СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/19557/21
пр. № 2/759/6325/21
24 листопада 2021 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Твердохліб Ю.О.
за участю секретаря Кушнірчук А.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», треті особи: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «ФК «АЛАНД», треті особи: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л, в якому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 21.07.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. за № 25450 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АЛАНД» заборгованість в розмірі 83 516,79 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 362,00 грн та витрати на правову допомогу у розмір 5 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 18.08.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62840256 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. за № 25450 від 21.07.2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АЛАНД» заборгованість в розмірі 83 516,79 грн.
Позивач вважає, що виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості який не відповідає дійсності, є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача та не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача. Претензії про наявність боргу не отримував, вчинений виконавчий напис вчинено з порушенням норм чинного законодавства. У зв'язку з чим, він звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01.09.2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та витребувано докази (а.с. 64-65).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01.09.2021 року вжито заходи забезпечення позову (а.с. 66).
ТОВ «ФК «АЛАНД» ухвали суду від 01.09.2021 року та позовну заяву з додатками отримали 23.09.2021 року, що підтверджується відомостями зазначеними в рекомендованому повідомленні (а.с. 72) Відзив на адресу суду не направили, заяву про слухання справи в загальному порядку не подали. 28.09.2021 року через канцелярію суду подали лист у якому вказали, що документи, які суд витребував ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01.09.2021 рокуу них відсутні (а.с. 73).
Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) ухвали суду від 01.09.2021 року та позовну заяву з додатками отримали 22.09.2021 року, що підтверджується відомостями зазначеними в рекомендованому повідомленні (а.с. 71). 08.10.2021 року через канцелярію суду подали пояснення на позов, зазначили що витребувані ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01.09.2021 року документи приватним нотаріусом КМНО Харою Н.С., діяльність якої припинена наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15.03.2021року, їм не передавались (а.с. 75-76).
Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л. ухвали суду від 01.09.2021 року та позовну заяву з додатками отримала 21.09.2021 року, що підтверджується відомостями зазначеними в рекомендованому повідомленні (а.с. 69). Пояснення на позов, клопотання про слухання справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «АЛАНД» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. про вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АЛАНД».
На підставі наданих документів приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. вчинила виконавчий напис за № 25450 від 21.07.2020 року, яким з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АЛАНД» стягнуто заборгованість у розмірі 83 516,79 гривень.
18.08.2021 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 62840256 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. за за № 25450 від 21.07.2020 року, яким з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АЛАНД» стягнуто заборгованість у розмірі 83 516,79 гривень. (а.с. 22).
Кредитний договір, за яким видано виконавчий напис, укладений у простій письмовій формі.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України від 2 вересня 1993 року №3425-XII «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України. Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-887цс17.
Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Постановою Кабінету Міністрів України №622 від 26 листопада 2014 року Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту стало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.
В подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року .
Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 21.07.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем шляхом підписання позивачем заяви в простій письмовій формі.
Вчинення виконавчого напису, в разі порушення основного зобов'язання, здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).
У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:
- перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;
- другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 201/4198/17 (провадження № 61-48504св18), від 27 серпня 2020 року у справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18).
З матеріалів справи не містять доказів направлення боржнику претензії щодо наявності заборгованості.
Тобто, з викладеного вище вбачається, що виконавчий напис нотаріуса здійснено з порушенням чинного законодавства, оскільки зазначена у виконавчому написі заборгованість не є безспірною, а також приватний нотаріус при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису застосував нечинні на той момент норми, які регулюють вчинення виконавчих написів по кредитних договорах, укладених у простій письмовій формі, крім того відповідач в цій частині вимоги позову визнає, тому оскаржуваний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних із розглядом справи відносяться зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Щодо вимоги відшкодування витрати на правову допомогу у сумі 5000 грн суд вважає зазначити наступне.
Відповідно до ч.2 ст.137 Цивільного процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката, несуть підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін..), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Оскільки позивачем надано суду документального підтвердження витрат на правову допомогу, а саме, договір про надання правової допомоги, акт приймання-передавання наданих послуг, меморіальний ордер від 10.09.2021 року на 1000,00 грн, меморіальний ордер від 11.10.2021 року на 2000,00 грн та меморіальний ордер від 14.10.2021 року на 2000,00 грн, суд приходить до висновку про задоволення вимог про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до ст. ст. 137, 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 362,00 грн (908 грн за вимогу немайнового характеру і 454 грн за подання заяви про забезпечення позову) та 5000,00 грн витрат на правову допомогу.
На підставі вищевикладеного, статтями 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд-
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», треті особи: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни за № 25450 від 21 липня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» заборгованості у розмірі 83 516,79 грн визнати таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 365 (одна тисяча триста шісдесят п'ять) гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/.
Учасники справи
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», ЄДРПОУ 42642578, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 14, офіс 301.
третя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), ЄДРПОУ 43315602, адреса: 01001, м. Київ, провул. Музейний 2 д.
третя особа: приватний виконавець Київського міського нотаріального округу Юхименко Ольга Леонідівна, адреса: 02002, м. Київ, вул. Р. Окіпної, 4-а, офіс 35-б.
Повний текст рішення виготовлено 24.11.2021 року.
Суддя Твердохліб Ю.О.