36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
01.04.2010 Справа № 10/29
за позовом Кіровоградського учбово-виробничого підприємства українського товариства глухих, 25001, м. Кіровоград, вул. В.Пермська, 12
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТС", 36001, м. Полтава, вул. Жовтнева, 46, кв. 25
про стягнення 152 996,55 грн.
Суддя Ківшик О.В.
Представники:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: не з'явилися.
Суть спору: розглядається позовна заява Кіровоградського учбово-виробничого підприємства українського товариства глухих, м. Кіровоград про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТС", м. Полтава 152 996,55 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок порушення останнім умов укладеного між сторонами 20.01.2009 р. договору № 04 поставки металевих виробів, з яких : 135 400,00 грн. основна заборгованість, 1 000, 00 грн. штраф, 8 570, 27 грн. пеня, 2 328, 15 грн. інфляційні нарахування, 5 698, 13 грн. 3 % річних.
Явка позивача у судове засідання 01.04.2010 р. судом обов'язковою не визнавалася, у попередньому засіданні представник останнього заявив, що наполягає на позовних вимогах.
Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань та про покладені на нього обов'язки, про що свідчать повідомлення № 142307 та № 216190 про вручення відповідачу поштового відправлення (ухвали суду про порушення провадження у справі від 11.02.2010 р. та ухвали суду про відкладення розгляду справи від 04.03.2010 р.).
Відповідно до п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи закінчення двохмісячного терміну розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті (неявка відповідача цьому не перешкоджає), суд розглядає справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані документальні докази, суд
встановив :
20.01.2009 р. між Кіровоградським учбово-виробничим підприємством українського товариства глухих, м. Кіровоград (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТС", м. Полтава (далі - Покупець) було укладено договір поставки № 04 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити продукцію (металеві вироби), а покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти та оплатити таку продукцію (п. 1.1 Договору).
Пунктом 1.2 Договору визначено, що під товаром, який є предметом поставки згідно цього договору, розуміється торгівельне обладнання, повна інформація про яке є у вигляді ескізного креслення міститься у відповідному Додатку № 3, що є невід'ємною частиною цього Договору.
На виконання п. 1.2 та п. 13 Договору, сторонами було підписано та скріплено їх печатками відповідні ескізні креслення (Додаток № 3).
Пунктом 2.2 Договору визначено, що кількість і строки поставки кожної партії вказуються у відповідному Додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього Договору.
На виконання п. 2.2 та п. 13 Договору, сторонами було підписано та скріплено їх печатками відповідні Додатки № 1-2 в яких останні узгодили кількість та ціну товару.
Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару покупцю на загальну суму на суму 279 400,00 грн. підтверджується наявними у справі копіями видаткових накладних, які підписані сторонами та скріплені їх печатками, а саме : № 31 від 10.02.2009 р. (на суму 73 380,00 грн.), № 175 від 11.03.2009 р. (на суму 66 320,00грн.), № 383 від 02.06.2009 р. (на суму 79 575,00 грн.), № 161 від 02.09.2009 р. (на суму 60 125,00 грн.), які підписані сторонами та скріплені їх печатками.
Факт отримання товару представниками відповідача Альошиним І.В. та Сорокиним М.С. підтверджується (крім наявних у справі видаткових накладних, які підписані сторонами), довіреностями на отримання товароматеріальних цінностей ЯОО № 450881від 06.02.2009 р., ЯОО № 450885 від 11.03.2009 р., ЯОО № 450892 від 02.06.2009 р. та ЯОО № 450898 від 02.09.2009 р. (копії наявні у матеріалах справи, оригінали оглянуті судом).
Пунктом 5.3 Договору визначено, що покупець здійснює передплату за товару в розмірі 20% від суми замовлення з остаточним розрахунком в розмірі 80% від суми замовлення протягом 40 днів з моменту відвантаження товару
В порушення ст. 692 ЦК України відповідач не повністю здійснив оплату за отриманий товар : часткова оплата в розмірі 144 000,00 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень № 74 від 10.03.2009 р. ( на суму 10 000,00 грн.), № 78 від 13.03.2009 р. (на суму 10 000,00 грн.), № 18 від 22.01.2009 р. ( на суму 13 000,00 грн.), № 28 від 05.02.2009 р. (на суму 21 000,00 грн.), № 100 від 03.04.2009 р. (на суму 10 000,00 грн.), № 108 від 14.04.2009 р. (на суму 20 000,00 грн.), № 156 від 26.05.2009 р. (на суму 30 000,00 грн.) та № 265 від 25.08.2009 р. (на суму 30 000,00 грн.).
На момент подання позову за даними позивача заборгованість відповідача складає 135 400,00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи актом звірки між сторонами взаємних розрахунків станом на 01.11.2009 р., який підписаний сторонами та скріплені їх печатками.
