СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/17735/19
пр. № 2/759/471/21
15 листопада 2021 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого- судді: Шум Л.М.
за участю секретаря судового засідання: Дмитришиної В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" про відшкодування збитків при утриманні нерухомого майна,
установив:
Позивачка у вересні 2019 року звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом.
В обґрунтування позову зазначила, що вона з 03.06.2008 р. є власником 5/6 частини трикімнатної кімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 . Право власності позивачки на 5/6 частину вказаної квартири набуто на підставі договору дарування 5/6 частини квартири від 03.06.2008 р., згідно якого ОСОБА_4 подарував цю частину квартири позивачці.
1/6 частина вказаної квартири належала ОСОБА_5 , частку якої після смерті ОСОБА_5 успадкувала племінниця - ОСОБА_6 .
24.09.2007 р. ОСОБА_6 зареєструвала право власності на 1/6 частину зазначеної квартири за собою в БТІ міста Києва. Однак ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, а після її смерті дві її доньки - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 успадкували вказану частку квартири за законом, як такі, що зареєстровані та постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини за приписами ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
З огляду на вказані обставини, позивач вважає, що доньки померлої власниці 1/6 частини зазначеної квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_3 успадкували по 1/12 частині вказаної квартири.
Також позивачем зазначалося, що вона неодноразово зверталась до відповідачів для вирішення питання про умови користування та обслуговування зазначеної квартири та належного оформлення права власності на 1/6 частину квартири, однак домовитись з відповідачами щодо пропорційного грошового утримання вказаної квартири, позивач не змогла.
За даними позивача, для підтримки житла в задовільному стані нею були понесені будівельні витрати на придбання матеріалів на суму 65879,00 грн., 1/6 частина від яких складає 10979,00 грн., а також сплачені комунальні послуги на суму 17284,00 грн., з яких з жовтня 2016 року по вересень 2019 року було сплачено 10690,00 грн., 1/6 частина цієї суми складає 1682,00 грн., а 1/12 - 840,00 грн., відповідно.
Також з жовтня 2016 року по вересень 2019 року позивачка здійснила фінансові витрати для підтримки вказаної квартири в задовільному стані на суму 15420,00 грн., 1/12 частка яких складає 1285,00 грн.
Загалом, з жовтня 2016 року по вересень 2019 року позивачка здійснила витрати для утримання вказаної квартири на суму 26110,00 грн., 1/12 частка яких складає 2175,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на норми ст. 318, ст. 319, 322 ЦК України, згідно яких власність зобов'язує, а власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Посилаючись на ч.2 п.8. ст.16 ЦК України, позивачка просить суд зобов'язати кожну з відповідачів виплатити їй матеріальні збитки по 2175,00 грн. та судовий збір по 384,00 грн., надати позивачу право здійснити зміни в реєстрі прав на нерухоме майно, означивши відповідачів як власників по 1/12 частині вказаної квартири.
Ухвалою суду від 30.10.2019 р. було відкрито провадження у справі, та задоволено клопотання позивача про витребування доказів, в частині витребування з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (пр-т. Перемоги, 11, м. Київ, 01135) витягу про смерть ОСОБА_6 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2 . В задоволені іншої частини вимог про витребування доказів відмовлено, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження(ас.71-72).
Від представника відповідача адвоката Щедріна Р.А. до суду надійшов відзив на позов, в якому посилається на те, що ОСОБА_2 ніколи не користувалася та не проживала в зазначеній квартирі, в той час як позивач без згоди інших співвласників вказаної квартири, з моменту набуття права на неї, здає її в оренду третім особам та отримує від цього постійний дохід(ас.84).
Також представник відповідача зазначає, що згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) або доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). В той час, як ОСОБА_2 жодним чином не порушувала прав позивача, і понесені позивачем витрати на утримання вищевказаної квартири не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, а позивач не отримувала у відповідача ОСОБА_2 згоди на проведення якихось ремонтних робіт у вказаній квартирі. Тому, представник відповідача вважає, що витрати на такі роботи не підлягають стягненню з відповідача. Додані до позову рахунки та товарні чеки, видаткові накладні на придбання матеріалів не доводять факту їх оплати позивачем та застосування цих матеріалів для ремонту вказаної квартири, а вказані документи видані на протязі 2013-2016 років товариствами, з місцезнаходенням в м. Донецьк, що ставить під сумнів можливість перевезення матеріалів із Донецька до Києва та застосування в ремонті квартири.
Також представник відповідача вказує, що відсутність реєстрації відповідачами прав власності на належні їм частки у вказаній квартирі не порушують прав та інтересів позивача, а позовні вимоги по наданню позивачеві права на здійснення змін в реєстрі речових прав на нерухоме майно від імені відповідачів не відповідають способам захисту, встановленим ч. 2 ст. 16 ЦК України, а отже є безпідставними та не обґрунтованими.
