23 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 340/2133/19(2-кас/340/13/20)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 року, (суддя суду першої інстанції Кармазина Т.М.), прийняту в порядку письмового провадження в м. Кропивницький, в адміністративній справі №340/2133/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, в особі ліквідаційної комісії, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в частині зобов'язання відповідача-1, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за вислугу років за період з 10.03.2006 року по 31.12.2006 року у розмірі 4119,74 грн. та зобов'язання відповідача-2, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській, нарахувати та виплатити йому пенсію за вислугу років за 2007 рік - 5090,52 грн., за період з 01.01.2008 по 31.03.2012 - 66997,26 грн., за період з 01.04.2012 по 31.08.2016 - 49064,22 грн., а всього 121152 (сто двадцять одна тисяча сто п'ятдесят дві грн. 00 коп.) - залишено без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм процесуального права просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на думку позивача судом першої інстанції порушено вимоги чинного законодавства, оскільки розгляд справи повинен був бути завершений прийняттям судового рішення, однак суд в порушення вимог закону прийняв ухвалу, яка оскаржується, та рішення суду. Позивач зазначає, що відповідач протиправно призначив йому пенсію з 23.09.2016 року - дня складання судом апеляційної інстанції повного тексту судового рішення про зобов'язання відповідача- 2 вчинити певні дії. Однак, суд не надав цьому правової оцінки при прийнятті оскаржуваної ухвали. Також, позивач зазначає, що пенсію йому було виплачено починаючи з 19.09.2016 року, що також залишилось поза увагою суду. Самостійне визнання відповідачем боргу за 19.09.2016 року та виплата цих коштів, вказує, що строк давності у цих відносинах розпочався 05 листопада 2020 року та закінчився 05 травня 2021 року.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, надану правову оцінку дослідженим судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, з урахуванням уточнень, в якому просив:
1. Зобов'язати відповідача-1, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, нарахувати та виплатити йому пенсію за вислугу років за період з 10.03.2006 року по 31.12.2006 року у розмірі 4119,74 грн.
2. Стягнути з відповідача-1, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, на його користь матеріальну шкоду, у вигляді втрати частини доходів за період з 10.03.2006 по 31.12.2006 року, яка існує станом на 20.07.2020 року, та яка виникла у зв'язку з порушенням його конституційних прав у зв'язку з не призначенням, з не нарахуванням та з не виплатою йому пенсії за вислугу років, у розмірі 21 276,69 грн. (двадцять одна тисяча двісті сімдесят шість грн. 69 коп.).
3. Стягнути з відповідача-1, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, на його користь моральну шкоду у розмірі 140 000,00 грн. (сто сорок тисяч грн.);
4. Зобов'язати відповідача-2, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській, нарахувати та виплатити йому пенсію за вислугу років за 2007 рік - 5090,52 грн., за період з 01.01.2008 по 31.03.2012 - 66997,26 грн., за період з 01.04.2012 по 31.08.2016 - 49064,22 грн., а всього 121152 (сто двадцять одна тисяча сто п'ятдесят дві грн. 00 коп.).
5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на його користь компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням його конституційних прав на пенсійне забезпечення з боку державних органів, яка полягає у не призначенні йому пенсії за вислугу років за період з 01.01.2007 по 31.08.2016 станом на 20.07.2020 у розмірі 258971 грн. 00 коп. (двісті п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот сімдесят одну грн. 00 коп.).