Позивач звернувся до суду з позовом щодо стягнення з відповідача 152 996,55 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок порушення останнім умов укладеного між сторонами 20.01.2009 р. договору № 04 поставки металевих виробів, з яких : 135 400,00 грн. основна заборгованість, 1 000, 00 грн. штраф, 8 570, 27 грн. пеня, 2 328, 15 грн. інфляційні нарахування, 5 698, 13 грн. 3 % річних.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до п. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є акти цивільного законодавства.
Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України отриманий товар своєчасно не оплатив, заборгованість останнього на момент подання позову складає 135 400,00 грн.. Дані обставини відповідачем не спростовуються.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 135 400,00 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Пунктом 10.2 Договору передбачено, що в разі невиконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору щодо проведення своєчасних розрахунків за отриманий товар, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу, за кожний день прострочки.
Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 8 570,27 грн. пені, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 10.3 Договору передбачено, що в разі невиконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору щодо проведення своєчасних розрахунків за отриманий товар, покупець, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також тридцять процентів річних від простроченої суми.
Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми у розмірі 2 328, 15 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 5 698, 13 грн. за період з квітня по грудень 2009 р. суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").
В частині стягнення з відповідача 1 000,000 грн. штрафу відповідно до п. 10.4 Договору, слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить. Цієї позиції дотримується і Вищий господарський суд України (див. Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р., п. 48).
Як встановлено ч. 3 ст. 509 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Виходячи з аналізу п. 10.2 та п. 10.4 Договору, останні передбачають за одне і те ж правопорушення - невиконання (неналежне виконання) обов'язків за цим договором - два види відповідальності : пеню (п. 10.2 Договору) та штраф (п. 10.4 Договору), а тому суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 000,00 грн. штрафу задоволенню не підлягають.
Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 135 400,00 грн. основного боргу, 8 570,27 грн. пені, 2 328,15 грн. 3% річних від простроченої суми та 5 698, 13 грн. інфляційних нарахувань, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до п. "б" ч. 2 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" (із змінами і доповненнями) із заяв майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно з ст. 471 ГПК України визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України. Порядком оплати витрат з інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 (в редакції Постанови КМУ від 05 серпня 2009 р. № 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258") розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при розгляду господарських справ становить 236,00 грн..
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру"; ст. 12 Закону України № 2887-ХІІ від 19.12.1992 р. "Про адвокатуру" (із змінами та доповненнями) визначено, що оплата послуг адвоката здійснюється на підставі договору між юридичною чи фізичною особою та адвокатом чи адвокатським об'єднанням.
Як вбачається з матеріалів справи,
1) 01.12.2009 р. між позивачем та адвокатом Сьорою Оксаною Миколаївною було укладено договір № б/н про надання адвокатом Сьорою Оксаною Миколаївною позивачу правової допомоги при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача заборгованості. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією договору № б/н від 01.12.2009 р.;
2) 02.12.2009 р. позивачем та адвокатом Сьорою Оксаною Миколаївною підписано та скріплено їх печатками акт № б/н від 02.12.2009 р. про виконання зобов'язань за договором № б/н від 01.12.2009 р.;
3) позивачем була проведена оплата отриманих юридичних послуг в загальній сумі 9 179,79 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією розрахункової квитанції № 101911 від 29.01.2010 р.;
4) право на зайняття адвокатською діяльністю Сьорою Оксаною Миколаївною підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва № 308/н від 23.06.2008 р..
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати державного мита в сумі 1 529,96 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. та витрати понесені позивачем на оплату адвокатських послуг в сумі 9 179,79 грн., покладаються на відповідача.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТС" (36001, м. Полтава, вул. Жовтнева, 46, кв. 25), р/р 260091998701 в філії "Полтавське РУ" ВАТ Банк "Фінанси та кредит", МФО 331832, код 31391528, ІПН 313915216013, свід. ПД 23477515 :
- на користь Кіровоградського учбово-виробничого підприємства українського товариства глухих (25001, м. Кіровоград, вул. В.Пермська, 12), р/р 2600230010668 КОФ УСБ м. Кіровоград, МФО 323293, код 03972867 : 135 400,00 грн. основного боргу, 8 570,27 грн. пені, 2 328,15 грн. 3% річних від простроченої суми, 5 698, 13 грн. інфляційних нарахувань та 9 179,79 грн. витрат на оплату послуг адвоката;
- в дохід бюджету на р/р 31118095700002, код ЗКПО 34698804, банк : ГУДК у Полтавській області, м. Полтава, МФО 831019, код бюджетної класифікації 22090200 - 1 529,96 грн. державного мита;
- в дохід бюджету на р/р 31211259700002, код ЄДРПОУ 34698804, банк: ГУДК у Полтавській області, м. Полтава, МФО 831019, код бюджетної класифікації 22050000 : 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ з набранням рішенням законної сили.
3. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 000,00 грн. штрафу відмовити.
4. Рішення надіслати сторонам за адресами зазначеними у його вступній частині.
СУДДЯ О.В.КІВШИК
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.