Від третьої особи до суду надійшли пояснення, в яких вона вважає за можливе задовольнити позов частково та слухати справу у відсутність їхнього представника (ас.93-95).
Згідно розпорядження керівника апарату Святошинського районного суду м. Києва від 06.04.2020 року справу знов було передано на автоматизований розподіл, оскільки в судді Марко Я.Р. закінчилися повноваження, як судді Святошинського районного суду м. Києва(ас.111).
06.04.2020 р. протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищезазначену справу передано судді Святошинського районного суду м. Києва Шум Л.М(ас.112).
Ухвалою суду від 07.04.2020 р. було повторно відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження(ас.113-114).
Після відкриття провадження у справі від представника позивачки ОСОБА_7 в системі "Електронний Суд" 29.08.2020 р. на адресу суду надійшла позовна заява в новій редакції з уточненим предметом позову та збільшеним розміром позовних вимог, в якій позивачка збільшила розмір збитків, які позивачка просить стягнути з кожного відповідача на її користь,- до суми 4130,00 грн. та судовий збір в сумі 384,00 грн(ас.131-136).
Також в оновленій редакції позову позивачка просить суд витребувати:
- з РАГС міста Києва витяг про смерть ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і була зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 .,
- з відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровької райнної в місті Києві державної адміністрації довідку про склад осіб, зареєстрованих у 2013 році у квартирі за адресою АДРЕСА_2 .
Дослідивши вимоги про витребування доказів, суд прийшов на наступного висновку.
Відповідно до частин 1 статті 84 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно ч. 2 вказаної статті ЦПК України, у клопотанні повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Тобто, за приписами вказаних норм, клопотання про витребування доказів мало бути подане позивачем одночасно з поданням позову, і в зазначеному клопотанні має міститись інформація про вжиті позивачем заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Однак вказане клопотання позивача подане з порушенням строку, а також не містить вказану інформацію. Крім того судом вже було витребувано з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (пр-т. Перемоги, 11, м. Київ, 01135) витяг про смерть ОСОБА_6 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2 .
Таким чином, суд приходить до висновку, що вказане клопотання представника позивачки про витребування доказів задоволенню не підлягає.
Ухвалою суду від 11.03.2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду(ас.191).
В судовому засіданні представник позивача просила суд позов задовольнити виходячи із вимог, зазначених в оновленій позовній заяві.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, відсутність доказів набуття та реєстрації за відповідачами у власність часток у вказаній квартирі, а також через те, що відповідачі ніколи не проживали у вказаній квартирі, комунальні послуги за адресою вказаної квартири не споживали та не отримували, надані позивачем документи про придбання будівельних матеріалів не доводять їх використання на ремонт вказаної квартири.
Представник третьої особи до суду не з"явився надіслав на адресу суду лист в якому просив суд розглянути справу у його відсутність(ас.202).
Заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.08.2019 р., позивач є власником 5/6 частини трикімнатної кімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 (ас.13).
Також позивач є власником особового рахунку зі сплати житлово - комунальних послуг , згідно долучених до позовної заяви довідок про нарахування та сплату вартості наданих житлово-комунальних послуг по квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (ас.14-15).
В той же час в матеріалах справи відсутні докази про те, що відповідачі набули у власність по 1/12 частині вказаної квартири та їх право зареєстроване в порядку, визначеному чинним законодавством України, як не має доказів того, що відповідачі проживали/були зареєстровані у вказаній квартирі або споживали в ній комунальні послуги.
ЖК Української РСР установлює обов'язок громадян своєчасно та в повному обсязі сплачувати плату за користування житлом та за спожиті житлово-комунальні послуги.
Такий обов'язок передбачений як щодо наймачів жилих приміщень, які ними користуються на підставі договору найму житлового приміщення (ст. ст. 64, 68 ЖК Української РСР), так і щодо громадян, яким житло належить на праві приватної власності (ст. 162 ЖК Української РСР).
Відповідно до ст.1 ч.1 п. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Статтею 360 ЦК України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Згідно ст. 66 ЖК Української РСР, плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).
Пунктом 5 ч.2 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.67 ЖК Української РСР, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ст.12 ч.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до ст. 179 ЖК Української РСР, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків (в редакції затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572), власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.
Як випливає з положень п.10 Правил користування приміщеннями житлових будинків та гуртожитками, затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992 р. № 572, мешканці квартири, в якій проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі): мають рівні права на користування підсобними приміщеннями і обладнанням; можуть обирати відповідальну за виконання встановлених правил особу; встановлюють за узгодженням порядок використання підсобних приміщень, а також черговість їх прибирання; розподіляють за узгодженням загальні витрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг. У разі, коли між мешканцями квартири відсутня згода щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється: за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря); за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю зареєстрованих осіб, що проживають у квартирі, житловому приміщенні у гуртожитку; за послуги з централізованого опалення, з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалювальної та загальної площі приміщення, яким користується співвласник, наймач (орендар).
Відповідно до п. 3.9 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань ЖКГ України від 27.06.2008 р. №190, рахунки за воду і за скидання стічних вод до мережі водовідведення виписуються виробником споживачам. Якщо субспоживач має особисті рахунки, то він розраховується за питну воду та скидання стічних вод з виробником. Розподіл суми рахунку між субспоживачами, на яких не відкрито окремих особових рахунків, здійснюється споживачами самостійно. У випадках, коли засоби обліку на вводах субспоживачів відсутні, розрахунки за воду проводяться за нормами водоспоживання, при цьому обсяг стічних вод, які належать до сплати, дорівнює обсягу водоспоживання.
Згідно п.4.5.7 Кодексу систем розподілу, у випадку якщо за однією адресою відбувається виділ частки майна (приміщення) співвласників із спільної сумісної власності, внаслідок чого кожен із співвласників набуває права власності на окрему частку такого майна, перерозподіл потужності між власниками не потребує розробки та видачі технічних умов, якщо не збільшується величина сумарної приєднаної потужності об'єкта архітектури та/або не змінюється категорія надійності електропостачання електроустановки. У цьому випадку роботи, що забезпечують перерозподіл потужності та облік електричної енергії, здійснюються ОСР після внесення кожним із власників (співвласників) плати за монтаж (демонтаж) додаткових елементів мережі та встановлення окремих вузлів обліку.
Відповідно до п.п. 2.3.6, 2.3.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 року, послуги з облаштування вузла обліку електроустановки або реконструкції вузла обліку надаються споживачу постачальником послуг комерційного обліку електричної енергії відповідно до договору про надання послуг комерційного обліку та Кодексу комерційного обліку. Надання споживачу замовлених ним послуг з облаштування вузла обліку або реконструкції вузла обліку електричної енергії здійснюється за рахунок споживача. У разі розділення обліку електричної енергії оплата послуг облаштування вузла обліку або реконструкції вузла (вузлів) обліку електричної енергії здійснюється за рахунок осіб, з ініціативи яких проводиться відповідне розділення. У разі необхідності заміна або реконструкція вузла обліку здійснюється за рахунок ініціатора такої заміни або реконструкції в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.
З цих положень випливає, що відкриття окремих особових рахунків на кожного із співвласників можливе лише після виділення часток кожного із співвласників в натурі, та встановлення окремих обчислювальних приладів.
Крім того, відкриття окремих особових рахунків по оплаті спожитої електричної енергії не можливе без проведення робіт по монтажу окремої електропроводки в належних співвласникам частин квартири та встановлення окремих приладів обліку використаної електроенергії і зазначені роботи повинні бути виконані відповідно до Правил користування електричною енергією для населення.
Також суд зазначає, що витрати на оплату житлово-комунальних послуг не входять до складу витрат на управління, утримання та збереження спільного майна, в розумінні ст. 360 ЦК України.
В матеріалах справи відсутні докази, що саме позивачка здійснювала оплату житлово-комунальних послуг за вказаною квартирою.
Щодо вимог позивачки на стягнення з відповідачів витрат на ремонт вказаної квартири, суд вважає обґрунтованими доводи представника відповідача про те, що надані позивачем чеки, рахунки та видаткові накладні не підтверджують факту придбання та оплати позивачем зазначених в цих документах товарів, а також того, що зазначені товари були використані для ремонту вказаної квартири.
Щодо вимог позивачки про надання їй права здійснити зміни в реєстрі прав на нерухоме майно, означивши відповідачів як власників по 1/12 частині вказаної квартири, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 цієї статті. В той же час, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Однак вимога позивачки про надання їй права здійснити зміни в реєстрі прав на нерухоме майно, означивши відповідачів як власників по 1/12 частині вказаної квартири, не відповідає а ні способам захисту прав, вказаних в ч. 2 ст. 16 ЦК України, а ні іншим законодавчим актам України, тому така вимога задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про відшкодування збитків при утриманні нерухомого майна та надання позивачу права здійснити зміни в реєстрі прав на нерухоме майно не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, що містяться в матеріалах справи, та приписах чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 141, 265, 268, 273, 280-289 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" про відшкодування збитків при утриманні нерухомого майна, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Л.М. Шум