Залишаючи без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 в частині вимог до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, в особі ліквідаційної комісії, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в частині зобов'язання відповідача-1, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за вислугу років за період з 10.03.2006 року по 31.12.2006 року у розмірі 4119,74 грн. та зобов'язання відповідача-2, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, нарахувати та виплатити йому пенсію за вислугу років за 2007 рік - 5090,52 грн., за період з 01.01.2008 по 31.03.2012 - 66997,26 грн., за період з 01.04.2012 по 31.08.2016 - 49064,22 грн., а всього 121152 (сто двадцять одна тисяча сто п'ятдесят дві грн. 00 коп.), суд першої інстанції виходив з того, що позивачем порушено строк звернення до суду з адміністративним позовом у даній справі, а поважних підстав для поновлення строку позивачем не наведено.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Встановлені обставини справи свідчать, що ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду м.Кіровограда із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Управління поліції охорони в Кіровоградській області, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
визнати неправомірною відмову Кіровоградської обласної військової частини ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, оформлену листом від 16 березня 2006 року № 1171, з рекомендацією звернутися до органів внутрішніх справ (надано на руки лише 12.07.2006 року);
визнати неправомірною відмову Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області №12/М-41 від 01.03.2007 року у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;
визнати неправомірною відмову Відділу Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області №19/4-М-26 від 29.08.2006 року у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років та у виплаті пенсії в період з 10.03.2006 року по 31.12.2006 року;
визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області № 458/М.11 від 18.07.2013 року у виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;
зобов'язати Кіровоградську обласну військову частину ІНФОРМАЦІЯ_3 та Кіровоградський міський військовий комісаріат, на підставі частини 3 статті 7 Закону України “Про звернення громадян”, передати заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 02.03.2006 року у п'ятиденний строк до Управління поліції охорони в Кіровоградській області (правонаступник Відділу Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області) та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, правонаступником якого є Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, при цьому вважати, що датою відправлення заяви ОСОБА_1 є 07.03.2006 року;
зобов'язати управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області та Управління поліції охорони в Кіровоградській області: сформувати пенсійну справу ОСОБА_1 ; призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 10.03.2006 року; нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 10.03.2006 року по 31.12.2006 року включно;
зобов'язати управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області та Управління поліції охорони в Кіровоградській області, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року №1522 “Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян” передати за формою, що затверджується Пенсійним фондом України пенсійну справу ОСОБА_1 з 01 січня 2007 року до Головного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області прийняти пенсійну справу ОСОБА_1 з 01.01.2007 року від Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області і Управління поліції охорони в Кіровоградській області та продовжити виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2007 року безстроково.
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда по справі № 404/8137/13-а (2-а/404/2/16) від 30 травня 2016 року у задоволенні даного позову відмовлено (т.2 а.с.239-242).
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 травня 2016 року по справі № 404/8137/13-а(2-а/404/2/16) скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірними відмови ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Відділу Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про відмову в призначенні пенсії, а також про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Управління поліції охорони в Кіровоградській області вчинити певні дії залишено без розгляду. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Управління поліції охорони в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання неправомірними відмови та зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, викладену в листі № 458/М-11 від 18.07.2013 року, щодо права позивача на призначення пенсії за вислугою років. Зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області документи для призначення пенсії за вислугою років стосовно ОСОБА_1 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т.2 а.с.243-245).
Постановою Верховного Суду від 28.05.2019 касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2016 - без змін (т.2 а.с.246-249).
За змістом постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2016 по справі № 404/8137/13-а (2-а/404/2/16) судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до записів з трудової книжки з 17.10.1979 по 19.06.1992 року (звільнений в запас) проходив службу в Збройних силах СРСР та України. З 19.04.1993 по 12.04.1995 року (відповідно до витягу з наказу по ВДСО при УМВС України в Кіровоградській області за останнім місцем служби від 11.04.1995 №27 о/с, позивач звільнений з органів МВС України за власним бажанням) позивач проходив службу в органах МВС України. Загальний трудовий стаж складає більше 26 років, з них військовий стаж складає 12 років 6 місяців, з урахуванням проходження служби в органах МВС України - 13 років 8 місяців.
02.03.2006 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про призначення пільгової пенсії за вислугу років у відповідності до п. “б” ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. 10.03.2006 позивачу виповнилось 45 років.
Листом №1171 від 16.03.2006 ІНФОРМАЦІЯ_5 з посиланням на наказ ВДСО при УМВС України в області №27 л/с від 11.04.1995 року (наказ про звільнення позивача) повідомив ОСОБА_1 про необхідність звернення у відомство за місцем останньої служби. Відповідь позивач отримав фактично в липні 2006 р.
