах та зменшення розміру аліментів,
У вересні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, третя особа - Жовтневий ВДВС Запорізького МУЮ.
Зазначала, що за судовим рішенням від 12.07.2007 року з відповідача стягнуті аліменти на її утримання та на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, проте відповідач ухилявся від батьківських обов'язків по сплаті аліментів, з дня народження дитини та по лютий 2008 року ніякої матеріальної допомоги не надавав, внаслідок чого утворилася заборгованість по виплаті аліментів у сумі 7397,98 грн. Станом на 01.08.2009 року згідно розрахунку за період з 14.09.2007 року по 31.07.2009 року сума неустойки (пені) за двома виконавчими листами складає 45 440,20 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, просила суд стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за останній рік за одним виконавчим листом у розмірі 13 501,32 грн.
У вересні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, який в ході розгляду справи уточнював, і просив звільнити його від сплати заборгованості по аліментах та зменшити розмір щомісячних аліментів на утримання малолітньої доньки з ј частини всіх видів його заробітку до 1/8 частини.
В обґрунтування своїх доводів ОСОБА_4 посилався на скрутне матеріальне становище, тяжку хворобу і смерть його матері, хронічне захворювання, тощо.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 квітня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Звільнено ОСОБА_4 від сплати заборгованості за аліментами на користь ОСОБА_3
В іншій частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.
В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і повернення справи на новий судовий розгляд ОСОБА_3 посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
З урахуванням того, що згідно з положенням СК України аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісяця, тому за змістом ст.196 СК пеня нараховується не на всю заборгованість, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того, скільки днів прострочено до сплати певної суми заборгованості.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року „ Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів”, передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покласти таку відповідальність, якщо заборгованість утворилась з незалежних від нього причин.
Встановлено, що сторони являються батьками ОСОБА_3 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4).
Рішенням суду від 12 липня 2007 року, яке набрало законної сили 13 вересня 2007 року, встановлено батьківство ОСОБА_4 щодо малолітньої ОСОБА_5 і на користь ОСОБА_3 стягнуті аліменти на її утримання і на утримання малолітньої доньки, починаючи з 13.12.2006 року (а.с.79-81).
Виконавче провадження за цим судовим рішенням відкрито 16.08.2007 року (а.с.136-138).
Із довідки, наданою районною виконавчою службою від 14.07.2008 року вбачається, що вся заборгованість зі сплати аліментів фактично виникла у ОСОБА_4 із січня по грудень 2007 року - тобто за період часу, коли спір про встановлення батьківства і стягнення аліментів знаходився в провадженні суду (а.с.11).
Відповідно до відміток, зроблених на виконавчих листах, відрахування із заробітку відповідача проводились регулярно підприємством за місцем його роботи, починаючи з вересня 2007 року (а.с.140-141).
За період часу, коли боржник не працював, аліменти сплачувались ним добровільно поштовим переказом (а.с.102).
Із довідки по нарахуванню заробітної плати ОСОБА_4 з 1 грудня 2007 року по 30 вересня 2009 року вбачається, що із заробітної плати щомісяця утримувались аліменти у розмірі Ѕ частини його заробітку (а.с.98-99).
Аналіз фактичних обставин свідчить про те, що заборгованість по аліментам за 2007 рік утворилась у ОСОБА_4 з незалежних від нього причин, останній після ухвалення судового рішення у липні 2007 року про стягнення аліментів, в тому числі і за минулий час, не ухилявся від свого обов'язку утримувати малолітню доньку і її непрацюючу мати, регулярно сплачував аліменти за виконавчими листами, а тому суд першої інстанції відповідно до ст.196 СК дійшов обґрунтованого висновку про відсутність вини боржника в утворенні такої заборгованості і відмовив ОСОБА_3 у стягненні пені, нарахованої на всю суму заборгованості.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, безпідставні.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до неналежного виконання державним виконавцем своїх службових обов'язків при виконанні судового рішення про стягнення аліментів і не являються підставою для скасування судового рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені.
Разом з тим, не можна погодитись з висновком суду про обґрунтованість зустрічних позовних вимог щодо звільнення ОСОБА_4 від сплати заборгованості по аліментам на утримання ОСОБА_3
Ухвалюючи рішення в зазначеній частині, суд не зазначив у своєму рішенні мотивів, з яких він вважав встановленим наявність підстав для звільнення відповідача від сплати заборгованості по аліментам, не послався на відповідні докази.
За змістом ст.197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Як встановлено судом першої інстанції, заборгованість за аліментами не пов'язана з хворобою боржника, вона виникла до тяжкого захворювання його матері.
Тривалий судовий розгляд спору про батьківство і про стягнення аліментів, невеликий розмір заробітної плати відповідача не являється достатньою підставою для його звільнення від заборгованості за аліментами за 2007 рік.
За таких обставин судове рішення в частині звільнення ОСОБА_4 від сплати заборгованості за аліментами відповідно до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову у зустрічному позові.
В іншій частині рішення суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для його скасування колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст.307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 квітня 2010 року у цій справі в частині звільнення ОСОБА_4 від сплати заборгованості за аліментами на користь ОСОБА_3 скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_4 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами на користь ОСОБА_3 залишити без задоволення.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :