Справа №2-828
2010 р.
23 червня 2010 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді - Максимчук З.М.
при секретарі - Макаренко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» про визнання договору поруки недійсним, суд
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання договору поруки недійсним з наступних підстав.
30 вересня 2008 року між Запорізькою обласною кредитною спілкою «Довіра» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 2579. У відповідності до п. 1.1 вказаного договору, спілка позичає позичальнику (ОСОБА_3.) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру кредит в розмірі 10000 гривень на ремонт квартири, а позичальник повертає кредит протягом зазначеного в договорі строку і сплачує 4% щомісячно наперед від залишку суми неповернутого кредиту у відповідності з графіком погашення суми кредиту і процентів за користування кредитом. Згідно п. 2.2 вищезазначеного договору кредит забезпечується всім власним майном і коштами позичальника (поручителів, якщо його зобов'язання по кредиту гарантують поручителі), майном та коштами, що знаходяться на їх особистих рахунках. 30 вересня 2008 року між Запорізькою обласною кредитною спілкою «Довіра» та дружиною позивача - відповідачкою по справі ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 2579, у відповідності до якого ОСОБА_2 поручилася перед Запорізькою обласною кредитною спілкою «Довіра» за виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору № 2579 від 30.09.2008 року на суму 10000 гривень. У відповідності до п. 4.1 вказано договору поруки, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов кредитного договору поручителі несуть солідарну відповідальність перед спілкою у тому ж обсязі, що і позичальник-боржник. Позивач вказує, що про те, що його дружина уклала договір поруки йому стало відомо лише у вересні 2009 року, коли Запорізька обласна кредитна спілка «Довіра» звернулася до суду з позовом про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості. За вказаним позовом його дружина є відповідачем і на теперішній час має солідарно відповідати по зобов'язанням ОСОБА_3 Таким чином позивач вважає, що вказаний договір поруки був укладений з порушенням норм чинного законодавства України і повинен бути визнаний судом недійсним, оскільки на час укладання договору поруки ОСОБА_2 перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі і розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності здійснюється за згодою всіх співвласників. Тобто, у разі примусового звернення стягнення на майно ОСОБА_2 на підставі договору поруки істотно порушуються його майнові права як чоловіка відповідачки, який не надавав своєї згоди на укладення договору поруки та не знав про його існування. Оскільки позивач не був повідомлений про те, що його дружина уклала спірний договір поруки, чим істотно порушено його права та охоронювані інтереси, тому, на думку позивача, цей правочин суперечить цивільному законодавству, що є підставою для визнання його недійсним у відповідності до ст.215 ч.1 ЦК України.
На підставі викладеного позивач просить визнати недійсним договір поруки №2579 від 30 вересня 2008 року, укладений між Запорізькою обласною кредитною спілкою «Довіра», ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а також стягнути з відповідачів понесені по справі витрати.
Позивач у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнала у повному обсязі та пояснила, що дійсно 30 вересня 2008 року без згоди чоловіка добровільно уклала договір поруки №2579 із Запорізькою обласною кредитною спілкою «Довіра», згідно якого зобов'язалася в порядку, передбаченому цим договором, повернути борг позичальника за кредитним договором №2579 від 30.09.2008 року - ОСОБА_3 перед спілкою у повному обсязі.
Представник відповідача - Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» - у судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі та пояснив, що дійсно 30 вересня 2008 року між ОСОБА_3 та Запорізькою обласною кредитною спілкою «Довіра» було укладено кредитний договір за № 2579, згідно якого ОСОБА_3 отримала грошові кошти у розмірі 10000 гривень на ремонт квартири терміном на 24 місяці. В якості забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором кредиту 30 вересня 2008 року між Запорізькою обласною кредитною спілкою «Довіра», ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №2579, згідно якого поручителі зобов'язалися повернути борг ОСОБА_3 перед спілкою у повному обсязі у разі невиконання нею своїх зобов'язань за кредитним договором. Згідно п. 1.2 договору поруки поручителі зобов'язуються не здійснювати протягом дії цього Договору відчуження майна, що належить їм на праві власності. Отже, договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, вищевказані умови договору поруки є зобов'язальними тільки для осіб, які є сторонами договору та не створює негативних наслідків для другого з подружжя. Що стосується звернення стягнення на майно, яке знаходиться в спільній сумісній власності подружжя, то у разі відсутності майна, що належить на праві власної поручителю (тобто дружині), відповідно до ст. 371 ЦК України буде вчинено звернено стягнення на частку майна дружини, що є у спільній сумісній власності. Таким чином, права позивача ніяким чином не порушуються і не обмежуються. Окрім цього, відповідно до ст.556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Представник відповідача пояснив, що згідно ч. 2 ст. 65 СК України при укладені договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина або чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Таким чином, враховуючи викладене, представник відповідача вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Третя особа по справі - ОСОБА_3 - у судовому засіданні пояснила, що дійсно 30 вересня 2008 року між нею та Запорізькою обласною кредитною спілкою «Довіра» було укладено кредитний договір за № 2579, згідно якого вона отримала грошові кошти у розмірі 10000 гривень на ремонт квартири терміном на 24 місяці. В якості забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором кредиту 30 вересня 2008 року між Запорізькою обласною кредитною спілкою «Довіра», ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №2579, згідно якого поручителі у добровільному порядку зобов'язалися повернути її борг перед спілкою у повному обсязі у разі невиконання нею своїх зобов'язань за кредитним договором. Однак ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що самостійно буде виконувати свої зобов'язання за договором кредиту та поверне отримані грошові кошти у повному обсязі, будь-яких претензій до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вона не має.