04.08.2006 позивач звернувся до кадрового відділу Державної служби охорони при УМВС в Кіровоградській області із заявою про призначення йому пенсії.
Листом від 29.08.2006 №19/4-М-26 Відділ Державної служби охорони при Управлінні МВС України в Кіровоградській області повідомив позивача про відсутність правових підстав для призначення пенсії, оскільки на день звільнення з органів внутрішніх справ позивач не мав 45-ти річного віку і заява подана ним після введення в дію Закону “Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців”.
05.02.2007 позивач звернувся до Управління МВС України в Кіровоградській області щодо призначення йому пенсії, проте отримав відповідь №12/М-41 від 01.03.2007 про доцільність звернення до Управління пенсійного фонду України у зв'язку із змінами законодавства.
Листом №458/М-11 від 18.07.2013, за дорученням прокуратури області, на скаргу позивача від 14.06.2013, Головне управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області повідомило позивача про відсутність правових підстав для призначення йому пенсії, оскільки на момент звільнення з військової служби він не досяг 45-ти річного віку.
Згідно ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином вищенаведені обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанції по справі № 404/8137/13-а(2-а/404/2/16) не підлягають доказуванню.
Крім того, судом встановлено, що на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2016 по справі № 404/8137/13-а, у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007, відповідачем-1 підготовлено та направлено відповідачу-2 документи для призначення пенсії колишньому співробітнику ОВС ОСОБА_1 (т.2 а.с.160).
В свою чергу, відповідач-2, отримавши документи для призначення пенсії позивачу, ОСОБА_1 було призначено пенсію з 23.09.2016 року у розмірі 50% відповідних сум грошового забезпечення (т.2 а.с.76-81). При цьому, в матеріалах пенсійної справи міститься і заява позивача від 02.11.2016 про призначення пенсії за вислугу років (т.2 а.с.78зв.).
До того ж, судом встановлено, що 02.08.2017 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом, в якому просив з урахуванням позиції Верховного Суду України, які зазначені у постанові від 10 лютого 2015 року №21-630а14, згідно якої правовідносини по пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити пенсію за вислугою років з 01.01.2007 року згідно з чинним законодавством України на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року по справі № 404/8137/13-а (2-а/404/2/16) та постанови Верховного Суду України від 10 лютого 2015 року № 21 -630а14.
21.02.2018 Кіровським районним судом м.Кіровограда прийнято рішення по справі №404/4736/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області про зобов'язання вчинити певні дії, пов'язані з призначенням пенсії за вислугою років, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років починаючи з 01.01.2007 з урахуванням виплачених сум (т.2 а.с.91-93).
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.02.2018 року в адміністративній справі №404/4736/17 (2-а/404/482/17) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про зобов'язання вчинити певні дії, пов'язані з призначенням пенсії за вислугою років - скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про зобов'язання вчинити певні дії, пов'язані з призначенням пенсії за вислугою років - відмовлено (т.2 а.с.94-98).
Дана постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 відповідно до статті 255 КАС набрали законної сили з дати її прийняття.
Отже, з огляду на викладені обставини, позивач був обізнаний про факт не призначення та невиплати йому пенсії за період з 01 січня 2007 року під час судових проваджень, які мали місце у період з 2013 року по 2018 рік.
Як зазначає суд першої інстанції, в судовому засіданні позивач посилався на положення статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-XII в редакції Закону на час виникнення у нього права на пенсію, вказував, що суми пенсії, не одержані пенсіонером своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Суд зазначає, що у відповідності до статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-XII (далі Закон №2262-XII) нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Також, і статтею 87 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII передбачено, що нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Так, Верховний Суд України, зокрема у постанові від 10 грудня 2013 року (справа № 21-329а13), дійшов висновку, що положення статті 87 Закону №1788-XII не підлягають застосуванню до заявлених позовних вимог, адже приписи цієї норми регулюють виплату за минулий час вже нарахованих пенсій, проте не виплачених з вини ПФУ.
Строки звернення до адміністративного суду при розгляді справ за подібними обставинами застосовує і Верховний Суд, зокрема у постановах від 23 жовтня , 11 та 20 грудня 2018 (справи №№727/627/17, 425/1998/16-а, 712/7831/16-а).
Також, суд враховує і висновки Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а (провадження №11-345апп19) вказала, що буквальне тлумачення норм права (ст.87 Закону №1788-XII, ст.ст.51, 55 Закону №2262-XII) дає підстави вважати, що ці норми стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що норми статті 87 Закону №1788-ХІІ, статті 46 Закону №1058-ІV і статей 51, 55 Закону №2262-XII (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Зі змісту позовної заяви та вказаних у ній позовних вимог вбачається, що суми заборгованості із виплати пенсії відповідачем-1 та відповідачем-2 не нараховані, а пенсія за вказаний період не позивачу не призначалась, відтак до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 55 Закону №2262-XII.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з частиною першою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною другою вказаної статті визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду.
Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим ... Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...».
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини у справах “Стаббігс на інші проти Великобританії”, “Девеер проти Бельгії”).
Отже, законодавцем встановленими строками обмежено звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, вони покликані забезпечити юридичну визначеність у публічно-правових відносинах. Після завершення зазначених строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, що позивач звернувся до суду з даним позовом засобами поштового зв'язку 21.08.2019 (т.1 а.с.36), а із заявою про збільшення позовних вимог в частині зобов'язання вчинити відповідачів дії - 13.01.2021 (т.2 а.с.221).
При цьому, суд зазначає, що про порушення свого права щодо непризначення, ненарахування та невиплати Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області йому пенсії за вислугу років за період з 10.03.2006 року по 31.12.2006 року у розмірі 4119,74 грн. позивач мав дізнатися при отриманні листа Управління МВС України в Кіровоградській області №12/М-41 від 01.03.2007. До того ж, про порушення свого права на призначення пенсії органом пенсійного фонду, дізнався ще у 2013 році з листа відповідача-2 №458/м-11 від 18.07.2013 року.
В подальшому, оскаржуючи дії відповідачів щодо не призначення позивачеві пенсії з січня 2007 року, а також з березня 2006 року, позивач протягом 2013 - 2018 років не завляв до суду вимог про стягнення з відповідача сум матеріальної та моральної шкоди, у зв'язку з неправомірністю дій пенсійного органу або органу, уповноваженого на подання документу щодо призначення пенсії позивачу.
Однак, станом на час звернення до суду з даним адміністративним позовом в 2019 року, строк звернення до суду щодо частини позовних вимог сплинув, а поважні підстави для його поновлення позивач ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не зазначив.
Посилання позивача на те, що відповідачем було виплачено на користь позивача починаючи з 19.09.2016 року по 23.09.2016 року суму коштів в рахунок пенсії, а самостійне визнання відповідачем боргу за 19.09.2016 року та виплата цих коштів, вказує, що строк давності у цих відносинах розпочався 05 листопада 2020 року та закінчився 05 травня 2021 року, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим, оскільки призначення та виплата позивачеві пенсії за період з 19.09.2016 року по 22.09.2016 року, включно не підтверджується матеріалами пенсійної справи. Більше того, будь-які виплати на користь позивача за період з 19.09.2016 року по 23.09.2016 року не змінюють порядку відліку процесуального строку, визначеного ст. 122 КАС України, відповідно до якої особа має право звернутись до суду з адміністративним позовом протягом 6 місяців з моменту коли дізналась або повинна була дізнатись про порушення свої прав, оскільки позивач звернувся до суду за захистом своїх майнових прав, які на його думку порушені несвоєчасним призначення пенсії, на яку останній мав право з 2007 року, то початок перебігу процесуального строку судом першої інстанції правильно визначено виходячи з того моменту коли позивач дізнався про порушення своїх прав.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а підстави для зміни або скасування ухвали - відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 315, 316, 320, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року в адміністративній справі №340/2133/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук
суддя А.В. Шлай