Третя особа по справі - ОСОБА_4 - у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечує. Пояснила, що 30 вересня 2008 року між нею, Запорізькою обласною кредитною спілкою «Довіра» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №2579, згідно якого вона разом із ОСОБА_2 у добровільному порядку взяли на себе відповідальність за невиконання чи неналежне виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором №2579 від 30.09.2008 року, вони зобов'язалися повернути борг ОСОБА_3 перед спілкою у повному обсязі у разі невиконання нею своїх зобов'язань за договором. При цьому ОСОБА_4 пояснила, що вона добровільно, без будь-якого примусу, погодилася бути поручителем за зобов'язаннями ОСОБА_3, однак розраховувала на те, що ОСОБА_3 самостійно виконає свої зобов'язання за договором кредиту і її допомога не знадобиться.
Вислухавши пояснення позивача, його представника, відповідачки, представника відповідача, третіх осіб, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти кредит)позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
30 вересня 2008 року між Запорізькою обласною кредитною спілкою «Довіра» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 2579, копія якого додана до матеріалів справи (а.с.12-13), у відповідності до якого спілка позичає позичальнику (ОСОБА_3.) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру кредит в розмірі 10000 гривень на ремонт квартири, а позичальник повертає кредит протягом зазначеного в договорі строку і сплачує 4% щомісячно наперед від залишку суми неповернутого кредиту у відповідності з графіком погашення суми кредиту і процентів за користування кредитом.
Згідно п. 2.2 вищезазначеного договору кредит забезпечується всім власним майном і коштами позичальника (поручителів, якщо його зобов'язання по кредиту гарантують поручителі), майном та коштами, що знаходяться на їх особистих рахунках.
У відповідності до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2008 року у якості забезпечення виконання вказаного зобов'язання між Запорізькою обласною кредитною спілкою «Довіра», ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 2579, у відповідності до якого поручителі поручаються перед спілкою за виконання умов кредитного договору №2579 від 30.09.2008 року на суму 10000 гривень, укладеного між спілкою та позичальником, та по своєчасному і повному поверненню позичальником суми кредиту, сплати процентів щомісячно наперед за користування кредитом в розмірі 4% від залишку суми неповерненого кредиту, та зобов'язуються в порядку, передбаченому цим договором повернути борг позичальника перед спілкою у повному обсязі.
Щодо посилань позивача в обґрунтування своїх вимог про визнання недійсним договору поруки №2579 від 30.09.2008 року на те, що зазначений договір було укладено його дружиною без його відома та згоди як її чоловіка у відповідності до вимог ст.65 СК України, суд виходить з наступного.
Як випливає з наданої до матеріалів справи копії свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.11) позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 дійсно з 19 серпня 1989 року перебувають у зареєстрованому шлюбі.
Згідно положень ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Згідно ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Отже, зі змісту наведеної норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов'язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування в грошовій формі того, що не було виконане боржником.
Таким чином, враховуючи викладене, порука є способом забезпечення виконання зобов'язання (як правило, грошового), а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю, і договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, а тому вимоги ст. 65 СК України, згідно з якою згода подружжя вимагається в разі розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, в даному випадку на спірні правовідносини не поширюються.
Окрім того, відповідно до приписів ст.73 СК України за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.
Таким чином, з огляду на викладене, посилання позивача на застосування норм ст.65 СК України суд вважає безпідставними, оскільки ЗОКС «Довіра» жодної претензії до позивача не висувала і його права жодним чином порушені не були.
У відповідності до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Таким чином, враховуючи наведені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що договір поруки №2579 від 30.09.2008 року був укладений у відповідності з вимогами чинного законодавства України, не порушує прав та законних інтересів інших осіб, тому позовні вимоги ОСОБА_1 суд вважає безпідставними та необґрунтованими, а відтак такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів на його користь понесених судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Таким чином, оскільки у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовлено у повному обсязі, тому підстав для стягнення з відповідачів на його користь понесених ним судових витрат немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 215, 546, 553, 1054 ЦК України, ст.ст.65, 73 СК України, ст.ст.10, 60, 79, 88, 212, 215 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» про визнання договору поруки недійсним, відмовити повністю.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до Мелітопольського міськрайонного суду протягом десяти днів з дня оголошення рішення. Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом двадцяти днів з моменту подання заяви про апеляційне оскарження.